Зміст (стр. 27 )

Рекреаційні ресурси України охоплюють площу, яка займає 15,6 % загальної території держави. До ресурсів, що мають практичне відтворювальне та оздоровче значення, відносяться ландшафти, особливі кліматичні умови, мінеральні води, лікувальні грязі, біологічні і гідрологічні ресурси та інше. Просторово рекреаційна територія ділиться на рівнинну та гірську.

Гірсько-рекреаційні ресурси розміщені в Карпатах і Кримських горах. У гірських долинах Карпат сприятливий мікроклімат (вологий і теплий), значна лісистість, великі перепади висот. Тут діють такі курорти та гірськолижні бази як Ворохта, Буковель, Космач, Слав’янське тощо. Кримські гори привабливі для альпінізму, туристичних походів, полювання та інших видів відпочинку.

Рекреаційні ліси займають близько 10 % площі усіх лісів держави. Вони позитивно впливають на людей, їх здоров’я і сприяють відпочинку та лікуванню.

Україна багата на мінеральні води різних груп і властивостей. Джерела мінеральних вод зосереджені в більшості регіонів: Вінницькому, Донецькому, Дніпропетровському, Житомирському, Івано-Франківському, Закарпатському, Запорізькому, Київському, Луганському, Полтавському, Рівненському, Харківському, Черкаському і Чернігівському. Серед найбільш відомих курортів, де лікують мінеральними водами, – Моршин, Немирів, Східниця, Трускавець, Хмільник.

Лікувальні грязі розміщені у південних та північно-західних областях України. Їх розвідані і в основному реалізовані запаси досить значні. Серед курортів, які працюють на базі даних рекреаційних ресурсів, Бердянськ, Євпаторія, Куяльник, Миргород, Моршин, Немирів, Саки.

Для пляжного засобу оздоровлення використовується близько 1500 км морського узбережжя Чорного та Азовського морів у Криму, а також Донецькій, Запорізькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях. Особливу цінність має територія Південного берега Криму між морем і Кримськими горами.

8.3. Загальні питання розміщення населення

Негативні тенденції в розвитку демографічних процесів. Перспективи значного дефіциту робочої сили в державі. Поняття населення, демографії, демографічної політики, депопуляції та відтворення населення. Чисельність населення за останні 18 років в Україні. Деформація складу населення. Прогнози Інституту демографії і соціальних досліджень. Демографічна політика держави.

Значний вплив на економічний та соціальний розвиток країни і регіонів має демографічний чинник, дія якого визначається особливостями динаміки та структури демографічних процесів, що розвиваються за власними законами і принципами.

Демографічні процеси є найбільш стійкими та інерційними, бо вони формуються десятиліттями під впливом різноманітних чинників, серед яких можна виділити соціально-політичні, економічні, природно-кліматичні, історико-релігійні, власне демографічні тощо.

Перш ніж перейти до висвітлення демографічних процесів, сформулюємо визначення основних понять народонаселення.

Населення – це історично складена і безперервно відновлювана в процесі відтворення безпосереднього життя сукупність людей, які проживають на певній території. Аналогом поняття “населення” є термін “народонаселення”. Властивістю населення є його відтворення шляхом постійної зміни поколінь у їхній соціально-економічній обумовленості.

Демографія – сукупна наука про народонаселення, що вивчає чисельність, склад, розміщення і рух населення. Демографія дає розгорнуту систему стану і динаміки населення, вивчає соціально-економічні закономірності зміни населення, його відтворення на основі біологічних, економічних, соціальних факторів і умов.

Демографічна політика – частина соціально-економічної політики держави, спрямована на управління процесом демографічного розвитку країни та її окремих регіонів, тобто відтворенням і міграцією населення по території.

Депопуляція – абсолютне зменшення чисельності населення територій чи країн, при якому чисельність наступних поколінь менша чисельності попередніх. Депопуляція настає, якщо величина загального коефіцієнта смертності перевищує величину загального коефіцієнта народжуваності.

Відтворення населення – процес безперервного відтворення поколінь людей в їх історичній обумовленості.

Демографічний фактор постійно відіграватиме першорядну роль у загальноцивілізаційному та національному поступі, бо головною виробничою силою завжди буде людина, озброєна засобами виробництва. Інформаційне забезпечення допомагає у здійсненні цілеспрямованої трудової діяльності, але не виконує роботи замість людини.

Розглянемо ситуацію із чисельністю населення за останні роки в Україні (табл. 1.5).

За зазначений період, коли на території України не було війн, збройних конфліктів, масових епідемій та глобальних природних катаклізмів, чисельність її населення зменшилася на 6,1 млн осіб. Результатом скорочення чисельності стає деформація всіх основних демографічних показників: тривалості життя, статево-вікової структури, шлюбності, розлучуваності, міграції тощо в бік їх погіршення.

Таблиця 1.5

Кількість населення,

на 01.01 кожного року

Роки Показники	1991	1996	2001	2006	2007	2008	2009	2010	2011
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Наявне населення, млн осіб	51,9	51,3	48,9	46,9	46,6	46,4	46,1	46,0	45,8
міське	35,1	34,8	32,9	31,9	31,8	31,7	31,6	31,5	31,5
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
сільське	16,8	16,5	16,0	15,0	14,8	14,7	14,5	14,5	14,5
Відсотків до всього населення
міське	67,5	67,8	67,3	68,0	68,1	68,3	68,5	68,6	68,7
сільське	32,5	32,2	32,7	32,0	31,9	31,7	31,5	31,4	31,3
Постійне населення, млн осіб	51,6	50,9	48,7	46,7	46,5	46,2	46,0	45,8	45,6
чоловіки	23,9	23,6	22,5	21,6	21,5	21,3	21,2	21,1	21,0
жінки	27,7	27,3	26,2	25,1	25,0	24,9	24,8	24,7	24,6
Відсотків до всього населення
чоловіки	46,3	46,4	46,2	46,1	46,1	46,1	48,1	46,1	46,1
жінки	53,7	53,6	53,8	53,9	53,9	53,9	53,9	53,9	53,9

Причини цього формувались і накопичувалися протягом тривалого часу. За оцінками експертів, Перша та Друга світові війни, форсована індустріалізація, примусова колективізація, масові репресії 30 – 50-х років, Чорнобильська катастрофа, затяжна системна криза 90-х років XX ст. негативно вплинули на процес демографічної трансформації, призвели до помітних деформацій складу населення, передчасної смерті багатьох людей. У поєднанні зі зниженням народжуваності ще в 60-х роках XX століття це обумовило вичерпання демографічного потенціалу, наслідками чого стали високий рівень старіння і депопуляція.

Якщо сучасні демовідтворювальні процеси, частина яких набуває характеру незворотності, збережуться в майбутньому, до 2050 року демографічна криза, викликана депопуляцією, переросте в демографічну катастрофу. Згідно з прогнозами Інституту демографії і соціальних досліджень Національної академії наук України, до 2050 року чисельність населення країни може скоротитися до 35 млн осіб.

Подолання демографічної кризи в Україні, як і в багатьох високорозвинутих країнах, що мають схожу демографічну ситуацію, здійснюється засобами демографічної політики. Головним пріоритетом демографічної політики України має бути державний вплив на ситуацію в напрямі підвищення народжуваності та зниження смертності населення, особливо дитячої, збільшення тривалості життя.

8.4. Міграційні процеси

Визначення і основні характеристики міграції населення. Скорочення населення держави через міграційні процеси. “Відплив умів” як фактор втрати Україною інтелектуального та творчого потенціалу нації. Неофіційна трудова міграція. Мотиви трудової міграції. Шляхи впорядкування міграційних процесів. Легальне працевлаштування у країнах ЄС на основі двосторонніх і багатосторонніх домовленостей. Стимулювання зворотності зовнішніх трудових поїздок. Основні спрямування міграційної політики.

Під міграціями населення (лат. migratio – переселення) розуміють переміщення людей по території, які пов’язані зі зміною постійного місця проживання та роботи і призводять до механічного приросту населення. Залежно від причин, міграції бувають економічні, політичні, релігійні, гуманітарні, екологічні та воєнні. За терміном міграції поділяються на постійні, сезонні і тимчасові. Залежно від характеру переміщення населення, розрізняють міграції зовнішні (переміщення людей із країни в країну – еміграція, імміграція) та внутрішні (переселення людей всередині країни, здебільшого із села до міста, що посилює процес урбанізації).