Трудовий Кодекс України (стр. 31 )

3. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити питання організації оплати праці з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників.

4. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів), відрядних розцінок, посадових окладів, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються роботодавцем з урахуванням вимог, передбачених частинами другою й третьою цієї статті.

5. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку.

Стаття 287. Оплата праці працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються з бюджету (отримують програмно – цільове фінансування)

1. Оплата праці працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються з бюджету (отримують програмно – цільове фінансування), здійснюється згідно з постановами Кабінету Міністрів України у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

2. Обсяг витрат на оплату праці працівників підприємств, установ і організацій, що фінансуються з бюджету, визначається у відповідному бюджеті.

3. Скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення посадових окладів, надбавок до них, інших гарантій, пільг і компенсацій, передбачених законодавством.

Стаття 288. Організація оплати праці на підприємствах і в організаціях, яким із бюджету виділяються дотації

На підприємствах і в організаціях, які знаходяться на госпрозрахунку й отримують дотації з бюджету, організація оплати праці здійснюється відповідно до статті 286 цього Кодексу, але в межах визначених для них у встановленому порядку сум дотацій та власних доходів з урахуванням умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Стаття 289. Системи оплати праці

1. Системами оплати праці є тарифна та інші системи оплати праці, які формуються на оцінці складності робіт та кваліфікації працівників.

2. Тарифна система оплати праці включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна сітка – основа тарифної системи оплати праці, що становить сукупність певної кількості тарифних розрядів робіт (професій, посад), відповідних їм тарифних коефіцієнтів, тарифних ставок (окладів) за годину, зміну, місяць.

Тарифний розряд – елемент тарифної системи, що відображає складність роботи, рівень кваліфікації працівника і визначається відповідними значеннями тарифних коефіцієнтів або міжкваліфікаційними та міжпосадовими співвідношеннями.

Тарифна ставка – елемент тарифної системи, що визначає розмір оплати праці за конкретний період часу (за годину, зміну, місяць) та диференціюється за розрядами роботи, міжкваліфікаційним та міжпосадовим співвідношеннями, які передбачені тарифною сіткою.

3. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

4. Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) здійснюється на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Формування схеми посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, які фінансуються з бюджету, здійснюється на основі мінімального (базового) посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України, та міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок).

Мінімальна тарифна ставка (оклад) не може бути менше 60 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

5. Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться роботодавцем згідно з кваліфікаційними характеристиками професій працівників (довідниками) за погодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників.

6. Кваліфікаційні розряди підвищуються робітникам, які успішно виконують роботи більш високого розряду не менш як три місяці і склали кваліфікаційний екзамен.

7. Посадові оклади установлює роботодавець відповідно до посади й кваліфікації працівника у межах затверджених у встановленому порядку мінімальних і максимальних розмірів окладів на відповідній посаді.

При цьому місячна тарифна ставка (оклад) кваліфікованих працівників не повинна бути нижчою, ніж їх тарифна ставка (оклад), розрахована, виходячи із встановленого їм розряду чи кваліфікації.

8. Кваліфікаційні характеристики професій працівників (довідники), що є загальними для всіх видів економічної діяльності, розробляє та затверджує центральний орган виконавчої влади у сфері трудових відносин, соціального захисту населення після проведення консультацій з всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і профспілок.

Галузеві кваліфікаційні характеристики професій працівників (довідники) розробляють та затверджують відповідні центральні органи виконавчої влади за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері трудових відносин, соціального захисту населення після проведення консультацій з всеукраїнськими об’єднаннями організацій роботодавців і профспілок, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності.

Стаття 290. Установлення нормованих завдань при погодинній оплаті праці

При погодинній оплаті праці працівникам установлюються нормовані завдання. Для виконання окремих трудових функцій та обсягів робіт може бути встановлено норми обслуговування або норми чисельності працівників.

Стаття 291. Порядок визначення розцінок при відрядній оплаті праці

1. При відрядній оплаті праці розцінки визначаються, виходячи з установлених розрядів роботи, тарифних ставок (окладів) і норм виробітку (норм часу).

2. Відрядна розцінка визначається шляхом ділення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на погодинну (денну) норму виробітку. Відрядна розцінка може бути визначена також шляхом множення погодинної (денної) тарифної ставки, яка відповідає розряду роботи, що виконується, на встановлену норму часу в годинах або днях.

Стаття 292. Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати і порядок їх установлення

Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються колективною угодою, норми якої є обов’язковими для застосування.

Стаття 293. системи стимулювання оплати праці

1. Колективним договором, а якщо такий договір не укладався - нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво органом / вільно обраними представниками (представником) працівників, встановлюються системи стимулювання праці (преміювання, заохочувальні виплати, доплати, надбавки тощо) та визначаються права роботодавця щодо зменшення розміру або скасування доплат, надбавок, премій тощо.

2. Порядок і умови застосування стимулюючих і компенсаційних виплат (доплат, надбавок, премій тощо) в установах і організаціях, що фінансуються з бюджету, встановлюються Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними всеукраїнськими професійними спілками.

§ 2

Особливості оплати праці для організаційних умов відмінних від звичайних

Стаття 294. Оплата праці за трудовим контрактом

1. Оплата праці за трудовим контрактом визначається за угодою сторін на підставі нормативно – правових актів про працю, умов колективного договору і пов’язана з виконанням умов трудового контракту.

2. Роботодавець зобов’язаний встановити однакову оплату праці для чоловіків та жінок за виконання однакової роботи або за виконання роботи однакової вартості. При порушенні цієї норми роботодавцем працівник має право вимагати відшкодування і протягом місяця подати до суду позов про порушення норм частини другої цієї статті.

3. Роботодавець не має права здійснювати оплату праці працівнику нижче розміру місячної мінімальної заробітної плати, встановленого законом або колективним договором, якщо працівник працював повний робочий час відповідно до законодавства.

Стаття 295. Оплата праці працівників, які працюють за трудовим договором про надомну працю

1. Оплата праці працівників, які працюють за трудовим договором про надомну працю, провадиться за фактично виконану роботу або виготовлену продукцію, що відповідає за якістю встановленим вимогам у розмірах, визначених колективним договором або за погодженням сторін трудового договору.

2. Уся виконана надомниками робота оплачується в одинарному розмірі.

Стаття 296. Оплата праці при виконанні робіт різної кваліфікації

1. При виконанні робіт різної кваліфікації праця погодинних працівників оплачується за роботою вищої кваліфікації.

2. Праця працівників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується.

3. Якщо трудовим договором допускається доручення працівникам-відрядникам виконання робіт, що тарифікуються нижче присвоєних їм розрядів, оплата робіт за нижчим розрядом здійснюється виходячи з тарифної ставки, що відповідає спеціальності і розряду працівника, та норм виробітку (часу), встановлених для робіт, які виконуються.

Стаття 297. Оплата праці працівників, які виконують роботи (надають послуги), не властиві основній сфері діяльності

Для працівників, які виконують роботи (надають послуги), не властиві основній сфері, діяльності, умови оплати праці встановлюються в трудовому чи колективному договорі з дотриманням гарантій, визначених нормативно – правовими актами про працю та галузевими (міжгалузевими), підгалузевими угодами, до яких ці підрозділи належать за характером виробництва.