Трудовий Кодекс України (стр. 33 )

Стаття 312. Порядок оплати праці при невиконанні норм виробітку

При невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата провадиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до фактично виконаної роботи.

Стаття 313. Порядок оплати праці при виготовленні продукції, що виявилася браком

1. У разі виготовлення продукції, що виявилася браком не з вини працівника, оплата праці здійснюється за звичайними розцінками. Таке саме правило застосовується в разі, якщо брак виник унаслідок прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі або з вини роботодавця, а також у разі виявлення браку після приймання виробів органом технічного контролю.

2 Повний брак із вини працівника оплаті не підлягає.

3. Частковий брак із вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції чи наданих послуг за зниженими розцінками.

4. Якщо брак виготовленої продукції чи наданих послуг працівником усунено, за ним зберігається винагорода, що відповідає якості продукції чи послуг, за умови, що час роботи витрачений ним на усунення браку оплаті не підлягає.

§ 3

Гарантії виплати заробітної плати

Стаття 314. Право працівника на оплату праці

1. Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до цього Кодексу, інших нормативно – правових і локальних нормативних актів про працю, колективного та трудового договору.

2. Це право не може бути порушене у зв'язку з відсутністю коштів на оплату праці або шляхом посилання на порушення законодавства при встановленні умов оплати праці.

3. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати тільки у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених цим Кодексом причин, які мали місце з вини працівника.

4. Роботодавець зобов’язаний забезпечувати рівні умови оплати праці працівникам жіночої та чоловічої статі за роботу рівноцінної вартості та якості. З цією метою він щорічно повинен аналізувати рівень оплати праці працівників жіночої та чоловічої статі, які у нього працюють.

5. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці за дискримінаційними мотивами.

6. Суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством про працю, угодами, колективними чи трудовим договором.

Стаття 315. Повідомлення працівників про умови оплати праці

1. При укладанні з працівником трудового договору роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

2. Про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Стаття 316. Мінімальна заробітна плата

1. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності й господарювання та фізичних осіб.

2. Мінімальна заробітна плата – це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата гарантується за умови виконання працівником норми робочого часу, що визначається відповідно до статей 216-217, 219, 229 цього Кодексу, а при відрядній формі оплати праці – також установлених норм виробітку (часу). У разі, коли працівникові, який виконав місячну норму робочого часу й норми виробітку (часу) при відрядній формі оплати праці, нарахована заробітна плата нижче законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати, йому провадиться доплата до її рівня.

У випадку, коли розмір заробітної плати у зв’язку з періодичністю виплати її складових нижчий за розмір мінімальної заробітної плати, провадиться доплата до її рівня.

У разі укладання трудового договору на роботу на умовах неповного робочого часу, а також при невиконанні працівником в повному обсязі місячної, годинної норми праці мінімальна заробітна плата виплачується  пропорційно виконаній нормі праці.

3. При обчисленні розміру заробітної плати працівника для забезпечення її мінімального розміру не враховуються доплати за роботу в несприятливих умовах праці та підвищеного ризику для здоров’я, за роботу в нічний та надурочний час, роз’їзний характер робіт, премії до святкових та ювілейних дат.

4. Мінімальна заробітна плата в погодинному розмірі застосовується на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у разі застосування погодинної оплати праці.

5. Розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням:

потреб працівників та їх сімей;

загального рівня заробітної плати в країні;

вартісної величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

індексу споживчих цін;

продуктивності праці;

рівня зайнятості та інших економічних умов.

Якщо прогнозний індекс споживчих цін на наступний рік менше 105 відсотків, установлюється один термін запровадження нового розміру мінімальної заробітної плати: з 1 січня.

Якщо прогнозний індекс споживчих цін на наступний рік становить або перевищує 105 відсотків, установлюються два терміни запровадження нового розміру мінімальної заробітної плати: з 1 січня та з 1 липня.

Якщо розмір мінімальної заробітної плати менше п’ятдесяти відсотків загального рівня середньої заробітної плати, то при встановленні розміру мінімальної заробітної плати на наступний рік передбачати її зростання у розмірі не менше 2/3 росту реального ВВП.

Місячний розмір мінімальної заробітної плати не може бути нижчим розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Погодинний розмір мінімальної заробітної плати розраховується виходячи з визначеного місячного розміру мінімальної заробітної плати та середньомісячної норми тривалості робочого часу за рік при 40-годинному робочому тижні.

6. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України на відповідний рік з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом консультацій у рамках Тристоронньої Комісії.

Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України  та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Склад Тристоронньої Комісії формується з рівної кількості представників Сторін (по 10 осіб від Спільного представницького органу профспілок, Спільного представницького органу роботодавців і Уряду) та затверджується Кабінетом Міністрів України.

Урядова сторона до 15 травня надає Тристоронній Комісії пропозиції щодо розміру мінімальної заробітної плати на наступний рік разом із терміном його перегляду та інформацію щодо:

індексу споживчих цін у попередньому році та прогнозу на наступний рік;

розміру середньої заробітної плати за видами економічної діяльності у попередньому році;

прогнозу розміру середньої заробітної плати на наступний рік;

витрат домашніх господарств у попередньому році;

рівня життя різних соціальних груп;

фактичного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

частки населення із середньодушовим доходом на місяць нижче прожиткового мінімуму;

прогнозних темпів зростання валового внутрішнього продукту;

економічних умов держави, в тому числі обсягу видаткової частини  державного бюджету, потреби економічного розвитку, рівня продуктивності праці та підтримки високого рівня зайнятості.

Консультації представників Тристоронньої Комісії проводяться до  15 серпня кожного року.

У разі неприйняття представниками Тристоронньої Комісії в установлені строки спільної пропозиції щодо розміру мінімальної заробітної плати на наступний рік, Кабінет Міністрів України визначає розмір мінімальної заробітної плати в проекті Державного бюджету України на відповідний рік з урахуванням умов, визначених частиною п’ятою цієї статті, і подає його для прийняття Верховній Раді України

7. Розмір мінімальної заробітної  плати не може бути зменшено.

Стаття 317. Гарантована заробітна плата

Гарантована заробітна плата – це встановлений Кабінетом Міністрів України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом консультацій у рамках Тристоронньої Комісії, мінімальний розмір заробітної плати працівників відповідних класифікаційних груп, який є обов’язковим для підприємств, установ, організацій, що не входять до сфери дії галузевих угод, та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, крім новостворених суб’єктів господарювання та фізичних осіб протягом перших шести місяців їх господарської діяльності.

Розмір гарантованої заробітної плати встановлюється щорічно в місячний термін після прийняття закону про Державний бюджет України на відповідний рік за дев'ятьма класифікаційними групами і видами економічної діяльності в розрахунку на місяць (годину).

Розмір гарантованої заробітної плати встановлюється залежно від складності, відповідальності виконуваних робіт та кваліфікації працівника.

       Співвідношення між розміром гарантованої заробітної плати працівників першої та дев’ятої класифікаційних груп встановлюється не менше ніж в трикратному розмірі.

Розмір гарантованої заробітної плати за класифікаційною групою „найпростіші професії” встановлюється на рівні мінімальної заробітної плати, встановленої законом.

Розмір гарантованої заробітної плати для працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу, у розрахунку на місяць визначається пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Погодинний розмір гарантованої заробітної плати розраховується виходячи з місячного його розміру та середньомісячної норми тривалості робочого часу за рік при 40-годинному робочому тижні.