Зміст (стр. 35 )

Таблиця 1.13

Виробництво основних видів продукції легкої промисловості

Роки Показники	2003	2005	2007	2009	2010
Тканини – усього, млн м2	76,3	113,5	114,3	86,8	88,2
у тому числі
Бавовняні	34,7	53,0	52,1	34,5	30,1
Вовняні	5,2	8,3	7,0	4,0	15,8
Льняні	0,5	2,0	1,6	1,5	1,5
ворсові, махрові і спеціальні	6,7	6,2	1,7	1,1	1,2
з хімічних волокон	29,5	44,1	51,8	46,8	51,0
Вироби панчішно-шкарпеткові трикотажні машинного чи ручного в’язання, млн пар	43,3	55,5	60,3	59,5	76,8
Светри, джемпери, пуловери, жилети та вироби аналогічні трикотажні машинного чи ручного в’язання, млн шт.	6,3	5,0	3,8	1,5	1,7
Одяг верхній трикотажний, млн шт.	3,8	4,5	4,2	3,1	3,9
Трикотаж спідній, млн шт.	18,8	26,9	31,2	16,8	22,5
Взуття, млн пар	20,3	20,5	22,5	20,4	25,7

Водночас застарілі виробничі потужності багатьох підприємств не дають змоги наповнити внутрішній ринок та задовольнити попит, що збільшується, товарами вітчизняного виробництва. Обсяги інвестицій недостатні і не покривають амортизацію основного капіталу.

Всього у швейній промисловості налічується понад 500 підприємств різних форм власності і організації праці, які розміщені переважно у великих містах. Серед успішних суб’єктів господарської діяльності підприємства “Стиль”, “Трембіта”, “Господарка”, “Троттола”, “Донбас”, “Львівська текстильна компанія”, “Поділля”, “Елегант”, “Софія”.

Охарактеризуємо інші напрямки легкої промисловості.

Текстильна – до неї входять первинна обробка сировини, бавовняна, вовняна, джутова, льняна, сітков’язальна, трикотажна та валяльно-повстяна підгалузі. Найбільш ефективно діючі підприємства “Мрія”,  “Роза”, “Нотекс”, “Текстерно”, “Чексіл”. Охарактеризуємо деякі з підгалузей: бавовняна – великі комбінати в Донецьку, Києві, Львові, Тернополі і Херсоні; льняна – Житомирський і Рівненський льонокомбінати; вовняна – камвольно-суконний комбінат у Чернігові, Дунаєвецька Хмельницької і Богословська Київської областей суконні фабрики; шовкова – комбінат у Києві; джутова – Одеська фабрика і Харківський канатний завод; трикотажна – підприємства у Донецьку, Дніпропетровську, Житомирі, Івано-Франківську, Києві, Львові, Луганську, Одесі, Миколаєві, Прилуках, Сімферополі, Хмельницькому, Чернівцях.

Хутрові фабрики працюють у Балті Одеської області, Краснограді Харківської, Львові, Одесі, Тисмениці Івано-Франківської області.

Шкіряна промисловість – підприємства розміщені у Бердичеві Житомирської області, Василькові Київської, Києві, Львові, Миколаєві та Харкові. Найбільш продуктивно діючі підприємства – “Возко” і “Чинбар”.

Взуттєва промисловість – включає в себе більш ніж 100 взуттєвих підприємств, серед яких на сучасному обладнанні працюють компанії “Інгар”, “Лідер”, “Бістфор” та інші. Потужні об’єднання знаходяться у Кривому Розі, Луганську, Львові, Харкові, Хмельницьку.

Галантерейні вироби – виробляють у Києві, Львові та Харкові, деяких інших обласних центрах.

Найбільші поліграфічні підприємства знаходяться у Вінниці, Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі, Києві, Львові, Одесі, Рівному, Сімферополі та Чернівцях.

Фарфорові заводи у свій час були побудовані у Дружківці, Кіровограді і Тернополі.

9.10. Регіональні підходи до розміщення і розвитку міжгалузевих господарських комплексів

Регіональний підхід до розміщення і розвитку машинобудівного та агропромислового комплексів. Три категорії регіонів за ступенем зростання промислового виробництва. Принципи формування системи регіонального управління машинобудуванням. Використання економічного потенціалу регіонів. Основна мета сучасної аграрної регіональної політики. Розвиток структурних елементів сільського господарства.

Характеризуючи міжгалузеві господарські комплекси, в попередньому матеріалі значна увага була приділена їх розміщенню в окремих регіонах. У цьому підрозділі розкриті особливості регіонального підходу до розміщення і розвитку машинобудівного комплексу та аграрного виробництва як приклад даного спрямування регіональної економіки.

Темпи розвитку промислового виробництва нерівномірні і залежать від територіального фактора. Можна виділити три категорії регіонів за ступенем зростання промислового виробництва: з депресивною динамікою – яскравим представником є Тернопільська область; представником сталого розвитку є Київська область; з динамікою зростання – Донецька область.

На основі регіональних особливостей розвитку підприємств машинобудівного комплексу з урахуванням трансформації відносин власності (суперечність функціонування господарства на мікро - і макрорівнях, ускладнення механізму управління, зв`язок макрорегулювання з факторами зовнішнього середовища) доцільно сформулювати принципи формування сучасної системи регіонального управління машинобудуванням як видом економічної діяльності:

·  підвищення ролі державного управління, перетворення держави в безпосереднього учасника економічних процесів;

·  необхідність поєднання принципів самоорганізації (ринкових відносин) і державного впливу на економіку;

·  перетворення регіональних факторів машинобудування в особливий суб`єкт економіки;

·  використання матеріальних чинників у формуванні стратегії економічного розвитку машинобудування регіонів, включаючи природно-екологічний, ресурсно-виробничий, інноваційно-освітній потенціал.

Слід звернути увагу на краще використання наявного економічного потенціалу (природно-географічного, ресурсно-екологічного, виробничого, інноваційно-освітнього і трудового) та фінансове самозабезпечення. Для ряду регіонів пріоритетна інноваційно-промислова орієнтація, що ґрунтується на досвіді таких країн як Японія, Південна Корея, Сінгапур, Гонконг тощо. Для інших – сировинна і переробна промисловість, зокрема машинобудування, яке є головним напрямом стабілізації та розвитку економіки держави.

Своєрідність регіональних підходів щодо аграрного виробництва пояснюється необхідністю врахування особливостей окремих регіонів, обумовлених геополітичними, історичними, культурними та іншими традиціями, зв`язками і пріоритетами. Наприклад, значними є відмінності аграрного господарювання у Східній і Західній Україні.

Важливість регіональної аграрної політики пов`язана з тим, що у діяльності аграрної системи можуть відбуватись структурні чи функціональні зміни на рівні регіонів під впливом окремих чинників – природно-кліматичних, соціально-економічних, екологічних, техногенних та ін.

Важливим напрямком регіональної політики має стати розвиток структурних елементів сільського господарства. Наприклад, у областях, де слабо розвинута переробна база, яка у конкурентній боротьбі програє підприємствам з інших регіонів, сільськогосподарську продукцію скуповують заготівельники із суміжних регіонів, залишаючи місцевих переробників без сировини. З іншого боку, місцеві магазини будуть заповнені не своєю готовою продукцією. Необхідне запровадження комплексу регіональних заходів, спрямованих на підвищення конкурентоспроможності місцевих економічних суб`єктів – як сільськогосподарських підприємств, так й індивідуальних товаровиробників. Цьому також має сприяти розвиток регіональної інфраструктури аграрного ринку.

Низька ефективність використання вітчизняної аграрної ресурсної бази формує дисбаланс між величиною потенціалу та реальним станом розвитку сектору. Зважаючи на значну площу території країни, розподіл аграрного потенціалу доволі нерівномірний. До цього додається різна продуктивність його використання в окремих регіонах. Враховуючи даний фактор, а також неоднакове ставлення місцевої влади до аграрного виробництва, у підсумку маємо відмінності регіональної аграрної політики. Це призводить до посилення регіональних агарних диспропорцій. Зазначені фактори сприяють поглибленню суперечностей між місцевою й центральною владою щодо стимулювання та розвитку аграрного сектору. Поряд із цим і на суто регіональному рівні можуть бути перекоси, пов`язані з реалізацією повноважень регіональної влади та органів місцевого самоврядування.

9.11. Завдання для індивідуальної роботи студентів і підготовки до семінарських занять

1.  Розкрийте суть міжгалузевих господарських комплексів.

2.  Які основні типи міжгалузевих господарських комплексів можна виділити в господарському комплексі України?

3.  Охарактеризуйте паливно-енергетичний комплекс держави.

4.  Окресліть стан та проблеми нафто - і газохімічної промисловості.

5.  Дайте характеристику та розкрийте особливості розвитку металургійного комплексу.

6.  Які галузі кольорової металургії розвинуті в державі, де вони розміщені, на яких підприємствах?

7.  Назвіть галузеву структуру машинобудівного комплексу.

8.  Розкрийте напрямки реструктуризації машинобудівного комплексу.

9.  Які особливості структури і територіальної організації хімічного підкомплексу?

10.  Охарактеризуйте структуру, результати і проблеми розвитку лісового підкомплексу.