Зміст (стр. 31 )

Перебуваючи не в найгіршому стані порівняно з більшістю країн Європи за власним паливно-енергетичним потенціалом, Україна має значно нижчу за середньосвітовий рівень ефективність його використання. За умови правильного визначення шляхів подальшого розвитку є всі можливості виправити становище.

9.3. Металургійний комплекс

Ситуація в металургійному комплексі. Стан виробництва окремих видів чорної металургії. Експортні можливості чорної металургії. Необхідність впровадження сучасних технологій. Інвестування галузі. Кольорова металургія. Підприємства, що випускають кольорові метали.

Ефективна діяльність металургійного комплексу, який складається з чорної та кольорової металургії, є значним фактором економічного розвитку України. Як приклад, за підсумками 2010 р. частка чорних металів та виробів з них в загальних обсягах експорту склала 40,2%. Галузь забезпечила роботою 15% всіх зайнятих у промисловості, а середньомісячна заробітна плата в ній перевищувала середній рівень по країні в 1,64 раза.

В той же час у металургійній галузі із-за фізично та морально застарілого обладнання, ресурсоємних і потенційно небезпечних технологій недостатньо ефективно використовуються матеріальні, енергетичні і трудові ресурси. Наприклад, внаслідок невисокого технологічного рівня ми маємо низьку продуктивність праці: на виробництво однієї тонни сталі в середньому витрачається 53 людино-години (в Росії – 38, в Німеччині – 17).

До чорної металургії відносяться підприємства, які виробляють чавун, сталь, отримані безперервним литтям напівфабрикати, прокат чорних металів, труби і профілі пустотілі, дріт зі сталі.

Розглянемо стан виробництва окремих видів металургії та добувної промисловості, таблиця 1.9.

Таблиця 1.9

Виробництво окремих видів продукції металургійного виробництва

та добувної промисловості, млн т

Продукція Роки	Руди і концентрати залізні неагломеровані	Чавун	Сталь без напівфабрикатів, отриманих безперервним литтям	Напівфабрикати, отримані безперервним литтям	Труби великого та малого діаметрів
1990	105	44,9	48,5	4,1	6,5
1995	50,7	18,0	18,7	3,6	1,6
2000	55,9	25,7	25,8	6,0	1,7
2001	55,3	26,4	27,1	6,4	1,7
2002	59,4	27,6	27,4	7,2	1,5
2003	63,0	29,5	28,9	8,7	2,1
2004	66,0	31,0	28,9	10,5	2,1
2005	69,5	30,7	27,9	11,4	2,4
2006	74,0	32,9	27,9	13,7	2,8
2007	77,9	35,6	29,0	14,7	2,8
2008	72,7	31,0	23,3	14,8	2,5
2009	66,5	25,7	15,7	14,6	1,7
2010	78,5	27,4	17,5	15,8	2,0

З даних таблиці ми бачимо значне зменшення всіх наявних показників у 1995 р. порівняно з 1990 р. і їх стабілізацію в подальшому.

Подальший розвиток чорної металургії України пов’язаний з подоланням ряду проблем, викликаних необхідністю кардинального вдосконалення структури виробництва і випуску продукції. Поки що в технологічному відношенні галузь продовжує залишатись однією із найбільш відсталих.

Упровадження сучасних технологій дозволить зменшити споживання природного газу на 4,6 млрд куб. м (60 %). Йдеться перш за все про відмову від мартенівського способу виробництва сталі, який в даний час зберігся тільки в Україні (40,2% від загального обсягу виробництва сталі), Російській Федерації (22,1 %), Узбекистані (24,9 %) та Індії (2,6 %).

Для реалізації програм модернізації і технічного переозброєння підприємств потрібні значні інвестиції, що обумовлено високим ступенем зносу основних фондів (в середньому на 71 %). Величина інвестицій в галузі за 2000 – 2011 рр. склала в середньому 16 дол. в перерахунку на 1 т сирої сталі. В США, де рівень зносу основних фондів у чорній металургії становить всього 20 %, даний показник складає 30 дол./т, а в країнах ЄС – 25 дол./т.

Кольорова металургія в Україні розвинута дещо слабше, ніж чорна. Наша країна вимушена завозити кольорові метали у значних обсягах. Основними напрямками металургії є алюмінієвий, титановий, магнієвий, цинковий, феронікелевий, ртутний та інші. До самої галузі відносяться видобуток, збагачення, переробка кольорових руд, виробництво сплавів, прокат металів та переробка вторинної сировини.

Провідне місце у кольоровій металургії займає алюмінієва промисловість (виробництво алюмінію та глинозему). Її випуск становить близько 20% всього виробництва кольорових металів та їх сполук. Крім зазначеної продукції алюмінієва промисловість виробляє мінеральні добрива, цемент, силуміни, кристалічний кремній, соди, металевий галій. Працюють заводи у Миколаєві, Запоріжжі, Вінниці та Свердловську Луганської області загальною потужністю 300,0 тис. т алюмінію за рік.

Запорізький титаномагнієвий комбінат виробляє титан, магній, калійні добрива і напівпровідниковий германій. Титан та його сполуки удвічі легші за леговану сталь, стійкі проти корозії. Тому вони незамінні при виробництві космічних кораблів, літаків, а також хімічного обладнання і устаткування.

У м. Донецьк працює завод кольорових сплавів, у м. Артемівськ Донецької області – завод для обробки кольорових металів, який випускає круглий і плоский прокат, у м. Світловодськ Кіровоградської області – Дніпровський завод напівпровідникових металів.

Підприємства титаномагнієвої промисловості виробляють титан і магній, а також видобувають і збагачують титаномагнієву сировину. Дані заводи функціонують в Запоріжжі та Калуші Івано-Франківської області.

Ртутні комбінати працюють у Донецькій та Закарпатській областях. Особливої уваги і вивчення потребує Микитівський ртутний комбінат Донецької області, на якому вперше у світі впроваджено технологію видобування ртуті високої частоти з повною механізацією процесів.

На Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті у м. Вільногірську Дніпропетровської області виробляють цирконій знезалізнений, оксид цирконію, цирконієвий, рутиловий та ільменітовий концентрати.

Продукція Побузького нікелевого заводу Кіровоградської області, яка використовується на машинобудівних і металургійних заводах Донбасу та Придніпров’я, – нікель і феронікель.

9.4. Машинобудівний комплекс

Роль машинобудівного комплексу України. Важке, середнє, загальне машинобудування. Виробництво точних механізмів, приладів та інструментів. Автомобільна промисловість. Літакобудування. Реформування оборонно-промислового комплексу.

Машинобудівний комплекс України охоплює понад 20 потужних і унікальних у своєму роді галузей. Він відіграє виключно важливу роль у створенні матеріально-технічної бази економіки країни. На комплекс припадає близько 40% всього промислово-виробничого потенціалу. Частка продукції комплексу в загальних обсягах продукції промисловості складає 12%. Це трудо - та металоємне спрямування розвитку. Найбільші обсяги виробництва окремих видів продукції припадають на 1985 – 1990 рр. В останнє десятиріччя XX-го століття відбулось обвальне падіння обсягів продукції, яке змінилось стабілізацією і деяким нарощуванням виробництва в 2001 – 2011 рр. Високими темпами розвивається виробництво транспортних засобів та устаткування. Проте у структурі господарства країни машинобудування поки що не посіло визначального місця.

Машинобудування ділиться на важке, загальне, середнє, виробництво точних механізмів, приладів та інструментів.

Важке машинобудування включає в себе виробництво гірничошахтного, піднімельно-транспортного, металургійного та енергетичного устаткування.

Провідні гірничошахтні підприємства: Дніпропетровський і Криворізький заводи гірничошахтного обладнання, Донецькгірмаш, Луганський завод гірничого машинобудування, Барвінківський, Ново-Краматорський та Ясинуватський машинобудівні заводи.

Найбільші підприємства піднімально-транспортного машинобудування розміщені в Дніпропетровську, Львові, Нікополі, Прилуках, Одесі та Харкові; середні – в Золотоноші Черкаської області, Ківерцях Волинської та Слов’янську.

Металургійне устаткування виробляється в Дніпропетровську, Кривому Розі, містах Лагутіне Луганської області, Марганець та Стаханов.

Енергетичне машинобудування має велике значення у зв’язку з передбачуваною реконструкцією енергетичного комплексу країни. Термін дії деяких електростанцій наближається до 40 років. Перспективне зростання малої гідроенергетики. Головним розробником турбін є харківський “Турбоатом”.

Загальне машинобудування включає в себе транспортне (крім автомобільного) і сільськогосподарське машинобудування, а також виробництво технологічного та будівельного обладнання.

Виробництво залізничного транспорту зосереджено в таких містах: тепловози – Луганськ та Харків; промислові електровози – Дніпропетровськ; ремонт тепловозів – Дніпропетровськ, Дружківка, Запоріжжя, Київ, Конотоп, Львів, Полтава, Одеса; залізничні вагони – Стаханов; металеві вагони-цистерни – Маріуполь; вагоноремонтні заводи – Київ, Конотоп, Львів, Одеса, Харків.

Суднобудування в Україні має давні традиції. У даний час це також одна з найбільш перспективних галузей. Рентабельність утримується на рівні 15 – 20%, що відповідає середнім світовим показникам. Найбільші виробництва зосереджені в Керчі, Києві, Миколаєві, Феодосії, Херсоні. Основним замовником продукції є Греція, для якої будуються рефрижератори.