Трудовий Кодекс України (стр. 4 )

4) здійснюють державну політику у сфері оплати праці, охорони праці, використання та міграції трудових ресурсів, зайнятості населення, загальнообов’язкового державного соціального страхування та недержавного пенсійного забезпечення;

5) визначають систему та порядок здійснення державної статистичної звітності про працю, охорону праці, зайнятість, трудову міграцію, охорону здоров’я, соціальне страхування та пенсійне забезпечення.

Стаття 31. Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері регулювання трудових і пов’язаних із ними правовідносин

1. Органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження у сфері регулювання трудових і пов’язаних з ними правовідносин у межах своєї компетенції та у відповідності з чинним законодавством.

2. Органи місцевого самоврядування можуть ухвалювати локальні нормативні акти, що містять норми трудового права, якщо існує потреба конкретизувати нормативно – правові та локальні нормативні акти про працю стосовно умов і можливостей відповідного регіону. При цьому рівень гарантій трудових прав, що встановлюються у таких актах не повинен бути нижчим ніж це визначено нормативно – правовими актами про працю.

Стаття 32. Повноваження Верховного Суду України у сфері регулювання трудових і пов’язаних із ними відносин

Верховний Суд України на основі узагальнення судової практики приймає рішення щодо врегулювання норм про працю, що не врегульовані Конституцією України, цим Кодексом і законами України.

РОЗДІЛ 4. ТРУДОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ

Стаття 33. Ознаки трудових правовідносин

Ознаками трудових правовідносин є:

1) факт обумовленого місцем і часом виконання робіт (надання послуг) під наглядом роботодавця за обіцяну чи фактично сплачену винагороду, обіцяні чи надані привілеї, можливість використання засобів виробництва, матеріалів чи приміщень, що є власністю замовника таких робіт (послуг) чи перебувають у його оперативному управлінні;

2) замовник робіт (послуг) є юридичною чи фізичною особою, які за нормами законодавства про працю можуть виступати в якості роботодавця чи його уповноважених осіб;

3) виконавець замовлених робіт (послуг) є фізичною особою і виконує замовлені роботи (послуги) особисто.

Стаття 34. Трудові правовідносини

1. Трудовими є правовідносини, що мають ознаки трудових, визначені статтею 34 цього Кодексу, і, відповідно до яких, працівник виконує певну роботу на користь роботодавця незалежно від форми домовленості про це. За таких умов трудові правовідносини не виникають лише тоді, коли обов`язок виконання роботи прийняла на себе фізична особа, яка зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, у відповідності до такого свого спеціального правового статусу.

2. У разі виконання працівником роботи за дорученням роботодавця – фізичної особи строком до п’яти днів на місяць без укладення трудового договору трудові правовідносини виникають між ними в обсягах, що відповідають основному їх змісту (частина перша статті 36 цього Кодексу). Число днів роботи працівника у одного роботодавця на таких умовах не може перевищувати двадцять днів на рік.

Стаття 35. Основний зміст трудових правовідносин

1. За трудовими правовідносинами роботодавець зобов'язаний надати працівникові роботу, погоджену сторонами (допустити працівника до роботи), створити належні безпечні умови праці та виплачувати винагороду (заробітну плату), а працівник зобов'язаний виконувати свої трудові обов’язки з дотриманням правил безпеки праці, визначеного режиму робочого часу та часу відпочинку.

За згодою працівника та роботодавця можуть встановлюватись й інші права та обов`язки передбачені цим Кодексом, що можуть бути віднесені ними до основного змісту трудових правовідносин.

2. передбачені цим Кодексом права і обов’язки є обов’язковими для врахування сторонами трудових правовідносин під час визначення основного змісту трудових правовідносин, крім випадку передбаченого частиною друга статті 35 цього Кодексу.

Стаття 36. Трудові правовідносини членів виробничих кооперативів, товариств (крім акціонерних товариств) та селянських (фермерських) господарств

На трудові правовідносини членів виробничих кооперативів, товариств (крім акціонерних товариств) та селянських (фермерських) господарств поширюється законодавство про працю, якщо інше не встановлено спеціальними законами України або статутами таких підприємств (господарств) у межах, що допускаються цим Кодексом та зазначеними законами.

Стаття 37. Трудові правовідносини державних службовців, військовослужбовців і осіб, які проходять альтернативну (невійськову) службу та деяких інших осіб

1. Правовідносини державних службовців із відповідними державними органами щодо їх трудової діяльності (виконання ними службових обов`язків) є трудовими. На ці правовідносини поширюється законодавство про працю, якщо інше не встановлено законом України про державну службу.

Це положення поширюється на правовідносини з участю державних службовців, яким присвоюються спеціальні звання або ранги (на посадових осіб митних органів, державної податкової служби та інших).

2. Законодавство про працю поширюється на працівників воєнізованої гірничо - рятувальної служби, воєнізованої охорони, якщо інше не передбачено спеціальними законами України.

3. На правовідносини військовослужбовців усіх військових формувань, що створені відповідно до Конституції України, осіб начальницького та рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ із приводу виконання ними службових обов'язків законодавство про працю поширюється у межах, передбачених відповідними спеціальними законами України.

4. На правовідносини з приводу проходження альтернативної служби трудове законодавство поширюється за винятками, передбаченими спеціальним законом України.

5. На правовідносини священнослужителів та осіб, що займають виборні посади в релігійних організаціях, з приводу виконання ними своїх функцій трудове законодавство поширюється, якщо це передбачено статутом або іншими внутрішніми встановленнями релігійної організації.

Трудові правовідносини інших осіб, які працюють у релігійних організаціях, регулюються законодавством про працю.

Стаття 38. Правовідносини щодо праці осіб, які відбувають покарання

1. Правовідносини щодо праці осіб, яким у порядку кримінального покарання чи адміністративного стягнення призначені виправні роботи, є трудовими. На них поширюється законодавство про працю за винятками, встановленими спеціальним законом України.

2. На правовідносини щодо праці осіб, що відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі, законодавство про працю поширюється у межах, передбачених спеціальним законом України.

Стаття 39. Трудові та пов'язані з ними правовідносини громадян України, які працюють за межами України

1. Громадяни України мають право займатися трудовою діяльністю за кордоном у період перебування за кордоном, якщо це не суперечить законам України або законодавству країни перебування. На трудові правовідносини, що виникають при цьому, законодавство України про працю не поширюється.

2. Законодавство України про працю застосовується до трудових та пов'язаних з ними правовідносин, в рамках яких трудова діяльність здійснюється за межами України, у випадках:

1) роботи громадян України на умовах трудового договору з органами дипломатичної служби України за кордоном;

2) укладення громадянами України трудових договорів із роботодавцями - резидентами України з умовою про виконання роботи за кордоном, у тому числі, у їх відокремлених підрозділах за межами України чи, відповідно до договору між роботодавцями резидентом з нерезидентом України, якщо це не суперечить законодавству країни, на території якої виконується робота.

У разі, коли норма законодавства про працю країни перебування є більш сприятливою для працівника – громадянина України, за його бажанням висловленим роботодавцю застосовується норма законодавства країни перебування.

3. Положення цієї статті застосовуються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Стаття 40. Трудові та пов'язані з ними правовідносини громадян інших держав, які працюють на території України

1. Іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно та на законній підставі проживають на території України, мають право вступати у трудові та пов'язані з ними правовідносини на підставі та у порядку встановлених для громадян України. Таке право іноземним громадянам і особам без громадянства, якщо вони не мають законного та постійного місця проживання в Україні, може бути надане законами України. У інших випадках іноземні громадяни та особи без громадянства можуть вступати у трудові правовідносини за умови наявності дозволу, що видається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

2. На трудові та пов'язані з ними правовідносини громадян інших держав та осіб без громадянства, які працюють на території України, поширюється законодавство про працю України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та законами України.

3. Законодавство про працю України не поширюється на трудові та пов'язані з ними правовідносини громадян інших держав та осіб без громадянства, які уклали трудові договори з дипломатичними представництвами інших держав, із представництвами міжнародних організацій в Україні, якщо інше не передбачено трудовим договором.

4. Законодавство про працю України не поширюється на трудові та пов'язані з ними правовідносини громадян інших держав та осіб без громадянства, які уклали трудові договори з роботодавцем – резидентом іншої держави з умовою про виконання роботи на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або трудовим договором.

Стаття 41. Трудові та пов'язані з ними правовідносини громадян України, які працюють на території України, з іноземними роботодавцями

1. На трудові та пов'язані з ними правовідносини, що здійснюються на території України, громадян України із дипломатичними представництвами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій в України, співробітниками засобів масової інформації, що засновані в інших країнах, представництвами іноземних юридичних осіб поширюється законодавство про працю України.