Трудовий Кодекс України (стр. 44 )

3) оцінки (на основі співбесіди) фахової зрілості спеціаліста, рівня економічних і управлінських знань, а також розуміння цілей і завдань перепідготовки, можливостей використання отриманих знань для розв'язання проблем виробництва.

4. Результати конкурсного відбору оформляються протоколом, який підписується всіма членами конкурсної комісії.

РОЗДІЛ 31. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН

§ 1

Основні вимоги щодо відповідальності сторін трудових правовідносин

Стаття 406. Відповідальність сторін трудового договору

1. У випадку не виконання або не належного виконання зобов'язань за трудовим чи колективним договором, винна сторона трудового договору притягується до відповідальності.

2. Відповідальність за не виконання або не належне виконання зобов'язань за трудовим договором сторін трудового договору настає при одночасній наявності умов, коли:

1) дія або бездіяльність будь – якої зі сторін є неправомірними;

2) існує причинний зв'язок між дією чи бездіяльністю будь – якої із сторін та їх наслідками;

3) доведено вину особи, яка вчинила дію чи бездіяльність, чи таку вину визнано цією особою самостійно.

3. Особи, винні в порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Стаття 407. Дисциплінарні засоби

1. Дисциплінарними засобами, які застосовуються до працівника, є:

1) попередження;

2) догана.

2. По відношенню до окремих категорій працюючих законами України чи іншими нормативно – правовими актами, що регламентують дисципліну праці, можуть бути установлені й інші дисциплінарні заходи, які б відповідали вимогам статті 8 цього Кодексу щодо заборони примусової праці.

3. Не допускається застосування дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Кодексом та законами.

Стаття 408. Обов'язок працівників додержуватися дисципліни праці

Працівники повинні своєчасно й точно виконувати трудові завдання, що визначаються роботодавцем відповідно до трудового договору, належно виконувати інші обов'язки, що передбачені нормативно – правовими актами про працю, колективним і трудовим договором, утримуватись від дій, що перешкоджають іншим працівникам належно виконувати свої трудові обов'язки.

§ 2

Відповідальність роботодавця

Стаття 409. Випадки матеріальної відповідальності роботодавця за шкоду, заподіяну працівникові

1. Роботодавець несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну працівникові, а у випадках передбачених цим Кодексом – і членам сім’ї працівника, у разі:

1) заподіяння шкоди через невиконання зобов'язань за трудовим договором, зокрема:

а) ушкодження здоров’я внаслідок незабезпечення безпечних умов праці;

б) заподіяння шкоди, що виникла внаслідок включення роботодавцем у трудовий договір умов, що погіршують положення працівника, порівняно з цим Кодексом, нормативно – правовими та локальними нормативними актами про працю;

в) невиплати заробітної плати у визначені цим Кодексом, колективним чи трудовим договором терміни;

г) в інших випадках, коли дії чи бездіяльність роботодавця стали причиною завдання матеріальної чи моральної шкоди працівникові та членам його сім’ї;

2) виникнення шкоди внаслідок незаконного звільнення, відсторонення від роботи, призупинення трудового договору чи переведення на іншу роботу;

3) відмови від виконання або за умови несвоєчасного виконання рішень органів по розгляду трудових спорів, а також рішень уповноважених державних органів, які здійснюють контроль та нагляд за дотриманням законодавства про працю чи про охорону праці;

4) заподіяння шкоди внаслідок псування, крадіжки особистих речей чи іншого майна працівника.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити збереження майна працівника, якщо такий обов'язок покладено на роботодавця законодавством, угодою, колективним або трудовим договором, а також у випадках, коли знаходження майна працівника на території, у приміщеннях роботодавця або на місці виконання робіт є звичайним, а працівник не має можливості здійснювати його зберігання, хоч би він був позбавлений такої можливості тимчасово.

Незабезпечення роботодавцем із його вини збереження майна працівника у таких випадках, а також пошкодження майна працівника внаслідок неналежних умов праці тягне за собою обов'язок роботодавця відшкодувати в повному обсязі вартість майна або суму, на яку його вартість знизилась;

5) заподіяння майнової чи моральної шкоди після розірвання трудового договору внаслідок поширення роботодавцем неправдивої інформації про рівень особистих або професійних якостей працівника чи інформації, що принижує особисту або професійну честь та гідність працівника;

6) завдання працівником шкоди третій особі під час виконання трудових обов’язків;

7) в інших випадках, передбачених трудовим чи колективним договором.

2. Невиконання роботодавцем передбачених колективним або трудовим договором обов’язків щодо надання працівникові або членам його сім’ї матеріальних благ і послуг дає працівникові право на стягнення з роботодавця вартості зазначених благ і послуг відповідно до роздрібних цін, що склалися в даній місцевості, незалежно від того, чи здійснював працівник витрати в порядку оплати цих благ і послуг.

Стаття 410. Визначення розміру шкоди, заподіяної працівникові

1. Розмір майнової та моральної шкоди, заподіяної працівникові, визначається працівником або відповідними компетентними органами чи посадовими особами.

2. Розмір майнової шкоди, заподіяної особистому майну працівника, визначається за звичайними цінами, що застосовуються на дату заподіяння шкоди.

Стаття 411. Порядок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові

1. Заява працівника з вимогою про відшкодування шкоди повинна бути розглянута роботодавцем протягом п’яти днів із дати її подання.

2. У випадку, коли працівник повністю або частково не згодний з рішенням роботодавця, а також, у разі ненадання працівникові письмової відповіді протягом установленого терміну, працівник або його представник може звернутися до суду з позовною заявою про відшкодування збитку.

Стаття 412. Відповідальність роботодавця за заподіяння моральної шкоди

1. Роботодавець зобов’язаний відшкодувати моральну шкоду, заподіяну працівникові власними діями або бездіяльністю, які порушують права працівника, відповідно до цивільного законодавства. Роботодавець зобов’язаний відшкодувати моральну шкоду в разі невиконання свого обов’язку шанувати честь, гідність та інші особисті права працівника.

2. Моральна шкода визначається відповідно до цивільного законодавства. Обов’язок доказування факту наявності моральної шкоди покладається на працівника.

Стаття 413. Дисциплінарна відповідальність посадових осіб роботодавця

У разі притягнення посадових осіб роботодавця до дисциплінарної відповідальності застосовується порядок, встановлений для притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника (стаття 417 цього Кодексу).

§ 3

Відповідальність роботодавця за порушення законодавства

про працю

Стаття 414. Відповідальність роботодавця за порушення законодавства про працю

Роботодавець несе відповідальність у вигляді накладення штрафу за:

фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, встановлений на підприємстві, та виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати внесків та податків – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєне порушення;

порушення встановлених термінів виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш ніж за один місяць, виплата їх не в повному обсязі — у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення;

недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці — у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення за кожного виявленого працівника, відносно якого скоєно порушення;

порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим – четвертим частини першої цієї статті – у розмірі мінімальної заробітної плати;

Сплата штрафів не звільняє роботодавця від усунення допущених правопорушень.

У разі невиконання вимог припису, внесеного посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, з роботодавця стягується штраф у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.

Стаття 415. Порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про працю

Штрафи накладаються посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, яка проводила перевірку юридичної чи фізичної особи, що використовує найману працю (далі – уповноваженою посадовою особою).

У разі виявлення під час перевірки ознак порушення законодавства про працю складається акт та не пізніше ніж через 10 днів з дня його складення приймається рішення про розгляд справи про накладення штрафу (далі — справа).

Справа розглядається у п’ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Про розгляд справи юридична чи фізична особа, що використовує найману працю, письмово повідомляється не пізніш як за п’ять днів до дати розгляду рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою або шляхом вручення їх представникам під підпис.

Справа розглядається за участю представника юридичної чи фізичної особи, що використовує найману працю, стосовно якої її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його належним чином поінформовано і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.