Трудовий Кодекс України (стр. 35 )

2. Роботодавець зобов’язаний увільнити вагітну жінку від виконання роботи на період проходження рекомендованих лікарем медичних обстежень, що проводяться у зв’язку з вагітністю, якщо ці обстеження мають проводитись у робочий час. На час проведення медичного обстеження за вагітною жінкою зберігається середній заробіток за місцем роботи. 

Стаття 330. Гарантії та компенсації під час відряджень

1. Роботодавець зобов’язаний вести облік відряджень кожного працівника.

2. Кількість діб відрядження для кожного працівника, як правило, не повинна перевищувати шістдесят діб на календарний рік. За згодою працівника кількість діб відряджень може бути додатково збільшено, але не більше як до дев’яносто діб на календарний рік.

3. Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з відрядженнями.

4. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і у зворотному напрямку та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством та інші видатки, що здійснені працівником із дозволу чи відома роботодавця.

5. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада).

Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

6. Забороняється направляти у відрядження вагітних жінок, які працюють. Направлення у відрядження неповнолітніх працівників, працівників із сімейними обов’язками, які мають дітей віком до трьох років, дітей – інвалідів до досягнення ними вісімнадцяти років, а також працівників, які здійснюють догляд за хворим членом сім’ї, відповідно до медичного висновку, здійснюється тільки за їх письмовою згодою.

7. Заробітна плата кожному працівникові, на його прохання, може бути перерахована на вказаний ним рахунок (адресу) за кошти роботодавця.

8. Якщо час проїзду до місця відрядження або повернення з відрядження співпадає з вихідними днями, то працівникові надаються інші дні відпочинку.

9. Правила щодо компенсацій при відрядженнях застосовуються й у випадках, коли працівник постійно виконує роботу в межах трудових правовідносин за місцем проживання, що знаходиться в іншому, ніж роботодавець, населеному пункті, здійснює поїздки за розпорядженнями роботодавця до місця його знаходження.

Стаття 331. Гарантії та компенсації відкомандированим працівникам

За відкомандированими працівниками зберігаються протягом усього часу відкомандирування місце роботи (посада), грошове забезпечення, доплати за спеціальне звання чи ранг, гарантії та компенсації, що передбачені колективним договором чи колективною угодою для відповідної категорії працівників.

Стаття 332. Гарантії та компенсації працівникам, робота яких має роз’їзний характер чи які працюють у польових умовах або вахтовим методом

1. Працівникам, робота яких носить роз’їзний характер (стаття 208 цього Кодексу) чи які працюють у польових умовах (стаття 209 цього Кодексу) або вахтовим методом (стаття 210 цього Кодексу), за кожний календарний день перебування в місцях виконання робіт, а також за фактичні дні знаходження в дорозі від місця розташування роботодавця (пункту збору) до місця виконання роботи й у зворотному напрямку виплачується замість добових надбавка (польове забезпечення) у розмірах, визначених у трудовому чи колективному договорі, але не менше тридцяти відсотків тарифної ставки (окладу).

2. Роботодавець зобов’язаний забезпечити таких працівників безоплатним медичним обслуговуванням і триразовим харчуванням чи необхідними продуктами для такого харчування, а для працівників, які працюють в польових умовах чи робота, яких має роз’їзний характер, – створити умови для щоденного відпочинку на місці проведення робіт.

3. Дні відпочинку у зв’язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу в межах облікового періоду оплачується в розмірі тарифної ставки (окладу), якщо інше не передбачено у трудовому чи колективному договорі.

4. Працівники, які залучаються до роботи вахтовим методом, в період знаходження на об’єкті виконання робіт проживають у спеціально створеному роботодавцем вахтовому містечку, що представляє собою комплекс будинків і споруд, призначених для забезпечення життєдіяльності залучених працівників під час виконання ними робіт і їх між змінного відпочинку.

5. За дні перебування в дорозі від місця розташування роботодавця (пункту збору) до місця виконання роботи й у зворотному напрямку, що передбачені графіком роботи на вахті чи зміні, а також за дні затримки в дорозі за несприятливих метереологічних умов чи з вини перевізника працівникам сплачується денна тарифна ставка (оклад).

6. Дні знаходження в дорозі до місця роботи та у зворотному напрямку до робочого часу не включаються й можуть відноситися роботодавцем до днів між вахтового відпочинку, якщо інше не передбачено трудовим чи колективним договором.

Стаття 333. Право на репатріацію. Гарантії та компенсації працівникам у разі їх репатріації

1. Репатріація – це повернення працівника, який знаходиться поза межами України у відрядженні, для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних, будівельних робіт чи робіт, виконуваних вахтовим методом, або навчання з відривом від виробництва, працівника – члена екіпажу морського, річкового, повітряного судна чи поїзної бригади, працівника, зайнятого на міжнародних перевезеннях автомобільним транспортом, до його постійного місця проживання чи до місця укладення з ним трудового договору для відпочинку (відпустки), продовження виконання трудових обов’язків чи звільнення.

2. Репатріація працівника має бути організована роботодавцем, а у разі неможливості забезпечення її організації роботодавцем – компетентним органом влади, визначеним Кабінетом Міністрів України, з наступним відшкодуванням витрат за рахунок роботодавця з урахуванням особливостей, визначених частиною другою статті 196 цього Кодексу.

3. Правом на репатріацію користуються працівники, визначені частиною першою цієї статті у випадках:

1) закінчення строку трудового договору або трудового договору на конкретний рейс, що закінчився за кордоном;

2) захворювання чи отримання травм, чи з інших причин, підтверджених медичним висновком, у разі коли працівник за медичним висновком є транспортабельним;

3) катастрофи транспортного засобу, на якому працював працівник;

4) коли власник транспортного засобу не може далі виконувати свої зобов’язання роботодавця з причин банкрутства, продажу транспортного засобу, зміни реєстрації чи арешту транспортного засобу чи з інших аналогічних причин;

5) коли транспортний засіб без згоди працівника направляється в зону військових дій.

4. Для працівника – члена екіпажу морського судна право на репатріацію виникає у разі перебування ним на борту судна дванадцять та більше місяців, якщо менший строк не передбачено у колективному договорі (угоді).

5. Днем звільнення працівника у разі його репатріації вважається щонайменше наступний після прибуття працівника до місця його постійного проживання або до місця укладення з ним трудового договору день. За цей час за працівником зберігається середній заробіток. Йому відшкодовуються витрати на проживання, лікування (у разі необхідності), добові та перевезення особистого багажу працівника (до тридцяти кілограмів).

Стаття 334. Гарантії для працівників на час виконання громадянських, державних та громадських обов’язків

1. На час виконання громадянських, державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки не можуть здійснюватися у вільний від роботи час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

2. Працівникам-донорами після кожного дня здавання крові та (або) її компонентів надається день відпочинку із збереженням середньої заробітної плати. За бажанням працівника цей день приєднується до щорічної відпустки.

3. Працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

4. За працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стаття 335. Гарантії та компенсації під час підвищення кваліфікації

При направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і середня заробітна плата. Працівникам, яких направлено для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва в іншу місцевість, відшкодовуються витрати за нормами встановленими для службових відряджень.

Стаття 336. Гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість

1. Працівник має право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.

2. Працівникові при переведенні його на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу й улаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.

3. Працівникові, який переїжджає у зв'язку з прийомом його (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються компенсації і надаються гарантії, зазначені в частині другій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яка працівникові може бути виплачена за погодженням сторін із метою відшкодування витрат на облаштування за новим місцем проживання.