Гематологія і переливання крові (стр. 51 )

Таблиця 1

Динаміка вмісту МСМ (ум. од.) у плазмі крові хворих на ЗДА залежно від ступеня тяжкості перебігу в процесі лікування (M±m)

Групи обстежених	Достовірність різниці (р)
Контрольна (n=28)	Хворі на ЗДА (n=73)
до лікування	через 3 тижні
0,241±0,008	Легкий перебіг
0,268±0,001	0,253±0,002	р1<0,001 р2<0,001
Середнього ступеня
0,321±0,002	0,275±0,002	р1<0,001 р2<0,001
Тяжкий перебіг
0,338±0,002	0,292±0,003	р1<0,001 р2<0,001

Примітка: р1 – достовірність різниці порівняно із здоровими;

р2 – достовірність різниці в процесі лікування хворих.

Цілком очевидно, що збільшення вмісту МСМ є маркером метаболічної ендогенної інтоксикації і у хворих на ЗДА. Показник їхнього вмісту можна розглядати як додатковий лабораторний діагностичний критерій ступеня тяжкості перебігу ЗДА, оскільки їхній рівень змінюється відповідно до прогресування тяжкості цього захворювання. Ми вважаємо, що визначення показника МСМ можна рекомендувати, поряд із іншими критеріями, до широкого впровадження у практику установ охорони здоров’я не тільки для оцінки ступеня тяжкості перебігу ЗДА, її динаміки, а і обґрунтування розширення обсягу терапевтичних заходів корекції метаболічних порушень при цьому захворюванні. Показник вмісту МСМ у плазмі хворих на ЗДА є лабільним і змінюється в процесі лікування, тому, на наш погляд, його можна використовувати і для оцінки ступеня компенсації вторинних метаболічних порушень.

Аналіз вікових особливостей змін вмісту МСМ у обстежених хворих показав, що ЗДА у осіб похилого і старечого віку (І група) він був достовірно вищим (р<0,05), ніж у хворих ІІ групи, що свідчило про виразнішу ендогенну інтоксикацію.

Отже, визначення вмісту МСМ у плазмі хворих на ЗДА осіб похилого і старечого віку має важливе діагностичне та прогностичне значення і може служити лабораторним критерієм як для оцінки ступеня вторинних порушень метаболізму при означеному захворюванні, так і ефективності лікування, що проводиться.

Література

1. Воробьев  в геронтологической практике / // Врач. – 2001. – № 12. – С. 22–24.

2. Громашевська Л. Л. «Середні молекули» як один з показників «метаболічної інтоксикації» в організмі / // Лаб. діагностика. – 1997. – № 1. – С. 11–16.

3. Дворецкий  анемии / // Российский мед. журн. – 1997. – № 5 (19). – С. 123–124.

4. Ким З. Депрессия сегмента ST при ишемической болезни сердца с сопутствующей анемией / З. Ким, И. Латфуллин // Врач. – 2002. – № 2. – С. 26–28.

5. Complementary feeding and the control of iron deficiency anemia in the Newly Independent States. Presentation by WHO at a WHO/UNISEF Consultation. – Copenhagen: WHO, Reg. Off. Eur., 2000. – 33 p.

6. WHO. Iron deficiency anaemia: Assessment, prevention and control. – Geneve, 2001. – 114 p.

УДК 615.38.382+612.015.348

ВПЛИВ ФОТОДИНАМІЧНОЇ ВІРУСІНАКТИВАЦІЇ ПЛАЗМИ КРОВІ НА ФРАКЦІЙНИЙ СКЛАД БІЛКІВ ТА АКТИВНІСТЬ ФАКТОРІВ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ

іна, , єва

ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», Київ

Резюме. У роботі наведено дані щодо впливу різних режимів експериментальної фотодинамічної вірусінактивації на показники фракційного складу білків і активність факторів системи гемостазу плазми крові донорів.

Ключові слова: плазма крові донорів, фотодинамічна вірусінактивація, загальний білок, фракційний склад, фактори системи гемостазу.

ВЛИЯНИЕ ФОТОДИНАМИЧЕСКОЙ ВИРУСИНАКТИВАЦИИ ПЛАЗМЫ КРОВИ НА ФРАКЦИОННЫЙ СОСТАВ БЕЛКОВ И АКТИВНОСТЬ ФАКТОРОВ СИСТЕМЫ ГЕМОСТАЗА

, ,

ГУ «Институт гематологии и трансфузиологии НАМН Украины», Киев

Резюме. В работе приведены данные о влиянии различных режимов экспериментальной фотодинамической вирусинактивации на показатели фракционного состава белков и активность факторов системы гемостаза плазмы крови доноров.

Ключевые слова: плазма крови доноров, фотодинамическая вирусинактивация, общий белок, фракционный состав, факторы системы гемостаза.

INFLUENCE OF PHOTODYNAMIC VIRUS INACTIVATION OF BLOOD PLASMA ON FRACTIONAL COMPOSITION OF PROTEINS AND ACTIVITY OF FACTORS of haemostasis system

S.Yu. Sergutina, А.S. Timchenko, S.V. Burnayeva

SI «Institute of Haematology and Transfusiology of NAMS of Ukraine», Kyiv

Summary. The data about the influence of the different regimes of experimental photodynamic virus inactivation on the indices of peptide’s fractional composition and activity of the factors of haemostasis system are given in the article.

Key words: donor blood plasma, photodynamic virus inactivation, whole protein, fractional composition, factors of haemostasis system.

Вступ. Однією з пріоритетних задач сучасної виробничої трансфузіології є забезпечення інфекційної безпеки біопрепаратів, які отримують із плазми крові донорів [1]. Найефективнішим і перспективним є шлях підвищення інфекційної безпеки за рахунок впровадження сучасних методів інактивації та/або деконтамінації патогенів у плазмі крові донорів, одним із яких є фотодинамічна вірусінактивація. Але процес знезараження може негативно вплинути на якість білкових компонентів плазми.

Мета роботи – дослідити вплив різних режимів експериментальної фотодинамічної вірусінактивації з використанням фотосенсибілізатора метиленового синього і дозованого опромінення ультрафіолетовим і видимим світлом на показники білкового складу і лабільні білки системи гемостазу (фактори зсідання крові).

Матеріали і методи. У дослідах використовували зразки свіжозамороженої плазми (СЗП) крові донорів, інфіковані вірусами гепатиту В або С, що були відбраковані Київським міським Центром крові. Після розморожування і центрифугування їх об’єднували в пули (суміш плазми крові від 3–4 донорів у рівних об’ємах) для подальшого експериментального дослідження.

В якості фотосенсибілізатора в роботі був застосований метиленовий синій (МС) виробництва фірми «Merck» (Німеччина) з молекулярною масою 374 а. о.м.

Опромінення ультрафіолетовим (УФО, довжина хвилі λ=254 нм) і видимим (ВС, довжина хвилі λ=640 нм) світлом дослідних зразків пулів плазми крові проводили за допомогою експериментальної моделі «Пристрою для знезаражування рідини» (декл. патент України № 000) [2] при фіксованому об’ємі плазми (20 мл). Дози опромінення складали 75, 90 і 120 Дж.

Показники фракційного складу білків та активність факторів системи гемостазу дослідних зразків плазми визначали до і після проведення фотодинамічної вірусінактивації. Досліджували наступні показники складу білків: загальний білок і його фракції (альбуміни (А) і глобуліни (α1-, α2-, β-, γ-Г)), співвідношення альбумінів і глобулінів (А/Г) та співвідношення альбумінової фракції до суми α1- і α2-глобулінів (А/α1+α2). Загальний білок визначали за загальноприйнятою методикою [3] з використанням тест-набору виробництва ТОВ НВП «Філісіт-Діагностика» (Україна). Склад білкових фракцій досліджу­вали за допомогою турбідиметричного методу, описаного у [4].

Дослідження факторів зсідання крові V, VII, VIII, IX і XI проводили за загальноприйнятими методами [5] з використанням реактивів фірм «ЛКМ» (Україна), «Simko» (Україна) та «Cormay» (Польща).

Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою прикладних комп’ютерних програм STATISTICA 5.5. Результати аналізу вважали достовірними при р < 0,05.

Результати та їх обговорення. Було проведено чотири серії дослідів із визначення впливу різних режимів фотодинамічної вірусінактивації на показники фракційного складу білків і лабільні білки системи гемостазу (фактори зсідання крові).

Попередню обробку зразків СЗП фотосенсибілізатором МС проводили наступним чином: в асептичних умовах при кімнатній температурі без доступу видимого світла в пул інфікованої плазми додавали розчин МС, доводили до кінцевої концентрації 10 мкмоль/л (дослідна проба 2) і витримували протягом однієї години. Після чого плазму розділяли на частини і піддавали різним режимам обробки:

1. Фотосенсибілізація зразків пулів донорської плазми МС (кінцева концентрація в плазмі складала 10 мкмоль/л) протягом однієї години без доступу видимого світла (проба 3).

2. УФО зразків пулів фотосенсибілізованої плазми в дозах від 75 до 120 Дж (проби 4–6).

3. Опромінення пулів фотосенсибілізованої плазми ВС у дозах від 75 до 120 Дж (проби 7–9).

4. Комбіноване застосування УФО і ВС у дозах 90 і 120 Дж для знезараження зразків пулів фотосенсибілізованої донорської плазми (проби 10 та 11).

Зразком порівняння слугувала СЗП після розморожування і центрифугування (вихідна плазма, проба 1).

Результати дослідження впливу різних режимів фотодинамічної вірусінактивації донорської плазми на рівень загального білка та його фракційний склад наведені в таблиці.

Як видно з отриманих даних, показники загального білка, альбумінової і глобулінової фракцій усіх дослідних груп у порівнянні з вихідною плазмою суттєво не змінювалися при різних режимах фотодинамічного знезараження вірусів. Але спостерігалася тенденція зменшення вмісту загального білка з (75,28 ± 4,55) г/л (вихідна плазма) до (72,81 ± 4,51) г/л (проба 11, що відповідає максимальному дозовому навантаженню 120 Дж при комбінованому опроміненні УФ і ВС). Також не було виявлено статистично достовірних змін у жодній із глобулінових фракцій (α1, α2, β і γ) усіх дослідних проб донорської плазми (табл.), і, тим самим, майже не змінювалися співвідношення А/Г та А/α1+α2 (див. табл.).