Життя, віддане словесності (стр. 16 )

Cловотвірною базою urganс stm. “хід, вихід” (Rupr-V-1-п) є також префіксальне дієслово (ergân an. v. “починати ходу, закінчуватися, потрапляти і т. ін.”). Найближчий у часі текст, що містить це дієслово, є Taul-V-4a-п, тобто похідне і база відносяться до одного часового простору:

<…> er/ $ei $eínes lehen hrren vrgaen. warden. <…>/ [Rupr-V-1-п, 068,42-069,01] (“Це повинен бути вхід мого сеньора”).

in groi$me tzwiu\oele we id deme/ .M. an $yme ende ergain $oile <…>/ [Taul-V-4a-п, 094v,15-16] (“у великому відчаї, який повинен проникнути у людину перед смертю”).

Значення, яке актуалізує ergân в останньому прикладі, дає підстави вважати його як семантичною, так і морфологічною базою urganс. Дієслово ergân зустрічається неодноразово також в інших рукописах, наприклад, в Iw-ІII-0-в та Parz-III-0-в. Тобто досліджувана мовна одиниця є цілком умотивованою у свн. період.

Значення urganс відповідає словотвірній парафразі “Stelle, wo man ein- bzw. ausgeht” (“місце, де входять або виходять”), а отже, похідне залучається до віддієслівних іменників із локальним значенням словотвірного типу -Ø(е).

Спільнокореневими іменниками є ursuoch stm. та ursuochenære stm. Перша лексема використовується у BaGB-І-0-п у значенні ‘випробовування’:

In dero hêllo da i$t <…>/ <…> der hande(=)/ gў$te úr$uoch. <…>/ [BaGB-І-0-п, 154,39; 154, 45-46] (“У пеклі, там <…> найгірше випробовування”).

Інший іменник – ursuochenære – відсутній у словнику середньоверхньонімецької мови М. Лексера, однак семантичний аналіз контексту, в якому зустрічається це слово, та бази уможливлює тлумачення утворення як “cуддя”, пор.:

<…> $o dc zit chumet./ $o ku(=)/ met der ur$u\ochenare./ mit uil manegeneme no(=)/ tigare. <…>/ [TrHL-III-3-п, 101v, 13-15] (“Приходить час. І ось приходить суддя з багатьма різними злидарями”).

Семантичною та морфологічною базою ursuoch виступає у корпусі ersuochen swv. “розслідувати, вивчати, досліджувати”. Дієслово тричі експлікується в рукописі WNot-I-0-п, пор.:

<…> in demo eite./ ir$uoche$t du mih. <…>/ [WNot-I-0-п, 022va,24-022vb,01] (“Через присягання ти мене випробовуєш”).

На відміну від ursuoch, база ursuochenære не є однозначною. З одного боку, похідне можна тлумачити через дієслово як “той, хто щось розслідує”, з іншого боку, – через іменник як “той, хто веде розслідування”. У першому випадку ursuochenære може вважатися віддієслівним утворенням, в останньому – відіменниковим. Припущення подвійної мотивації в цьому випадку має усі підстави бути реальним, оскільки можлива база ursuoch зафіксована у корпусі, як зазначається вище, лише один раз. Але тільки 2 рази наводиться також і дієслівна база, причому у тексті, що є віддаленим від рукопису, в якому наводиться ursuochenære, не тільки у часі, але й за місцем появи. Справедливості ради зазначу, що М. Лексер [MHW I, c.679] посилається на текст Iw-III-0-в, що також входить до корпусу, але не повністю, а в уривках, і наводить дієслово ersuochen також у значенні “досліджувати”. Iw-III-0-в вважається текстом, що є віддаленим у часі, але близьким за місцем створення. Однак, зрозуміло, що один приклад не має вирішальної сили для визначення мотиваційної бази. У всякому випадку, ursuochenære може вважатися суфіксальним утворенням на позначення агенса словотвірного типу -(en)ære.

Утворення ж ursuoch парафразується як “щось, що когось випробовує” і належить також до похідних із значенням агенса, але до словотвірного типу -Ø(е).

Іменник urteil(е)dære “суддя”, як і ursuochenære, має у своєму складі не тільки префікс ur-, але й суфікс -ære. При цьому обидва утворення мають однакове значення, а отже, виступають у корпусі як синоніми.

Оскільки у корпусі присутній іменник urteilde stnf., логічно вважати його словотвірною базою urteil(е)dære. Це підтверджує той факт, що обидві іменникові лексеми виявляються в одному рукописі – BaGB-I-0-п:

<…> Ich glo\vbo daz er nўh dannan/ chúmftig i$t in demo iúngi$ten tge/ c irtêilenne lebente unde tôta. úbe(=)/ la unde go\vta. réht úrteildâre nah/ iro giwrh'tan. <…>./ [BaGB-I-0-п, 139,03-08] (“Я вірю, що він ще тому прийде у Судний День, щоб судити живих та мертвих, злих та незлих, праведних суддів за справами їхніми”).

<…> I\'ch ni habo bihálten nўh <…>/ <…>/ <…> reht úrteilide. <…>./ [BaGB-I-0-п, 147,19; 147,33] (“Я не визнав <…> праведного суду”).

Значення urteilde та urteil(е)dære підкріплює у дослідницькому корпусі ціла низка спільнокореневих іменників, що є синонімами або urteil(е)dære (urteilære), або urteilde (urteil stn. stf. stfn., urteil(e) stfn., urteile stf.). У наступному прикладі виявляється також дієслово еrteilen swv. “присуджувати”, яке, у свою чергу, є морфологічною та семантичною базою іменників urteil, urteil(e), urteile:

<…> Daz wart Ўm erteilt mЎt/ ge$ament' vrteil. <…>/ [Augsb-IV-2-г, 08,10-08,11] (“Це було йому присуджено загальним судом”).

Лексема urteil актуалізує також у корпусі значення ‘вирок’:

<…> Uone dinemo/ antluzze chome min ur(=)/ teili. <…>/ [WNot-I-0-п, 022va,10-12] (“Від Твого лику виходить мій вирок”).

Поряд із дієсловом еrteilen у корпусі виявляється спільнокореневе синонімічне слово urteilen swv., яке зустрічається у деяких рукописах і, очевидно, утворене від іменника urteil(e). У всякому випадку, urteilen семантично підтримує urteil(е)dære та всі інші згадані вище спільнокореневі похідні:

<…> IR $ult nicht vrteilen. Vnn $o w'det ir/ nicht geurteilet. Wan in welchen vrteile ir vr(=)/ teilet. in dem w'det ir geurteilet. vnn in welchir/ maze ir w'det mezzin. in d' wirt uch wider ge(=)/ mezzin. <…>/ [MBeh-V-5-п, 062r,22-26] (“Не судіть, і вас не судитимуть. Оскільки яким судом ви судите, таким і вас судитимуть, і якою мірою ви міряєте, такою і вас мірятимуть”).

Іменники з основою urteil семантично підкріплює у дослідницькому корпусі також прикметник urteillich „cудний”, що у поєднанні з іменником tac має значення “Судний День”:

da was eЎn vrteillich' tach/ [Diet-IV-1-в, 09728] (“Це був Судний День”).

Таким чином, функціональний аналіз уможливлює використання щодо urteil(е)dære словотвірної парафрази “jemand, der ein Urteil abstattet” (“той, хто судить”). Перехід до функціонального типу “транспозиція” (функціонального класу іменників із значенням агенса) відбувається тут завдяки семантичній транспозиції і не має слідством зміну частиномовної приналежності бази [пор.: 6, с.59; 7, с.7]. Таким чином, похідне залучається до словотвірного типу -ære.

Дієслівну базу urval stmn. ‘смерть, загибель’ (ervallen stv. “(за)гинути”) знаходимо у тому ж рукописі, що й іменникове похідне:

<…> $ie uuerdent/ mit in gedun$en ze demo ur(=)/ falli. <…>/ [WNot-I-0-п, 014vb,04-06] (“Їх розірвуть разом із ним насмерть”).

Mine fianda die mir not tuo(=)/ ent. die $int $ieh unde irual(=)/ len. <…>/ [WNot-I-0-п, 043va,18-20] (“Мої вороги, що роблять мені зле, хворіють і гинуть”).

Префіксальне утворення ervallen експлікується у WNot-I-0-п лише один раз, проте 6 разів з’являється просте дієслово vallen “падати”, що у ряді випадків можна тлумачити як “гинути”, пор.:

<…> $i uallent un(=)/ der mine fuoze. <…>./ [WNot-I-0-п, 028va,05-06] (“Вони гинуть під моїми ногами”).

Віддієслівна іменникова лексема urval парафразується як “die Tatsache, dass jemand gefallen ist” (“факт, що хтось загинув”) та структурується за словотвірним типом -Ø(е).

7. Висновки та перспективи дослідження

Отже усі розглянуті у статті іменники умотивовані базами, що експлікуються у межах дослідницького корпусу. Похідні з ur- розподіляються за такими транспозиційними функціональними класами:

Таблиця 2

Функціональне використання похідних із ur-

Функціональний клас	Словниковий склад	Частиномовна приналежність бази
Іменники з граматичним абстрактним значенням [-(е)]	urbot, urdanc, urdriez, urdruz, urval	дієслово
Іменники з граматичним абстрактним значенням [-st]	urbunst	дієслово
Агенс [-ære]	urteil(e)dære	іменник
Агенс [-(en)ære]	ursuochenære	подвійна мотивація: дієслово, іменник
Агенс [-Ø(е)]	ursuoch	дієслово
Іменники з локальним значенням [-Ø(е)]	urganc	дієслово

Таблиця свідчить про очевидну перевагу похідних із граматичним абстрактним значенням, на які припадає половина усіх транспозиційних утворень. Із 30 % іменники на позначення агенса складають другий за чисельністю функціональний клас. При цьому ані перша, ані друга групи не є гомогенними за структурою: до їхнього складу входять лексеми, що належать до різних словотвірних типів. Однак досліджені іменники з граматичним абстрактним значенням є однорідними за своєю морфологічною базою: усі вони є віддієслівними утвореннями. Лише в одному випадку йдеться про іменник із локальним значенням.

Розглянуті у статті похідні утворюють майже третину усіх іменників із префіксом ur-, що експлікуються у дослідницькому корпусі. Серед них – найчастотніші лексеми urkünde (201 приклад), urteil (156 уживань), urloup (95 прикладів) тощо. Попереду – опис за пропонованою схемою цих та інших іменників, до складу яких входить префікс ur-. Важливим аспектом вивчення свн. похідних є також їхнє співставлення з латинськими відповідниками, тому що, особливо на ранньому етапі розвитку, свн. рукописи були найчастіше підрядковими перекладами з латини. Важливим здається також вивчення синонімії, у тому числі, спільнокореневої, яка має місце у корпусі. Незважаючи на те, що дослідження в цілому спирається на синхронний зріз, порівняння з іншими мовноісторичними періодами уможливить припущення щодо тенденцій у розвитку іменників, до складу яких входить префікс ur-.

1. Отглагольные имена существительные без словообразовательных аффиксов в средневерхненемецком и современном немецком языке: Дис… канд. филол. наук: 10.02.04. Одесса. 20с. 2. Substantivableitung mit ge - in den bairischen Handschriften (2. Hälfte des 12. Jahrhunderts) // Восточноукраинский лингвистический сборник: Вып. 8: Сб. науч. тр. Донецк. Донеччина, 2002. С.413-4 М. Порівняльний аналіз іменникових утворень із un- у середньоверхньонімецьких пам’ятках “Івен”, “Трістан” та “Пісня про Нібелунгів” (у друку). 4. Doerfert R. Die Substantivableitung mit -heit, -keit, - ida, -î im Frühneuhochdeutschen. Berlin; New York: de Gruyter. 19S. (Studia linguistica Germanica; 3Herbers B. Verbale Präfigierung im Mittelhochdeutschen. Eine semantisch-funktionale Korpusanalyse. Tübingen. 2001. X. 372 S. (Studien zur mittelhochdeutschen Grammatik. Bd. Müller P.O. Substantiv-Derivation in den Schriften Albrecht Dürers: ein Beitrag zur Methodik historisch-synchroner Wortbildungsanalysen. Berlin; New York. 19S. (Wortbildung des Nürnberger Frühneuhochdeutsch; Bd. Nagurko А. Ujęcie funkcji słowotworstwa w pracach językoznawczych XX wieku // Тезисы докл. Шестой Междунар. конф. Комиссии по славянскому словообразованию при Междунар. комитете славистов “Проблемы теории и истории славянского словообразования”. Минск. 2003. CWegera K.-P. Vorwort // Mittelhochdeutsche Grammatik als Aufgabe /Besorgt von K.-P. Wegera. Berlin. 1991. S.1-2 (Zeitschrift für deutsche Philologie; 110, Sonderheft). 9. Wegera K.-P. Grundlagenprobleme einer mittelhochdeutschen Grammatik // Sprachgeschichte. Ein Handbuch zur Geschichte der deutschen Sprache und ihrer Erforschung. - 2., vollständig neu bearb. und erw. Aufl. /Hrsg. von W. Besch u. a. Tbd. 2. Berlin; New York. 2000. S.1304-13Wilmanns W. Deutsche Grammatik. Gotisch, Alt-, Mittel - und Neuhochdeutsch. Zweite Abteilung: Wortbildung. 2. Aufl., unveränd. Neudruck. Berlin u. Leipzig. 19S.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ (ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ)

Augsb-IV-2-г: Urkundenstrecke Augsburg. – Рукописи 9 історичних грамот міста Аугсбург 1279-1285 рр. BaGB-І-0-п: Bamberger Glaube und Beichte, Himmel und Hölle. – Рукопис першої половини ХІІ ст. Baum-V-2-п: Baumgarten geistlicher Herzen. – Рукопис початку XIV ст. Diet-IV-1-в: Dietrichs Flucht. – Рукопис кінця ХІІІ ст. Elis-V-4b-в: Leben der heiligen Elisabeth. – Рукопис першої половини XIV ст. GRud-III-5-в: Graf Rudolf. – Рукопис першої чверті ХІІІ ст. Hleb-V-4b-п: Hermann von Fritzlar. Heiligenleben. – Рукопис 1343-1349 рр. Iw-ІII-0-в: Hartmann von Aue. Iwein. – Рукопис першої чверті ХІІІ ст. MBeh-V-5-п: Evangelienbuch des Matthias von Beheim. – Рукопис 1343 р. Parz-III-0-в: Wolfram von Eschenbach. Parzival. – Рукопис першої половини ХІІІ ст. Pass-IV-5-в: Passional. – Рукопис приблизно 1300 р. RhMl-III-4-в: Rheinisches Marienlob. – Рукопис другої чверті ХІІІ ст. Rupr-V-1-п: Ruprecht von Freising. Rechtsbuch. – Рукопис 1328 р. Taul-V-4a-п: Tauler. Predigten. – Рукопис 1346 р. TrHl-III-3-п: Trudperter Hohelied. – Рукопис першої чверті ХІІІ ст. Will-І-0-п: Williram. Hohe-Lied-Kommentar. – Рукопис кінця XI ст. WNot-І-0-п: Wiener Notker. – Рукопис приблизно 1100 р.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ (ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА)

DUW: Duden Deutsches Universalwörterbuch /Hrsg. und bearb. vom Wissenschaftlichen Rat und den Mitarbeitern der Dudenredaktion unter der Leitung von G. Drosdowski. - 3., völlig neu bearb. und erw. Aufl. - Mannheim; Leipzig; Wien; Zürich: Dudenverlag, 19S. MHW I: Lexer M. Mittelhochdeutsches Handwörterbuch: In 3 Bd-n. - Nachdruck der Ausgabe Leipzig 1872-1878. - Stuttgart: S. Hierzel, 1992. - Bd.S. MHW II: Lexer M. Mittelhochdeutsches Handwörterbuch: In 3 Bd-n. - Nachdruck der Ausgabe Leipzig 1872-1878. - Stuttgart: S. Hierzel, 1992. - Bd.S.

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ (ТЕРМІНИ)

свн. – середньоверхньонімецький, an. v. – неправильне дієслово, stf. – іменник жіночого роду сильної відміни, stfn. – іменник жіночого або середнього роду сильної відміни, stm. – іменник чоловічого роду сильної відміни, stn. – іменник середнього роду сильної відміни, stnf. – іменник середнього або жіночого роду сильної відміни, stv. – сильне дієслово, swv. – слабке дієслово.

FUNCTIONING OF THE NOUNS WITH PREFIX UR-

IN THE MIDDLE HIGH GERMAN MANUSCRIPTS

L. М.Yahupova

National University Donetsk

Universytetska, 24, 83055 Donetsk

This article continues the author’s publications on the noun derivation of the Middle High German. It deals with the graphemical, morphological, functional and lexical analysis of some derivates with the prefix ur - in the Middle High German manuscripts. The author classifies the derivates unter study into such functional classes as abstracts, agents and locatives and into the corresponding derivate types. The article provides a great amount of illustrative material which confirms the theoretical points of the investigation.

Őrsi Tibor,

Eszterházy Károly College,

Eger, Hungary

THE USE OF THE WORD ISLE IN “MANDEVILLE’S TRAVELS”

Abstract: In Mandeville’s Travels, a travel account written in French around 1356 and translated into English in the early 15th century, we encounter an intriguing word: isle. Besides its general sense ‘island’, it is often used in the sense ‘land, province, region’. The article examines this use and establishes a connection with the name of the French historical province Île-de-France. An alternative approach perceives a possible link between the use of isle in the Travels and the similar use of insula in the Vulgate Bible.

Key words: isle, île, insula, Île-de-France, Mandeville

Mandeville’s Travels is a travel account written in French around 1357. It was translated into English in the late 14th or early 15th century. The Travels immediately soared to lasting popularity. The author’s identity has not been established. He was thought to have visited all the places he described. He was esteemed both as a traveller and, to use Dr. Johnson’s [5] words, as “the father of English prose”. Later he was disgraced and referred to as the greatest liar. In recent years we can discern a trend towards his partial rehabilitation. The book still fascinates readers and scholars alike. A fresh summary of fact and fiction is available in [11]. In 1997 alone two full-length studies were published on the Travels: [3] and [7]. In the present paper we only set out to examine one single word ‘Mandeville’ used extensively.

The English text of Mandeville’s Travels has been preserved in four versions. Two of them, the Cotton and the Egerton texts are complete. The present paper was made on the basis of the Cotton Version (British Museum MS. Cotton Titus C. xvi.) printed in [11] and the French Insular Version printed in [14]. The Egerton Version (Egerton MS. 1982) published in [14] has also been consulted. The author of the Cotton Version used a Southeast Midlands dialect, the Egerton Version was written in a more Northern dialect. Both main English versions date from the same period: late 14th or early 15th century.

The Cotton Version adheres very closely to the French original. There are lists of was left untranslated throughout the Travels. This word of French origin had become mistranslations demonstrating the translator’s limited command of French. A number expressions. Of all the keywords the most challenging is undoubtedly the word isle. It of words were simply taken over from the original. These are exotic words which had no English equivalents. A travel book necessarily contains a variety of geographical part and parcel of the English language by that time. The native English synonym island never appears in the extant versions.

The Oxford English Dictionary [9] and Webster’s Word Histories [15, p.244] supply the etymologies of island and isle telling us that they are etymologically distinct. Island can be traced back to the Old English igland, composed of the two elements ig and land. Land, as we might expect, means ‘land’. Interestingly, ig in Old English is a distinct word meaning ‘island’. It corresponds, inter alia, to Modern Norwegian øy ‘island’. In a sense then, we can interpret igland as ‘island-land’. Igland is a prehistoric North Germanic–West Germanic compound whose constituents and the compound form itself are well represented by corresponding forms in Germanic languages.