Життя, віддане словесності (стр. 33 )

4. “…this warranty being expressly in lieu of all other warranties expressed or implied, and all other obligations or liabilities on its part,…” [16, c.133].

З цих прикладіввидно, що автори протокольних записів часто вживають такі вирази як ефективний лінгвальний засіб у створенні чіткого документа.

Юридичні тексти вирізняються мовними ознаками: функціонування термінології, перевага складнопідрядних речень над простими, часте вживання пасивних конструкцій. Речення судових документів здебільшого номінативні, на відміну від інших речень, що трапляються у повсякденному вжитку. Ось приклад речення із записів одного судового засідання, у якому кількість вжитих іменників – 22, а дієслів – усього 9:

“The cases put it on the ground for an implied contract; and by this is not meant, as the defendants counsel seems to suppose, an actual contract, - that is, an actual meeting of the minds of the parties, an actual, mutual understanding, to be informed from language, acts and circumstances, by the jury, - but a contract and promise, said to be implied by the law, where in point of fact, there was no contract, no mutual understanding, and so no promise” [16, c.50].

Зміст юридичного тексту вимагає логічності та високого ступеня доведеності, а це обумовлює деяку специфіку синтаксичної будови речення: наприклад, детальне висвітлення причиново-наслідкових відносин, яке забезпечується складно-підрядними реченнями, дієприкметниковими зворотами, вставними словами та уточненнями.

Підрядні речення причини в англійській мові найчастіше приєднуються до головного речення за допомогою причинових сполучників because, for, since, as. зазначає, що сполучники since і as – функціонально неоднозначні неспеціалізовані. У складнопідрядних реченнях з цими сполучниками можуть виражатися власне-причинові та невласне-причинові (причиново-аргументувальні) відношення, тобто підрядне речення може вказувати або на причину дії (стану), що називається в головному реченні, або на аргумент (підставу), для умовиводу в головному реченні [9, c.17]. Речення, що виражають власне-причинові відношення вживаються у текстах протокольних записів частіше, ніж речення, що виражають невласне-причинові відношення.

1.Власне-причинові відношення:

“Since this representation was false, there was no consideration for the agreement” [16, c.240]. “…this cause of action (in contract) is entirely separate from malpractice, even though they both, as here may arise out of the same transaction” [16, c.5]. У головному реченні виражена дія, а в підрядному – її причина.

2.Невласне-причинові відношення:

“It is proper to note, respect to the contracts of physicians, that certain qualitative differences should be observed, since the doctor’s reassurance that his patient will be all right, not to worry, must not be converted into a binding promise by the disappointed or quarrelsome” [16, c.5].

У цьому прикладі сполучник since виражає не предметний, а логічний зв’язок, інший вид каузальних відношень між головним і підрядним реченнями, тобто причиново-аргументувальні відношення.

Наступною синтаксичною відмінністю жанру судового документа є використання так званих складно-прийменникових фраз, які сприяють недвозначності та чіткості висловлювання. Їхня структура така:

Preposition + Noun + Preposition

Найуживаніші типові складно-прийменникові фрази, що використовуються при складанні протокольних записів – “for the purpose of”, “in respect of”, “in accordance with”, “in view of”, “by virtue of”, “by reason of”, “for breach of”.

•for breach of contract

1. “Generally the measure of damages for breach of contract is the loss sustained by reason of the breach” [16, c.10].

2. “The plaintiff, a married woman, sued the defendant doctor for breach of promise to perform Caesarean section,…” [16, c.5].

3. “Normally, a promisee’s damages for breach of contract are the value of the promised performance,...” [16, c.38].

•in respect of

1. “Where two parties have made a contract which one of them has broken, the damages which the other party ought to receive in respect of such breach of contract should be…” [16, c.13].

2. “…that the plaintiffs are precluded from recovering some general sum for loss of business in respect of dyeing contracts to be reasonably expected,..” [16, c.20].

3. “In order to carry out this contract, the plaintiff made expenditures which otherwise it would not have made” [16, c.35].

•by reason of

1. “The case at bar was to recover damages for loss of profits by reason of the defendant to transport the shipment within a reasonable time” [16, c.35].

2. “…unless plaintiff is permitted to recover the expenses that it went to, which were a total loss to it by reason of its inability to exhibit the furnace and equipment…” [16, c.35].

Загальна кількість складно-прийменникових виразів у 25 опрацьованих текстах протокольних записів судових засідань – 45 одиниць, наприклад, вираз “for breach of” зустрічається 17 разів у 10 документах.

Цікавими, на наш погляд, є прийменникові комбінації із словом breach:

for breach of

for breach by

on a breach of

out of the breach of

by the breach of

from the breach of

upon the breach of

to the breach of

Подамо приклад речення у якому використано п’ять складно-прийменникових фраз, чотири з них – із словом breach:

“Where two parties have made a contract which one of them has broken, the damages which the other party ought to receive in respect of such breach of contract should be such as may fairly and reasonably be considered either arising naturally, i. e., according to the usual course of things, from such breach of contract itself, or such as may reasonably be supposed to have been in the contemplation of both parties, at the time they made the contract, as the probable result of the breach of it; if, the special circumstances under which the contract was actually made were communicated by the plaintiffs to the defendants, and thus known to both parties, the damages resulting from the breach of such a contract, which they would reasonably contemplate, would be the amount of injury which would ordinarily follow from a breach of contract under these special circumstances so known and communicated“ [16, c.13].

У складанні протокольних записів перевага надається складно-прийменниковим виразам над простими прийменниками. Переважно вживають: “by virtue of” замість “by”, “for the purpose of” замість “for”, “in accordance with” замість простого прийменника “under”.

Такий вибір не випадковий для судових документів. Саме за допомогою цих синтаксичних засобів вдається уникати двозначності висловлювань і надавати документові чіткості та офіційності.

Отже, кожний жанр, використовуючи традиційні засоби лінгвістики та дискурсних ресурсів, є прикладом вдалого досягнення специфічної комунікативної установки. Будь-який жанр структурує світовий досвід чи реальність по-своєму, але одна і та ж інформація вимагає іншого виду структурування, якщо оперувати нею в іншому жанрі.

Перелічивши лише деякі з багатьох специфічних особливостей тексту протокольних документів, можемо стверджувати, що специфіка тексту, комунікативно-цільові установки, відбір мовних засобів, синтаксичні особливості побудови речень та стиль викладу думки характеризують судовий документ як окремий тип тексту.

1. Основи научних исследований в лингвистике. М., 19 Стилистика современного английского языка. М., 19 М. Литературно-критические статьи. М., 19 Стилистика немецкого языка. М., 19 Итоги обсуждения вопросов стилистики // Вопр. языкознания. 1955. №1. 6. Текст как объект лингвистического исследования. М., 19 Язык и социальная психология. М., 19 Организация и методы лингвопсихологического исследования массовой коммуникации. М., 19 Складнопідрядні речення з причиновими сполучниками since і as у сучасній англійській мові // Іноземна філологія. 1989. Вип. Язык, речь, речевая деятельность. М., 19 Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. М., 19 Ф. Мова сучасних ділових документів. К., 19, П. и др. Стилистика английского языка. К., 19 О природе лингвистических признаков текстов, характеризующих различные функциональные стили // Лингвистические исследования научной речи. М., 19Bhatia V. J., Vijay K. Analysing genre: language use in professional settings. London; 1993 /Applied linguistics and language study/. 16. Lon L. Fuller, Robert Braucher. Basic Contract Law. American Case Book Series. West Publishing Co., 1964.

The article deals with the problem of a judicial document. The attention is given to the communicative purposes and linguistic devices of the documents. Cases in legal contexts serve as authentic records of past judgements and precedents for subsequent cases, and are used as evidence in favour of or against a particular line of argument. We have distinguished some of the most important syntactic properties, particularly those which help us understand regularities of organization in this genre: nominal character of the sentences, complex prepositional phrases, binominal and multinominal expressions. The analysis of the examples brings to the conclusion that judicial documents display a number of specific syntactic and discoursal characteristics typical of this genre and present a separate specific type of a text with its individual communicative and pragmatic intentions.

Стаття надійшла в редколегію Статтю прийнято до друку

, асист.,

Волинський державний університет

імені Лесі Українки

ЗАСТОСУВАННЯ ТЕОРІЯ ФРЕЙМІВ ДО ВИВЧЕННЯ НАУКОВОГО ДИСКУРСУ

Когнітивна лінгвістика оперує певними моделями когніції, пошук яких приводить дослідників до потреби розв’язати проблему структур репрезентації знань. У статті запропоновано термін “фрейм” як лінгвокогнітивне явище, як один із можливих шляхів вербальної схематизації людських знань. Аналізуючи фреймову вербалізацію у науковому дискурсі з лінгвостилістики, робимо висновок, що фрейм відображає структурну організацію науково-практичної діяльності, подає відображення цієї діяльності в процесі її пізнання та структурну організацію отриманих знань у свідомості людини.

Когнітивізм – один з найважливіших напрямів сучасної лінгвістики. Поширеним є визначення когітології як науки, що вивчає системи репрезентації знань та процеси, пов’язані з опрацюванням інформації, а також загальні принципи керування ментальними процесами. Ментальні процеси включають ті структури знання, які стають об’єктами дослідження когнітології. Отже, когітологію можна визначити як науку про природу людського знання, його компоненти, джерела та розвиток.

Теоретичною метою когнітивної лінгвістики є розроблення концепції структурування знань, тобто вивчення процесів засвоєння, накопичення, оброблення та використання людських знань. Тут мають на увазі знання теоретичні й буденні, раціональні та ірраціональні, свідомі й несвідомі, тобто будь-які когнітивні утворення, що виступають як результат перероблення інформації людиною у її взаємодії з довкіллям. У досягненні мети когнітивної науки особливо важливою є мова як прямий об’єкт дослідження та як засіб отримувати різноманітну інформацію. Мова є формою існування розумової діяльності людини, що охоплює всі галузі її індивідуального та суспільного життя. На сучасному етапі головним є питання про мовний матеріал як ключ до розв’язання проблеми природи розуму і думки. Саме мова відображає пізнання та є головним засобом вираження думки, тому вивчення мови відкриває шляхи до розуміння мислення. Лінгвістиці як науці про мову відводиться чільне місце у когнітології, в центрі уваги якої міститься проблема репрезентації знань, засобів та форм їх отримання, організації та експлікації у мовленні.

На думку Н. Хомського, фізик, який не в змозі встановити прилади спостереження на Сонці, робить висновки про склад його надр на підставі аналізу сонячного випромінювання. Когітолог, позбавлений можливості побачити власними очима існуючу в людській голові ментальну картину, змушений робити висновки про неї за її відбитками в мові [8].

За визначенням німецького лінгвіста М. Бірвіша, когнітивні науки – це своєрідна інтеграція наукових дисциплін і методів, мета яких – виявити закономірності у ментальних структурах і процесах, що зумовлюють сприйняття, мислення, мову і поведінку людей [10; 11; 12]. Ці пошуки, з одного боку, орієнтуються на досягнення в галузі філософії, психології, біології, лінгвістики, антропології та інших наук, з іншого боку, їх характеризують особливі теоретичні методи аналізу – використання результатів фундаментальних досліджень у галузі математики, формальної логіки і кібернетики, а також, що дуже важливо, засоби вербалізації, вербальної реалізації відповідних знань, інформацій, наукових та художніх здобутків.

Визначаючи поняття “когнітивна лінгвістика”, М. Бірвіш, якого є підстави вважати автором цього терміна [10; 12, с.645], пише, що ця назва не позначає спеціальної галузі (десь між психологією і семантикою), а лише вказує на певне розуміння характеру і мети науки про природні мови. В основі такого розуміння лежить уявлення, що природні мови, їх засвоєння і використання, є результатом людської думки, тобто мова – це ментальний феномен. Об'єктом когнітивної лінгвістики стає мовне знання чи ментальна структура, яка визначає мовну поведінку – породження та розуміння вербальних висловлювань.

Головне завдання когнітивної лінгвістики М. Бірвіш формулює так: найбільшим досягненням дитини у перші роки життя є оволодіння мовою. Багато що зумовлено соціально, але очевидно, що ця мовна здатність повинна бути біологічно запрограмованою. Основним завданням когнітивної лінгвістики є дешифрування цієї програми [11, с.22].

Змістовний аналіз сучасного розвитку когнітології як актуальної наукової парадигми містить монографія М. Полюжина. Головне завдання когнітології, на його думку, полягає у максималь­ній експлікації форм і процесів породження людського знання мовними засобами і створенням теоретичної основи для втілення систем класу "штучний інтелект" [5, с.14].

Характеризуючи когнітивну лінгвістику в її сучасному стані, представниця Кельнської школи когнітивних досліджень М. Шварц виокремлює такі її найважливіші ознаки:

- ментальність, коли мову розглядають як підсистему у процесі пізнання, а у фокусі її уваги є дослідження репрезентації мовної системи у загальній ментальній системі;

- динамізм – коли розглядаються також механізми реалізації як де­термінанти мовної компетенції, що включаються у лінгвістичний ана­ліз;

- інтегративність, коли враховуються репрезентативні і проце­суальні аспекти компонентів мовної системи;

- міждисциплінарність, коли до лінгвістичного аналізу залучають дані інших когнітивних наук, що є головною визначальною рисою когнітивної лінгвістики [20, с.55-56].

Отже, когнітивний напрям у лінгвістиці вивчає характер систематизації, категоризації і концептуалізації людського досвіду, викарбуваного у мові. Аналізуючи зміст, що вербалізується у формі словесних знаків, когнітивна лінгвістика сприяє узагальненню відомостей про світ, який оточує людину, і до якого людина адаптується. У багатоплановій системі когнітивних досліджень сама лінгвістика є головним постачальником матеріалу, потрібного для розуміння механізмів організації знання, закладеного в людській пам'яті.

Розуміючи складність проблематики, пов'язаної з особливостями репрезентації знань, засобів і форм їх отримання, організації та експлікації у мові та мовленні, ми розглядаємо термін фрейм як один із можливих шляхів вербальної схематизації людських знань.

Важливо зазначити, що усередині самої лінгвістики існували тенденції і теоретичні уявлення, близькі до теорії фреймів, які забезпечили підґрунття для її сприйняття і вдалої адаптації. Серед лінгвістичних джерел теорії фреймів слід назвати теорію семантичного поля І. Тріра, відмінкову граматику Ч. Філлмора, теорію "фундаментальних реляцій" Дж. С.Мілля, теорії лексичного тлумачення, розроблені в моделі "Смисл-Текст" Ю. Апресяна, І. Мельчука [21; 6; 18; 1; 4]. Говорячи про психологічне підґрунтя теорії фреймів, необхідно назвати такі відповідні фреймам психологічні категорії, як гештальти та прототипи, що співвідносяться з фреймами.

Детально і послідовно поняття фрейму у складі інструментарію лінгвістичної семантики описав у своїх працях Ч. Філлмор. Він вперше розглянув поняття фрейм як будь-яку систему лінгвістичної селекції, що включає набори слів, вибори граматичних правил чи лінгвістичних категорій, пов’язаних з прототипними зразками сцени [14, с.124]. У 1985р. Ч. Філлмор писав, що фрейми – це специфічні уніфіковані каркаси знань, чи когерентні схематизації досвіду [15, с.223]. Згодом науковець розглядає фрейми як когнітивні структури, знання яких припускається для концептів енкодованих словами [7, с.75]. Отже, колекція дефініцій та тлумачень, запропонованих Ч. Філлмором, демонструє, що починаючи з лінгвістичної позиції розуміння фреймів як лінгвістичних конструкцій, концепція самого поняття фрейму отримала когнітивну ре-інтерпретацію.

З погляду глибинних, суттєвих характеристик теоретичного осмислення фреймів та їхнього місця у загальнолінгвістичній парадигмі, Ч. Філлмор, з урахуванням семантики термінологічного розмежування понять фрейм, сцена, схема, опис, шаблон, сценарій, прототип, модуль, модель, засвідчує, що слова мовного фрейму активізують у свідомості того, хто говорить/пише, весь фрейм і асоційовану з ним схему (уведену в модель потенційної сцени), яка може бути використана як інструмент побудови блоків для конструювання (на основі слів тексту) моделі дискурсу, тобто пов'язної моделі можливого (альтернативного) світу, сумісною з текстом [7, c.340].

У праці "Про психологічну релевантність фреймів", ДЖ. Андор, порівнюючи такі когнітивні категорії, як сцени, сценарії та ін., інтерпретує фрейм як лінгвістично-орієнтований концепт, який забезпечує мовну реалізацію знань, що містяться у сценах і сценаріях. Він наголошує, що сцени і сценарії – це структури знань, пов'язаних із збереженням інформації про світ та її використання у процесі розуміння і вербалізації. Ці когнітивні категорії описують глобальні моделі подій, станів і дій. Фрейми займають проміжне місце між сценаріями і сценами, з одного боку, і природною мовою, – з іншого. Вони безпосередньо задіяні у процесі природно-мовної комунікації і використовують знання, які містяться у сценах і сценаріях [9].

Звертаючись до співвідношення дискурсу і його лексичної наповнюваності, ми використовуємо концепт, за допомогою якого на основі оболонок мовних висловлювань можна виявити її зміст у всій багатовимірності, з урахуванням його функціонування у рамках відповідних системних відношень та певної комунікативної ситуацїї.

Поняття “фрейм” виступає саме такою когнітивною структурою у феноменологічному полі людини, яка ґрунтується на ймовірному знанні про типові ситуації і пов'язаних з цим знанням очікуваннях від властивостей і відношень реальних або гіпотетичних об'єктів. За своєю структурою, фрейм складається з вершини (теми), тобто макропозиції, і слотів, терміналів, які заповнюються пропозиціями. Ця когнітивна структура організована навколо певного концепту, але на відміну від тривіального набору асоціацій, такі одиниці містять лише суттєву, типову і потенційно можливу інформацію, що асоціюється з цим концептом.

На думку Т. ван Дейка, ми розуміємо текст лише тоді, коли розуміємо ситуацію, про яку йдеться. Учений вважає фрейми інструментом знань і розуміння мовленнєвих актів, пов'язує їх функціональність з контекстом і пізнанням [2, с.12-13].

Фрейм як феномен лінгвокогнітивного змісту є системою лексем, пов'язаних спільною темою чи прагматикою дискурсу, спільною участю в актуалізації фрагментів усної/писемної комунікації.