Життя, віддане словесності (стр. 15 )

1. , Грамматическая категория соотнесенности имени существительного в немецком языке//Уч. зап. ЛГУ. 1961. №301. Серия филол. наук. Проблемы языкознания. Вып. 60. С.218-2Arnauld A., Nicole P. La logique ou l'art de penser. Reprint sur la cinquiиme йdition. P., 19Beauzйe N. Grammaire gйnйrale: Nouvelle impression en fac-similй de l'йdition de 1767. En 2 vol. Stutgart-Bad Gonstatte: Friedrich Frommans Verlag, 1974. Vol.1., VolBuffier P.-Cl. Grammaire franзaise sur un plan nouveau. P., 17Damourette J et Pichon E. Des mots а la langue. Essai de grammaire de la langue franзaise. 2iиme йd. P.: Ed. d'Artrey, 1911-1927. T.1.; T.6. 6. Du Marsais C.-Ch. Logique et principes de grammaire. P., 1769. XV. 7. Grammaire gйnйrale et raisonnйe de Port-Royal /Ed. A. Bailly. Genиve: Slatkine reprints, 1968. XXII. 8. Harris J. Hermиs ou recherches philosophiques sur la grammai­re universelle/Ed., introd. et notes par A. Joly. Genиve: Librairie Droz, 19Maupas Ch. Grammaire et syntaxe franзoise. 3iиme йd. Rouen: Chez Jacques Gaillove, 16Rйgnier-Desmarais (Abbй). Traitй de la grammaire franзoise. Bruxelles, 1706.

Le but de cet article était de brosser un tableau d’ensemble des idées des grammairiens français du XVIII s. concernant le fait linguistique de la détermination du nom appellatif dans le discours. Cette étude se limite aux ouvrages grammaticaux de quatre des plus éminents savants de cette époque, particulièrement l’abbé Régnier Desmarais, Cl. Buffier, C.-Ch. Dumarsais, N. Beauzée.

Le lecteur y trouvera sous une forme condensée l’essentiel des problèmes examinés par ces savants. Partant des idées de leurs prédecesseurs du XVII s., les grammairiens du XVIII s. avaient pénétré plus profondément dans la nature fonctionnelle du groupe syntagmatique Dét. + Nom, et en avaient dégagé de nouvelles particularités sémantiques. Régnier-Desmarais et Cl. Buffier, par exemple, s’efforçaient de définir la valeur grammaticale du morphème “Un”. C.-Ch. Dumarsais explorait le rôle de la syntaxe dans le processus de la détermination du nom; N. Beauzée cherchait à répondre à la question en quoi consiste la différence entre la détermination du nom et celle de son étendue. En résumé, les grammairiens du XVIII s., en étudiant le fait de la détermination du nom dans le discours ont posé plus de questions qu’ils n’ont donné de réponses.

Л.М.Ягупова, доц.,

Донецький національний університет

ФУНКЦІОНУВАННЯ ІМЕННИКІВ ІЗ ПРЕФІКСОМ UR-

У СЕРЕДНЬОВЕРХНЬОНІМЕЦЬКИХ РУКОПИСАХ

Стаття продовжує цикл публікацій автора з іменникового словотвору середньоверхньонімецької мови. У ній зроблено графемний, морфологічний, функціональний та лексичний аналіз деяких похідних з ur - у середньоверхньонімецьких рукописах. Велика кількість ілюстративного матеріалу підтверджує теоретичні положення дослідже ння.

1. Попередні зауваження

Середні віки є історичним періодом, що подарував людству літературні шедеври “Kaiserchronik”, “Physiologus”, “Nibelungenlied”, авторство яких не встановлено, а також “Parzifal” Вольфрама фон Ешенбах, “Iwein” та інші твори Гартманна фон Ауе, “Tristan” Ґотфріда фон Страсбург. Наприкінці XIII ст. усе більше з’являється історичних грамот, написаних німецькою мовою (до цього часу їхні укладачі під час написання користувалися латиною або перекладали відповідні тексти з латини на німецьку мову). Проте середньоверхньонімецька (далі – свн.) мова все ще залишається найменш дослідженою у порівнянні з іншими мовноісторичними періодами [9, с.1304]. При цьому у центрі уваги поодиноких українських лінгвістів знаходиться, насамперед, діахронічне дослідження німецької мови, що базується, в основному, на вивченні лексикографічних джерел [1]. Натомість німецькі мовознавці [8] вже більш ніж 10 років тому визначили свн. період пріоритетним історичним відрізком часу, який необхідно ретельно вивчати. Уже вийшла друком перша монографія [5], присвячена словотвору свн. мови, що аналізується через призму корпусної лінгвістики.

Цю статтю написано також у руслі праць, що ґрунтуються на корпусі оригінальних рукописів. Найактивнішими у свн. мові виявляються іменники, що містять у своєму складі префікси ge- та un-. Ці утворення частково розглядаються у попередніх статтях [пор. 2; 3]. Іменникові ж лексеми з ur- ще не були предметом ретельного вивчення лінгвістів, хоча вони утворюють третю за чисельністю групу іменників, що містять у своєму складі префікс. Межі статті не дають змоги розглянути усі вилучені з рукописів лексеми з ur-, тому зупинімося на одній групі похідних та проаналізуймо ті з них, що зафіксовані у дослідницькому корпусі лише у поодиноких випадках. Кількісний чинник слугує індикатором того, що певні похідні вже у свн. період знаходяться на межі зникнення з письмового обігу. Це підтверджує відсутність досліджуваних “одиничок” у лексикографічних джерелах сучасної німецької мови, наприклад, у DUW[9]. Отже, метою цієї статті є проаналізувати утворення, які, разом з іншими чинниками, ототожнюють дух середньовічної культури, вираженням якої є, звичайно, і мова. З дослідницького корпусу вилучено 11 іменників, до складу яких входить префікс ur-, і які уживаються тільки в поодиноких випадках, а саме: urbærecheit, urbot, urbunst, urdanc, urganс, urval, ursuoch, ursuochenære, urdriez, urdruz та urteil(е)dære. У подальшому не розглядатиметься іменник urbærecheit stf. ‘велич, шляхетність’, зафіксований у рукописі “Leben der heiligen Elisabeth” (Elis-V-4b-в), оскільки дослідницький корпус не дає підстав до висновків про словотвірну базу утворення. На перший погляд, твірним у цьому випадку міг би бути прикметник urbære, однак, наприклад, М. Лексер [MHW II, с.2000] виводить, навпаки, urbære з urbærecheit. До того ж, цей прикметник не експлікується у корпусі. Неможливість визначення бази має наслідком неможливість участі іменника у статистичних підрахунках, коли йдеться про часову та географічну близькість бази до похідного та функціональне використання цього утворення. До дослідницьких завдань у статті належить графемний, морфологічний, функціональний та лексичний аналіз вищезгаданих лексем у свн. рукописах.

2. Загальна характеристика корпусу

Дослідницький корпус охоплює 79 оригінальних рукописів*, що виникли у період із кінця ХІ до середини ХIV ст. у 9 мовних просторах, які позначаються у корпусі арабськими цифрами, а саме: верхньонімецькому (0), баварському (1), баварсько-алеманському перехідному просторі (швабському) (2), алеманському (3), західносередньонімецькому (4), середньофранкському (4 а), рейнсько-франксько-гессенському (4 б), гессенсько-тюрингському (східносередньонімецькому) (5), східнофранкському (6).

Дослідницький корпус містить релігійні, правові тексти та історичні грамоти. У цій роботі використовуються умовні скорочення назв рукописів, що наводяться наприкінці статті. Поряд із кожним скороченням зазначена римська цифра, яка відповідає певному часовому простору: І – періоду з 1050 р. до 1150 р., ІІ – з 1150 р. до 1200 р., ІІІ – з 1200 р. до 1250 р., IV – з 1250 р. до 1300 р., V – з 1300 р. до 1350 р. Після позначення часового простору через дефіс зафіксований мовний простір (арабська цифра) (див. вище) і далі через дефіс – форма тексту: п – проза, в – віршований текст, г – історична грамота. Інформація щодо структури корпусу є важливою складовою частиною дослідження, оскільки визначення словотвірних баз та ступеня умотивованості кожного похідного відбувається через наявність відповідної бази, по-перше, у тому ж рукописі, в якому зафіксоване похідне (найвищий ступінь мотивації – ранг бази 1), по-друге, у тексті, що є близьким у часі та за місцем появи (ранг бази 2), по-третє, в рукописі, що належить до того самого часового простору, що й похідне, але до іншого мовного простору (ранг бази 3), по-четверте, в історичній пам’ятці, що з’явилася у тому ж мовному просторі, що і текст, який містить похідне, проте в іншому часовому просторі (ранг 4), по-п’яте, базу вилучено з рукопису, що є віддаленим у часі та за місцем появи (найнижчий рівень мотивації – ранг бази 5).

3. Словниковий склад

Іменники з префіксом ur- узагалі виявляються у 70 рукописах із 79, що досліджені. При цьому 10 аналізованих у цій статті лексем наведені у 6 написаних прозою текстах (див. табл. 1):

Таблиця 1

Розподіл іменників за рукописами

Лексеми	Рукописи
BaGB- I-0-п	Will- І-0-п	WNot- І-0-п	TrHl-III-3-п	Rupr- V-1-п	Baum-V-2-п
urbot	+
urbunst	+
urdanc	+
urdriez		+
urdruz						+
urganс					+
ursuoch	+
ursuochenære				+
urteil(е)dære	+
urval			+

Як видно з таблиці, рівно половина усіх утворень (5) зафіксована в одному рукописі – BaGB-І-0-п („Bamberger Glaube und Beichte, Himmel und Hölle“). Інші тексти містять по одному похідному. При цьому BaGB-І-0-п, Will-І-0-п (Williram. “Hohe-Lied-Kommentar”) та WNot-І-0-п (“Wiener Notker”) відносяться до одного часового та мовного простору (виникли наприкінці ІХ – першій половині ХІІ ст. у верхньонімецькому мовному просторі). До останнього часового відрізка свн. мови (перша половина XIV ст.) належать ще 2 рукописи – “Rechtsbuch” Рупрехта фон Фрайзинг (Rupr-V-1-п) та Baumgarten geistlicher Herzen (Baum-V-2-п), причому Rupr-V-1-п написаний на середньобаварському, а Baum-V-2-п – на східношвабському діалекті. “Trudperter Hohelied” (TrHl-III-3-п), що також містить один іменник із ur-, датований другою чвертю ХІІІ ст. і належить до алеманського мовного простору.

Оскільки предметом дослідження є тільки лексеми, що зустрічаються в дослідницькому корпусі лише у поодиноких випадках, кількість утворень дорівнює кількості вилучених прикладів.

4. Графічні варіанти

Під час дослідження історичних, тобто зафіксованих виключно письмово, мов та мовних періодів виникає, насамперед, необхідність досконалого вивчення писемних пам’яток, у яких зафіксовані ті чи інші мовні явища [4, c.50]. Для свн. мови це – рукописи. З огляду на вищезгадане важливим виявляється аналіз графічних варіантів, які експлікуються у текстах, хоча було б несправедливим заперечувати також необхідність встановлення реляцій між графічними варіантами та їхніми відповідниками на фонологічному рівні.

Оскільки у свн. мові ще відсутня мовна норма, а отже, і стабільність у написанні слів та їхніх складових частин, префікс ur-, як і більшість інших аналогічних морфем, виявляється у корпусі рукописів у різних варіантах, які стосуються, насамперед, голосного. Провідними графічними варіантами в усьому дослідницькому корпусі взагалі є vr- та ur-. Однак аналіз 10 лексем виявляє іншу картину: у BaGB-І-0-п та Will-І-0-п префікс має графічну форму úr-, яка за межами цих двох рукописів не експлікується. Оскільки ж перший рукопис містить найбільшу кількість утворень, зрозуміло, що графічний варіант úr- превалює в цьому дослідженні. У складі утворень ursuochenære та urval актуалізується варіант ur-, у складі urdruz, urganc – варіант vr-.

5. Морфологія

Усі досліджувані лексеми поділяються на дві рівні групи: одну утворюють іменники без чергування голосного, іншу – з аблаутом у корені. Із 5 лексем з аблаутом 2 виявляють також чергування приголосних, обумовлене кінцем слова. Так с уживається замість k (urdanc < erdenken), що відбивається тільки на написанні й не стосується вимови; велярний [ŋ] у складі nc уживається замість дентального [n] (urganc < ergân). Спрощення гемінації відбувається наприкінці слова в єдиному утворенні без альтернації голосного (urval < ervallen).

Більшість досліджуваних лексем (7) виявляє чоловічий рід, як іменник жіночого роду у корпусі зафіксований urbunst; urbot належить до середнього роду. Неможливо встановити однозначно на підставі контексту приналежність urval до чоловічого або до середнього роду.

6. Мотивація. Функціональні класи. Словотвірні типи

6.1. Бази трьох аналізованих у статті утворень (urval, urdriez, urteil(e)dære) зафіксовані у тих самих рукописах, що і похідні. Така ж кількість баз виявляється у текстах, що є близькими за мовним простором. Бази ще двох іменників (ursuch, ursuchenære) наводяться у текстах, що є близькими у часі та за місцем появи до рукописів, у яких з’являються деривати. База urganc актуалізується у творі, близькому у часі, urdruz – у тексті, що є віддаленим у часі та за мовним простором від рукопису, в якому зустрічається похідне.

Аналізовані іменники належать виключно до функціонального типу “транспозиція”, за умови якої відбувається перехід до іншої частини речі і/або до іншого поняттєвого класу [6, c.59].

6.2. Утворення urbot stn. “поведінка”, urbunst stf. “недоброзичливість”, urdanc stm. “вигадка, брехня” зустрічаються виключно в рукописі BaGB-І-0-п, натомість їхні словотвірні бази виявляються тільки за межами тексту. Так, найближчою до похідного urbot у корпусі є база erbieten stv. ‘виявляти(-ся)’, до urbunst – erbunnen an. v. ‘недоброзичливо ставитися’, якi зафіксовані в Iw-ІII-0-в, до urdanc – erdenken swv. an. ‘вигадувати, придумувати’ (Parz-III-0-в) – рукописах, що належать до того ж мовного простору, що і твори, які містять відповідні іменники:

<…> Ich ni habo bihálten <…>/[10] <…> rehte$[11] úrbot. <…>/ [BaGB-I-0-п, 147,19; 147,33] (“Я не зберіг <…> праведної поведінки”).

vn erbv\oten im alle die êre./ [Iw-III-0-в, 5442] (“й усі віддавали йому шану”).

<…> Ich hábe gi$ún(=)/[12] dôt in nîde. in úrbûn$te. <…>/ [BaGB-I-0-п, 144,07-08] (“Я грішний у заздрощі, у недоброзичливості”).

ich erban iv de$ vil $êre. [Iw-ІII-0-в, 5255] (“через те я дуже недоброзичливо ставився до вас”).

<…> Ich bin $cúldig/ <…> an úr(=)/ danchin. <…>/ [BaGB-I-0-п, 145,29; 146,09-10] (“Я грішний <…> у вигадках”).

mit grozem li$te erdaht <…>/ [Parz-III-0-в, 282 b, 19] (“вигаданий із великою хитрістю”).

Аналіз корпусу уможливлює висновок про те, що дієслова erbieten, erbunnen, erdenken є морфологічними та семантичними базами відповідних іменникових похідних, хоча, наприклад, В. Вільманнс [10, с.566] пише, що ur - в urbunst має негативне значення, конкурує у цьому значенні з â-, un-, із чого виходить, що urbunst є відіменниковим похідним. Проте аналіз корпусу не дає підстав для такого висновку.

Функціональний аналіз рукописів уможливлює тлумачення urbot, urbunst та urdanc як “факт, що…”. Так, наприклад, urdanc парафразується як ‘die Tatsache, dass jemand etwas erdenkt’ (“факт, що хтось щось вигадує”) і належить разом із двома іншими лексемами до функціонального класу іменників із граматичним абстрактним значенням. При цьому urbot, urdanc структуруються за словотвірним типом -Ø(е), urbunst – як -st. Цілком очевидним є те, що як база виступає тут префіксальне дієслово.

Спільнокореневими лексемами є іменникові утворення urdriez stm. та urdruz stm., що мають значення “огида, нехіть”. Проте словотвірні бази цих похідних не є однозначними. По-перше, етимологічної бази erdriezen stv. “набридати”, що згадується у словнику М. Лексера [MHW I, c.623], немає у дослідницькому корпусі, однак словник фіксує це дієслово у творі автора рукопису Iw-III-0-в Гартманна фон Ауе “Ерек”. А отже, erdriezen може вважатися морфологічною базою усіх трьох іменників. Інша справа – семантична база похідних. Альтернативою erdriezen виступають у корпусі його спільнокореневі синоніми bedriezen та verdriezen. Першу з лексем зафіксовано тричі і тільки в рукописі Will-I-0-п, що містить також єдиний приклад іменника urdriez:

daz ír mînemo $pon$o kûndet/ mínen $íechetágon. der mír/ áne líget uóne $îner mínno./ unte uon úrdrîeze dírro uuérlte./ [Will, 30r, 25-28] (“що ви пророкуєте моєму нареченому мою майбутню хворобу через його кохання та нехіть світу”).

<…> daz míh der vuérlte/ bedrûzet. <…>/ [Will, 09r,06-07] (“що мені світ набрид”).

Репрезентативною одиницею у корпусі є дієслівне утворення verdriezen, що зустрічається у 7 текстах корпусу, починаючи з ХІІ ст. (Iw-ІII-0-в, RhMl-III-4-в, GRud-III-5-в, Pass-IV-5-в, Taul-V-4a-п, Hleb-V-4b-п, MBeh-V-5-п), і може вважатися семантичною базою urdruz (єдиний приклад у рукописі Baum-V-2-п), пор.:

<…> daz $elbe lieht der/ werlt $o ir eín vrdrutz. <…>/ [Baum-V-2-п, 179v,09-10] (“Те ж саме світло світу для неї – огида”).

<…> $o/ vrdru\oy$t z dich $cheire <…>/ [Taul-V-4a-п, 025v,16-17] (“І це набридне тобі скоро…”).

Конкуренція у корпусі між erdriezen, bedriezen та verdriezen полягає, скоріш за все, не в ідіоматизації певних іменників, а в географічній “перевазі” того чи іншого дієслова. Так, у ході аналізу дослідницького корпусу встановлено, що корелят із ver- зустрічається майже виключно у середньонімецьких діалектах (і лише один приклад вилучено з рукопису, локалізованому у верхньонімецькому мовному просторі). Незначна кількість відповідних прикладів із er - та be- унеможливлює аналогічні припущення щодо цих дієслів.

Похідні urdriez та urdruz можна тлумачити як ”факт, що хтось набрид” і, таким чином, віднести до віддієслівних іменників із граматичним абстрактним значенням типу -Ø(е).