Гематологія і переливання крові (стр. 34 )

Таблиця 1

Вміст імуноглобулінів у сироватці крові хворих на ГМЛ

Групи хворих	Кількість хворих	Вміст імуноглобулінів, г/л
G	A	M
без ІЗУ	30	10,84±0,17*	2,19±0,07**	1,27±0,07**
з ІЗУ	20	10,43±0,14*	2,09±0,13**	1,49±0,14**
Контрольна група	19	10,10±0,47	1,60±0,15	0,72±0,12

Примітки:

1. * р>0,5 – порівняння з показниками контрольної групи;

2. ** р<0,001 – порівняння з показниками контрольної групи.

Рівень IgA був підвищений у 45 хворих (90,0%), а IgM – у 100% пацієнтів у порівнянні з контрольною групою (р<0,001). Причому збільшені показники Ig A та Ig M були визначені як у пацієнтів із діагностованими ІЗУ, так і без останніх.

Розподіл вмісту імуноглобулінів у сироватках крові хворих залежно від стадії перебігу ГМЛ представлений у таблиці 2.

Концентрація IgG у сироватці крові хворих на різних стадіях захворювання знаходилась у межах показників фізіологічної норми. Проте, у пацієнтів на стадії ремісії, у яких основне захворювання не було обтяжене ІЗУ, виявились високі рівні IgG – (11,62±0,18) г/л, порівняно з контрольною групою та групою хворих у ремісії з діагностованими ІЗУ. У чотирьох пацієнтів у I гострому періоді, де перебіг основного захворювання ускладнився ангіною чи пневмонією, рівень IgG знизився до мінімальних значень – (5,00 – 8,60 г/л). У той же час, у цих хворих спостерігали максимальні показники IgA – (2,95–4,60 г/л) чи/або IgM – (2,27–3,50 г/л), що може свідчити про етап гострого періоду розвитку запального процесу.

Таблиця 2

Вміст імуноглобулінів сироватки крові хворих на ГМЛ

у різні періоди захворювання

Групи хворих	Періоди захворю­вання	Кіль­кість хворих	Вміст імуноглобулінів, г/л
G	A	M
без ІЗУ	I гострий	15	10,39±0,28	2,23±0,09**	1,67±0,19**
ремісія	7	11,62±0,18** ***	2,21±0,31**	1,08±0,18*
рецидив	0	0	0	0
з ІЗУ	I гострий	13	9,89±0,41*	2,45±0,24**	1,58±0,17**
ремісія	3	10,68±0,27*	2,15±0,55*	2,52±0,76**
рецидив	4	10,58±0,08	1,94±0,21*	1,11±0,11*
Контрольна група	19	10,10±0,47	1,60±0,15	0,72±0,12

Примітки:

1. * р>0,5, ** р<0,05 – порівняння з показниками контрольної групи;

2. *** р<0,05 – порівняння з показниками хворих у ремісії з ІЗУ.

Щодо IgA було виявлено статистично достовірне підвищення (р<0,05) його концентрації у всіх хворих незалежно від стадії захворювання, крім хворих з ІЗУ у стадії ремісії та при рецидивах. До того, максимальний рівень IgA (2,21–4,05 г/л) був зафіксований у 9 (70,0%) хворих у I гострому періоді, перебіг ГМЛ яких супроводжувався тяжкими проявами гнійної ангіни, бронхіту та пневмонії у сукупності з іншими ІЗУ.

Статистично підтверджена висока концентрація IgM фіксувалась у всіх хворих на стадії I гострого періоду, серед яких у групі з діагностованими ІЗУ виявлені надто високі значення рівня IgM. Максимальні ж показники вмісту імуноглобуліну даного ізотипу – (2,85–3,50) г/л були визначені у сироватці крові трьох (100%) пацієнтів, що перебували на стадії ремісії і мали ангіну, пневмонію та загострення хронічного аднекситу. Одержані результати вказують на гострий період запального процесу в організмі цих хворих.

Таким чином, за результатами проведених досліджень визначено: на момент встановлення діагнозу ГМЛ у сироватці крові хворих спостерігається зростання концентрації IgA та IgM у 1,5–2 рази і незначне підвищення рівня IgG. З усіх 50 пацієнтів тільки в одного виявився низький вміст імуноглобулінів трьох ізотипів, що свідчить про дисбаланс у гуморальній ланці імунітету.

Максимально високі показники вмісту IgG, що були зафіксовані у 7 осіб із групи хворих без проявів ІЗУ, можливо обумовлені перенесеним інфікуванням у недалекому минулому. Натомість IgG-дефіцит у хворих з ІЗУ на тлі підвищених рівнів IgA та особливо IgM (4 особи) вказує на розпал інфекційного процесу в організмі пацієнтів.

Збільшені рівні IgA у хворих з ІЗУ свідчать про інфекційні процеси у дихальній системі, що наразі підтверджується діагностованими у 70,0% випадків ураженнями верхніх та нижніх відділів дихальних шляхів.

Щодо розподілу вмісту IgG, IgA, IgM у сироватці крові хворих за різними стадіями захворювання на ГМЛ виявилося наступне. Незалежно від стадії основного захворювання в усіх пацієнтів спостерігалося підвищення вмісту IgA та IgM. Привертає увагу зростання концентрації IgG до максимальних значень у хворих, що перебували на стадії ремісії і не мали ІЗУ. На нашу думку, це може вказувати на готовність імунної системи пацієнтів щодо опору виникненню інфекційно-запальних ускладнень у різні періоди захворювання на ГМЛ. Виходячи з цього, доцільним є ретельне вивчення анамнезу хворих та проведення досліджень гуморальних факторів імунітету у динаміці спостережень, що має діагностичне значення.

Література

1.  Дранник приобретенный (адаптивный) иммунитет: В-лимфоциты, Т-независимая и Т-зависимая продукция антител, иммуноглобулины, иммунные комплексы. Лекция № 3 / // Сучасні інфекції. – 2001. – № 1. – С.99–111.

2.  Лебедев в клинической практике / , . – М.: «Наука», 1990. – 224 с.

3.  Дранник иммунология и аллергология / – Одесса, 1999. – 604 с.

4.  Mancini G. Immunochemical quatitation of antigens by single radial diffusion / G. Mancini, O. O. Garbonara, G. F. Herman // Immunochemistry. – 1965. – № 2. – P. 235–241.

5.  Антомонов обработка и анализ медико биологических данных / . – К., 2006. – 558 с.

6.  Изменение содержания иммуноглобулинов сыворотки крови после высокодозовой химиотерапии и аутотрансплантации / , , [и др.] // Проблемы гематологии и переливания крови. – 2003. – № 2. – С. 58.

7.  Бергольц и иммунотерапия лейкоза / , , . – М.: Медицина, 1978. –
407 с.

УДК 612.118.221.2

АСОЦІАТИВНИЙ ЗВ’ЯЗОК ЕКСПРЕСІЇ
ЕРИТРОЦИТАРНИХ АНТИГЕНІВ СИСТЕМ АВ0,
РЕЗУС ТА КЕЛЛ З АВТОІМУННОЮ
ГЕМОЛІТИЧНОЮ АНЕМІЄЮ

,

ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», Київ

Резюме. Описується частота розповсюдження еритроцитарних антигенів систем АВ0, Резус та Keлл, серологічні особливості їхньої експресії у хворих на автоімунну гемолітичну анемію (АІГА); оцінюється ступінь ризику розвитку гемолітичного процесу.

Ключові слова: еритроцитарні антигени, автоімунна гемолітична анемія, ризик захворювання.

АССОЦИАТИВНАЯ СВЯЗЬ ЭКСПРЕССИИ ЭРИТРОЦИТАРНЫХ АНТИГЕНОВ СИСТЕМ АВ0,
РЕЗУС И КЕЛЛ С АУТОИММУННОЙ
ГЕМОЛИТИЧЕСКОЙ АНЕМИЕЙ

,

ГУ «Институт гематологии и трансфузиологии НАМН Украины», Киев

Резюме. Описывается частота распространения эритроцитарных антигенов АВ0, Резус и Келл, серологические особенности их экспрессии у больных с аутоиммунной гемолитической анемией (АИГА); проводится оценка степени риска развития гемолитического процесса.

Ключевые слова: эритроцитарные антигены, аутоиммунная гемолитическая анемия, риск заболевания.

ASSOCIATION OF ERYTHROCYTE ANTIGENS AB0, RH AND KELL WITH AUTOIMMUNE HEMOLYTIC ANEMIA

G. A. Mironenko, U.V. Tymoshenko

Summary. We describe the frequency distribution of erythrocyte antigens AB0, Rh and Kell, serological features of their expression in patients with autoimmune hemolytic anemia (AIHA), assesses the risk of hemolytic process.

Key words: erythrocyte antigens, autoimmune hemolytic anemia, the risk of disease.

Вступ. У забезпеченні структурної та функціональної повноцінності клітинної мембрани важливу роль відіграють антигени еритроцитів, які також можуть бути безпосередньо задіяні в імунному гемолітичному процесі, індукуючи продукцію антитіл. Наприклад, комплекс антигенів Rhesus має вирішальне значення для стабільності структури мембрани еритроцитів: Rhnull-, Rhmod - еритроцити легко піддаються гемолізу, що призводить до формування гемолітичної анемії [1, 2]. Численні антигени цієї системи є високоімуногенними і можуть при несумісності провокувати процеси алосенсибілізації, а також автосенсибілізацію, причому специфічність антитіл у цих випадках відрізняється. Так, алоантитіла спрямовані проти одного або комбінації конкретних антигенів (D, Е, с, і т. д.), тоді як автоантитіла майже завжди є поліспецифічними (анти-Rh-29, так звані анти-Rh в цілому), спрямованими проти структурного глікопротеїну, властивому для всіх осіб, незалежно від резус-належності [3–6].