Трудовий Кодекс України (стр. 55 )

про загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб;

у сфері охорони праці та гігієни праці;

2) забезпечує інформування населення про стан дотримання  законодавства з питань, що належать до її компетенції. При здійсненні державного нагляду забезпечує проведення роз’яснювальної та консультаційної роботи з питань, що належать до її повноважень;

3) координує  роботу міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, інших суб'єктів господарювання у сфері охорони праці, безпеки, гігієни праці та виробничого середовища;

3) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення цього законодавства, бере участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері праці;

4) здійснює міжнародні зв’язки з питань, що належать до її компетенції, бере участь у підготовці міжнародних договорів, вивчає, узагальнює та поширює міжнародний досвід з питань віднесених до компетенції служби з питань праці;

5) здійснює інші повноваження визначені законом.

Стаття 495. Основні права державних інспекторів праці

Державні інспектори праці, здійснюючи свої повноваження, мають право в установленому законом порядку:

1) безперешкодно без попереднього повідомлення в будь-який час відвідувати виробничі, службові та адміністративні приміщення роботодавців і фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а також робочі місця працівників, розташовані поза цими приміщеннями, для проведення перевірки з питань, що належать до їх компетенції;

2) доступу до будинків, приміщень, споруд та інших об’єктів, у яких перебувають фізичні особи, стосовно яких є достатньо підстав вважати, що вони виконують трудові обов’язки, або до них застосовується примусова праця;

3) ознайомлюватися з оригіналами та отримувати копії нормативних актів роботодавця, колективних угод, колективних або трудових договорів, відомостей, книг, реєстрів та інших документів, що використовуються роботодавцем, з питань, що належать до компетенції державної служби з питань праці;

4) ставити роботодавцеві або працівникам запитання, отримувати від них необхідні пояснення, звіти, матеріали, іншу інформацію про рівень і стан профілактичної роботи, причини порушень законодавства про працю та вжиті заходи щодо їх усунення;

5) вносити роботодавцям, у тому числі робочим органам фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень законодавства про працю, причин і умов, які до них призводять, подання щодо відсторонення від виконання обов’язків винних у цих порушеннях посадових осіб або притягнення їх до дисциплінарної відповідальності, передавати матеріали про порушення до правоохоронних органів;

6) зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об'єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі розпорядчого документа про заборону зазначеного у випадках, передбачених законодавством, а також анулювати видані дозволи і ліцензії до усунення порушень, які створюють загрозу життю працівників;

7) у порядку, визначеному законодавством, притягати винних осіб до відповідальності;

8) отримувати безоплатно від роботодавців, органів, уповноважених управляти майном, статистичні та інші звітні дані, інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання службових обов’язків;

9) витребувати для огляду у фізичних осіб, які перебувають на робочих місцях або поза ними у виробничих, службових, адміністративних приміщеннях, будинках, спорудах та інших об’єктах, що використовуються для здійснення господарської діяльності, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують трудові обов’язки, документи, що посвідчують особу;

10) на створення роботодавцем належних умов для проведення ними перевірки;

11) використовувати у разі необхідності при проведенні перевірки засоби фото-, аудіо - та відеотехніки для фіксації порушень законодавства;

12) на допомогу правоохоронних органів щодо припинення незаконних дій роботодавця та осіб, які перешкоджають їм виконувати службові обов’язки.

Стаття 496. Основні обов’язки державних інспекторів праці

1. Державні інспектори праці, здійснюючи державний нагляд за дотриманням законодавства про працю, зобов’язані:

1) забезпечувати об’єктивне та неупереджене проведення перевірки з питань, що належать до їх компетенції;

2) не розголошувати державну, комерційну таємницю та іншу захищену законом інформацію, що стала їм відома при виконанні службових обов’язків;

3) зберігати конфіденційність джерел будь-якої інформації щодо недоліків або порушення законодавства про працю, у зв'язку з отриманням якої проводиться перевірка;

4) під час здійснення нагляду роз’яснювати норми законодавства про працю, аналізувати практику його застосування.

2. Державному інспектору праці забороняється:

1) безпосередньо або опосередковано брати участь у розгляді справ з розв’язання трудових спорів, виступати у статусі експерта, посередника чи арбітра;

2) передавати будь-кому отримані у ході перевірки документи, крім випадків передбачених законом.

Стаття 497. Незалежність державних інспекторів праці

1. Державні інспектори праці під час реалізації своїх прав і виконання службових обов’язків перебувають під захистом держави. У своїй діяльності державні інспектори праці незалежні, керуються виключно Конституцією та законами України, іншими актами законодавства про працю.

2. Державний інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність:

внесення посадовим особам припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю;

складання та передачу до суду протоколу про адміністративне правопорушення;

притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності;

ініціювання притягнення до дисциплінарної та/або кримінальної відповідальності порушників законодавства про працю;

3. Державні інспектори праці мають формений одяг та особисту печатку.

4. Для проведення перевірок підконтрольних об’єктів, розташованих у місцях, де немає засобів громадського транспорту або користування ними не дає змоги своєчасно чи в певний час доби провести перевірку, державні інспектори праці забезпечуються транспортними засобами службового користування.

Стаття 498. Захист особистих прав і соціальних інтересів державних інспекторів праці

1. Держава гарантує захист життя, здоров’я, майна, честі й гідності державних інспекторів праці та членів їх сімей від злочинних посягань та інших протиправних дій.

2. Працівники правоохоронних органів за необхідності надають допомогу державним інспекторам праці у виконанні ними службових обов’язків та вживають заходів щодо припинення незаконних дій осіб, які перешкоджають виконувати ці обов’язки шляхом погроз нанесення тілесних ушкоджень або завдати шкоди майну чи фактичного здійснення таких дій стосовно державного інспектора праці та членів його сім’ї.

3. Державний інспектор праці підлягає обов’язковому державному страхуванню в порядку, встановленому законом України.

Стаття 499. Порядок проведення перевірки, що проводиться посадовими особами державної служби з питань праці та її територіальних органів

1. Перевірки з дотримання законодавства про працю здійснюють головні державні інспектори  праці, їх заступники, державні інспектори праці за наявності в них посвідчення встановленого зразка.

2. Кількість планових перевірок роботодавця не може перевищувати однієї на календарний рік. Позапланові перевірки роботодавця можуть проводитися за зверненням працівників, роботодавців, професійних спілок або іншого вільно обраного працівниками представника, інших осіб та в інших випадках, передбачених законом.

3. Під час проведення перевірки державний інспектор праці повідомляє про це роботодавця або його представника, якщо тільки він не вважає, що таке повідомлення може завдати шкоди ефективності проведення такої перевірки.

4. Результати перевірок оформлюються актом перевірки за зразком, затвердженим наказом державної служби з питань праці. Один примірник акта надається роботодавцю або його представнику. У разі незгоди з фактами, викладеними в акті перевірки, роботодавець або його представник може подати особисто державному інспектору з питань праці заперечення протягом двох робочих днів з моменту отримання відповідного акта.

5. Державний інспектор з питань праці за виявленим порушенням, зазначеним в акті перевірки, зобов’язаний винести припис про усунення такого порушення за зразком, що затверджується наказом державної служби з питань праці. Припис підлягає виконанню в місячний або інший, зазначений у приписі строк, з письмовим повідомленням державного інспектора з питань праці про усунення порушення законодавства про працю. У разі неповідомлення про результати виконання припису державний інспектор з питань праці зобов’язаний провести повторну перевірку.

6. Державний інспектор з питань праці, крім винесення припису щодо усунення порушень законодавства про працю, має право в установлених законом випадках скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Стаття 500. Оскарження рішень державного інспектора праці

1. Рішення державного інспектора праці, прийняті відповідно до частини другої статті 497 цього Кодексу, можуть бути оскаржені особами, права яких порушені, його керівнику в порядку підлеглості чи до суду. Рішення Головного державного інспектора праці, прийняте ним за результатами розгляду відповідної скарги, може бути оскаржено до суду.

2. Скарга на рішення державного інспектора праці подається особами протягом одного місяця з часу ознайомлення ними з прийнятим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного строку, не розглядаються, якщо інше не встановлено законом.