Гематологія і переливання крові (стр. 24 )

Резюме. В работе исследована Fc-функция трех препаратов иммуноглобулинов для внутривенного введения, полученных по различным технологиям. Показано высокую активность Fc-функции для препарата IV поколения Биовен.

Ключевые слова: Fc-функция, иммуноглобулины для внутривенного введения, Европейская Фармакопея.

THE STUDY OF Fc-FUNCTION OF INTRAVENOUS IMMUNOGLOBULINS THAT ARE GOT DIFFERENT TECHNOLOGIES

Yu.O. Zagorodnia1, 2, A.S. Timchenko1 М. М. Skrynnyk2,

О.V. Кurkina2, S.Yu. Sergutina1

1 SI «Institute Haematology and Transfusiology of NAMS of Ukraine», Kyiv

2 PJSC «Biopharma», Кyiv

Summary. In the article it is described the Fc-function of the three intravenous immunoglobulin preparations that are got different technologies. It is shown the high activity of the Fc-function for the preparation of IV generations Bioven.

Key words: Fc-function, intravenous immunoglobulins, European Pharmacopoeia.

Вступ. На зміну багатьом видам імуномоделюючої терапії, яка включала препарати внутрішньом’язевих імуноглобулінів, цитокіни, лейкоконцетрат, інтерлейкіни, інтерферони та ін., прийшли високоочищені, вірусобезпечні внутрішньовенні нативні і специфічні імуноглобуліни. Структура молекул імуноглобулінів та їхні властивості до кінця ще не з’ясовані. У теперішній час у структурі імуноглобулінів виокремлюють два фрагменти – Fab та Fc, які визначають різноманітність функцій імуноглобулінів [1, 2]. Fab-фрагмент імуноглобуліну G (IgG) має високоспецифічні антигензв’язуючі властивості, сприяє преципітації молекулярних антигенів та аглютинації клітинних антигенів. Fc-фрагмент не володіє антигензв’язуючими властивостями, але він визначає специфічні властивості для різних класів імуноглобулінів, що лежить в основі активації NK-клітин (природних кілерів), виділенні медіаторів запалення, розпізнаванні, захваті та лізисі клітин, посиленні фагоцитозу [3]. Саме з активністю Fc-фрагментів антитіл пов’язують більшість терапевтичних ефектів препаратів імуноглобулінів для внутрішньовенного введення (ІГВВ). Так, Fc-фрагменти молекул імуноглобулінів, взаємодіючи з розчинними Fcγ-рецепторами та мембранними Fcγ-рецепторами, що розташовані на циркулюючих моноцитах і клітинах ретикулоендотеліальної системи, зменшують пошкодження їхніх мембран білками комплементу, і таким чином, пригнічують процеси запалення в організмі [3–5]. Імуномодулююча дія препаратів ІГВВ забезпечується зв’язуванням Fc-ділянок із рецепторами макрофагів, T - та В-лімфоцитів, що сприяє збереженню гомеостазу клітинного складу крові [6].

Нормальна Fc-функція ІГВВ можлива лише за умови збереження цілісності та функціональної активності молекул антитіл. Через це технологія виробництва препарату (метод очищення, стадії інактивації вірусів та подальшої обробки тощо) має вирішальний вплив на даний показник [7]. Тому Fc-функція ІГВВ є важливою характеристикою збереження інтактності та функціональної активності молекул імуноглобулінів під час виробничого процесу. Згідно з вимогами Європейської Фармакопеї (ЄФ), Fc-функція ІГВВ повинна контролюватися на етапах їхнього виробництва та складати не менше 60% [8].

Мета роботи – дослідити Fc-функцію препаратів ІГВВ, отриманих із використанням різних технологій виробництва.

Матеріали і методи дослідження. Дослідження були проведені на 4 серіях препаратів Веноімун (імуноглобулін І покоління), Біовен-Моно (препарат ІІІ покоління) та Біовен (IV покоління ІГВВ) із використанням методу, описаному в [8-10].

В основі методу дослідження Fc-функції ІГВВ лежить процес гемолізу покритих антигенами вірусу краснухи еритроцитів людини за участі комплементу, активованого Fc-фрагментами молекул імуноглобулінів. Індекс Fc-функції препаратів ІГВВ визначали порівняно зі стандартом імуноглобуліну Human Immunoglobulin BRP batch 3 (European Committee, Франція).

Дослідження зразків ІГВВ проводили в двох паралелях: з концентрацією білка 30 та 40 мг/мл. Спочатку здійснювали сенсибіліза­цію еритроцитів. Для цього еритроцити людини 0(І) (rh-) групи декілька разів промивали альбуміново-барбіталовим буферним розчином, інкубували спочатку з розчином дубильної кислоти,
згодом – з антигеном вірусу краснухи (Labor Dr. Merk & Kollegen GmbН, Німеччина). В подальшому до дослідних зразків і стандарту додавали приготовлену суспензію еритроцитів, центрифугували та інкубували з розчином комплементу (S1639, Sigma, США) [8]. Рівень гемолізу оцінювали кінетично з використанням мікропланшетного аналізатора BioTek EL 800 (США).

Кількісну оцінку індексу Fc-функції препаратів імуноглобулінів здійснювали за допомогою програми Combi Stats шляхом порівняння відносної швидкості гемолізу еритроцитів у дослідних зразках із цим показником для стандарту імуноглобуліну. Індекс Fc-функції препаратів виражали як відсоток від індексу стандарту, який приймали за 100%.

Результати та обговорення. В результаті дослідження було встановлено значні відмінності Fc-функції дослідних зразків ІГВВ. Так, найнижчий показник Fc-функції мав препарат Веноімун – (44,0±4,2)%, що значно менше встановленого ЄФ мінімального рівня цього показника (60%). У той же час Fc-функція препарату Біовен становила (85,0±6,4)% та була вірогідно вищою за цей показник у зразках Біовен Моно (табл. 1).

Таблиця 1

Fc-функція препаратів імуноглобулінів для внутрішньовенного введення

Дослідні зразки ІГВВ	Індекс Fc-функції, %
Веноімун	44,0±4,2
Біовен Моно	60,0±5,1
Біовен	85,0±6,4

Як видно з наведених вище даних, умови виробництва мають вирішальне значення для Fc-функції препарату. Так, низька Fc-функція препарату Веноімун пояснюється застосуванням у його виробництві стадії ферментативної обробки пепсином, що призводить до пошкодження молекул імуноглобулінів і часткової втрати їхньої ефекторної функції.

Таким чином, найвищий індекс Fc-функції, характерний для препарату Біовен, є свідченням збереження інтактності молекул антитіл та їхньої високої терапевтичної активності.

Література

1.  Fc-function of a new intravenous immunoglobulin product: IGIV 10% triple virally inactivated solution / B. M Reipert , J. Ilas, C. Carnewal [et al.] // Vox Sang. – 2006. – Vol. 91. № 3. – Р. 256–263.

2. The other side of immunoglobulin G: suppressor of inflammation / S. Aschermann, A. Lux, A. Baerenwaldt [et al.] // J. Clin. Immunol. – 2010. – Vol. 30 (Suppl 1). – P. 9–14.

3. Румянцев свойства внутривенных иммуно­глобулинов и показания к их применению / // Вопросы гематологии / онкологии и иммунопатологии в педиатрии. – 2011. –
Т. 10, № 2. – С. 39-50.

4. Anthony R. M. A novel role for the IgG Fc glycan: the anti-inflammatory activity of sialylated IgG Fcs / R. M. Anthony, J. V. Ravetch // Nature Reviews Drug Discovery. – 2010 – Vol. 30. – № 1. – P. 9–14.

5. Evaluating the Fc-function of intravenous immunoglobulin products by flow cytometry / B. M. Reipert, J. Ilas, S. Füreder [et al.] // J. Allergy and Clinical Immunology. – 2010. – Vol. 160. – № 2. – Р. 161-167.

6. Pharmeur Sci Notes. Advances in the assessment and control of the effector functions of therapeutic antibodies. – 2006. – № 1. – Р. 23–26.

7. Radosevich М. Intravenous immunoglobulin G: trends in production methods, quality control and quality assurance / M. Radosevich, T. Burnouf // Vox Sang. – 2010. – Vol. 98. – Р. 12–28.

8. European Pharmacopoeia 7. 2.7.9. Test for Fc function of immunoglobulin, 2011.

9. Possible alternative to European Pharmacopoeia's method of analysis Test for Fc-Function of Immunoglobulin (2.7.9) by using tetanus toxoid as antigen / S. Perez-del-Pulgar, M. Lopez, M. Gensana, J. I. Jorquera // Pharmeur Sci Notes. – 2006 – Vol. 1. – Р. 23–26.

10. An improved Fc function assay utilizing CMV antigen-coated red blood cells generated with synthetic function-spacer-lipid constructs /
T. Georgakopoulos, S. Komarraju, S. Henry, J. Bertolini // Vox Sang. – 2011. – Vol. 102. – Р. 72–78.

УДК: 616-033:611-018.5

АКТУАЛЬНІСТЬ ВИЯВЛЕННЯ ІНФЕКЦІЙНИХ МАРКЕРІВ У ДОНОРІВ КРОВІ ЩОДО ЗНИЖЕННЯ РИЗИКУ ПЕРЕДАЧІ ГЕМОТРАНСМІСИВНИХ ІНФЕКЦІЙ

*, **

*ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», Київ

**Київський центр трансплантації кісткового мозку ГУОЗ, Київ

Резюме. Лабораторна діагностика вірусного гепатиту В (ВГБ), як гемотрансмісивної інфекції, є однією з головних проблем виробничої трансфузіології щодо ризику інфікування реципієнта. Одержані дані щодо структури донорських кадрів, обстеження донорів крові різних категорій та регіонів України на наявність маркерів ВГБ вказують на необхідність обов’язкового тестування сироватки крові донорів на наявність анти-HBCor.

Ключові слова: донори крові, гемотрансмісивні інфекції, маркери вірусів, вірусний гепатит В.

АКТУАЛЬНОСТЬ ВЫЯВЛЕНИЯ ВИРУСНЫХ МАРКЕРОВ
У ДОНОРОВ КРОВИ В СНИЖЕНИИ РИСКА ПЕРЕДАЧИ ГЕМОТРАНСМИССИВНЫХ ИНФЕКЦИЙ

*, **

*ГУ «Институт гематологии и трансфузиологии НАМН Украины», Киев