Зміст (стр. 26 )

А – детально розвідані та вивчені;

В – розвідані, але вивчені менш детально;

С1 – розвідані менш детально;

С2 – розвідані приблизно і попередньо.

Геологічними запасами корисних копалин є запаси за категоріями А+Б+С1+С2 плюс прогнозні запаси. До промислових запасів відносяться розвідані і вивчені запаси за категоріями А, Б і С1. Мінерально-сировинні ресурси вважаються невідновними, оскільки процес їх природного відновлення триває сотні мільйонів років.

За характером використання мінеральні ресурси складають три групи: паливно-енергетичні, рудні і нерудні.

Охарактеризуємо основні види паливно-енергетичних ресурсів – кам’яне та буре вугілля, нафту, газ, торф, уранові руди.

Основні запаси кам’яного вугілля розміщені у Донецькому та Львівсько-Волинському басейнах. Донецький басейн охоплює Донецьку, Луганську і Дніпропетровську області, має площу 52,3 тис. км2 . Вугленосні пласти потужністю 0,5 – 2,0 м знаходяться на глибині 500 – 750 м (75 % всіх запасів), доходять до глибини 1200 м і більше. Тут видобувається основна маса кам’яного вугілля України. Львівсько-Волинський басейн має площу 8,0 тис. км2. Вугільні пласти залягають горизонтально на глибині 300 – 650 м і мають незначну потужність – максимально 0,5 – 1,0 м.

Буре вугілля розташоване у Придніпровському буровугільному басейні, загальна площа якого 100,0 тис. км2. Глибина залягання від 10 до 200 м, потужність пластів 4 – 5 м. Понад дві третини палива видобувається відкритим способом. Найбільші поклади вугілля у Дніпропетровській та Кіровоградській областях. Розвідані запаси бурого вугілля у Полтавській, Харківській та Одеській областях, а також у Передкарпатті та Закарпатті. Його загальні обсяги оцінюються в 135,0 млн т.

Нафта і природний газ – розвідано 278 родовищ нафти і 336 – природного газу. Поклади цих дуже необхідних для України корисних копалин зосереджені в Дніпровсько-Донецькому, Передкарпатському та Чорноморсько-Кримському регіонах. У Дніпровсько-Донецькому регіоні найбільшими родовищами є: нафтові – Леляківське та Прилуцьке; нафтогазові – Гнідинцівське, Качанівське і Рибальське; газові – Єфремівське, Манівське, Кегичівське і Шебелинське. У Передкарпатському регіоні найбільші родовища: нафти – Долинське, Уличинсько-Орівське; нафтогазові – Бабчинське й Битків-Пасічне; газові – Більче-Волицьке, Рудківське, Угерське. У Причономорсько-Кримському районі відкрито 20 газових родовищ, в тому числі Північно - і Східно-Казантипське, а також у Джанкої і на Тарханкутському півострові.

Торф – його запаси становлять 2,46 млрд т. Розвідано понад 2500 родовищ. Найбільші поклади торфу є у Волинській, Київській, Львівській та Чернігівській областях [80].

Найдревніші кристалічні, особливо рудні, породи розташовані на Українському щиті. Деякі з них утворилися понад 3,5 млрд років тому. На щиті містяться головні родовища металів за винятком германію, меркурію та стибію. Це одна з найбільших металогенічних провінцій світу, що формувалася протягом 2 млрд років.

У центральній частині щита лежить Криворізький залізорудний басейн – вивчений і промислово освоєний район видобування залізних руд. Мінерали-носії заліза – магнетит, гематит, мартит і т. ін. – це різні природні форми оксидів феруму. За виробництвом товарних залізних руд Україна посідає сьоме місце у світі. Розвіданих запасів вистачить на 180 років. Загальні запаси залізних руд оцінюються у 26,3 млрд т, з них 18,7 млрд т – у Криворізькому басейні. Більшість залізних руд зосереджено в 48 родовищах Криворізько-Кременчуцького, Білозерсько-Конкського та Керченського басейнів і Приазовському залізорудному районі.

До Криворізького залізорудного з півдня прилягає Нікопольський марганцеворудний басейн. За підтвердженими запасами марганцю Україна – світовий лідер. Оксидні й карбонатні руди марганцю везуть на металургійні та феросплавні заводи, частину експортують.

У центральній частині щита зосередилися найбільші родовища уранових руд, за запасами яких Україна випереджає всі країни Європи. Разом з ураном у рудах концентрується торій, а також скандій – один з найдорожчих рідкісноземельних металів.

До Волинського блоку щита із заходу прилягає Волинсько-Подільська плита, дуже перспективна щодо виявлення родовищ міді, яку сьогодні доводиться завозити в Україну. За прогнозами, запаси міді наближаються до трьох мільйонів тонн.

Нерудні ресурси теж розвідані в достатній кількості.

Серед них вогнетривкі глини. Місце їх розташування: Донецька область – Новоселівське, Новорайське та Часів’ярське родовища; Дніпропетровська область – Павлоградське і П’ятихатське родовища; Запорізька область – Полозьке родовище; Черкаська область – Озернянське родовище.

Мармур розвідано і видобувають у таких регіонах: Карпати – Лерівське і Тереблянське родовища; АР Крим – Мраморинське та Севастопольське родовища.

Запаси граніту і лабрадориту розташовані у Житомирській, Київській та Черкаській областях.

Вапняки знаходяться у Донбасі, Криму та Придніпров’ї.

Крейду видобувають у Волинсько-Подільському, Східному та Чернігівському регіонах.

Розвідано близько 20 родовищ скляних пісків, найбільші з яких Авдіївське, Глібівське, Новоселівське та Олешнянське.

Калійну сіль видобувають відкритим способом та у шахтах на глибині до 300 м у Стебницькій групі родовищ та Калуш-Голинському родовищі (Львівська область).

Кам’яна сіль розвідана і видобувається у промислових масштабах у Донбасі (Артемівськ, Слов’янськ), Закарпатті (Солотвине), Прикарпатті (Болехівське, Волинське та Дрогобицьке родовища), в Криму (Генічеське, Сасик-Сиваське та Східносиваське родовища) і на Харківщині (Єфремівське родовище).

Самородну сірку видобувають відкритим способом на глибині до 50 м у Роздольському та Новояворівському родовищах.

Запаси графіту розвідано у наступних регіонах: Донецькому – Старокримське родовище; Запорізькому – Водянське і Петрівське родовища; Кіровоградському – Завалівське родовище.

Місцезнаходження фосфоритів: Житомирщина, Приазов’я, Придніпров’я, Сумська і Харківська області.

Земельні ресурси. До них відносяться землі, які можуть бути використані в різних галузях і напрямках господарського комплексу держави: сільськогосподарського призначення, промисловості, транспорту, зв’язку, населених пунктів, водного і лісового фонду, рекреаційного та історико-культурного призначення, а також землі запасу.

У структурі земель 69,3 % становлять сільськогосподарські угіддя, в тому числі рілля – 55 %. Ліси і лісові площі займають 17 %, водне дзеркало – 4 %, болота і заболочені території – 1,5 %. Під багаторічними насадженнями перебуває 2,5 % земель, пасовищами – 5,3 млн га, сіножатями – 2,2 млн га.

Сприятливий клімат, вигідне геополітичне становище і родючі землі надають певні передумови для вигідного сільськогосподарського виробництва та ефективного розвитку експортоспроможного агропромислового комплексу. Біокліматичний потенціал України здатний забезпечити високий ступінь безризиковості ведення рослинницької і тваринницької галузей. Відмінність природно-кліматичних зон, в яких знаходиться Україна, значною мірою нівелює негативні наслідки посух, штурмових вітрів, паводків та інших катаклізмів.

Лісові ресурси, як було зазначено раніше, займають 17 % загальної площі держави. У Карпатах лісами вкрито 40 % всієї площі території, на Поліссі – 24 %, в Лісостепу та на Кримському півострові – 10 %, у Степу – 4 %. Хвойні породи займають 52 % загальної площі, твердолистяні – 40 %, м’яколистяні – 8 %. Роль лісів у заготівлі грибів, ягід, лікарських рослин і плодів останніми роками дещо зменшилась через несприятливу екологічну ситуацію та радіаційне забруднення на значній частині території.

Водні ресурси України формуються переважно за рахунок стоку річок Дніпра, Дністра, Південного Бугу, Сіверського Дінця, Тиси. Значна частина річкового стоку є транзитною з територій суміжних держав. Сумарний річковий стік (без врахування стоку р. Дунаю) у середній за водністю рік становить 87,1 млрд м 3, у тому числі транзитний стік з територій Росії і Білорусі 34,7 млрд м 3. Майже 65 % річкового стоку припадає на басейн Дніпра.

На території України налічується близько 73 тис. великих і малих річок. Однак лише 125 з них мають довжину понад 100 км. За запасами річкових вод наша держава посідає друге місце серед країн пострадянського простору. Найбільша річка – третя за величиною в Європі – Дніпро. Довжина його 2285 км. У межах України довжина цієї водної артерії становить 1205 км. Басейн Дніпра з такими великими притоками як Прип’ять, Десна, Сула, Псел, Ворскла та інші займає дві третини території України.

Підземні води, запаси яких, за визначенням фахівців, нині становлять 5,6 км3, як правило, використовують для задоволення потреб населення. Глибина залягання артезіанських вод в Україні коливається від 100 до 600 м. Основна частина цих вод міститься в Донецько-Придніпровському і Південно-Західному районах.

За запасами ґрунтової води Україну можна поділити на такі зони: надлишкової вологості (Полісся); достатньої вологості (південна частина Полісся); нестійкої вологості (Лісостеп); недостатньої вологості (степова частина).

Територію України омивають цінні в рекреаційному аспекті Чорне та Азовське моря. Площа першого становить 420,3 тис. км2 , середня солоність води – 14 %, тоді як, скажімо, Середземного моря – 37 – 38 %. Азовське море має площу дзеркала 39,1 тис. км2, що в 11 разів менше за площу Чорного моря. Середня глибина – 7 – 10 м, а найбільша – 15 м. Це наймілководніше море у світі. Влітку воно прогрівається до 25 – 350С. Незважаючи на те, що якість води останнім часом погіршилась, тут налічується майже 350 видів риб. Крім того море має великі рекреаційні можливості.

Прибережна частина Чорного моря наймілководніша. Вона заселена рослинним і тваринним світом. Тут зустрічається близько 180 видів риб, значна частина яких має промислове значення. Починаючи з глибини 120 – 200 м, вода насичена сірководнем і біологічно практично мертва. У ній відсутні живі організми. Водночас висока концентрація сірководню сприяє його промисловому використанню.