Трудовий Кодекс України (стр. 24 )

3. Час чергування на виробництві разом із тривалістю робочого дня (зміни), коли чергування здійснюється після закінчення робочого дня (зміни), не може перевищувати тривалість щоденної роботи, а тривалість чергування на виробництві чи вдома у вихідні дні та дні державних і релігійних свят, а також удома не може перевищувати восьми годин на добу.

4. Залучення працівників до чергування з метою вирішення невідкладних питань та виконання термінових робіт, що виходять за межі їх трудових обов’язків не допускається.

5. Залучення до чергування працівників за ініціативою роботодавця дозволяється не більше одного разу на місяць, а за згодою працівника не більше одного разу на тиждень. Забороняється залучати до чергування вагітних жінок і працівників із сімейними обов’язками, які мають дітей віком до трьох років.

6. Працівники із сімейними обов’язками, які мають дітей-інвалідів або дітей віком від трьох до п'ятнадцяти років, можуть залучатися до чергування тільки вдома та за умови їх письмової згоди.

7. Час чергування на виробництві включається до робочого часу у повному розмірі. Законодавством про працю галузевою угодою чи колективним договором може передбачатись включення до робочого часу лише частини часу чергування, якщо під час чергування працівник може відпочивати.

8. Час чергування вдома включається до робочого часу у розмірі не меншому як п’ятдесят відсотків.

9. Залучення працівників до чергування не може порушувати місячну норму робочого часу, що розраховується на підставі статей 216 - 218 цього Кодексу. У випадках залучення працівника до чергування в день, який є для нього вихідним, йому надається інший вихідний день на протязі того ж календарного місяця (до чи після чергування).

10. У разі залучення до чергування працівників після закінчення робочого дня, явка на роботу для працівників, які працюють на умовах як нормованого, так і ненормованого робочого дня, переноситься у день чергування на більш пізній час. Тривалість чергування або роботи разом із чергуванням не може перевищувати нормальну тривалість робочого дня.

Стаття 224. Робота змінами

1. Робота змінами виконується у дві, три або чотири зміни у випадках, якщо тривалість виробничого процесу перевищує нормальну тривалість щоденної роботи, а також із метою ефективного використання обладнання, збільшення обсягів виробництва чи надання послуг.

2. При змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку. кожна група працівників (зміна) повинна виконувати роботу протягом установленої тривалості робочого часу згідно з графіком змінності.

3. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень у години, визначені графіками змінності.

4. Призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється.

5. Графіки змінності погоджуються з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників, і, як правило, є додатком до колективного договору.

6. Графіки змінності доводяться до відома працівників не пізніше як за один місяць до їх запровадження.

Стаття 225. Гнучкий режим робочого часу

За згодою сторін роботодавець може запроваджувати для працівників гнучкий режим робочого часу з визначенням часу початку чи часу закінчення роботи в межах загальної тривалості робочого дня. При цьому має забезпечуватися відпрацювання працівником нормальної тривалості робочого часу.

Стаття 226. Поділ робочого дня на частини

На роботах з особливими умовами і характером праці, а також у разі виконання робіт, обсяг яких змінюється протягом робочого дня (зміни), робочий день може бути поділений на частини з умовою, щоб загальна тривалість робочого часу протягом дня не перевищувала встановленої тривалості щоденної роботи. Поділ робочого дня на частини запроваджується роботодавцем відповідно до колективного договору або після проведення консультацій з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників.

Стаття 227. Початок і закінчення роботи

Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку й графіками змінності відповідно до вимог цього Кодексу, інших нормативно – правових і локальних нормативних актів про працю.

Стаття 228. Обов’язок роботодавця інформувати працівників щодо встановленого режиму робочого часу та вести облік робочого часу

1. Роботодавець зобов’язаний:

1) інформувати працівників посередством вивішування об’яв у доступних для працівників місцях про час початку та час закінчення робочого дня (кожної зміни), час відпочинку та перерви в роботі, що надаються працівникам, у тому числі про перерви, що не включаються до робочого часу;

2) вести облік робочого часу працівника з метою правильного встановлення його заробітної плати (винагороди) та інших виплат, пов’язаних із працею. На вимогу працівника роботодавець повинен надати йому можливість ознайомитись з таким обліком.

2. Облік робочого часу працівників, які самостійно планують свій робочий час (стаття 236 цього Кодексу) чи працюють за відрядними завданнями (стаття 291 цього Кодексу) не ведеться.

§ 3

Робота у нічний час

Стаття 229. Тривалість робочого часу в нічний час

1. Нічним вважається час із двадцять другої до шостої години.

2. У разі роботи в нічний час установлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення нормальної тривалості робочого часу (пункт 3 частини другої статті 217 цього Кодексу), а також на працівників, із якими укладено трудовий договір тільки для роботи у нічний час, якщо інше не передбачено трудовим чи колективним договором.

3. Тривалість робочого часу у нічний час зрівнюється з тривалістю робочого часу у денний час у тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема, у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем.

Стаття 230. Заборона роботи у нічний час

1. Забороняється залучення до роботи у нічний час:

1) вагітних жінок, які працюють і працівників із сімейними обов’язками, які мають дітей віком до трьох років;

2) неповнолітніх працівників, за винятком працівників, які беруть участь у виконанні і (або) створенні художніх та мистецьких творів;

3) інших категорій працівників, передбачених законами України.

2. Робота працівників з інвалідністю у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям.

3. працівники із сімейними обов’язками, які мають дитину віком до 14 років, або дитину-інваліда чи здійснюють догляд за хворими членами сім'ї, відповідно до медичного висновку, можуть залучатися до роботи у нічний час лише за їх письмовою згодою.

4. Зазначені у частинах другій і третій цієї статті працівники повинні бути у письмовій формі ознайомлені зі своїм правом відмовитися від роботи у нічний час.

5. Порядок роботи у нічний час професійних творчих працівників організацій кінематографії, телезнімальних колективів, театрів, театральних і концертних організацій, цирків, засобів масової інформації, професійних спортсменів може встановлюватися трудовим чи колективним договором, галузевою угодою.

§ 4

Робота понад нормальну тривалість робочого часу

Стаття 231. Надурочні роботи та обмеження їх застосування

1. Надурочна робота – це робота, що виконується працівником за завданням роботодавця понад нормальну тривалість робочого часу щоденної роботи чи роботи зміною.

2. Роботодавець може застосовувати надурочні роботи з обов’язковим попереднім повідомленням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), а у разі його відсутності – іншого уповноваженого на представництво органу / вільно обраних представників (представника) працівників, тільки у таких виняткових випадках, як:

1) проведення робіт, необхідних для оборони країни, а також відвернення громадського або стихійного лиха, виробничої аварії і негайного усунення їх наслідків;

2) проведення громадських робіт щодо водопостачання, газопостачання, опалення, освітлення, каналізації, транспорту, зв'язку - для усунення випадкових або несподіваних обставин, які порушують правильне їх функціонування;

3) необхідність закінчити почату роботу, яка внаслідок непередбачених обставин чи випадкової затримки з технічних умов виробництва не могла бути закінчена в нормальний робочий час, коли припинення її може призвести до псування або загибелі майна або викличе загрозу життю чи здоров’ю людей, а також у разі необхідності невідкладного ремонту машин, верстатів, споруд або іншого устаткування, коли несправність їх викликає зупинення робіт для значної кількості працюючих;

4) необхідність виконання вантажно - розвантажувальних робіт з метою недопущення або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення й призначення;

5) продовження роботи при нез'явленні працівника, який заступає, коли робота не допускає перерви; в цих випадках роботодавець зобов'язаний негайно вжити заходів до заміни змінника іншим працівником.

Стаття 232. Заборона залучення до надурочних робіт

1. До надурочних робіт забороняється залучати:

1) вагітних жінок, які працюють;

2) жінок, які мають дітей віком до трьох років;

3) неповнолітніх працівників;

4) працівників, зайнятих в на роботах із шкідливими та важкими  умовами праці;

5) працівників, які навчаються в загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах без відриву від роботи, ‑ у дні занять.

2. Жінки, які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років можуть залучатися до надурочних робіт лише за їх письмовою згодою.