Зміст (стр. 28 )

Особливе місце займають маятникові міграції робочої сили – переїзди від місць проживання до місць роботи і назад, які поширені в основному у приміських зонах.

Міграційні процеси складаються з потоків вибуття та прибуття населення за певний період (як правило, за рік). Різниця між числом прибулих і тих, що виїхали за цей період часу, визначається як сальдо міграцій, яке відображає збільшення або зменшення чисельності населення даної території за вказаний період і може бути позитивним або негативним.

Протягом 1990 – 2011 рр. в Україні відбуваються такі тенденції: до 1992 р. чисельність населення зростала винятково за рахунок міграції, оскільки в’їздило більше, ніж виїздило з неї; починаючи з 1993 р., чисельність населення стала поступово зменшуватися як за рахунок від’ємного природного приросту, так і від’ємного сальдо міграції.

За підрахунками фахівців, за межами держави працює від 5 до 7 млн осіб працездатного населення України. Оскільки кількість працездатного населення становить 20 – 21 млн, то близько 25 – 35 відсотків з них працює за кордоном. Скорочення населення через міграційні процеси у деякі роки сягало 150 – 160 тис. осіб і зумовлювало до 55 – 59 відсотків загального зменшення населення України. Якщо врахувати, що основна частина цих осіб дітородного віку, це ще більше погіршує демографічну ситуацію.

Майже чверть емігрантів – висококваліфіковані кадри, які готувалися для національного господарства. На їх підготовку витрачено значні державні кошти. Відбувається так званий “відплив умів”, що призводить до втрати не лише репродуктивного, а й інтелектуального та творчого потенціалу української нації.

Величезні масштаби тимчасової трудової міграції. Трудові міграційні поїздки здійснюються переважно до країн СНД, Західної та Центральної Європи. При цьому за сприяння офіційних посередників за кордоном працевлаштовано близько 40 тис. осіб, тобто лише 2,0% загальної чисельності мігрантів. Трудова міграція є причиною істотного послаблення інституту сім’ї. Виїзд за кордон на тривалий час одного з подружжя часто призводить до розлучення – офіційного чи неформального. Крім того, працівники-мігранти, як правило, намагаються утримуватися від народження дитини.

Для впорядкування трудової міграції необхідно: посилити боротьбу із стихійною, нелегальною міграцією, створивши мережу ліцензованих посередників з працевлаштування, розширивши можливості легального працевлаштування українських громадян за кордоном; надати трудовим мігрантам можливості для вкладання зароблених ними коштів у відкриття власної справи; створити умови для легального інвестування мігрантами науково-освітньої сфери, підвищення фахової кваліфікації та консалтингових послуг, виводячи ці кошти з “тіньового” бізнесу; розвивати внутрішній ринок праці, сприяти створенню нових робочих місць, посилити координацію внутрішньої трудової міграції.

У кінцевому підсумку міграційна політика має бути спрямована на вирішення трьох взаємопов’язаних завдань – покращення демографічної ситуації, соціально-економічний розвиток України та підвищення рівня життя її населення.

8.5. Трудові ресурси як фактор розвитку економіки

Поняття “робоча сила”, “трудові ресурси”, “трудовий капітал”, “людський капітал”, “людські ресурси”, “персонал”, “кадровий потенціал”. Продуктивне використання людських ресурсів. Ринок праці, збалансування його стану. Зайнятість. Рівень безробіття. Типи безробіття: фрикційне, структурне та циклічне. Приховане безробіття. Створення нових робочих місць в ринкових умовах.

Ринкові відносини призводять до об’єктивної необхідності поповнення категорійного апарату економічних знань якісно новими поняттями. Зокрема, протягом майже сторіччя одним з основних показників трудових відносин було поняття “робоча сила”, яке характеризується здатністю працівника до трудової діяльності. Однак одиниці виміру даного показника до 30-х років минулого століття не було встановлено. Тому робоча сила розглядалася лише як абстрактна соціально-економічна категорія. Водночас планування народного господарства колишнього Радянського Союзу вимагало конкретизації щодо її обліково-статистичного виміру. Таким показником у 30-х роках було визначено соціально-економічну і водночас обліково-статистичну категорію “трудові ресурси”, що характеризується сукупністю фізичних осіб як носіїв робочої сили. Категорія “робоча сила” набула конкретного виміру.

Пізніше з’явилася така категорія як “трудовий потенціал”, що характеризується дієздатною силою окремої людини чи групи людей до самовідтворення та створення споживаних вартостей, засобів до життя. Однак ні натуральної, ні грошової одиниць виміру, характерних лише цій категорії, економічна наука також не встановила. Залишаються трудові ресурси – фізичні особи як носії і персоніфіковані власники дієздатної сили. З розвитком ринкових відносин та підготовкою України до вступу в ЄС з’явилися категорії “людський капітал”, “людські ресурси”, “персонал”, “кадровий потенціал” тощо. Однак загальною одиницею їх виміру залишаються трудові ресурси, тобто живі особи, які здатні створювати нові споживані вартості.

Трудові ресурси складаються переважно з працездатного населення у працездатному віці. Нижня межа працездатного віку встановлена 16 років, а верхня – 55 років і більше для жінок та 60 років для чоловіків. До трудових ресурсів належать також пенсіонери, зайняті в суспільному виробництві, та підлітки віком 14 – 15 років, які з тих чи інших причин працюють у сфері матеріального виробництва або невиробничій сфері. З трудових ресурсів вилучаються інваліди праці чи дитинства працездатного віку, які не зайняті в господарстві, а також незайняті пенсіонери працездатного віку.

Розподіл населення в динаміці за 2000-2010 рр. за економічною активністю надається в таблиці 1.6.

У перспективі очікується зменшення приросту трудових ресурсів, що зумовить потребу у впровадженні трудозберігаючих технологій.

Територіальні і галузеві можливості продуктивного використання людських ресурсів України залежать від сфери зайнятості населення (її обсягів, альтернативності вибору місць прикладення праці,

Таблиця 1.6

Розподіл населення за економічною активністю

на початок року (у віці 15-70 років; тис. чол.)

Роки Показники	2000	2002	2004	2006	2008	2009	2010
Економічно активне населення працездатного віку старше працездатного віку	22830,8 21150,7 1680,1	22231,9 20669,5 1562,4	22202,4 20582 1619,9	22245,4 20545,9 1699,5	22397,4 20675,7 1721,7	22150,3 20321,6 1828,7	22051,6 20220,7 1830,9
Зайняті працездатного віку старше працездатного віку	20175,0 18520,7 654,3	20091,2 18540,9 1550,3	20295,7 18694,3 1601,4	20730,4 19032,2 1698,2	20972,3 19251,7 1720,6	20191,5 18365,0 1826,5	20266,0 18436,5 1829,5
Безробітні працездатного віку старше працездатного віку	2655,8 2630,0 25,8	2140,7 2128,6 12,1	1906,8 1888,2 18,5	1515,0 1513,7 1,3	1425,1 1424,0 1.1	1958,8 1956,6 2,2	1785,6 1784,2 1.4
Економічно неактивне населення працездатного віку старше працездатного віку	13318,4 7562,4 5756,0	13667,5 8140,2 5527,3	13622,9 8365,4 5257,5	13542,1 8318,0 5224,1	12971,1 7909,5 5061,6	12823,0 8051,7 4771,3	12575,5 7878,0 4697,5

продуктивності робочих місць) і формуються під впливом дії важелів інвестиційної, структурної та соціальної політики.

8.6. Завдання для індивідуальної роботи студентів і підготовки до семінарських занять

1.  Дайте визначення природних ресурсів.

2.  Охарактеризуйте можливості використання природних ресурсів при різному ступені історичного розвитку суспільства.

3.  В чому полягають природна та економічна класифікація природних ресурсів?

4.  Які відмінності між витратним та рентним методами економічної оцінки природних ресурсів?

5.  Дайте інформацію щодо чотирьох ступенів розвідання запасів мінеральної сировини.

6.  Де розміщені основні запаси кам’яного і бурого вугілля, нафти, газу і торфу?

7.  Дайте характеристику земельних, лісових та водних ресурсів.

8.  В чому проявляються негативні тенденції в розвитку демографічних процесів?

9.  Охарактеризуйте поняття “населення”, “демографія”, “демографічна політика”, “депопуляція” і “відтворення населення”.

10.  Назвіть чисельність населення та її зміни за останні роки в Україні.

11.  Визначте основні складові демографічної політики держави.

12.  Дайте визначення та основні характеристики міграції населення.

13.  В чому полягають переваги та недоліки міграційних процесів для України?

14.  Яка ситуація щодо легального працевлаштування громадян України у країни ЄС на основі двосторонніх та багатосторонніх домовленостей?

15.  Які основні напрямки міграційної політики держави?

16.  Охарактеризуйте зміст та різницю між поняттями “робоча сила”, “трудові ресурси”, “людський капітал” і “кадровий потенціал”.

17.  Визначте ситуацію в Україні в частині наявності і якості трудових ресурсів.

18.  В чому полягає продуктивне використання трудових ресурсів?

19.  Які особливості ефективної зайнятості та створення нових робочих місць в ринкових умовах Ви знаєте?