Зміст (стр. 65 )

Регіону, як оптимальній ланці управління природоохоронною діяльністю, слід надати право використання не менше 90 % зборів, що надійшли на природоохоронні заходи. Це позначиться на стані довкілля та сприятиме втіленню державної регіональної економічної і екологічної політики.

Економічне обрахування природоохоронних заходів здійснюється шляхом зіставлення економічних результатів із необхідними для їх реалізації витратами з допомогою показників загального і чистого ефекту від цих заходів.

Економічним результатом природоохоронних заходів є сума наступних складових: приріст грошової оцінки реалізованої продукції, отриманої завдяки утилізації матеріальних ресурсів; відвернені економічні збитки від забруднення навколишнього середовища; приріст грошової оцінки природних ресурсів, їх збереження чи поліпшення завдяки реалізації заходів.

Загальна економічна ефективність природоохоронних заходів визначається формулою:

, (2.12)

де: Ез – загальна економічна ефективність;

Еij – повний економічний ефект i-го виду на j-му об’єкті, який встановлено на основі розрахунку величини питомого збитку до та після проведення природоохоронних заходів;

С – сукупні експлуатаційні витрати;

Ен – норматив річної ефективності капіталовкладень;

К – капітальні вкладення в будівництво природоохоронних споруд.

Економічний результат природоохоронних заходів виражається у величині відвернених річних економічних збитків від забруднення і додаткового прибутку від поліпшення результатів діяльності:

Рз=Вз+∆ДП, (2.13)

де: Рз – економічний результат природоохоронних заходів;

Вз – відвернені річні економічні збитки від забрудення середовища;

∆ДП – додатковмй прибуток від поліпшення результатів діяльності.

Величина відвернених економічних збитків від забруднення середовища Вз дорівнює різниці між розрахунковими величинами збитків, які мали місце до здійснення природоохоронних заходів, і залишкових збитків після проведення цих заходів:

Вз=Пз-Зз , (2.14)

де: Пз – збитки, які мали місце до здійснення природоохоронних заходів;

Зз – залишкові збитки після проведення заходів.

У випадку, якщо будівництво, строки експлуатації, величина витрат і результат в період експлуатації суттєво не змінюються в часі, порівняння варіантів природоохоронних заходів проводиться за величиною їх річного чистого економічного ефекту (Е). Вибір оптимального варіанту здійснюється за формулою:

Е=(Д-З)→мах, (2.15)

де: Д – доходи;

З – затрати.

Приведені до річної розмірності затрати (З) визначаються за формулою:

З=С+Ен×К, (2.16)

де: С – сукупні експлуатаційні витрати;

К – капітальні вкладення в будівництво природоохоронних споруд;

Ен – норматив річної ефективності капіталовкладень (береться у розмірі 0,12).

Якщо порівнюються заходи, які забезпечують вихід на заданий рівень якості навколишнього середовища, наведені затрати (З) можна визначити за формулою:

З=К+Тн×С, (2.17)

де: Тн – нормативний строк окупності капітальних вкладень (величина, звортна Ен).

Надамо узагальнені показники економічної та соціальної ефективності природоохоронних витрат:

·  економічна ефективність природоохоронних витрат визначається зіставленням обсягів економічних результатів і витрат, які їх спричинили.

·  соціальна ефективність вимірюється відношенням натуральних показників, що виражають соціальні результати, до витрат, необхідних для її досягнення.

Враховуючи необхідність поєднання економічних та екологічних інтересів підприємств, ефект необхідно розглядати у вигляді приросту продукції, випущеної без порушення екологічних нормативів. Іншими словами, концептуальною основою економічної ефективності природоохоронних заходів має стати екологічно чиста продукція.

Підприємства, які постійно перевищують екологічно допустимі навантаження на навколишнє середовище, повинні бути перепрофільовані або навіть закриті. Таким чином, йдеться про згортання екологічно небезпечних виробництв як соціально неефективних і шкідливих.

4.4. Економічне стимулювання раціонального природокористування

Недостатність економічних стимулів охорони природи. Функції плати за забруднення середовища. Вплив на економічні інтереси підприємств і населення. Вплив договірної ціни на виробника і споживача екологічної продукції та неекологічних виробів. Складові економічної природоохоронної діяльності. Комплексний підхід до стимулювання природоохоронної діяльності.

Стимули економічного характеру, які змусять підприємства турбуватися про охорону природи і зменшення збитків, поки що недостатні. Спрямовувати кошти на охорону природи підприємствам невигідно, оскільки в результаті проведення заходів підвищується собівартість виробництва продукції, зростає обсяг основних фондів. Водночас багато очисних споруд перевантажені, стоки перебувають у незадовільному стані, відбувається змішування різних шкідливих речовин, що призводить до синергізму і затруднює очищення. Необхідні загальне підвищення культури виробництва, поліпшення збереження сировини і матеріалів, правильна експлуатація устаткування.

Плата за забруднення середовища або інші форми псування природних ресурсів повинна виконувати наступні функції:

1. Сприяти перенесенню збитків, пов’язаних із забрудненням середовища, на винних.

2. Узалежнювати розмір прибутку і фондів матеріального заохочення від ефективності природоохоронної діяльності.

3. Спонукати підприємства до зниження збитків шляхом ефективного освоєння коштів на спорудження і діяльність природоохоронних об’єктів.

Стимулювання в цілому є засобом пробудження інтересів, формою реалізації економічних відносин між людьми в процесі виробництва і розподілу матеріальних благ, сукупністю розроблюваних суспільством заходів і засобів щодо приведення у відповідність результатів виробництва і винагороди. При такому підході економічні методи у природоохоронній сфері – це методи, використання яких забезпечує досягнення поставленої мети шляхом впливу на економічні інтереси. Наприклад, маючи високу екологічність та ефективніть, біологічні заходи захисту рослин застосовуються поки що обмежено через значні ціни на більшість біопрепаратів. В результаті сільськогосподарські виробники віддають перевагу в боротьбі зі шкідниками рослин хімічним засобам.

Щоб стимулювати виробників не виробляти, а споживачів не споживати неекологічну продукцію та технології, доцільно у договірну ціну виробника включати поряд із суспільно необхідними витратами на виробництво та охорону природи в процесі виробництва (СНВ) додаткові витрати на екологізацію продукту згідно з результатами експертизи (Е). В такому випадку ціна, за якою виробник поставляє продукцію (ЦП), становитиме:

ЦП=СНВ+Е. (2.18)

Для підприємств, які випускають неекологічну продукцію, договірна ціна (ЦД) повинна становити:

ЦД=СНВ-Е. (2.19)

Для споживача неекологічної продукції також необхідно включати в ціну витрати на ліквідацію та попередження збитків від її експлуатації і утилізації в післяексплуатаційний період (ПП). Виходячи з цього, ціна неекологічної продукції (ЦНП) повинна становити:

ЦНП=СНВ+ПП. (2.20)

Створення економічного механізму охорони природи вимагає не лише забезпечення матеріальної зацікавленості та відповідальності, а й обліку, контролю, самоокупності і рентабельності витрат на охорону навколишнього середовища, підвищення ефективності природоохоронної діяльності.

Комплексний підхід не означає стимулювання природоохоронної діяльності за допомогою якогось одного універсального показника. Потрібна система різних показників, що залежать від характеру виробництва, стану ресурсів, елементів природного середовища, у якому функціонує підприємство.

4.5. Завдання для індивідуальної роботи студентів і підготовки до семінарських занять

1.  У зв’язку з чим виникла проблема економічної оцінки діяльності людини щодо впливу на природу?

2.  В чому полягає загальна економічна оцінка екологічних витрат?

3.  Які три етапи підходів до навколишнього середовища з економічних позицій Ви можете назвати?

4.  Назвіть найбільш вагомі групи витрат, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища.

5.  Визначте відмінності між моральними, престижними, естетичними і натуральними збитками від забруднення довкілля.

6.  В чому полягає особливість соціальних збитків від забруднення довкілля?

7.  Визначте відмінність економічних збитків від соціальних у природоохоронній діяльності.

8.  Чим відрізняються розрахункові, попереджені, ліквідовані, можливі та потенційні збитки?

9.  Які характерні особливості матеріального збитку, збитку життю і здоров’ю людей та збитку природним ресурсам і екологічним системам Ви можете назвати?

10.  Вкажіть етапи оцінки економічного збитку від забруднення природного середовища.

11.  Охарактеризуйте основні кількісні методи визначення величини економічного збитку від забруднення навколишнього середовища.

12.  Які нормативні значення економічного збитку від забруднення викидами довкілля Ви можете назвати?

13.  Чи використовується плановий підхід при забезпеченні природоохоронної діяльності?

14.  Назвіть пріоритети охорони навколишнього середовища, визначені Верховною Радою України в Державній програмі охорони довкілля.

15.  В чому полягає соціальний результат від природокористування?

16.  Суму яких основних складових можна вважати економічним результатом природоохоронних заходів?

17.  Які основні функції має виконувати плата за забруднення середовища або інші форми псування природних ресурсів?

4.6. Тематика рефератів та контрольних робіт

1.  Забезпечення ефективності природокористування в Україні.

2.  Світовий досвід забезпечення ефективності природокористування на різних етапах розвитку суспільства.

3.  Соціальний та економічний збиток від забруднення довкілля.