Трудовий Кодекс України (стр. 34 )

Якщо нарахована заробітна плата працівника нижче розміру гарантованої заробітної плати, роботодавець зобов’язаний здійснювати доплату до його розміру.

Розмір гарантованої заробітної плати протягом року збільшується пропорційно зростанню розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом.

Стаття 318. Інші державні мінімальні гарантії в оплаті праці

1. Норми оплати праці (за надурочні роботи та роботу в надурочний час; у святкові та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних трудових і творчої відпусток; соціальних відпусток; збереження заробітної плати для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад, переведених за станом здоров'я на легшу нижче оплачувану роботу, при різних формах виробничого навчання), а також гарантії та компенсації працівникам у разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, відкомандирування, репатріації, роз’їзного характеру роботи, роботи у польових умовах і вахтовим методом (польове забезпечення) тощо встановлюються цим Кодексом та іншими нормативно – правовими актами про працю.

2. Норми й гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті, є мінімальними державними гарантіями.

Стаття 319. Індексація заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат

Заробітна плата, гарантійні та компенсаційні виплати підлягають індексації в установленому законодавством про індексацію грошових доходів населення порядку.

Стаття 320. Порядок обчислення середньої заробітної плати

1. Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством про працю, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Для обчислення розміру пенсій середня заробітна плата визначається відповідно до законодавства про загальнообв’язкове державне пенсійне страхування.

2. При обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для обрахування розміру виплат по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах, для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини), допомоги по безробіттю враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.

3. Держава забезпечує щоквартальну підготовку й публікацію статистичних даних про середню заробітну плату і середню тривалість робочого часу за видами економічної діяльності, групах професій і посад, а також щорічну публікацію даних про вартість робочої сили та структуру витрат на робочу силу.

§ 4

Виплата заробітної плати

Стаття 321. Форми виплати заробітної плати

1. Заробітна плата виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється.

2. Заробітна плата може виплачуватися банківським чеками чи у безготівковому порядку. Механізм такої виплати встановлюється роботодавцем за погодженням із працівником.

3. Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату за письмовою заявою працівника заробітну плату натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує десяти відсотків нарахованої за місяць у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників. Кабінетом Міністрів України встановлюється перелік товарів, які не можуть бути використані для виплати заробітної плати натурою.

Стаття 322. Строки, періодичність і місце виплати заробітної плати

1. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

2. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним або святковим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

3. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам.

4. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків чи поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

5. Виплата заробітної плати працівникам із коштів, що надходять на рахунки роботодавця в банках, а також коштів, отриманих від продажу майна роботодавця, з інших джерел, здійснюється в першочерговому порядку. Усі інші платежі, у тому числі по зобов’язаннях, забезпечених заставою, до бюджетів, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, державних цільових фондів, не можуть здійснюватися за наявності заборгованості з виплати заробітної плати. Це правило поширюється і на випадки здійснення процедури відновлення платоспроможності боржника або ліквідації роботодавця у зв’язку з банкрутством.

6. У разі смерті працівника неодержана ним заробітна плата виплачується членам його сім’ї або особі, яка перебувала на його утриманні, або особі, яка здійснила поховання, протягом семи днів з дня надання відповідних документів. У разі відсутності таких осіб неодержана заробітна плата входить до складу спадщини.

Стаття 323. Повідомлення працівника про розміри оплати праці

1. При кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомляти працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри й підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати;

г) розміри внесків на соціальне страхування, що сплачені роботодавцем на користь працівника.

2. Роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці в установленому порядку.

Стаття 324. Відомості про оплату праці працівника

  Відомості про оплату праці працівника є конфіденційною інформацією та надаються будь-яким органам чи особам лише у випадках, передбачених законом України, або за згодою чи на вимогу працівника.

Стаття 325. Заборона обмежень працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою

1. Забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законом.

2. Забороняються відрахування із заробітної плати, метою яких є пряма чи непряма сплата працівником роботодавцю чи будь-якому посередникові за одержання або збереження роботи.

3. Неправильно здійснені виплати працівнику не можуть бути з нього стягнуті, крім випадків, якщо ці виплати були здійснені в результаті лічильної помилки або винних дій працівника.

РОЗДІЛ 25. ГАРАНТІЇ ТА КОМПЕНСАЦІЇ

Стаття 326. Гарантії та компенсації за законодавче обмеження трудових прав

Обмеження трудових прав працівника (як то визначення відмінного від встановленого цим Кодексом порядку прийняття на роботу та встановлення додаткових підстав для розірвання трудового договору, встановлення додаткових вікових обмежень на працю, обмежень на суміщення професій (посад) та на роботу за сумісництвом, обмеження права на участь у страйках) може встановлюватися законами України з одночасним визначенням таким працівникам додаткових соціально – трудових гарантій і компенсацій.

Стаття 327. Гарантії працівникам, які працюють на умовах неповного робочого часу

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою для працівників будь-яких обмежень щодо здійснення професійної (службової) кар’єри, тривалості щорічних відпусток, обчислення трудового стажу та інших трудових прав, компенсацій і гарантій.

Стаття 328. Гарантії працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими та важкими умовами праці, особливими природно – географічними і геологічними умовах праці та умовами праці підвищеного ризику для здоров’я

1. Робота із шкідливими та важкими умовами праці, підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або яка виконується в особливих природно – географічних і геологічних умовах праці та умовах праці підвищеного ризику для здоров’я компенсується працівникові наданням додаткової оплачуваної відпустки у порядку, визначеному цим Кодексом, нормативно – правовими й локальними нормативними актами про працю, колективним і трудовим договором.

2. При роз'їзному характері роботи працівникові, виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або інших рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених трудовим чи колективним договором.

3. Забороняється:

1) застосування праці вагітних жінок і неповнолітніх працівників на  роботах із шкідливими та важкими умовами праці, а також на підземних роботах;

2) використання праці працівника на робочому місці (роботах) із шкідливими та важкими умовами праці понад максимально допустимі норми, встановлені центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

4. Роботодавець має забезпечити безоплатний первинний та періодичні медичні огляди працівників, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Стаття 329. Гарантії працівникам, які потребують проходження медичного обстеження

1. На час проведення медичного обстеження за працівниками, які відповідно до цього Кодексу повинні пройти таке обстеження, зберігається середній заробіток за місцем роботи. Гарантійні виплати за час медичного обстеження проводяться і тоді, коли воно проводиться до початку роботи, хоч би за результатами медичного обстеження працівник не був прийнятий на роботу, крім випадків, коли працівникові заздалегідь було відомо про його невідповідність роботі за станом здоров'я.