Гематологія і переливання крові (стр. 36 )

2. Встановлено достовірно (p<0,001) підвищену частоту антигену Сw із високим рівнем асоційованості та значимим критерієм відносного ризику розвитку захворювання (R=9,32), що робить його вірогідним маркером ризику розвитку АІГА.

3. Виявлено достовірну (p<0,05) позитивну асоціацію АІГА із антигеном С, із значимим відносним ризиком виникнення захворювання (R=2,8).

4.  Не встановлено асоціативного зв´язку АІГА з наявністю у фенотипі антигену К системи Kell.

5.  Імунне типування еритроцитів за системою Резус сприяє прогнозуванню спадкової схильності до автоімунної гемолітичної анемії.

Література

1. Pourazar A. Red cell antigens: structure and function / A. Pourazar // Asian J. Transfus. Science. – 2007. – Vol. 1, № 1. – Р. 24–32.

2. Rh-RhAG/ankyrin-R, a new interaction site between the membrane bilayer and the red cell skeleton, is impaired by Rh(null)-associated mutation / V. Nicolas, C. Le Van Kim, P. Gane [et al.] // J. Biol. Chem. – 2003. – Vol. 278. – P. 25526–25533.

3. Алексеев / – СПб.: Гіппократ, 2004. – 510 с.

4. Венгелен- Техническое руководство американской ассоциации банков крови / В. Венгелен-Тайлер, К. Бенсон, ; пер. с англ. . – Милан: ESTM, 2000. – 1056 с.

5. Noninvasive prenatal diagnosis of fetal Rhesus D: ready for Prime(r) Time / D. W. Bianchi, N. D. Avent, J. M. Costa [et al.] // Obstet. Gynecol. – 2005. – Vol. 106, № 4. – Р. 841–844.

6. Flegel W. A. Blood group genotyping in Germany / Flegel W. A. // Transfusion. – 2007. – Vol. 47 (Suppl. 1). – Р. 47–53.

7. Распределение антигенов, фено-, гапло - и генотипов систем Rh-HR у жителей Аджарии, инфицированных вирусами гепатита В и С
/ , , // Вестник службы крови России. – 2010. – № 1. – С. 10–13.

УДК 615.38

Імуноглобулін антистафілококовий людини рідкий: виробництво ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
НАСЕЛЕННЯ уКРАЇНИ

,

ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», Київ

Резюме. На основі аналізу показників діяльності закладів служби крові України за 1990–2007 рр. визначені причини спаду виробництва анти стафілококового імуноглобуліну та забезпечення ним населення України.

Ключові слова: антистафілококовий імуноглобулін, вироб­ницт­во, забезпеченість, донори, плазма крові.

ИмМуноглобулИн антистафИлококковый человека жидкий: ПРОИЗВОДСТВО И ОБЕСПЕЧЕНИЕ НАСЕЛЕНИЯ уКРАИНЫ

,

ГУ «Институт гематологии и трансфузиологии| НАМН| Украины», Киев

Резюме. Проанализированы показатели деятельности службы крови Украины за 1990–2007 гг., определены причины снижения производства антистафилококового иммуноглобулина и предложены меры по обеспечению им населения Украины.

Ключевые слова: антистафилококовый иммуноглобулин, произ­водство, обеспечение, доноры, плазма крови.

Antistaphylococcus immunoglobulin: production and providing of Ukrainian population

L.V. Nazarchuk, P.M. Perekhrestenko

SI «Institute of Haematology and Transfusiology of NAMS of Ukraine», Kyiv

Summary. By means of the analysis of the Ukrainian blood donations service in 1990–2007 it is determined the reasons of falling of the antistaphylococcus immunoglobulin production and its providing of the Ukrainian population.

Key words: antistaphylococcus immunoglobulin, production, provi­ding, donors, blood plasma.

Вступ. За даними літератури симптоми та перебіг стафілококової інфекції різноманітні. Стафілокок є етіологічним фактором гнійно-запальних процесів, сепсису (78,6%), гострого ураження дихальних шляхів (48,0–75,0%) та ін. З метою лікування такого контингенту хворих у 1967–1969 роках , ій під керівництвом професора С. О. Блінкіна було одержано антистафіло­кокову плазму та антистафілококовий імуноглобулін.

Донорська кров – єдине джерело одержання алогенних компонентів і біопрепаратів. Незважаючи на те, що донорство в Україні регламентоване чинними нормативними актами, воно переживає спад, пов’язаний зі складним соціально-економічним станом, погіршенням демографічних показників, значним зменшенням пропаганди донорства в засобах масової інформації, вкрай незадовільним фінансуванням закладів та установ служби крові [4-7].

Відповідно до рекомендацій Європейського Парламенту та Ради Європейського Союзу для оптимального забезпечення держави кров’ю та її компонентами має бути 4,0–6,0% донорів від загальної кількості населення країни. У нашій країні відсоток донорів у 1991 р. складав 2,83% осіб, а у 2007 р. – 1,39%. Тобто, за 17 років цей показник зменшився вдвічі [2, 6, 8, 9].

Відповідно до Закону України від 23.06.1995 року № 000 «Про донорство крові та її компонентів» донором може бути здорова людина у віці від 18 років. Основною групою донорів є особи вікової категорії від 20 до 40 років, кровотворна система яких здатна швидко поновлювати крововтрату, а серцево-судинна, нервова, гормональна системи сформовані і стабільні. Донорами цієї вікової групи комплектуються основні категорії кадрових донорів: донорів плазми (в тому числі антистафілококової), клітин крові, кісткового мозку та ін. [7–9].

Імунними, як правило, є активні донори у віці 18–40 років, у сироватці крові яких визначаються специфічні антитіла відповідної активності. Це досягається імунізацією здорових людей антигенними препаратами: анатоксинами чи вакцинами відповідно до чинних нормативних документів. Імунним донором також може бути особа, яка має в сироватці крові природні антитіла відповідної специфічності та активності і деякі реконвалесценти інфекційних хвороб [1, 3, 7, 9]. Використання високоактивного алогенного антистафілококового імуноглобуліну має важливе значення у комплексному лікуванні тяжко хворих, у яких етіологічним фактором хвороби визначено стафілокок.

Мета роботи – з’ясувати стан виробництва препарату «Імуноглобулін антистафілококовий людини рідкий» та забезпечення ним населення на основі аналізу показників діяльності закладів служби крові України за 1990–2007 рр.

Матеріали і методи. При виконанні роботи були вивчені та проаналізовані дані офіційної статистики МОЗ України «Галузева статистична звітність – форма », «Звіт центру крові (станції переливання крові), відділення трансфузіології лікувального закладу, установи, лікарні, яка проводить заготівлю крові» і показники діяльності закладів служби крові України за 1990–2007 рр. Розрахунки медико-статистичних показників проводили відповідно до розділу «Виробництво компонентів та препаратів крові» [4, 6]. При статистичній обробці матеріалів дослідження були розраховані відносні величини. В процесі дослідження використовували статистичний та структурно-логічний методи аналізу [10].

Результати досліджень та їх обговорення. Заклади служби крові України за 1990–2007 рр. для одержання алогенних білкових препаратів використовували 38,4–62,2 % плазми від всієї заготовленої. За останні 10 років обсяги плазми для виробництва препаратів зменшилися більше, ніж на 50,0% [4-8].

Аналіз стану одержання антистафілококової плазми до усієї заготовленої в Україні наведений на рис. 1. Дані свідчать, що найбільший відсоток (0,7) заготовленої імунної плазми був у 1990, 1992, 1993 рр., найменший (0,2) – у 2006 р. З 1996 до 2007 року цей показник знаходився в межах 0,2–0,5%. Тобто, виробництво антистафілококової плазми закладами служби крові України у 2007 р. в порівнянні з 1990 р. зменшилось у 3,5 рази.

Рис. 1. Антистафілококова плазма, відсоток від всієї заготовленої (1990–2007 рр.)

Обсяги заготовленої антистафілококової плазми використо­вували для трансфузій і для виготовлення специфічного імуноглобуліну (рис. 2).

Рис. 2. Імуноглобулін антистафілококовий людини рідкий
(1990–2007 рр.)

Відомо, що у сироватці крові практично здорових людей вміст анти-α стафілолізину визначається в межах від ≤ 1,0 до 4,0 МО/мл, а у імунізованих донорів від ≤ 1,0 до 8,0 МО/мл. Для лікування хворих використовують антистафілококову плазму з активністю ≥ 5,0 МО/мл, а для виготовлення препарату «Імуноглобулін анти-стафілококовий людини рідкий» необхідно відбирати плазму імунних донорів із вмістом анти-α-стафілолізину – вище 3,0 МО/мл.

Проте виробляється антистафілококовий імуноглобулін на сьогоднішній день в недостатній кількості. Так, якщо у 1993 р. препарат (114666 доз) виготовляли 27 станцій переливання крові (СПК), то у наступні роки кількість доз зменшилась від 97969 у 1995 році (27 СПК) до 23534 доз у 2006 р. (21 СПК). У 2007 р. було одержано 25102 доз (20 СПК).

Причинами спаду виробництва специфічного імуноглобуліну є відсутність належного фінансування закладів служби крові для закупівлі антигенного препарату (антистафілококового анатоксину), оплати донорів за проведення імунізації, компенсації за плазмодачі тощо.

Як видно з даних, наведених на рис. 3, забезпеченість антистафілококовим імуноглобуліном на 10 тисяч населення України складала від 21,9–22,1 доз у 1990–1993 рр. з поступовим її зменшенням до 5,0 доз у 2006 р.

Рис. 3. Забезпеченість препаратом «Імуноглобулін антистафілококовий людини рідкий» на 10 тисяч
населення (1990–2007 рр.)

Проблема одержання антистафілококового імуноглобуліну залежить від вирішення ряду організаційних питань, найбільш важливими з яких є: комплектація донорських кадрів для імунізації; їх клінічне і лабораторне обстеження до імунізації; проведення імунізації; якість, стандартизація, безпека антистафілококової плазми та препарату «Імуноглобулін антистафілококовий людини рідкий».