Трудовий Кодекс України (стр. 39 )

3. Якщо одночасно в одному і тому ж місці виконують роботу працівники, прийняті на роботу різними роботодавцями, ці роботодавці зобов’язані:

1) співпрацювати між собою;

2) визначити координатора для здійснення нагляду за станом безпеки та гігієни праці всіх працівників, які зайняті в одному і тому ж місці;

3) домовитися щодо взаємодії, що враховуватиме способи поведінки у випадку появи загрози життю чи здоров’ю працівників або інших осіб.

4. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

5. У разі заподіяння шкоди життю й здоров’ю працівника роботодавець зобов’язаний забезпечити транспортування працівника в лікувальні установи, а у разі надання медичної допомоги на місці – до місця проживання працівника

Стаття 364. Служба безпеки та гігієни праці

1. Роботодавець повинен створити службу безпеки та гігієни праці, якщо у нього зайнято більше п'ятдесяти працівників.

2. Якщо у роботодавця працює менша кількість працівників, то функції служби безпеки та гігієни праці можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.

3. Служба безпеки та гігієни праці підпорядковується безпосередньо роботодавцю.

4. Працівники служби безпеки та гігієни праці у разі виявлення порушень безпеки та гігієни праці мають право:

1) видавати керівникам структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію й пояснення з питань безпеки та гігієни праці;

2) вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли у випадках, передбачених законодавством про працю, медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують вимог нормативно-правових і локальних нормативних актів про працю (з охорони, безпеки та гігієни праці);

3) зупиняти проведення робіт у разі порушень, які створюють загрозу життю або здоров'ю працівників чи інших осіб;

4) вимагати притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги з безпеки та гігієни праці.

4. Припис спеціаліста з охорони праці може скасувати лише роботодавець за погодженням із інспектором по нагляду за охороною праці.

Стаття 365. Обов'язок роботодавця щодо проведення аудиту з безпеки і гігієни праці

1. У разі, коли служба безпеки і гігієни праці (стаття 364 цього Кодексу) не створена роботодавець зобов’язаний забезпечити проведення аудиту з безпеки і гігієни праці не пізніше місяця від початку роботи виробництва, а у подальшому – один раз на три роки.

2. Аудит охорони праці – це документально оформлений процес перевірки, який включає збирання даних та об’єктивне оцінювання відповідності стану умов праці та профілактичних заходів з безпеки і гігієни праці необхідним вимогам, встановленим нормативно-правовими актами, та передача результатів перевірки замовнику.

3. Порядок організації, проведення та здійснення аудиту з охорони праці визначається цим Кодексом і законом України «Про охорону праці».

Стаття 366. Комісія з питань безпеки і гігієни праці

1. З метою забезпечення участі працівників у вирішенні питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища за рішенням загальних зборів (конференції) найманих працівників може створюватися комісія з питань безпеки і гігієни праці.

2. Комісія складається з представників роботодавця, виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), а у разі його відсутності – іншого уповноваженого на представництво органу / вільно обраних представників (представника) працівників підприємства, установи, організації, спеціалістів із безпеки, гігієни праці та інших служб (посадових осіб) роботодавця відповідно до положення про комісію, затвердженого роботодавцем.

Стаття 367. Права працівника у сфері безпеки і гігієни праці

1. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства про працю та охорону праці.

2. працівник має право на:

1) безпечні та нешкідливі умови праці, робоче місце, що відповідає вимогам охорони праці;

2) обов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

3) забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту відповідно вимогам безпеки і гігієни праці;

4) право на проведення незалежної експертизи умов праці;

5) навчання безпечним методам і засобам роботи й поводження на виробництві;

6) позачерговий медичний огляд;

7) одержання достовірної інформації про умови безпеки і гігієни праці на робочому місці, про існуючий ризик пошкодження здоров’я, а також про заходи по захисту від впливу шкідливих і небезпечних виробничих факторів;

8) звернення в органи державної влади, місцевого самоврядування та інші уповноважені органи, до роботодавця, органи професійних спілок із питань безпеки і гігієни праці, у тому числі про проведення перевірки безпечності умов і стану безпеки і гігієни праці на його робочому місці;

9) збереження місця роботи і середнього заробітку за час простою з причин зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою безпеки і гігієни праці;

10) переведення на легшу роботу, відповідно до медичного висновку;

11) відмову від дорученої роботи, після попереднього повідомлення про це свого безпосереднього керівника, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для осіб, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля, або, якщо виконання роботи вимагає від працівника особливої психо – фізичної підготовки, у разі, коли його психо – фізичний стан не гарантує безпечного виконання роботи і створює загрозу іншим особам. Факт наявності такої ситуації в разі потреби підтверджується висновками спеціалістів з охорони праці юридичної особи за участю представника виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), а у разі його відсутності –  іншого уповноваженого на представництво органу / вільно обраних представників (представника) працівників;

12) професійну перепідготовку у разі ліквідації робочого місця внаслідок порушення вимог охорони праці та подальше працевлаштування;

13) припинення трудових правовідносин із власної ініціативи (за власним бажанням) у разі порушення роботодавцем законодавства про охорону праці;

14) особисту участь або участь через своїх представників у розгляді спорів, пов’язаних із забезпеченням безпечних умов праці на його робочому місці, в розслідуванні нещасного випадку, що трапився з ним на виробництві, чи випадку професійного захворювання;

15) гарантії та компенсації, встановлені цим Кодексом, законами України, іншими нормативно – правовими актами про працю та про охорону праці, трудовим і колективним договором, якщо він зайнятий на важких, шкідливих чи небезпечних роботах;

16) інші права, визначені нормативно – правовими й локальними нормативними актами про працю, трудовим і колективним договором.

3. якщо відмова не усуває загрози, яку передбачає пункт 11 частини другої цієї статті, працівник має право залишити робоче місце, попередивши про це свого безпосереднього керівника.

За час відмови від роботи чи залишення робочого місця за цими обставинами за працівником зберігається середня заробітна плата.

4. Працівникам і їх представникам забезпечується доступ до інформації та документів, що містять результати атестації робочих місць, заплановані роботодавцем профілактичні заходи, результати розслідування, обліку та аналізу нещасних випадків і професійних захворювань, звіти з цих питань, а також до повідомлень, подань та приписів органів державного управління та нагляду за охороною праці.

Стаття 368. Обов'язки працівника у сфері безпеки і гігієни праці

1. працівник зобов'язаний:

1) дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей у процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

2) знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з безпеки і гігієни праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

3) додержуватися зобов’язань щодо безпеки і гігієни праці, передбачених трудовим і колективним договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку;

4) проходити у встановленому законодавством про працю порядку первинні та періодичні медичні огляди;

5) навчатися та систематично оновлювати свої знання з питань безпеки і гігієни праці;

6) негайно повідомляти роботодавця чи керівника робіт чи будь-яку іншу керівну посадову особу роботодавця про виробничу ситуацію, яка загрожує життю й здоров’ю працівника чи інших осіб, нещасні випадки та аварії, що трапилися на виробництві, а також попередити про небезпеку співробітників та інших осіб, які знаходяться у районі загрози;

7) взаємодіяти з роботодавцем та керівниками у виконанні обов’язків, пов’язаних із забезпеченням безпеки та охорони праці.

2. Працівник несе відповідальність за порушення зазначених зобов’язань.

Стаття 369. Максимальні норми піднімання та переміщення вантажу

З метою забезпечення безпечних умов праці роботодавець зобов’язаний забезпечити дотримання під час виконання робіт максимальних норм піднімання та переміщення вантажу для працівників, у тому числі працюючих жінок, неповнолітніх працівників та працівників з інвалідністю, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Стаття 370. Забезпечення молоком і лікувально – профілактичним харчуванням

1. На роботах із важкими та шкідливими умовами праці працівникам має бути забезпечено надання молока або інших рівноцінних харчових продуктів.