Трудовий Кодекс України (стр. 36 )

4. Розміри компенсацій, порядок їх виплати та надання гарантій особам, зазначеним у частинах другій і третій цієї статті, а також гарантії й компенсації особам при переїзді їх в іншу місцевість у зв'язку з направленням на роботу в порядку розподілу після закінчення учбового закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядку організованого набору встановлюються законодавством про працю.

Стаття 337. Гарантії працівникам, у разі їх тимчасової непрацездатності та які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням

1. У разі настання тимчасової непрацездатності працівника напередодні відпустки чи звільнення працівника або під час відпустки (крім творчої відпустки, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, відпусток у зв’язку із навчанням та соціальної відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами) роботодавець зобов’язаний перенести дату надання працівникові відпустки чи його звільнення після закриття лікарняного листка чи за бажанням працівника узгодити інший строк надання відпустки.

2. У разі настання тимчасової непрацездатності працівника напередодні його звільнення днем звільнення працівника є наступний день після дати закриття лікарняного листка з рекомендацією лікаря стати до роботи.

3. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення їх працездатності або до встановлення їм стійкої втрати професійної працездатності.

4. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводиться його навчання новій професії та перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

Стаття 338. Компенсація за роботу у святковий чи вихідний день

1. Робота у святковий чи вихідний день компенсується, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі у порядку, визначеному статтею 307 цього Кодексу.

2. Робота у ці дні не компенсується працівникам, які самостійно планують свій робочий час (стаття 236 цього Кодексу).

Стаття 339. Компенсація за використання майна, належного працівникові

1. Працівники, які використовують своє власне чи орендоване майно за погодженням чи з відома роботодавця та в його інтересах, мають право на одержання компенсації за його зношування (амортизацію), а також на відшкодування інших витрат пов’язаних з його використанням.

2. Розмір і порядок виплати цих компенсацій, якщо вони не встановлені колективним договором чи галузевою угодою, визначаються роботодавцем за погодженням із працівником.

Стаття 340. Компенсаційні виплати за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття

1. Видача замість спеціального одягу і спеціального взуття матеріалів для їх виготовлення або грошових сум для їх придбання не дозволяється. Роботодавець повинен компенсувати працівникові витрати на придбання спецодягу та інших засобів індивідуального захисту, якщо встановлений нормами строк видачі цих засобів порушено і працівник був змушений придбати їх за власні кошти.

2. У разі дострокового зносу цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок.

3. Якщо роботодавець своєчасно не здійснив хімчистку чи прання спеціального одягу, працівник має право здійснити це власними засобами й отримати від роботодавця компенсаційні виплати у розмірі підтвердженої вартості послуг чи домовленому між працівником і роботодавцем якщо колективним договором не визначено інший порядок.

Стаття 341. Компенсація за проїзд

1. Працівникові відшкодовуються витрати на проїзд під час виконання ним службових обов’язків, виробничого навчання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, законом України чи колективним договором.

2. Працівникові можуть відшкодовуватися витрати на проїзд на роботу та з роботи, а також проїзд працівника та членів його сім’ї до місця відпочинку й у зворотному напрямку під час відпустки працівника, якщо це передбачено колективним чи трудовим договором.

Стаття 342. Компенсації оплати вартості навчання

У разі направлення працівника на навчання у зв’язку з його професійною підготовкою, перепідготовкою чи підвищенням кваліфікації роботодавець компенсує (оплачує) вартість його навчання та забезпечує у випадках, передбачених колективним договором, виплату стипендії за рахунок підприємства, установи, організації.

Стаття 343. Компенсація вартості санаторно – курортного лікування

1. Роботодавець на умовах колективного договору компенсує вартість санаторно – курортного лікування працівникам із сімейними обов’язками, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, та непрацездатним членам їх сім’ї.

2. Колективним договором може бути розширено перелік категорій працівників, яким компенсується вартість санаторно – курортного лікування.

Стаття 344. Гарантійні та компенсаційні виплати за час відпусток та замість невикористаної відпустки

1. Гарантійна виплата за час відпустки виплачується працівникові не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, крім випадку, передбаченого статтею 263 цього Кодексу.

2. За час щорічних і творчої відпусток, передбачених статтями 252-257, 264 і 274 цього Кодексу, роботодавець здійснює на користь працівника гарантійні виплати у розмірі середньої заробітної плати за дванадцять календарних місяців, що передували місяцю, на який приходиться перший день відпустки, якщо інше не встановлено законом України. Розмір компенсаційних виплат за невикористані щорічні відпустки (невикористані дні відпустки) визначається на підставі середньої заробітної плати за дванадцять місяців, що передували місяцю. в якому видано наказ роботодавця про здійснення такої виплати у порядку, визначеному статтею 345 цього Кодексу.

3. Порядок обчислення гарантійних виплат працівникам за час відпусток та компенсації за невикористані відпустки, передбачені статтею 345 цього Кодексу, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

4. Порядок обчислення гарантійних виплат працівникам за час заохочувальних відпусток та відпусток у зв’язку з навчанням, передбачених статтями 265 – 270 цього Кодексу, визначається трудовим чи колективним договором.

5. Працівникам, які мають право на соціальні відпустки, передбачені статтями 271 і 272 цього Кодексу, виплачується державна допомога на умовах, передбачених Законом України про державну допомогу сім'ям із дітьми та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 345. Грошова компенсація за невикористані щорічні відпустки

1. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданих працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні.

2. Заміна щорічної відпустки грошовою компенсацією неповнолітнім працівникам не допускається.

3. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічних відпусток (статті 252-257 цього Кодексу), а також соціальної відпустки працівникам, які мають дітей (стаття 274 цього Кодексу).

4. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів закладів освіти, які до звільнення пропрацювали не менш як десять місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток із розрахунку повної їх тривалості.

5. У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник.

6. У разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також соціальної відпустки працівникам, які мають дітей, виплачується спадкоємцям.

Стаття 346. Компенсаційна виплата (допомога) на оздоровлення при наданні щорічної відпустки

1. Законом України чи колективним договором може бути передбачена виплата працівникові компенсаційної виплати (допомоги) на оздоровлення при наданні йому щорічної відпустки у розмірі, визначеному колективним чи трудовим договором.

2. Допомога на оздоровлення виплачується працівникові одночасно з виплатою йому гарантійної виплати за час відпустки.

3. При поділі щорічної відпустки на частини працівник самостійно визначає частину відпустки, при наданні якої йому виплачується допомога на оздоровлення.

4. Допомога на оздоровлення може бути виплачена працівникові один раз протягом календарного року.

Стаття 347. Матеріальні допомоги

Працівникам відповідно до законодавства про працю та про загальнообов’язкове державне соціальне страхування або у порядку, передбаченому колективним договором, надаються матеріальні допомоги за рахунок коштів роботодавця чи матеріальне забезпечення з фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Стаття 348. Вихідна допомога

1. У випадках, коли законодавством про працю встановлено строк попередження працівника про наступне припинення трудових правовідносин з ініціативи роботодавця, за згодою працівника йому може бути виплачена вихідна допомога у розмірі щонайменше його середнього заробітку замість попередження про наступне звільнення. Конкретний розмір цієї допомоги визначається за згодою сторін трудових правовідносин з урахуванням вимог цієї статті.

2. У разі припинення трудових правовідносин з підстав скорочення штату (стаття 156 цього Кодексу) роботодавець зобов’язаний виплатити вихідну допомогу працівнику, який має безперервний стаж роботи в даного роботодавця:

до п’яти років - у розмірі середньомісячної заробітної плати;

до десяти років - у розмірі двомісячної середньої заробітної плати;

більше десяти років - у розмірі тримісячної середньої заробітної плати.

3. У разі припинення трудових правовідносин з підстав виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі (стаття 158 цього Кодексу), нез'явлення працівника на роботу більше чотирьох місяців унаслідок тимчасової непрацездатності (стаття 159 цього Кодексу), поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (стаття 160 цього Кодексу), смерті працівника (стаття 173 цього Кодексу), порушення правил прийняття на роботу (стаття 174 цього Кодексу) не з вини працівника, не обрання виборного працівника на новий строк (стаття 174 цього Кодексу), роботодавець зобов’язаний виплатити працівникові вихідну допомогу в розмірі не менше середньомісячного заробітку.