Трудовий Кодекс України (стр. 32 )

Стаття 298. Оплата праці працівників загальних (наскрізних) професій і посад

Розміри ставок (окладів) працівників загальних (наскрізних) професій і посад встановлюються на умовах, визначених колективним договором, з дотриманням гарантій, встановлених нормативно – правовими актами про працю та колективними угодами.

Стаття 299. Оплата праці на важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними й геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я та при скороченій тривалості робочого часу

1. На важких роботах, на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, на роботах з особливими природними географічними й геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я встановлюється підвищена оплата праці з дотриманням мінімальних державних гарантій визначених цим Кодексом.

2. Розміри ставок (окладів) працівників зайнятих на таких роботах встановлюються на умовах, визначених трудовим чи колективним договором, з дотриманням гарантій, встановлених нормативно – правовими актами про працю та колективними угодами. Якщо колективний договір не укладався, розмір оплати праці на таких роботах визначається локальним нормативним актом про працю, прийнятим роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників.

3. Скорочена тривалість робочого часу (стаття 217 цього Кодексу) не тягне за собою будь-якого зменшення розміру оплати праці (у тому числі за погодинною оплатою праці), компенсацій і гарантійних виплат передбачених цим Кодексом.

4. Оплата праці учнів здійснюється пропорційно до відпрацьованого часу, виходячи з норм оплати праці осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 217 цього Кодексу;

Стаття 300. Збереження заробітної плати у разі переведення працівника на іншу нижче оплачувану роботу

1. У разі переведення на іншу постійну нижчеоплачувану роботу незалежно від підстави переведення за працівником зберігається його попередня середня заробітна плата протягом двох тижнів з дня переведення.

2. У разі тимчасового переведення працівника на легшу нижчеоплачувану роботу оплата праці здійснюється відповідно до частини першої цієї статті, якщо законодавством не передбачена виплата допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, розмір якої обчислюється за загальними правилами і не може перевищувати заробітної плати, яку працівник отримував до переведення. Колективним договором, а якщо договір не укладено ‑ локальним нормативним актом про працю, прийнятим роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників, може встановлюватися вимога про збереження попередньої заробітної плати протягом усього часу переведення. Попередня заробітна плата при цьому визначається в загальному порядку, встановленому для розрахунку середньої заробітної плати.

3. Якщо заробітна плата зазначених працівників на легшій роботі є вищою, ніж та, яку вони отримували до переведення, їм виплачується заробітна плата, що відповідає роботі, яка виконується.

Стаття 301. Оплата праці при суміщенні професій (посад) й інших формах інтенсифікації праці

1. Працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд із своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника. Це ж правило застосовується при збільшенні обсягу виконуваної роботи та розширенні зони обслуговування.

2. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі, а якщо договір не укладено ‑ локальним нормативним актом про працю, прийнятим роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників.

Стаття 302. Оплата праці за сумісництвом

Працівники, які працюють за сумісництвом, одержують заробітну плату за фактично виконану роботу.

Стаття 303. Оплата праці при роботі неповний робочий час

Оплата праці при роботі неповний робочий час провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Стаття 304. Оплата праці при роботі у нічний час

Робота у нічний час (стаття 229 цього Кодексу) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному колективними угодами та колективним договором, щонайменше на тридцять відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Стаття 305. Оплата праці при поділі робочого дня на частини

Робота при поділі робочого дня на частини оплачується у підвищеному розмірі, встановленому колективними угодами та колективним договором щонайменше на двадцять відсотків тарифної ставки (окладу) чи на загальних підставах з урахуванням вимог статті 226 цього Кодексу.

Стаття 306. Оплата праці при виконанні надурочних робіт і роботі в надурочний час

1. Компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається.

2. За погодинною системою оплати праці надурочні роботи (стаття 231 цього Кодексу) оплачується у подвійному розмірі годинної ставки (окладу), а у разі коли працівником відпрацьовано надурочно більше 120 годин протягом року, оплата за відпрацьовані понад цю норму години проводиться у потрійному розмірі.

3. За відрядною системою оплати праці за надурочні роботи та роботу в надурочний час виплачується доплата у розмірі сто відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата праці якого здійснюється за погодинною системою, - за всі відпрацьовані надурочні години.

4. У разі застосування підсумованого обліку робочого часу (стаття 220 цього Кодексу) оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою й другою цієї статті.

5. Працівникам, які самостійно планують свій робочий час (стаття 236 цього Кодексу) робота в надурочний час не компенсується, крім випадків залучення їх роботодавцем до виконання надурочних робіт (стаття 231 цього Кодексу).

Стаття 307. Оплата праці при роботі у святковий чи вихідний день

1. Робота у святковий чи вихідний день (статті 242 і 243 цього Кодексу) оплачується у подвійному розмірі:

1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;

2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;

3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад установлений оклад, якщо робота у святковий і вихідний день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота провадилася понад місячну норму.

2. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у день державного чи релігійного свята або день, що є для працівника вихідним.

Стаття 308. Порядок оплати часу простою

1. Час простою з причин, що не залежать від роботодавця і працівника, оплачується в розмірі не менше двох третин тарифної ставки, окладу (посадового окладу), розрахованих пропорційно до тривалості простою якщо інше не передбачено трудовим чи колективним договором.

2. Про початок простою працівник повинен попередити роботодавця чи свого керівника, інших посадових осіб.

3. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

4. Час простою, що виник у разі припинення роботи в умовах низької температури та сильного вітру, оплачується як час простою, що виник не з вини працівника.

5. Час простою з вини працівника не оплачується.

Стаття 309. Порядок оплати праці під час освоєння нового виробництва (нових видів продукції)

На період освоєння нового виробництва (нових видів продукції) роботодавець провадить працівникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк до шести місяців у порядку передбаченому колективним договором, а якщо договір не укладено ‑ локальним нормативним актом про працю, прийнятим роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників.

Стаття 310. Збереження попередніх розцінок при впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції

1. За працівником, який створив винахід, корисну модель, промисловий зразок або вніс раціоналізаторську пропозицію, що зумовили зміну технічних норм і розцінок, зберігаються попередні розцінки протягом шести місяців від дати початку їх упровадження.

2. Попередні розцінки зберігаються й у тих випадках, коли автор зазначених об'єктів інтелектуальної власності раніше не виконував роботи, норми і розцінки які змінено у зв'язку з їх впровадженням, і був переведений на цю роботу після їх упровадження.

3. За іншими працівниками, які допомогли авторові у впровадженні винаходу, корисної моделі, промислового зразка чи раціоналізаторської пропозиції, попередні розцінки зберігаються протягом трьох місяців.

Стаття 311. Оплата праці за незакінченим відрядним нарядом

У разі, коли працівник залишає відрядний наряд незакінченим з незалежних від нього причин, виконана частина роботи оплачується за оцінкою, визначеною за погодженням сторін із врахуванням існуючих норм і розцінок.