Трудовий Кодекс України (стр. 12 )

Стаття 111. Підстави для укладання строкового трудового договору

строковий трудовий договір може укладатися з ініціативи працівника або роботодавця з таких підстав:

1) заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи (посада);

2) виконання тимчасової роботи;

3) виконання сезонних робіт;

4) виконання певного обсягу роботи, коли її завершення не може бути визначено конкретною датою;

5) проведення невідкладних робіт із відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей;

6) виконання робіт, пов’язаних із тимчасовим (до одного року) розширенням виробництва або обсягу послуг, що надаються відповідним підприємством, установою, організацією;

7) укладення трудового контракту;

8) заміщення працівника, за яким відповідно до законів, зберігається право повернення на попередню роботу (посаду);

9) обрання на визначений строк до складу виборного органу або на виборну посаду, а також вступу на роботу, пов’язану з безпосереднім забезпеченням діяльності членів виборних органів або посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

10) виконання оплачуваних громадських робіт за направленням державної служби зайнятості;

11) прохання працівника, обумовленого сімейними чи іншими обставинами;

12) укладення трудового договору з особами, які виявили бажання працювати у вільний від навчання час;

13) направлення на роботу за кордон;

14) в інших випадках, передбачених нормативно – правовими актами про працю.

Стаття 112. Припинення трудових правовідносин у зв’язку з закінченням строку дії строкового трудового договору

трудові правовідносини підлягають припиненню у зв‘язку із закінченням строку дії трудового договору, а у разі його укладення на час виконання певної роботи – у зв’язку з її виконанням.

Роботодавець зобов‘язаний письмово попередити працівника про наступне припинення з ним трудових правовідносин не пізніше ніж за тиждень до дня закінчення строку дії строкового трудового договору.

Стаття 113. Продовження чинності строкового трудового договору

1. Якщо після закінчення строкового трудового договору трудові правовідносини фактично тривають і жодна зі сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

2. Строковий трудовий договір стає безстроковим, у разі, якщо під час трудових правовідносин зникають обставини, у зв’язку з якими було визначено строк трудового договору.

3. У разі, якщо строковий трудовий договір після закінчення його строку не продовжується чи припиняється, але менш як через місяць із цим же працівником укладається новий строковий трудовий договір на виконання такої ж роботи, за вимогою працівника такий договір визнається безстроковим за винятком випадків, коли трудовий договір, укладений для виконання робіт на час заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада) – до чотирьох місяців (частина шоста статті 114 цього Кодексу), вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

4. Строковий трудовий договір у разі відсутності у ньому вказівки на обставини, що стали підставою для його укладання (стаття 111 цього Кодексу), вважається таким, що укладений на невизначений строк.

Стаття 114. Особливості трудових правовідносин, встановлених на строк до двох місяців

1. У разі укладення трудового договору строком до двох місяців випробування з метою перевірки відповідності працівника виконуваній роботі не встановлюється.

2. Працівників, із якими укладений трудовий договір строком до двох місяців, можуть у межах строку договору залучатися за їх згодою до роботи у святкові та вихідні дні без наступного надання інших днів відпочинку, з оплатою за роботу в порядку, визначеному статтею 307 цього Кодексу.

3. Працівник, з яким укладено трудовий договір строком до двох місяців, має право розірвати його за власною ініціативою достроково, попередивши про це роботодавця за три календарних дні.

4. Крім підстав, встановлених цим Кодексом та законами, трудовий договір, укладений строком до двох місяців, за ініціативою роботодавця може бути достроково розірваний у разі:

1) припинення роботи на строк більше одного тижня з причин виробничого характеру;

2) нез’явлення працівника на роботу протягом більше двох тижнів підряд, у тому числі внаслідок тимчасової непрацездатності.

У разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також у разі, якщо законодавством встановлено більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за працівником, трудовий договір з яким укладено строком до двох місяців, місце роботи (посади) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

3) невиконання чи неналежного виконання працівником трудових обов’язків без поважних причин.

5. Про наступне звільнення у зв’язку із скороченням роботодавець зобов’язаний попередити працівника, трудовий договір з яким укладено строком до двох місяців, не пізніше ніж за тиждень. Такий працівник має переважне право на залишення на роботі лише щодо інших працівників, з якими укладено відповідні строкові трудові договори. У разі скорочення чисельності працівників роботодавець зобов’язаний запропонувати таким працівникам іншу роботу, якщо це передбачено колективним договором.

6. Особливості строкових трудових правовідносин, визначені в цій статті, застосовуються в разі укладення строкового трудового договору для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається його місце роботи (посада), на строк до чотирьох місяців.

трудові правовідносини за трудовим договором, укладеним для виконання обов‘язків тимчасово відсутнього працівника, припиняються з дня повернення цього працівника до роботи. У разі, якщо тимчасового працівника у цей день не звільнено, у подальшому трудові правовідносини з ним може бути припинено з підстав, визначених цим Кодексом.

Стаття 115. Трудовий договір про сезонну роботу. Сезонні працівники

1. Трудовий договір про сезонну роботу – це договір, укладений для виконання робіт, які в силу природних і кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), що не перевищує шести місяців, і включені до переліку сезонних робіт, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

2. працівники, із якими укладений такий договір, вважаються сезонними працівниками.

Стаття 116. Особливості укладення трудового договору про сезонну роботу

1. Працівники, які приймаються на роботу за трудовим договором про сезонну роботу, повинні бути попереджені про це роботодавцем. При оформленні трудового договору (стаття 89 цього Кодексу) повинно бути відображено, що працівник приймається на роботу, яка носить сезонний характер.

2. Трудовий договір про сезонну роботу може бути укладений на строк, що не перевищує тривалості сезону.

3. Строк випробування при прийнятті на роботу сезонного працівника не може перевищувати двох тижнів.

Стаття 117. Особливості припинення трудових правовідносин за трудовим договором про сезонну роботу

Трудові правовідносини за трудовим договором про сезонну роботу з ініціативи роботодавця крім підстав передбачених цим Кодексом (за винятком статей 156 (у зв’язку зі скороченням штату) і 159 цього Кодексу), може бути припинено у разі:

1) призупинення робіт на підприємстві, в установі, організації на строк більше двох тижнів у разі простою або скорочення обсягу робіт із причин виробничого характеру;

2) нез’явлення сезонного працівника на роботу протягом одного місяця внаслідок тимчасової непрацездатності.

У разі втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, а також коли законодавством установлений більш тривалий строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні, за сезонними працівниками зберігається місце роботи (посада) до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, але не більш ніж до закінчення строку роботи за договором.

РОЗДІЛ 12. ПОПЕРЕДНЄ ВИПРОБУВАННЯ

Стаття 118. Попереднє випробування при прийнятті на роботу

1. Під час укладання трудового договору роботодавцем може бути обумовлено попереднє випробування працівника з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається.

2. Умова про попереднє випробування повинна бути застережена в трудовому договорі та при його оформленні (стаття 89 цього Кодексу). У випадку відсутності цієї умови вважається, що працівник прийнятий на роботу на загальних підставах без попереднього випробування

3. У період попереднього випробування на працівників поширюються всі умови трудового та колективного договору.

4. Попереднє випробування при прийнятті на роботу не встановлюється для:

1) осіб, які не досягли вісімнадцяти років;

2) осіб, звільнених у запас із військової чи альтернативної (невійськової) служби, які вперше стають до роботи протягом шести місяців після такого звільнення;

3) працівників, переведених на роботу в іншу місцевість чи до іншого роботодавця за попередньою згодою між роботодавцями;

4) працівників, обраних чи призначених на посаду;

5) працівників - переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;

6) працівників, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи і за результатами стажування рекомендовані роботодавцю для прийняття на роботу для виконання конкретної роботи чи зайняття відповідної посади;

7) осіб, які закінчили професійні навчально-виховні чи вищі навчальні заклади і вперше поступають на роботу по одержаній професії (спеціальності);

8) осіб, із якими укладається трудовий договір на строк до двох місяців (до чотирьох місяців  - для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи (посада);

9) вагітних жінок, працівників із сімейними обов’язками, які мають дітей віком до трьох років;