Трудовий Кодекс України (стр. 48 )

2. При винесенні рішення про прийняття на роботу чи поновлення на роботі суд одночасно приймає рішення про виплату працівникові грошової компенсації від роботодавця з урахуванням вимог цього Кодексу.

3. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству суд, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити формулювання і вказати у рішенні причину звільнення у точній відповідності з вимогами цього Кодексу.

4. Якщо неправильне формулювання причини звільнення перешкоджало працевлаштуванню працівника на іншу роботу, суд приймає рішення про виплату працівникові грошової компенсації від роботодавця з урахуванням вимог цього Кодексу.

5. У разі затримки видачі документів про звільнення (частина четверта  статті 195 цього Кодексу) з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Стаття 445. Виконання рішення про поновлення на роботі

Рішення суду про поновлення на роботі виконується роботодавцем шляхом фактичного допуску працівника до роботи із урахуванням вимог, визначених статтями 81 і 91 цього Кодексу.

Про поновлення працівника на роботі роботодавцем має бути видано наказ (розпорядження).

КНИГА СЬОМА

КОЛЕКТИВНІ ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ

РОЗДІЛ 35. Соціальний діалог

Стаття 446. Соціальний діалог

Соціальний діалог – процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Стаття 447. Принципи соціального діалогу

Соціальний діалог здійснюється на принципах:

1) законності та верховенства права;

2) репрезентативності і правоможності сторін та їх представників;

3) незалежності та рівноправності сторін;

4) конструктивності та взаємодії;

5) добровільності та прийняття реальних зобов'язань;

6) взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;

7) обов'язковості розгляду пропозицій сторін;

8) пріоритету узгоджувальних процедур;

9) відкритості та гласності;

10) обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей;

11) взаємного контролю та відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.

Стаття 448. Сторони соціального діалогу

1. До сторін соціального діалогу належать:

1) на національному рівні - профспілкова сторона, суб'єктами якої є об'єднання професійних спілок, які  мають статус всеукраїнських; сторона роботодавців, суб'єктами якої є об'єднання організацій роботодавців, які мають статус всеукраїнських; сторона органів виконавчої влади, суб'єктом якої є Кабінет  Міністрів України;

2) на галузевому рівні - профспілкова сторона, суб'єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади;

3) на територіальному рівні - профспілкова  сторона, суб'єктами якої є профспілки відповідного рівня та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона роботодавців, суб'єктами якої є організації роботодавців та їх об'єднання, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є місцеві органи виконавчої влади, що діють на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. На території  відповідної адміністративно-територіальної одиниці стороною соціального діалогу можуть бути органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законодавством;

4) на локальному рівні - сторона працівників, суб'єктами якої є первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників; сторона роботодавця, суб'єктами якої є роботодавець та/або уповноважені представники роботодавця.

2. Для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, у переговорах з укладення соціальних пактів, у тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах склад суб'єктів профспілкової сторони та сторони роботодавців визначається за критеріями репрезентативності у порядку визначеному Законом України „Про соціальний діалог в Україні”.

Стаття 449. Рівні соціального діалогу

Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

Стаття 450. Форми здійснення соціального діалогу

1. Соціальний діалог здійснюється шляхом:

1) співпраці сторін соціального діалогу в утворених відповідно до законодавства тристоронніх і двосторонніх органах;

2) обміну інформацією;

3) консультацій;

4) узгоджувальних процедур;

5) ведення колективних переговорів з укладення колективних договорів та угод;

6) ведення переговорів з укладення соціальних пактів.

2. Порядок здійснення соціального діалогу визначається цим Кодексом, Законом України „Про соціальний діалог в Україні” та іншими нормативно-правовими актами.

РОЗДІЛ 36. КОЛЕКТИВНІ договори і колективні УГОДИ

§1

Види і сторони колективних договорів і угод

Стаття 451. Мета укладення колективного договору, угоди

Колективний договір, угода (зміни і доповнення до них) укладаються на добровільних засадах відповідно до чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання трудових, соціальних, економічних відносин та узгодження інтересів працівників і роботодавців, їх представників.

Стаття 452. Види колективних угод, колективний договір

1. На галузевому рівні соціального діалогу на тристоронній або двосторонній основі укладаються галузеві (міжгалузеві) колективні угоди.

На галузевому рівні соціального діалогу на двосторонній основі можуть укладатись підгалузеві угоди.

2. На локальному рівні соціального діалогу (на підприємстві, в установі, організації, у фізичної особи – роботодавця) на двосторонній основі укладається колективний договір.

Колективний договір може укладатися у відокремлених структурних підрозділах юридичної особи.

Колективний договір може укладатися кількома роботодавцями одного виду або подібних видів економічної діяльності, що належать одному власникові.

Стаття 453. Сторони колективних угод, колективного договору

1. Сторонами галузевої (міжгалузевої) угоди є:

профспілкова сторона, суб'єктами якої є репрезентативні всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності;

сторона роботодавців, суб'єктами якої є репрезентативні всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності;

сторона органів виконавчої влади, суб'єктами якої є відповідні центральні органи виконавчої влади, що виступають виключно у ролі роботодавців державної форми власності (представників роботодавців, що належать до сфери їх управління).

2. Сторонами підгалузевої угоди є:

профспілкова сторона, суб'єктами якої є всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності;

сторона роботодавців, суб'єктами якої є всеукраїнські об'єднання організацій роботодавців, господарські об’єднання та громадські організації (їх об'єднання), що представляють інтереси роботодавців певного виду або кількох видів економічної діяльності.

3. Сторонами колективного договору є:

сторона роботодавця, суб’єктами якої є роботодавець (роботодавці) та/або уповноважені представники роботодавця (роботодавців);

сторона працівників, суб’єктами якої є первинні профспілкові організації, які представляють інтереси працівників цього роботодавця (роботодавців), а у разі їх відсутності – інші уповноважені на представництво органи, вільно обрані для ведення колективних переговорів представники (представник) працівників.

4. Не допускається ведення колективних переговорів та укладення колективних договорів і угод від імені працівників організаціями або органами, які створені чи фінансуються роботодавцями, організаціями роботодавців та їх об’єднаннями або уповноваженими ними органами, політичними партіями, релігійними організаціями.

У разі коли інтереси працівників представляє профспілковий орган, інтереси роботодавця не можуть представляти особи, які є членами виборного органу цієї профспілки.

§2

Колективні переговори

Стаття 454. Підготовка до колективних переговорів

1. Право на ведення переговорів і укладення колективних договорів, угод, внесення до них змін і доповнень надається сторонам, склад яких визначається відповідно до статті 453 цього Кодексу.

2. Якщо на локальному рівні діють дві або більше первинні профспілкові організації (а у разі відсутності – інші уповноважені трудовими колективами на представництво органи / вільно обрані представники працівників) для ведення колективних переговорів з укладення колективного договору вони повинні створити спільний представницький орган сторони працівників, який формує пропозиції до переговорів та інформує про це роботодавця.

3. У разі укладення колективного договору кількома роботодавцями ці роботодавці, а також профспілки, які представляють інтереси працівників цих роботодавців, для ведення колективних переговорів формують відповідно спільний представницький орган роботодавців та спільний представницький орган профспілок (а у разі відсутності профспілок – спільний представницький орган інших уповноважених трудовими колективами на представництво органів, вільно обраних представників працівників).

4. З метою ведення колективних переговорів з укладення галузевої (міжгалузевої) угоди у разі наявності на галузевому рівні кількох репрезентативних всеукраїнських професійних спілок (їх об’єднань), репрезентативних всеукраїнських об'єднань організацій роботодавців, які діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності, суб’єкти кожної зі сторін соціального діалогу повинні утворити свій спільний представницький орган. Суб'єкти сторін зобов’язані підтвердити свою репрезентативність на галузевому рівні.