Трудовий Кодекс України (стр. 8 )

2. Обов′язковість громадянства України та знання державної мови як умова виконання роботи за певними посадами може встановлюватись лише законом України.

3. установлені актами законодавства кваліфікаційні вимоги до працівників є обов`язковими. Їх недотримання при прийнятті на роботу вважається порушенням порядку прийняття на роботу та може бути підставою для припинення трудових правовідносин.

4. Установлені кваліфікаційними характеристиками вимоги до працівників відповідних посад чи професій, є рекомендаціями і не мають обов'язкового характеру, якщо інше не передбачено законом України, колективним чи трудовим договором.

5. Стосовно окремих видів робіт законодавством може встановлюватись, що допуск працівників до їх виконання є можливим лише за наявності документа про присвоєння кваліфікації.

6. Не порушуючи положення про недопущення дискримінації (стаття 6 цього Кодексу), роботодавець може встановлювати додаткові вимоги до ділових якостей працівника, що виправдовуються характером роботи або умовами її виконання. Їх відсутність є підставою для відмови у прийнятті на роботу, але не може бути підставою для звільнення з роботи, крім випадків, коли при прийнятті на роботу працівник приховав відомості, які свідчать про відсутність відповідних ділових якостей.

7. Стосовно окремих категорій працівників (державних службовців, педагогічних та медичних працівників тощо) можуть встановлюватись вимоги, що стосуються їх моральних якостей, та може передбачатись прийняття присяги.

8. Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватись законами України.

Стаття 69. Документи та відомості про особу, що подаються при прийнятті на роботу

1. При прийнятті на роботу забороняється вимагати документи та відомості про особу, подання яких не передбачено цією статтею.

2. При прийнятті на роботу особа подає:

1) паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

2) посвідчення застрахованої особи.

У разі відсутності у особи посвідчення застрахованої особи вона письмово інформує роботодавця про причини його відсутності, а роботодавець зобов’язаний в установленому законодавством порядку отримати для цієї особи таке посвідчення;

3) документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію) у разі, коли робота, на яку претендує особа, потребує спеціальних знань (підготовки);

4) ідентифікаційний код платника податків;

5) інформацію (резюме) про отримання спеціальних знань, досвід роботи за професією (посадою), наявність і застосування професійних навичок, виконувані роботи, що надається претендентом у довільній формі. За правдивість наданої інформації, особа, яка її надає, несе відповідальність, передбачену цим Кодексом, іншими законами України.

3. особа з власної ініціативи має право надати роботодавцю характеристики, рекомендації та інші документи, що характеризують її попередню роботу.

4. У випадках, передбачених законом України, для виконання окремих видів робіт чи праці в окремих сферах діяльності можуть передбачатися додаткові документи та відомості про особу, що мають подаватись при прийнятті на роботу.

5. Надання особою завідомо не правдивих відомостей про себе може бути підставою для припинення трудових правовідносин, відповідно до статті 174 цього Кодексу.

Стаття 70. Заборона дискримінуючих оголошень чи реклами про роботу

1. Забороняється висувати будь які вимоги дискримінуючого характеру в оголошеннях (рекламі) про роботу, а також вимагати від осіб, які шукають роботу відомостей про їх громадянський (цивільний) стан, особисте життя чи сімейні плани.

2. Роботодавці чи уповноважені ними особи винні у порушенні вимог частини першої цієї статті сплачують на користь державної служби з питань праці чи Фонду соціального страхування на випадок безробіття штраф у розмірі 10-кратної мінімальної заробітної плати, що встановлена на день порушення.

Стаття 71. Обов’язок роботодавця інформування про умови праці та її оплату

1. Роботодавець і органи (посередники) із працевлаштування зобов’язані поінформувати особу, яка шукає роботу про характер майбутньої роботи та місце її виконання, а також термін її початку; розміри оплати праці (винагороди), що відповідає характерові робіт і порядок її виплати.

2. У разі працевлаштування за кордон, особу, яка шукає роботу має бути письмово поінформовано про час виконання роботи за кордоном, валюту, в якій виплачуватиметься заробітна плата (винагорода) під час виконання роботи за кордоном і порядок її виплати, а також - виплати, на які працівник матиме право, що включають компенсацію витрат на проїзд та забезпечення житлом.

Стаття 72. Право роботодавця на професійний і кваліфікаційний добір працівників

1. Роботодавець на свій розсуд визначає кількість робочих місць й посад за професіями й кваліфікацією, що необхідні для забезпечення виконання робіт. Не порушуючи вимог цього Кодексу щодо недопущення дискримінації, роботодавець вправі встановлювати й інші критерії добору працівників, що відповідає характеру роботи або умовам її виконання чи отримувати інформацію про них із джерел та у порядку, не забороненому цим Кодексом та законами України.

2. Роботодавець вправі приймати на роботу працівників, що безпосередньо звертаються до нього, або через посередництво центрів зайнятості державної служби зайнятості чи суб`єктів господарської діяльності, що надають такі послуги.

3. З метою визначення відповідності професійних, кваліфікаційних, особистих та інших якостей особи вимогам, для прийняття на роботу роботодавець має право проводити тести та співбесіди з претендентами на прийняття на роботу.

4. Тести й співбесіди, що проводить роботодавець або за його дорученням інші особи, проводяться тільки за рахунок роботодавця.

5. Забороняється використання детектора брехні. Забороняється проведення тестів, формулювання запитань на співбесідах, здійснення інших заходів, що є дискримінаційними за будь-якою ознакою, визначеною цим Кодексом. Під час співбесіди є неприпустимими питання щодо захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного положення, майбутньої чи теперішньої вагітності, а також щодо знаходження на утриманні дітей чи недієздатних родичів.

6. У разі вимоги закону про перевірку дійсності документу про освіту (спеціальність, кваліфікацію), наданого відповідно до пункту 3 частини другої статті 68 цього Кодексу, таку перевірку здійснює роботодавець у визначеному законодавством порядку за кошти роботодавця.

Стаття 73. Конкурсний відбір на заміщення вакантної посади

1. При прийнятті на роботу може застосовуватись конкурсний відбір на заміщення вакантної посади.

2. Перелік посад та видів робіт, де встановлюються обов’язковість проведення конкурсного відбору на заміщення вакантної посади, визначається нормативно – правовими і локальними нормативними актами про працю.

3. Порядок проведення конкурсу на заміщення вакантної посади визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

4. Комісії по відбору кандидатів повинні складатися там де це можливо з однакової кількості працівників чоловічої та жіночої статі. У разі неможливості визначення такого складу комісії з поважних причин це має бути підтверджено роботодавцем документально.

5. Особі, яка після успішного закінчення стажування (стаття 74 цього Кодексу) виявила бажання працювати у даного роботодавця, і проходить конкурсний відбір працівників на заміщення вакантної посади надається перевага над особами, які беруть участь у даному конкурсі, але не проходили стажування.

Стаття 74. Стажування при прийнятті на роботу та з метою розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності молоді

1. Для перевірки професійного рівня та ділових якостей особи при прийнятті на роботу за рішенням роботодавця може застосовуватись її стажування.

2. Порядок проведення стажування при прийнятті на роботу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

3. Порядок проведення стажування з метою розширення можливостей для підвищення конкурентоспроможності молоді визначається у порядку визначеному статтею 29 Закону України «Про зайнятість населення».

РОЗДІЛ 9. ОБМЕЖЕННЯ ПРАВА РОБОТОДАВЦЯ НА ДОБІР ПРАЦІВНИКІВ

Стаття 75. Обмеження спільної роботи родичів на підприємстві, в установі, організації

1. Власник підприємства, установи, організації вправі запроваджувати обмеження щодо спільної роботи на одному і тому ж підприємстві, в установі, організації осіб, які є близькими родичами чи свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також батьки, брати, сестри і діти подружжя), якщо у зв’язку з виконанням трудових обов’язків вони безпосередньо підпорядковані або підконтрольні один одному.

2. На підприємствах, в установах, організаціях державної та комунальної форм власності порядок запровадження таких обмежень встановлюється законодавством про працю.

Стаття 76. Обмеження відмови у прийнятті на роботу

1. відмова у прийнятті на роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при прийнятті на роботу можуть розглядатися, як порушення громадянських прав на працю чи дискримінація у сфері трудових відносин.

2. Забороняється відмовляти у прийнятті на роботу осіб, яким цим Кодексом чи законом України установлені додаткові гарантії забезпечення права на працю.

3. Особі, запрошеній у письмовій формі на роботу в порядку переведення від іншого роботодавця, або попередньо замовленому роботодавцем фахівцю не може бути відмовлено у прийнятті на роботу.

4. На вимогу особи, якій відмовлено у прийнятті на роботу, чи органу, що направив на роботу в рахунок установленої квоти (нормативу) або попередньо замовленого фахівця роботодавець зобов’язаний письмово повідомити причину такої відмови з викладенням інформації щодо переваг, досвіду та кваліфікації працівника протилежної статі, якого було прийнято на роботу.

5. Відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена особою чи її представником у судовому порядку.