Життя, віддане словесності (стр. 32 )

З метою аргументативного аналізу постає необхідність більш чіткого і лаконічного формулювання пропозицій, виражених у тексті, а також перетворення імпліцитних висловлювань на експліцитні. Нижче наведені головна, за нашим сприйняттям тексту, теза та ряд аргументів різного рангу, які обґрутовують, мотивують цю тезу:

Теза: Die Ausstellung zeigt, dass Michael Heizer sowohl bei seinen Land-art-Projekten, als auch in der Malerei Grenzen überschritten hat

Аргумент 1: Michael Heizer ist kein Land-art-Künstler:

a)  Seine romantischen Bilder sind trügerisch (4-6);

b)  Der Mythos vom allmächtigen Künstler, der über Naturgewalt triumphiert, verblaßt (7-8);

c)  Heizer sagt radikal jeglichem Illusionismus ab (9).

Аргумент 2: Michael Heizer vermeidet die Formen der traditionellen Malerei:

a)  Er vermeidet rechteckige Bildfläche und verwendet das ungewöhnliche Bildformat (11/12/14);

b)  Er verwendet nicht traditionelle Farbmaterie (13);

c)  Geläufige Beschreibungskategorien müssen bei Heizer versagen (17);

d)  Seine Bilder können im Akt der Wahrnehmung nicht in eizelne Elemente zerlegt werden (17/18);

e)  Seine Bilder gewinnen an skulpturaler Präsenz (21).

Аргумент 3: Der Maler vertritt die künstlerische Position der Dreidimensionalität der siebziger Jahre:

a)  Er probiert optische Täuschungen der Malerei an seinen „earth-works“ (23/25);

b)  Seine Bilder aus Farbe und Leinwand haben denselben Grad der Realität wie seine Landschaftsprojekte (26);

c)  Heizers Bildkörper sind wie Erdskulpturen in der Geometrie verankert (27).

Головна теза наведеного тексту АОР є узагальненням текстової інформації, тобто формулює концепт тексту, тому цей компонент тематичної структури можна співвіднести з інферативним КБ вертикальної структури тексту. Аргументи до тези, які обґрунтовують та мотивують її за допомогою оцінних доказів, спростувань та порівнянь, відповідають комбінованому аналітично-оцінному КБ.

Елемент аргументації “логічний висновок” не присутній в тексті експліцитно, проте він може бути експлікованим реципієнтом за допомогою метапропозиції, відображаючої хід мовленнєво-мисленнєвого процесу і відтворюючої відсутній елемент умовиводу: “Wenn Michael Heizer kein Land-art-Künstler ist, die Formen der traditionellen Malerei vermeidet und die künstlerische Position der Dreidimensionalität vertritt, so überschreitet er Grenzen in der Malerei“. Підґрунття цього висновку присутнє в тексті також в імпліцитній формі. Реципієнт припускає можливість висновку на основі наступного положення: „Ist die Malerei dreidimensional, so ist sie mehr als eine Malerei“.

Тексти АОР передбачають ще один імпліцитний елемент аргументації, пов’язаний з категорією оцінки. Під ним ми розуміємо основу оцінювання, на базі якої виводиться загальна експліцитно/імпліцитно виражена оцінка об’єкту рецензування. Цей елемент, обумовлюючи підґрунття в схемі аргументації, є основою всієї аргументації. Рецензент, аргументуючи тезу, розраховує певною мірою на наявність у читача спільної бази цінностей, при відсутності якої аргументація втрачає сенс. У наведеному вище типовому тексті АОР такою базою є думка про позитивність нових явищ у мистецтві.

Поряд з аргументативною формою розвитку теми в текстах АОР застосовується дескриптивна форма, яка має місце при наданні рецензентом довідки історичного чи біографічного плану. Останню слід розглядати як передумову наступного аргументативного викладу теми. Оскільки такі елементи-включення є характерними для тексту АОР, виникає необхідність поповнення наведеної схеми аргументації елементом введення у ситуацію теза – аргумент. Введення, опосередковано пов’язане з точки зору логіки з тезою та аргументами, підпорядковує їх певному культурно-історичному контексту, окреслює межі аргументації, внаслідок чого отримує функцію її підтримання [4;80]. Цей компонент смислової структури співвідноситься з інформативним КБ комунікативно-цільової структури текстів АОР.

Таким чином, зв’язність в текстах АОР на тематичному рівні забезпечується аргументативною формою розвитку теми тексту у поєднанні з дескриптивною (елемент введення). Ознакою аргументативного розвитку є взаємозв’язок наступних елементів: теза, аргумент, введення, логічний висновок, підґрунття, та база цінностей, з яких лише перші три знаходять експлікацію в тексті. Тематична структура текстів АОР знаходиться у наступному співвідношенні з їх вертикальною структурою: „теза“ – інферативний КБ, „аргументи“ – аналітично-оцінний КБ, „введення“ – інформативний КБ. Тематична структура типового тексту АОР відображенна у схемі №2.

Схема №2

3. Розвиток теми текстів рецензії-анотації (РА) відбувається дескриптивно, проте він має певні відмінності від тематичного розвитку текстів РР. Тематична структура текстів РА зберігає структурний мінімум, який відображає загальні моменти змісту тексту: привід – подія – результат. Функціонально-комунікативна спрямованість текстів РА на інформування та рекламування зумовлює лаконічність викладу, внаслідок чого головні компоненти тематичної структури тексту, яким відповідають інформативний і оцінний КБ вертикальної структури тексту, не отримують широкої специфікації.

Наведений нижче типовий текст РА демонструє насичення конкретною інформацією по лініях, які стосуються події – створення музею – (1-2) та її передумов (3-9). Своєрідний результат події (10), випливаючи з її передумов, не набуває в тексті специфікації:

(1) „1) In der niederländischen Stadt Amstelveen bei Amsterdam ist ein Cobra-Museum für moderne Kunst eröffnet worden. 2) In dem für 17,5 Millionen Gulden …errichteten Neubau des Architekten Wim Quist werden ständige und wechselnde Ausstellungen zum Durchbruch der modernen Kunst in den Niederlanden um 1950 gezeigt. 3) Diese Periode ist eng mit dem Namen der 1948 gegründeten Künstlergruppe „Cobra“ verbunden. 4) Dieser Gruppe gehörten Maler wie Karel Appel, Constant und Corneille an. 5) Ihre erste Ausstellung 1949 im Stedelijk Museum von Amsterdam verursachte einen Skandal. 6) Manche Besucher lieferten sich Faustkämpfe mit den Künstlern und wurden von der Direktion vor die Tür gesetzt. 7) Die Kritiker sprachen von „Schmiererei“ und hielten die Maler für kommunistische Aktivisten. 8) Inspiriert durch den Surrealismus von Klee und Miró, versuchten die Cobra-Künstler, sich ganz von ihrem Unbewußten leiten zu lassen. 9) Sie schufen Phantasiefiguren in kontrastierenden Farben, die an Kinderzeichnungen oder afrikanische Kunst erinnerten. 10) Schon 1951 brach die Gruppe auseinander, doch ihre „Cobra-Sprache“ hatte die niederländische Kunst bereits nachhaltig verändert.“ (FAZ, 11.11.95)

Тематичний зв’язок цієї рецензії можна відобразити у наступній схемі.

Схема №3

Привід Подія

Специфікація Результат Специфікація

Оцінний КБ

Аналіз фактичного матеріалу свідчить про наявність серед текстів РА редукованих смислових структур, які складаються з двох функціональних частин: подія – результат, привід – подія.

Отже, тематична структура текстів РА відрізняється варіативністю. Поряд із розгорнутою структурою, що містить три функціональних частини: привід – подія – результат, текстам РА притаманна редукована тематична структура з двох компонентів. Внаслідок лаконічності тексту РА компоненти тематичної структури не набувають широкої специфікації, або таку специфікацію отримує один з них. Компонентам повної тематичної структури текстів РА відповідають інформативний та оцінний КБ, редукована смислова структура з відсутнім компонентом „результат“ співвідноситься лише з інформативним КБ вертикальної структури.

Підсумовуючи, зазначимо, що тематичну структуру текстів МР утворюють логіко-семантичні відношення, де темою виступають окремі пропозиції. Комплекс останніх утворює макропропозиції, які слід розглядати як компоненти тематичної структури. Вгорі ієрархічно побудованої тематичної структури знаходиться тема тексту. Характер тематичного розвитку текстів МР визначають комунікативні фактори: інтенція адресанта, мета тексту, комунікативні партнери. У зв’язку з цим тематична структура текстів МР знаходиться у співвідношенні з їх комунікативно-цільовою (вертикальною) структурою.

The article deals with peculiarities of the textorganisation of the artreview at a level of semantic structure. Thematic structure is formed by logical-semantic textrelations; theme is considered at this as separate propositions. Thematic textstructure of the artreview is hierarchically organized. At the top of the thematic texthierarchy is the texttheme, it is formulated on the basis of macropropositions, it ensures the global textcoherency of artreview. Thematic progress of artreviews is conditioned by communicative factors; it has certain distinctions in the types of artreview. The thematic textstructure of review-report and review-annotation is determined by descriptive form of textprogress with such structural components as event, cause, result. In analytical estimationreviews predominates the argumentative form of textprogress with following constituentparts: thesis, argument, introduction.

1. Импликативные связи как фактор семантической организации текста: Автореф. дис. … канд. филол. наук: 10.02.02. М., 1981. 27с. 2. В. Связность и членимость текста (на материале английского языка): Дис. … канд. филол. наук: 10.02.04. Харьков. 19л. 3. А. Язык. Познание. Коммуникация:Сб. работ. М., 19с. 4. Brinker K. Linguistische Textanalyse. Eine Einführung in die Grundbegriffe und Methoden. 4., durchgesehene und ergänzte Auflage. Berlin: Erich Schmidt Verlag, 19S. 5. FKS: Funktional-kommunikative Sprachbeschreibung. Theoretisch-methodische Grundlegung. Von einem Autorenkollektiv unter Leitung von Wilchelm Schmidt. Leipzig, 19S. 6. Toulmin St. The Uses of Argument. Cambridge, 1958; deutsche Übersetzung: Der Gebrauch von Argumenten. Kap. III Kronberg 1975.

Н. Є.Коваль, асп.,

Львівський національний університет

імені Івана Франка

СУДОВИЙ ДОКУМЕНТ ЯК ТИП ТЕКСТУ

Проблему стилю офіційно-ділового тексту досліджували і досліджують багато лінгвістів. За визначенням А. Марахової під офіційно-діловим функціональним різновидом літературного мовлення розуміють діловий вид комунікацій (мовний зв’язок спілкування), що здійснюється в офіційній надбудові, сфері суспільних відносин: соціально-політичній, правовій, економічній, виробничій – і що виявляється у мові офіційних документів, якими регулюються ці відносини [12, c.12]. Є декілька різновидів цього стилю: дипломатичний, юридичний, адміністративно-канцелярський. Його основні риси – це точність, стислість і впливовість. Досягаються вони відповідним добором лексичних одиниць, граматичних конструкцій, синтаксису, стандартизацією цілих блоків ділового тексту. Кожний функціональний стиль має власну систему мовних ознак, які визначають його своєрідність. Є. Троянская зазначає, що лінгвальні ознаки – це кількісна та якісна характеристика функціонального стилю, яка ґрунтується на його тотальному описі і певною мірою залежить від змісту тексту [14, c.203].

Текст офіційно-ділового стилю має деякі загальні риси, які відрізняють його від інших спеціальних текстів. Ці загальні риси дещо видозмінюються залежно від жанру, письмової чи усної форми викладу та ситуації висловлювання. Для кожного функціонального стилю характерним є притаманний йому набір жанрів. Поняття жанру – надзвичайно важливе для лінгвістичного аналізу того чи іншого функціонального стилю, оскільки жанрова специфіка є однією з його диференційних ознак [1, c.113]. З огляду на набір ознак, які потрібні для розуміння соціоважливих чинників комунікації у процесі досягнення комунікативної ефективності, різновиди юридичного дискурсу залишаються неопрацьованими. Завдання нашої статті – охарактеризувати типові, традиційні риси судового документа як специфічного жанрового тексту, зважіючи на функціонально-комунікативні установки жанру.

Фактологічним матеріалом дослідження були англомовні тексти в галузі договірного права. Ці тексти – записи судових засідань, описи різноманітних справ разом із вироками суду. Кількість опрацьованих документів – 157.

Основна одиниця документа – текст, що оформляється за певними правилами з використанням відповідних реквізитів (за класифікацією управлінських документів). Структура тексту [вступ, доказ (міркування, пояснення), закінчення (висновки, мета, задля якої укладається документ)] вимагає стандартизації, тобто єдиних обов’язкових вимог до відповідних груп документів з погляду мовних засобів та комунікативних цілей. Специфічна функція, відповідні умови мовного спілкування та комунікативні установки призводять до появи конкретних жанрів [3, c.433]. Конструктивними ознаками стилю і жанру є їхнє функціональне навантаження, в основі якого лежить реалізація відповідної мети спілкування, яка передбачає особливості використання деяких мовних засобів. Жанрові функції утворюють кістяк твору, а стильові функції моделюють цей кістяк, перетворюючи його у форму [4, c.28].

Існує різне визначення поняття жанру. Ми керуватимемось визначенням Дж. М.Свейлза, який зазначає, що жанр – це усвідомлена комунікативна подія (communicative event), що характеризується набором комунікативних цілей, встановлених та зрозумілих для членів якоїсь професійної чи академічної групи [15, c.13]. Існує значна кількість чинників (зміст, форма, аудиторія та ін.), що впливають на природу та будову жанру, однак він характеризується завданнями, які повинен реалізувати. Такий окреслений набір цілей формує жанр та надає йому внутрішньої структури. Через це кожна значна зміна у комунікативних цілях дає інший жанр. Однак невеликі зміни чи модифікації допомагають вирізняти жанрові різновиди.

Цю думку поділяє Т. М.Дрідзе, зазначаючи, що цілеспрямована мовна діяльність передбачає мотивацію [7, c.116]. Створення тексту, що відповідає цілям комунікативної діяльності так само, як й інтерпретація закладеної у тексті комунікативної програми, зумовлені особливостями організації мовної свідомості учасників комунікації, їх підготовкою до адекватного сприйняття та інтерпретації мовного повідомлення. Тут мовні знаки та нормативні структури виступають не ізольовано, а залежно від цільових операцій, що здійснюються над ними [8, c.123]. Це ще раз підтверджує, що текст – це не просто система знаків, а справді комунікативна одиниця, яка є не лише продуктом, а й образом, об’єктом мотивованої і цілеспрямованої, комунікативно-пізнавальної діяльності [7, c.46]. Очевидним є й те, що роль психологічних чинників у текстотворенні – надзвичайно важлива.

Аналізуючи юридичні тексти з договірного права, ми побачили, що структура тексту, комунікативні наміри, середовище, відносини між учасниками комунікації мають свою жанрову специфіку. B. Д.Батіа вирізняє декілька жанрових різновидів, що використовуються у різноманітному юридичному середовищі залежно чи це судове слухання справи, законодавчий текст, чи лекція на юридичну тему [15, c.101]. Іншими жанровими різновидами є слухання та вироки суду в письмовій формі, консультація адвокат-клієнт, допит свідка адвокатом в усній формі, а також контракти, угоди у письмовій формі у різноманітних професійних середовищах. Деякі ситуації передбачають декілька співрозмовників і процес спілкування, а отже, й діалогічнe мовлення та непередбачені реакції.

Діалогічне мовлення не має програми. Воно не завжди виходить із задуму, що внутрішньо сформувався суб’єктом, найчастіше воно ситуативне і незрозуміле без знання реальної чи уявної ситуації. Діалогічне мовлення є типово реактивним і будується за схемою “стимул-реакція” [11, c.168]. Опрацьовуючи тексти записів судових засідань, було зауважено специфічний стиль мовлення. Репліка першого із співрозмовників найчастіше допускає порівняно невелику кількість можливих відповідей. А мовленнєва функція іншого співбесідника зводиться до вибору найбільш ймовірної з цих можливих варіантів відповіді у конкретній ситуації для певного суб’єкта.

Говорячи про судову практику, не можна не згадати про відповідний рівень фахової підготовки адвокатів, прокурорів та їхні ґрунтовні знання з психології, які допомагають їм формулювати питання чи ствердження так, щоб свідок чи підсудний дали відповідь, яка потрібна першим. Передбачивши реакцію-відповідь свідків чи підсудного, учасники комунікативної ситуації переважно формулюють питання так як це вигідно лінії захисту (чи навпаки – звинувачення). Для того, щоб краще оцінити складність юридичних висловлювань, потрібно мати ширше поняття про комунікативні цілі цих висловлювань, умови, які нав’язуються при їх складанні.

Мова юридичних документів вимагає більшого ступеня обізнаності ніж будь-який інший стиль мовлення. Її часто критикували за нечіткі вирази та багатослівні конструкції, синтаксис, безперечно зайві повторення та архаїзми [15, c.102]. Для спеціалістів – це обов’язкові лінгвістичні засоби, що надають чіткості та всезмістовності, однак не спеціалісти сприймають це як лінгвістичний нонсенс – помпезний і багатослівний.

Функція судового документа полягає у послідовному, систематичному викладенні фактів справи та аргументованих доказів. Записи судових засідань, зокрема рішення суду призначені бути прецедентом для наступних випадків. Тому надзвичайно важливо робити протокольні записи чіткими, логічними та змістовними.

Умови суспільної комунікації породили тенденцію до традиційності мовних засобів, яка виявляється не лише у намірах до стандартизації термінів, а й у становленні чітко сформованих дискурсних типів: ”judgement affirmed”, “a new trial ordered”, “judgement reversed”, “the trial court set the verdict aside”, “carried insurance against liability for”, “the court held that”, “entered into a court”.

1. “Dr. McGee carried insurance against liability for“ malpractice, error or mistake” [16, c.50].

2. “The court held that, the Government should pay plaintiff the value of the ship” [16, c.7].

3. “The trial court ordered that the verdict be set aside unless the plaintiff would remit all damages in excess of $500 [16, c.1].

4. “…the trial court set the verdict aside as being “excessive and against the weight of the evidence” [16, c.1].

Дискурсні типи та стереотипність структури судового документа необхідні умови для однозначності розуміння, комунікативної адекватності.

Біномінальні та багатономінальні вирази типово асоціюються із текстами юридичного характеру. Під біномінальним виразом М. Густафсон розуміє послідовність двох або більше слів чи фраз, які належать до однієї граматичної категорії, мають деяку семантичну спорідненість і сполучаються за допомогою “and” або “or” [15, c.108]. Наприклад:

signed and delivered act or omission

advice and consent by or on behalf of

reasonable and natural to affirm or set aside

contract and promise consists of or includes

unless and until under or in accordance with

1. “And the reasons upon which this rests are too broad, as well as too sensible and humane,…” [16, c.50].

2. “…an actual meeting of the parties, an actual understanding to be inferred from language acts, and circumstances, by the jury, - but a contract and promise, said to be implied by the law…” [16, c.50].

3. “…thereof it is proved that an accused person has accepted or obtained, or has agreed to accept or attempted to obtain for himself or for any other person, it shall be presumed unless the contrary is proved…” [16, c.128].