Трудовий Кодекс України (стр. 7 )

Стаття 59. Захист прав сторін трудових правовідносин

1. На захист своїх порушених або оспорюваних прав сторони трудових правовідносин можуть пред’явити матеріально-правові вимоги щодо:

1) визнання прав сторони, обов’язків іншої сторони;

2) визнання прав або обов’язків такими, що припинилися;

3) визнання трудового договору, іншої угоди, окремих їх умов дійсними чи недійсними;

4) визнання певних обставин такими, що потягли чи не потягли виникнення прав та обов’язків;

5) примушення сторони до виконання обов’язків в натурі;

6) відновлення стану, що існував до порушення права;

7) заборони здійснення певних дій;

8) відшкодування шкоди або стягнення грошових сум, передбачених законодавством про працю, у тому числі стягнення моральної шкоди;

9) зміни або припинення правовідносин.

2. На захист своїх прав сторони трудових правовідносин вправі пред’явити також інші вимоги, що відповідають характеру порушення чи оспорювання суб’єктивних прав та забезпечують їх захист.

3. Кожна із сторін трудового договору вправі звернутись до суду із заявою про тлумачення змісту трудового договору або окремих його умов.

КНИГА ДРУГА.

ПРАВОВІДНОСИНИ, ЩО ПЕРЕДУЮТЬ ТРУДОВИМ

РОЗДІЛ 7. СПРИЯННЯ У ПРАЦЕВЛАШТУВАННІ

Стаття 60. Основні напрямки у сфері зайнятості та працевлаштування

Держава забезпечує проведення політики, що сприяє досягненню продуктивної та вільно обраної зайнятості населення, за принципами, встановленими Законом України «Про зайнятість населення». 

Стаття 61. Посередники із працевлаштування

1. Держава забезпечує діяльність державної служби зайнятості, на який покладаються обов'язки щодо сприяння особам, які шукають роботу та працівникам, які вивільняються, в пошуку підходящої роботи, зокрема, надання наступних безоплатних послуг:

1) консультацій щодо можливості працевлаштування, вимог, що ставляться до професій та з інших питань, що є корисними під час пошуку роботи та під час працевлаштування;

2) допомоги у підборі підходящої роботи;

3) послугах з професійної орієнтації, підготовки й перепідготовки у системі центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення або в інших навчальних закладах за направленням цього центрального органу та його територіальних органів;

4) допомоги по безробіттю та інших видів грошової допомоги безробітним, передбачених законом України.

2. Надання послуг особам з працевлаштування суб'єктами господарювання, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні, і мають право на цей вид діяльності, відповідно до Закону України «Про зайнятість населення».

Стаття 62. Категорії осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

1. До категорій осіб, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать:

1) один з батьків або особа, яка їх замінює і:

має на утриманні дітей віком до шести років;

виховує без одного з подружжя дитину віком до 14 років або дитину-інваліда;

утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);

2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років, та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;

4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу;

5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" залишилося 10 і менше років.

2. Для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті осіб підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

3. Роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності осіб, які на умовах повної зайнятості вже працюють на підприємствах, в установах та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспроможні на ринку праці (крім інвалідів), та забезпечують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звернутися за сприянням для працевлаштування даної категорії осіб до центрів зайнятості державної служби зайнятості.

Обов'язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких осіб відповідно до вимог частини другої цієї статті, про що роботодавці інформують щороку центр зайнятості державної служби зайнятості, у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Стаття 63. Працевлаштування

1. Кожен має право на вільний вибір праці. Усі вільні робочі місця (вакантні посади) однаково доступні для жінок і чоловіків.

За винятком випадків, встановлених законом України, ніхто не може бути позбавлений права на використання своєї здатності до праці, професійних знань та кваліфікації.

2. Працевлаштування відбувається як шляхом безпосереднього звернення особи, яка шукає роботу до роботодавця, так і на підставі направлення спеціального органу (посередника), уповноваженого сприяти працевлаштуванню.

3. Направлення центрів зайнятості державної служби зайнятості для працевлаштування осіб, які шукають роботу в рахунок встановленої квоти (нормативу) є обов’язковим для виконання роботодавцем у встановленому цим Кодексом і законом України порядку.

4. відмова в прийнятті на роботу особи, яку направлено для працевлаштування в рахунок квоти (нормативу), тягне обов'язок роботодавця сплатити на користь Фонду соціального страхування на випадок безробіття штраф у розмірі 50-кратної мінімальної заробітної плати, що встановлена на день порушення.

Стаття 64. Працевлаштування осіб з інвалідністю

Норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та відповідальність за його невиконання встановлюється згідно із Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Стаття 65. Обов'язки роботодавців щодо надання інформації центрам зайнятості державної служби зайнятості

1. Роботодавці-юридичні особи, крім тих, де чисельність працюючих із розрахунку повного робочого часу не перевищує 20 чоловік, зобов'язані щомісяця у встановленому законодавством порядку надавати відповідним центрам зайнятості державної служби зайнятості інформацію про наявні вільні робочі місця (вакантні посади) крім тих, на які працівники допускаються на основі обрання чи призначення, відповідно до вимог статей 78 і 80 цього Кодексу.

Ці ж роботодавці зобов'язані не пізніше як за два місяці інформувати відповідні центри зайнятості державної служби зайнятості про вивільнення працівників, що має відбутися у зв'язку зі скороченням чисельності працівників.

2. Роботодавці, яким встановлена квота (норматив) для прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту, зобов'язані не пізніше п’ятиденного строку інформувати центр зайнятості державної служби зайнятості про появу робочих місць, що підлягають заміщенню зазначеними особами.

3. Ненадання інформації передбаченої частинами першою і другою цієї статті, тягне обов'язок роботодавця сплатити на користь Фонду соціального страхування на випадок безробіття штраф у розмірі до 10-кратної мінімальної заробітної плати, що встановлена на день порушення.

РОЗДІЛ 8. ДОБІР ПРАЦІВНИКІВ ПРИ ПРИЙНЯТТІ НА РОБОТУ

Стаття 66. Мінімальний вік прийняття на роботу

1. Роботодавець має право приймати на роботу осіб, які досягли шістнадцяти років.

2. За згодою одного з батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років.

3. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процес навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює.

4. В організаціях кінематографії, театральних та концертно-видовищних організаціях дозволяється, за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює, укладання трудового договору з особами, які не досягли чотирнадцятирічного віку, для участі в створенні і (або) виконанні творів, що не завдасть шкоди їх здоров’ю та моральному розвитку.

5. Згода батьків або осіб, що їх замінюють, надається у письмовій формі.

6. Забороняється використання праці неповнолітніх працівників на роботах, на яких вони наражаються на насильство або виконання яких може завдати шкоди їх здоров′ю, призвести до негативних наслідків у їх фізичному, моральному та психічному розвиткові.

7. Кожен роботодавець має вести спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження.

Стаття 67. Медичний огляд при прийнятті на роботу

1. Обов’язковому попередньому медичному оглядові при прийнятті на роботу підлягають особи молодше вісімнадцяти років, а також інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

2. Під час проведення попереднього медичного огляду при прийнятті на роботу забороняється перевірка чи проведення медичних тестів на ВІЛ.

Стаття 68. Встановлення вимог до працівників

1. Вимоги до працівників встановлюються законодавством за умови, що це не порушує принцип недопущення дискримінації. Ці вимоги можуть стосуватись наявності у працівника документально підтвердженої освіти, професійної підготовки, досвіду трудової діяльності.