Трудовий Кодекс України (стр. 54 )

5. Органи державного контролю ведуть облік підконтрольних їм об’єктів та інформації про дотримання роботодавцями законодавства про працю.

Стаття 487. Органи державного нагляду за дотриманням законодавства про працю

1. Державний нагляд за дотриманням законодавства про працю здійснюють:

1) центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, гігієни праці, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю;

3) центральний орган виконавчої влади з питань радіаційної безпеки;

4) центральний орган виконавчої влади з питань пожежної безпеки.;

2. У межах визначених повноважень органи державного нагляду публікують щорічні доповіді, що мають містити інформацію про роботу даного органу, кількість об’єктів контролю, які інспектувалися, кількість виявлених порушень законодавства та вжиті заходи щодо їх усунення, інші відомості, визначені законодавством.

Стаття 488. Розмежування функцій державного нагляду і контролю

1. Метою здійснення державного нагляду і контролю за дотриманням роботодавцями та іншими суб’єктами трудових відносин законодавства про працю є забезпечення застосування  правових  норм  у  галузі  праці, належних, безпечних та здорових умов праці.

2. Органи державного нагляду в межах своїх повноважень та у встановленому законодавством порядку проводять перевірки об’єктів нагляду, за результатами яких мають право давати роботодавцям обов’язкові для виконання приписи, припиняти експлуатацію підприємств, цехів, дільниць, машин, механізмів, устаткування, що створюють загрозу життю або здоров'ю працівників та притягати порушників до відповідальності.

3. Органи державного контролю проводять перевірки об’єктів контролю, за результатами яких мають право висувати роботодавцям вимоги щодо усунення порушень законодавства про працю та у разі їх невиконання - ініціювати притягнення винних осіб до відповідальності.

Стаття 489. Взаємодія органів державного нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю

1. Органи державного нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю співпрацюють шляхом:

1) проведення спільних перевірок діяльності роботодавців та здійснення інших заходів, спрямованих на забезпечення дотримання законодавства про працю;

2) створення спільних консультативно-дорадчих органів та інформаційних баз даних;

3) обміну представниками для участі в роботі колегіальних органів.

2. Взаємодія з іншими органами чи організаціями здійснюється в межах повноважень, наданих органам державного нагляду і контролю згідно з спільними планами роботи.

3. Посадові особи одного органу державного нагляду і контролю під час проведення перевірок не втручаються в діяльність роботодавця з питань, що належать до компетенції іншого органу державного нагляду і контролю.

4. Органи державного нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю зобов’язані забезпечити нерозголошення конфіденційної інформації про роботодавців, отриманої в ході перевірок. Інформація про порушення роботодавцем вимог законодавства про працю не може бути віднесена до конфіденційної.

5. Органи державного нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю забезпечують інформування громадськості про результати своєї роботи.

Стаття 490. Громадський контроль за дотриманням законодавства про працю

1. Громадський контроль за дотриманням законодавства про працю здійснюють професійні спілки та їх об’єднання.

2. Члени виборних органів профспілок та об’єднань профспілок мають право:

1) безперешкодного доступу та огляду виробничих, службових та інших приміщень, де працюють члени відповідних профспілок;

2) вимагати та одержувати від роботодавця, іншої посадової особи накази (розпорядження), відомості про виплату зарплати, інші документи, пояснення щодо умов праці, виконання колективних договорів та угод, додержання норм трудового законодавства та соціально-економічних прав працівників – членів відповідних профспілок;

3) перевіряти правильність відрахувань із заробітної плати працівників – членів відповідних профспілок;

4) контролювати стан безпеки та охорони праці, створення безпечних і нешкідливих умов праці, належних виробничих та санітарно-побутових умов, забезпечення працівників спецодягом, спецвзуттям, іншими засобами індивідуального та колективного захисту, а у разі загрози життю або здоров’ю працівників вносити органам державного нагляду і контролю пропозиції щодо вжиття заходів, у порядку визначеному законом, спрямованих на припинення робіт на робочих місцях, виробничих дільницях, у цехах, інших структурних підрозділах юридичної особи в цілому на час, необхідний для усунення загрози життю або здоров’ю працівників;

5) вносити роботодавцям, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування подання про усунення порушень законодавства про працю, які є обов’язковими для розгляду.

3. Професійні спілки, їх об’єднання також мають право на проведення незалежної експертизи умов праці, а також об'єктів виробничого призначення, що проектуються, будуються чи експлуатуються, на відповідність їх нормативно-правовим актам про безпеку та гігієну праці, брати участь у розслідуванні причин нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві та надавати свої висновки про них, вносити роботодавцям, державним органам управління й нагляду подання з питань безпеки та гігієни праці та одержувати від них аргументовану відповідь.

4. Професійні спілки, їх об’єднання зобов’язані об’єктивно і кваліфіковано здійснювати роботу з контролю за додержанням законодавства про працю, надавати безоплатну правову допомогу працівникам, здійснювати пропаганду правових знань у засобах масової інформації.

Стаття 491. Контроль з боку роботодавця

Роботодавець постійно контролює стан дотримання вимог цього Кодексу, інших актів законодавства про працю, колективних угод, колективних і трудових договорів, а також спеціального законодавства у сфері безпечних і здорових умов праці.

РОЗДІЛ 39.

ДЕРЖАВНИЙ НАГЛЯД ЗА ДОТРИМАННЯМ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ПРАЦЮ

Стаття 492. Державна служба з питань праці

1. Державний нагляд за дотриманням законодавства про працю здійснюється державною службою з питань праці.

2. Керівник державної служби з питань праці за посадою є Головним державним інспектором праці України.

3. Керівники територіальних органів за посадою є головними державними інспекторами праці відповідних адміністративно-територіальних одиниць, призначаються на посаду і звільняються з посади Головним державним інспектором праці України.

4. Розподіл повноважень між центральним і територіальними органами здійснюється Головним державним інспектором праці України.

5. Кількість державних інспекторів праці має забезпечувати ефективне здійснення функцій інспектування виходячи з:

1) кількості, типу, розміру і розташування об’єктів, що підлягають інспектуванню;

2)  чисельності та категорії працівників, зайнятих на цих об’єктах;

3) кількості та складності правових норм, дотримання яких підлягає інспектуванню;

4) матеріальних засобів, наданих у розпорядження державних інспекторів праці;

5) практичних  умов,  за  яких  мають  проходити  інспекційні відвідування для того, щоб вони були ефективними.

6. Державні інспектори праці забезпечуються службовими приміщеннями, обладнаними відповідно до потреб інспекційної служби і доступними для відвідування для всіх відповідних осіб.

Стаття 493. Основні завдання державної служби з питань праці

Основними завданнями державної служби з питань праці є:

реалізація державної політики з питань державного нагляду за дотриманням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; реалізація державної політики у сфері охорони праці та гігієни праці; розроблення та внесення пропозицій щодо формування державної політики із зазначених питань;

Стаття 494. Основні функції державної служби з питань праці

Відповідно до покладених завдань та в межах своїх повноважень державна служба з питань праці:

1) здійснює державний нагляд за додержанням роботодавцями законодавства:

про працю, у т. ч дотримання норм законодавства щодо забезпечення спеціальним одягом і спеціальним взуттям, засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами, молоком і лікувально-профілактичним харчуванням; проведення обов'язкових медичних оглядів працівників певних категорій;

про пільги і компенсації працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці (щодо застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці, Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, галузевих переліків важких робіт, робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, зайнятість на яких дає право на підвищену оплату праці, а також надання працівникам підприємств пільг і компенсацій за роботу із шкідливими умовами праці; проведення атестації робочих місць за умовами праці);

про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян при прийомі на роботу та працівників при звільненні з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; дотримання прав і гарантій щодо працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці;

про зайнятість та працевлаштування інвалідів у частині: реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів; подання звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів;