Гематологія і переливання крові (стр. 49 )

Висновки: 1. Визначення рівня загального IgG та його підкласів (IgG1-IgG4) за допомогою ІФА дає змогу додатково виявляти стан імунодефіциту у 61,1–66,7% хворих, що пов’язаний із продукцією антитіл цього класу, контролювати розподіл IgG1-G4 і має діагностичне значення, особливо при лімфоїдних варіантах лейкемії.

2. Найнижчий рівень у досліджуваних зразках сироватки крові хворих на ГМЛ та В-ХЛЛ спостерігається стосовно підкласів IgG1 та IgG3, дефіцит яких вважається асоційованим із хронічними або рецидивуючими інфекціями нижніх відділів дихальних шляхів і може буди передвісником розвитку цих ускладнень.

3. Продукція антитіл підкласу IgG2, які виявляються в усіх обстежених групах хворих на рівні переважно високих значень, свідчить про функціонування імунної системи пацієнтів у виснажливих, критичних режимах і потребує коригування за рахунок відповідної супровідної терапії.

Література

1. Дранник приобретенный (адаптивный) иммунитет: В-лимфоциты, Т-независимая и Т-зависимая продукция антител, иммуноглобулины, иммунные комплексы / // Сучасні інфекції. – 2001. – № 1. – С. 99–111.

2. Офицеров иммуноглобулина G: возможности использования в диагностической практике / . – Кольцово, 2004. – 33 с.

3. Распределение подклассов специфических IgG у больных коклюшем и здоровых людей / , , [и др.] // Журн. микробиологии, эпидемиологии и иммунобиологии. – 2009. – № 2. – С. 58–61.

4. Набор реагентов для иммуноферментного определения концентрации общего иммуноглобулина класса G в сыворотке крови: инструкция по применению / Вектор-БЕСТ. – Н. Новгород: 2008. – 19 с.

5. Набор реагентов для иммуноферментного определения концентрации подклассов IgG в сыворотке крови: инструкция по применению / Вектор-БЕСТ. – Н. Новгород: 2006. – 22 с.

6. Mancini G. Immunochemical quatitation of antigens by single radial diffusion / G. Mancini, O. O. Garbonara, G. F Herman // Immunochemistry. – 1965. – Vol. 2. – Р. 235–241.

УДК 616-006.04:618.19:616.419

ПРОГНОСТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РІВНЯ КОЛОНІЄСТИМУЛЮЮЧОГО ФАКТОРА-1 У ПЕРИФЕРИЧНІЙ КРОВІ ТА КІСТКОВОМУ МОЗКУ ХВОРИХ НА РАК МОЛОЧНОЇ ЗАЛОЗИ

Н. І. Семесюк 1, 2, єнєжних1, 1,
В. Є. Жильчук2, 1, 1

1 Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології
ім. Р. Є. Кавецького НАН України, Київ

2 Рівненський обласний онкодиспансер, Рівне

Резюме. Виявлення дисемінованих пухлинних клітин в кістковому мозку і визначення рівня КСФ-1 у периферичній крові та кістковому мозку хворих на рак молочної залози може бути одним із способів прогнозу метастатичного процесу і корекції індивідуальної протипухлинної терапії.

Ключові слова: дисеміновані пухлинні клітини, колонієсти­мулю­ючий фактор-1, рак молочної залози.

ПРОГНОСТИЧЕСКОЕ ЗНАЧЕНИЕ УРОВНЯ КОЛОНИЕСТИМУЛИРУЮЩЕГО ФАКТОРА-1 В ПЕРИФЕРИЧЕСКОЙ КРОВИ И КОСТНОМ МОЗГЕ БОЛЬНЫХ РАКОМ МОЛОЧНОЙ ЖЕЛЕЗЫ

1, 2, 1, 1,

2, 1, 1

1 Институт экспериментальной патологии, онкологии и радиобиологии им. НАН Украины, Киев

2 Ровенский областной онкодиспансер, Ровно

Резюме. Обнаружение диссеминированных опухолевых клеток в костном мозге и определение уровня КСФ-1 в периферической крови и костном мозге больных раком молочной железы может быть одним из способов прогноза метастатического процесса и коррекции индивидуальной противоопухолевой терапии.

Ключевые слова: диссеминированные опухолевые клетки, колоние-стимулирующий фактор-1, рак молочной железы.

COLONY STIMULATING ACTIVITY IN PERIPHERAL BLOOD AND BONE BARROW BREAST CANCER PATIENTS AND IT'S PROGNOSTIC VALUE

N. Semesiuk1, A. Zhylchuk2, N. Bezdenezhnykh1, A. Lykhova1,
V. Zhylchuk2, A. Vorontsova1, Yu. Kudryavets1

1 R. E. Kavetsky Institute of Experimental Pathology, Oncology and Radiobiology NAS of Ukraine, Kyiv

2 Oncology Hospital of Rivne Region, Rivne

Summary. Detection of disseminated tumor cells in bone marrow and determination the level of CSF-1 in peripheral blood and bone marrow of breast cancer patients could be one of the ways to prognosis metastatic process and correction antitumor individualized therapy.

Key words: disseminated tumor cells, colony-stimulating factor 1, breast cancer.

Вступ. На сьогодні найбільш поширеним типом раку серед жінок у світі залишається рак молочної залози (РМЗ). Смертність серед хворих з встановленим діагнозом досягає 30%. В більшості випадків вони помирають в результаті дисемінації пухлинних клітин через лімфатичні і кровоносні судини з наступним розвитком метастазів. Не дивно, що передбачення розвитку метастатичного процесу є вкрай важливим з точки зору своєчасного призначення відповідної медикаментозної терапії.

Встановлена клінічна значимість наявності циркулюючих пухлинних клітин (ЦПК) в периферичній крові, дисемінованих пухлинних клітин (ДПК) та мікрометастазів у кістковому мозку (КМ) при різних типах раку, що однак прямо не супроводжується метастатичним процесом. Це спонукає до пошуку додаткових маркерів пухлинної прогресії у таких хворих з метою подальшої корекції протипухлинної терапії.

Сказане обумовило інтерес дослідників до цитокінів, зокрема, до гемопоетичних факторів росту, які є важливими регуляторами проліферації, диференціювання та утворення гематопоетичних попередників. Відомо, що ця велика родина цитокінів, яка на сьогодні включає більше 20 таких факторів, відіграє важливу роль не лише в гемопоезі, але і в інших біологічних процесах – в імуномодуляції, в гострих запальних реакціях тощо. В той же час, деякі з цих цитокінів виконують функції аутокринних і паракринних факторів росту для пухлинних клітин [1]. Особливу увагу привертає до себе колонієстимулюючий фактор-1 (КСФ-1) або макрофагальний колонієстимулюючий фактор (М-КСФ) та його рецептор (КСФ-1Р). Дана функціональна ліганд-рецепторна пара КСФ-1/КСФ-1Р залучена до розвитку нормальної молочної залози в процесі вагітності та лактації і, як було виявлено, є важливою в біології РМЗ, при якому змінена (аберантна) експресія КСФ-1 та його рецептора корелює з інвазивністю пухлинних клітин та несприятливим клінічним прогнозом [2]. У хворих з агресивним типом онкозахворювання (РМЗ в тому числі) виявляється високий рівень циркулюючого КСФ-1 в периферичній крові та підвищений вміст КСФ-1Р в тканинах пухлин. Існує гіпотеза, що регуляція експресії КСФ-1 та КСФ-1Р відбувається за аутокринним механізмом за участі пухлинних клітин (у випадку коекспресії рецептора та ліганда на одній клітині). Це сприяє інвазії пухлинних клітин та метастазуванню пухлин людини [3]. Однак, можливим є механізм і паракринної регуляції в результаті активації рецептора, експресованого на поверхні пухлинних клітин, через ліганд, який синтезується інфільтрованими в строму пухлини моноцитами чи фібробластами [4, 5].

У пацієнтів з прогресуючим типом раку (плазмацитоми або інші новоутворення, в тому числі і РМЗ) загальним явищем є розвиток метастазів в кістках за рахунок локального лізису кістки (остеолітичне метастазування). Їх присутність зазвичай зумовлює важкість захворювання та несприятливий прогноз [6]. Остеолізис кістки розвивається в результаті стимуляції остеокластогенезу пухлинними клітинами та в результаті підвищення виживаності остеокластів завдяки експресії та секреції КСФ-1 [7]. Більше того, у хворих на РМЗ на пізніх стадіях захворювання спостерігається підвищення рівня КСФ-1 більше, ніж в 10 разів у порівнянні з таким у здорових донорів, що асоціюється з початком метастатичного процесу та зі скороченням періоду ремісії захворювання [2].

Все вищесказане дає змогу розглядати колонієстимулюючий фактор 1 в якості додаткового прогностичного маркера, здатного передбачити початок метастатичного росту як при плазмоцитомі та інших лімфопроліферативних неоплазмах, так і при РМЗ.

Мета роботи – виявити прогностичне значення рівня колонієстимулюючого фактора-1 у периферичній крові та кістковому мозку хворих на РМЗ з наявністю чи відсутністю ДПК в КМ.

Матеріали і методи. Кістковий мозок та периферична кров були отримані від 50 хворих на РМЗ, які за клінічним статусом були поділені на 2 групи: група «прогресії» – 23 пацієнти (T1-4N0-2M0-1) та група «ремісії» – 27 пацієнтів (T1-4N0M0). Частина хворих (18%), яка першопочатково була віднесена до групи «ремісії», через деякий час була долучена до групи «прогресії» в результаті прогресування захворювання на підставі вивлення ДПК в КМ та підвищення рівня КСФ-1 в периферичній крові. Такі хворі склали так звану групу ризику. Виявлення ДПК в КМ проводили за допомогою імуноцитохімічного (ІЦХ) аналізу з використанням моноклональних антитіл до панцитокератину людини клону AE1/AE3 (Dako, Німеччина) за рекомендацією ISHAGE [8]; рівень (біологічну активність) КСФ-1 в периферичній крові та КМ визначали в чутливій фактор-залежній клітинній тест-системі in vitro з використанням лінії клітин мієлолейкозу мишей M-NFS-60 [9].

Результати та їх обговорення. В наших дослідженнях за допомогою методу ІЦХ з використанням моноклональних антитіл проти панцитокератину людини ДПК в КМ були виявлені у 50% хворих, які склали групу «прогресії» (рис.1а, б).

а б

Рис.1 а, б. Панцитокератин-позитивні пухлинні клітини в кістковому мозку хворих на РМЗ, зб. ´100

Щодо рівня КСФ в КМ хворих на РМЗ, то він складав 540±33 од/мл (128–640 од/мл) і не залежав від клінічної стадії захворювання (рис.2).

У плазмі крові усіх хворих на РМЗ незалежно від перебігу захворювання рівень КСФ був значно вищим (30–640 од/мл), ніж в сироватках здорових людей, де в нормі він знаходиться в межах
50 од/мл.