Трудовий Кодекс України (стр. 23 )

3. Зменшення тижневої нормальної тривалості робочого часу не тягне за собою будь-якого зменшення розміру оплати праці (у тому числі за погодинною оплатою праці), компенсацій і гарантійних виплат передбачених цим Кодексом.

Стаття 217. Скорочена тривалість робочого часу

1. Скорочена тривалість робочого часу – це максимальна норма робочого часу, що може бути застосована по відношенню до певних категорій працюючих залежно від умов та можливостей (вікових чи організаційних) їх праці.

2. Скорочений робочий час установлюється:

1) для працівників віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років – тридцять шість годин на тиждень, для осіб віком до шістнадцяти років – двадцять чотири години на тиждень;

2) для учнів, які відповідно до статті 66 цього Кодексу працюють у вільний від навчання час, віком до шістнадцяти років - дванадцять годин на тиждень, віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років - вісімнадцять годин на тиждень.

3) для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, - не більш як тридцять шість годин на тиждень.

3. Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджується Кабінетом Міністрів України.

4. Крім того, законами України встановлюється скорочений робочий час для окремих категорій працівників в сфері освіти, охорони здоров’я та ін.

5. Робочий час скороченої тривалості може встановлюватись за рахунок власних коштів відповідно до колективного чи трудового договору для працівників із сімейними обов’язками, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда чи хворих членів сім’ї, які потребують стороннього догляду, відповідно до медичного висновку.

6. Установлення робочого часу скороченої тривалості не тягне за собою будь-якого зменшення розміру оплати праці (у тому числі за погодинною оплатою праці), компенсацій і гарантійних виплат передбачених цим Кодексом.

Стаття 218. Неповний робочий час

1. За угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватись, як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

2. Роботодавець зобов'язаний установити неповний робочий день чи робочий тиждень за письмовою заявою:

1) вагітній жінці, яка працює;

2) працівнику із сімейними обов’язками, який має дітей віком до п’ятнадцяти років або дитину - інваліда;

3) працівнику із сімейними обов’язками, який здійснює догляд за хворим членом сім'ї, відповідно до медичного висновку;

4) працівнику з інвалідністю, відповідно до медичного висновку.

3. Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-якого зменшення розміру компенсацій і гарантійних виплат передбачених цим Кодексом, колективними договором, угодою та оплачується пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку.

4. У разі, коли зазначені працівники працюють неповний робочий час і відповідно виявили бажання перейти працювати на повний робочий день або тиждень, вони не повинні відчути дискримінації зі сторони роботодавця й уповноважених ним посадових осіб.

Стаття 219. Тривалість робочого часу напередодні днів державних свят і вихідних днів

1. Тривалість робочого дня (зміни), які безпосередньо передують дню державного чи релігійного свята (стаття 243 цього Кодексу) скорочується на одну годину, крім випадків застосування тривалості робочого часу скороченої тривалості (стаття 217 цього Кодексу) і неповного робочого часу (стаття 218 цього Кодексу), якщо колективним чи трудовим договором не передбачено інший порядок.

2. На безперервно діючих підприємствах і під час виконання окремих видів робіт, де неможливо зменшення тривалості робочого дня (зміни) у передсвятковий день, переробіток робочого часу компенсується наданням працівникові додаткового часу відпочинку або, за згодою працівника, оплатою за нормами, передбаченими для надурочних робіт.

3. Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати п'ять годин.

Стаття 220. Підсумований облік робочого часу

1. На безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, а також в окремих виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин.

2. Підсумований облік робочого часу запроваджується роботодавцем за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників. У разі їх відсутності, це питання може бути врегульовано колективним договором.

3. Обліковий період встановлюється в колективному договорі підприємства і може вимірюватися місяцем, кварталом, півріччям або роком. Він охоплює робочий час і години роботи у вихідні і святкові дні, години відпочинку. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком, може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.

4. Переробіток робочого часу в окремі дні облікового періоду при збереженні норми робочого часу за обліковий період може компенсуватися наданням у цьому ж періоді додаткових днів відпочинку або зменшенням тривалості роботи в інші дні.

  5. Час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, має компенсуватися як надурочні роботи.

  6. Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. При підрахунку нормальної кількості робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання своїх трудових обов’язків (відпустка, виконання державних або громадських обов’язків, тимчасова непрацездатність тощо).

7. У разі припинення трудових правовідносин до закінчення облікового періоду, працівник має право на зазначену компенсацію на цих же умовах за час, відпрацьований від початку облікового періоду до дня припинення трудових правовідносин.

§ 2

Режими робочого часу

Стаття 221. Режим робочого часу

1. Режим робочого часу встановлюється трудовим чи колективним договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку і передбачає:

1) тривалість робочого тижня (п'ятиденний з двома вихідними днями чи шестиденний з одним вихідним днем)

2) роботу змінами й число змін за добу;

3) тривалість щоденної роботи (зміни);

4) час початку й закінчення роботи;

5) види, порядок надання та тривалість перерв;

6) чередування робочих і вихідних днів.

2. Режим робочого часу і часу відпочинку працівників підприємств транспорту, зв'язку й інших, що мають особливий характер функціонування, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

3 Режим робочого часу працівників, зайнятих у роботодавців - фізичних осіб, визначається угодою сторін. При цьому тривалість робочого часу на тиждень не може перевищувати її нормальну тривалість.

4. Режим робочого часу осіб, які працюють у релігійних організаціях, визначається з урахуванням нормальної тривалості робочого часу, передбаченої цим Кодексом, виходячи з режиму справляння обрядів чи іншої діяльності релігійної організації, визначеної її внутрішнім статутом.

Стаття 222. П'ятиденний і шестиденний робочий тиждень та тривалість щоденної роботи

1. Для працівників установлюється, як правило, п'ятиденний робочий тиждень із двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи, як правило, повинна бути однаковою. За наявності достатніх підстав тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує роботодавець за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників, із додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 216 і 217 цього Кодексу).

2. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де за характером виробництва та умовами праці запровадження п'ятиденного робочого тижня є недоцільним, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. При шестиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи не може перевищувати 7 годин при тижневій нормі 40 годин, 6 годин при тижневій нормі 36 годин і 4 години при тижневій нормі 24 години.

3. П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників, з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з органом місцевого самоврядування.

Стаття 223. Чергування

1. Чергування – це обов'язок працівника знаходитись на підприємстві, в установі, організації на робочому чи іншому визначеному роботодавцем місці чи вдома з метою вирішення невідкладних питань та виконання термінових робіт. Чергування може вводитись роботодавцем відповідно до виробничих потреб. Залучення працівників до чергування у загальні вихідні дні, у дні державних і релігійних свят, коли робота не проводиться, допускається з додержанням вимог статті 244 цього Кодексу та інших актів законодавства про працю.

2. Чергування працівників на виробництві після закінчення робочого дня (зміни), у вихідні дні та дні державних і релігійних свят провадиться тільки у виняткових випадках. Графік чергування та його тривалість затверджується роботодавцем за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників.