Трудовий Кодекс України (стр. 6 )

12) право на гідну заробітну плату за виконану роботу та своєчасну її виплату;

13) забезпечення мінімальних держаних гарантій і компенсацій, визначених цим Кодексом, нормативно – правовими й локальними нормативними актами про працю;

14) право на належні виробничо-побутові умови, пов’язані з виконанням працівником обов’язків за трудовим договором;

15) підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями;

16) право на участь у загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні та недержавному пенсійному забезпечені, що включає право працівника, а у випадках передбачених законом – членів його сім’ї, на отримання страхових виплат, відшкодувань, допомоги, лікування та соціальні послуги у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, захворювання, інвалідності, втрати годувальника, безробіття, а також у старості;

17) право на відпочинок;

18) виконувати лише ті обов’язки та функції що визначені трудовим договором, право на забезпечення роботодавцем умов трудового договору, включаючи право працівника вимагати від роботодавця дотримання ним своїх обов'язків за трудовим і колективним договором, законодавства про працю та охорону праці, у тому числі право працівників на здійснення контролю через своїх представників за дотриманням роботодавцем взятих на себе зобов’язань щодо працюючих та вимог законодавства про працю;

19) право на об’єднання в професійні спілки, з метою представництва й захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів;

20) право на ведення колективних переговорів через своїх представників;

21) право на страйк, як крайній захід захисту своїх економічних і соціальних інтересів;

22) право на відшкодування шкоди, заподіяної його здоров’ю або майну у зв’язку з виконанням трудових обов’язків;

23) право на захист від незаконного звільнення;

24) право на захист своїх трудових прав, у тому числі в суді.

Стаття 53. Основні обов’язки працівників

Відповідно до законодавства про працю працівники несуть у правовідносинах, що регулюються законодавством про працю наступні основні обов'язки:

1) особисто виконувати роботу та покладені на нього трудові й суміщувальні функції за трудовим договором, встановлені завдання та норми праці;

2) виконувати інші свої зобов’язання за трудовим договором;

3) нерозголошувати державну чи комерційну таємниці та іншу захищену законом інформацію;

4) дотримуватись виробничої дисципліни й вимог правил внутрішнього трудового розпорядку, правил охорони праці та техніки безпеки;

5) дбайливо ставитися до ввіреного майна;

6) негайно повідомляти роботодавця про наявність загрози для життя та здоров’я працівників чи інших осіб, збереження його майна.

Стаття 54. Основні права представників працівників

1. Відповідно до законодавства про працю представники працівників  реалізують у правовідносинах, що регулюються законодавством про працю, наступні основні права:

1) право вести колективні переговори, укладати колективні договори і угоди та здійснювати контроль за їх виконанням;

2) право надавати пропозиції роботодавцю стосовно питань організації праці;

3) право бути стороною колективного трудового спору, очолювати страйк чи здійснювати будь – які інші законні заходи працівників;

4) право вносити пропозиції в органи влади і місцевого самоврядування;

5) право здійснювати громадський контроль за дотриманням законодавства про працю;

6) право захищати права працівників у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або зміни підпорядкованості підприємства, установи, організації чи зміни роботодавця, а також у разі ліквідації юридичної особи-роботодавця;

7) право отримувати інформацію від роботодавця щодо соціального та економічного стану та змін, що намічаються та можуть вплинути на стан працюючих;

8) право оскаржити до суду рішення, дії чи бездіяльність роботодавця та уповноважених ним осіб, що порушують права працюючих.

2. Суб’єкти, які представляють працівників, виконують також інші дії, посередництвом яких здійснюється представництво інтересів працівників за наявності трудових правовідносин і які відповідають законодавству. У випадку, коли компетенція представників працівників не визначена законодавством, межі їх компетенції визначаються колективним договором, угодою.

Стаття 55. Основні права роботодавця

1. Відповідно до законодавства про працю роботодавець реалізує у правовідносинах, що регулюються законодавством про працю, наступні основні права:

1) право на професійний і кваліфікаційний добір працівників;

2) право на укладення трудових догорів із працівниками;

3) право вимагати від працівника належного виконання роботи, відповідно до умов трудового договору, додержання трудової дисципліни та правил охорони праці та техніки безпеки, дбайливого ставлення до ввіреного йому майна та здійснення контролю за ним;

4) право оцінювати якість (організувати оцінку якості) виконуваних чи виконаних робіт;

5) право на ведення колективних переговорів;

6) право на об’єднання у самоврядні організації з метою представництва й захисту своїх прав та інтересів;

7) право заохочувати працівників за добросовісну працю;

8) здійснювати неформальне навчання осіб та направляти працівників на підтвердження результатів неформального професійного навчання за робітничими професіями і оплачувати послуги з підтвердження професійної кваліфікації;

9) право застосовувати до працівників, винних у порушенні виробничої дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку, заходи дисциплінарного впливу та матеріальної відповідальності; право на припинення трудових правовідносин з працівником;

10) право ухвалювати локальні правові акти.

2. У разі порушення представниками працівників прав роботодавця, законодавства чи колективних договорів і угод роботодавець вправі звернутися до суду з вимогою про припинення діяльності, що порушує його права, законодавство чи колективні договори і угоди.

Стаття 56. Основні обов’язки роботодавця

Відповідно до законодавства про працю роботодавець несе у правовідносинах, що регулюються законодавством про працю, наступні основні обов'язки:

1) застосовувати справедливі (безпристрасні) критерії найму працівників;

2) шанувати особистість працівника, його честь і гідність;

3) дотримуватись норм законодавства про працю;

4) забезпечувати належні рівні умови праці та критерії оцінки її результатів;

5) своєчасно виплачувати працівникам заробітну плату та інші види винагород і компенсацій, що передбачені трудовим і колективним договором, нормативно – правовими й локальними нормативними актами про працю;

6) здійснювати загальнообов’язкове державне соціальне страхування та забезпечувати на умовах колективного договору сплату внесків на користь працівників, а у випадках передбачених законами України – і членів їх сімей, у недержавному пенсійному забезпеченні;

7) вживати відповідних заходів щодо попередження насильства по відношенню до працівників та попередження переслідування працівників, які подали скаргу про сексуальні домагання, переслідування чи дискримінацію, яких вони зазнали чи зазнають;

8) створювати належні побутові умови працівникам, пов’язані з виконанням ними своїх обов’язків за трудовим договором;

9) забезпечувати працівників відповідними засобами колективного та індивідуального захисту, якщо це необхідно для належного виконання ними своїх трудових обов’язків;

10) інформувати працівника про перебіг строку у випадках, визначених цим Кодексом, протягом якого працівником має бути прийняте рішення стосовно трудових правовідносин і про можливі наслідки такого рішення;

11) надавати працівнику на його вимогу повну та достовірну інформацію стосовно його трудової діяльності, а також безоплатно копій документів, що містять персональні дані щодо нього;

12) забезпечувати підвищення кваліфікації працівників безпосередньо у роботодавця або у навчальних закладах, як правило, не рідше ніж один раз на п’ять років; 

13) забезпечити проведення колективних переговорів та укладення колективного договору у порядку, визначеному цим Кодексом;

14) забезпечити умови передбачені законом України і колективним договором для здійснення представниками працівників своїх повноважень на території підприємства, установи, організації;

15) надавати працівникам та їх представникам повну та достовірну інформацію, що необхідна для ведення колективних переговорів і контролю за виконанням колективного договору, угоди;

16) забезпечувати захист та конфіденційність персональних даних працівника в порядку, встановленому законодавством, а також у будь-який час на вимогу працівника ознайомлення його з персональними даними, вносити зміни до них у разі їх невідповідності фактичним обставинам;

17) сприяти участі працівників в управлінні юридичною особою - у порядку і на умовах, визначених законодавством, колективним договором (колективною угодою), статутом юридичної особи;

18) виконувати інші обов’язки, передбачені цим Кодексом, нормативно– правовими й локальними нормативними актами про працю та зобов’язання за колективним і трудовим договором.

Стаття 57. Правонаступництво у трудових правовідносинах

1. У разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або зміни підпорядкованості підприємства, установи, організації чи зміни роботодавця трудові правовідносини продовжуються у порядку, визначеному статтею 140 цього Кодексу, а звільнення працівників при цьому може здійснюватись лише за наявності підстав, визначених цим Кодексом.

2. Правонаступництво в трудових правовідносинах наступає також у разі ліквідації юридичної особи-роботодавця і створення на її базі іншої юридичної особи, яка продовжує ту ж діяльність, що здійснювалась юридичною особою, яка ліквідована.

Стаття 58. Права й обов’язки учасників правовідносин, що пов’язані з трудовими

Права і обов’язки учасників правовідносин, що пов’язані з трудовими, визначаються цим Кодексом, колективними договорами і угодами, норми яких є обов’язковими для них, а також законами України, нормативно – правовими та локальними нормативними актами, статутами й положеннями, що регулюють їхній правовий статус.