Трудовий Кодекс України (стр. 41 )

3. Роботодавець повинен одержати дозвіл на початок роботи (види робіт), якщо його діяльність буде пов'язана з виконанням робіт, експлуатацією об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки. Перелік видів робіт, об'єктів, машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

4. Експертиза проектів, реєстрація, огляди, випробування тощо виробничих об'єктів, інженерних інфраструктур об'єктів соціально-культурного призначення, прийняття їх в експлуатацію провадяться у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

5. У разі коли роботодавець не одержав зазначеного дозволу, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці, вживає заходів до скасування державної реєстрації цього суб'єкта у встановленому законом порядку за умови, якщо протягом місяця від часу виявлення вказаних недоліків роботодавець не провів належних заходів з їх, усунення.

6. Прийняття в експлуатацію нових і реконструйованих виробничих об'єктів проводиться за участю виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), а у разі його відсутності –  іншого уповноваженого на представництво органу / вільно обраних представників (представника) працівників.

Стаття 377. Додержання вимог щодо безпеки і гігієни праці під час застосування хімічних речовин та процесів праці особливо шкідливих або небезпечних для здоров’я

1. Забороняється застосування технологічних матеріалів та процесів без попереднього встановлення ступеня їх шкідливості для здоров’я працівників і вжиття відповідних профілактичних заходів.

Перелік підрозділів, компетентних у проведенні експертизи технологічних матеріалів та процесів із метою встановлення ступеня їх шкідливості для здоров’я, а також обсяг цієї експертизи, заборона чи обмеження застосування, обігу чи транспортування технологічних матеріалів та процесів у зв’язку із їх шкідливістю для здоров’я або ставлення їх, застосування, обігу чи транспортування у залежність від дотримання певних умов визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

2. Не допускається застосування у виробництві шкідливих речовин, у разі відсутності їх гігієнічної регламентації та державної реєстрації.

3. Забороняється застосування хімічних речовин та препаратів без відповідного маркування, що дозволяє їх ідентифікувати.

4. Застосування небезпечних речовин та небезпечних хімічних препаратів допускається за умови вжиття заходів, що гарантують працівникам захист їх здоров’я та життя.

5. У разі прийняття працівника на роботу, умови якої наражають на вплив канцерогенних речовин, роботодавець зобов’язаний замінити такі речовини на менш шкідливі для здоров’я або вжити інших доступних заходів для обмеження ступеня цього впливу з відповідним використанням досягнень науки й техніки.

Роботодавець зобов’язаний реєструвати всі види робіт у контакті з речовинами, що мають канцерогенну дію, а також із речовинами з імовірною канцерогенною дією у відповідності з переліком речовин та технологічних процесів із канцерогенною дією, порядку їх реєстрації та умовами здійснення нагляду за станом здоров’я працівників, умови праці яких наражають на вплив канцерогенних речовин, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

6. Роботодавець зобов’язаний запобігати впливові на працівника іонізуючого випромінювання, що походить із штучних і природних джерел у робочому середовищі.

Доза іонізуючого випромінювання отримувана працівником не може перевищувати гранично допустимих доз, визначених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Стаття 378. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій

1. Роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці за погодженням з уповноваженими представниками Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні та Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні.

2. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів із моменту закінчення розслідування.

3. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом, питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. У разі незгоди роботодавця або потерпілого з цим рішенням спір розглядається вищим органом державного нагляду за охороною праці або судом. Профспілки мають право внести уповноваженим органам або посадовим особам, які розглядають спір, свої висновки про причини нещасного випадку на виробництві.

4. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

5. Роботодавець зобов’язаний систематично аналізувати причини нещасних випадків на виробництві, професійних захворювань та інших захворювань, пов’язаних з умовами виробничого середовища, та на основі результатів цього аналізу вживати відповідних запобіжних заходів.

Стаття 379. Видатки на безпеку та гігієну праці

1. Видатки на безпеку та гігієну праці здійснюється роботодавцем в обсягах визначених колективним договором.

2. Працівник не несе жодних витрат на фінансування заходів щодо безпеки і гігієни праці.

Стаття 380. Відповідальність за порушення вимог щодо безпеки і гігієни праці

За порушення законів України та інших нормативно-правових актів про безпеку та гігієну праці, створення перешкод у діяльності посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці, а також представників профспілок, їх організацій та об'єднань винні особи притягаються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності згідно із законом України.

Стаття 381. Контроль за додержанням вимог нормативних актів про безпеку та гігієну праці

1. контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про безпеку та гігієну праці покладається на роботодавця.

2. Працівники через виборний орган первинної профспілкової організації (профспілкового представника), а у разі його відсутності – інший уповноважений на представництво орган / вільно обраних представників (представника) працівників, контролюють додержання всіма працівниками та роботодавцем нормативно – правових і локальних нормативних актів про безпеку та гігієну праці.

КНИГА П’ЯТА.

ЗАСОБИ ВИКОНАННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ

РОЗДІЛ 29. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 382. Забезпечення виконання зобов'язань за трудовим договором

Забезпечення виконання зобов'язань за трудовим договором це комплекс засобів, які вживаються сторонами трудового договору, а у випадках передбачених цим Кодексом - іншими особами, для належного виконання сторонами трудового договору взаємних зобов'язань, визначених трудовим та колективним договором і тих зобов’язань, що виникають у разі настання трудових відносин, відповідно до цього Кодексу та інших нормативно – правових актів про працю, та запобігання негативним наслідкам, пов'язаним із невиконанням чи неналежним виконанням трудового договору.

Стаття 383. Засоби для забезпечення виконання зобов'язань за трудовим договором

1. Засобами для забезпечення виконання зобов'язань за трудовим договором є:

1) попереднє випробування при прийнятті на роботу;

2) визначення перспективи професійної (службової) кар’єри;

3) застосування заохочувальних засобів;

4) визначення правил внутрішнього трудового розпорядку;

5) установлення взаємної відповідальності сторін трудового договору;

6) застосування дисциплінарних засобів;

7) здійснення контролю та нагляду за дотриманням законодавства про працю, умов колективного та трудового договору;

8) притягнення до відповідальності осіб винних у порушенні законодавства про працю, умов колективного та трудового договору;

9) інші засоби, визначені цим Кодексом і законами України.

2. Цивільно-правові засоби забезпечення виконання зобов'язань застосовуються до зобов'язань за трудовим договором за умовами, визначеними цим Кодексом.

РОЗДІЛ 30. ПРОФЕСІЙНА (СЛУЖБОВА) КАР’ЄРА

§ 1

Професійна (службова) кар’єра та засоби її здійснення

Стаття 384. Професійна (службова) кар’єра

1. Професійна (службова) кар’єра – це професійний ріст чи просування (підвищення) працівника по службі шляхом присвоєння йому більш високого кваліфікаційного розряду чи зайняття ним більш високої та відповідальнішої посади та виконання ним більш широкого кола обов’язків чи роботи більш високої кваліфікації, наслідком чого є зростання оплати праці (винагороди), посилення гарантій та збільшення розміру компенсацій, що гарантуються працівникові, а у випадках передбачених цим Кодексом та іншими нормативно – правовими актами про працю – членам його сім’ї.

2. Засобами для здійснення професійної (службової) кар’єри працівника є:

1) сумлінна праця;

2) професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, не формальне навчання;

3) атестація (поточне випробування) працівників;

4) проведення стажування;

5) включення до кадрового резерву;

6) конкурсний відбір працівників.

Стаття 385. Право на професійну (службову) кар’єру

1. Усі працівники мають рівні права на здійснення професійної (службової) кар’єри.