Гематологія і переливання крові (стр. 65 )

В результате проведения сравнительной оценки площадей ПАЛВ (CD3+) и ЛУ (CD20+) статистически значимых различий между данными обследованных с ИТП и группы сравнения установлено не было (табл. 2).

Таблица 2

Сравнительная оценка площади структурных составляющих белой пульпы селезенки у больных ИТП в зависимости от ответа на спленэктомию

Группы исследования	Площадь ПАЛВ, мкм2	Площадь ЛУ, мкм2	Площадь МЗ, мкм2
Группа сравнения (n=20)	17540 (14326–22372)	64650 (53550–05525)	8850 (4425–17475)
Больные ИТП (n=50)	16423 (13382–20368)	73516 (60574–87775)	55233* (30087–77307)
1 группа (n=34)	17530 (1350–21583)	77720 (60400–98470)	57580* (33526–82670)
2 группа (n=16)	14427 (13503–19681)	71200 (54480–80260)	32150* (24425–60360)

Вместе с тем, при оценке наличия реактивных центров в ЛУ было выявлено, что их количество у больных ИТП составило 6,9%. У лиц с достигнутой ремиссией установлено повышение этого показателя (8,2%), в отличии от значений в группе сравнения (2,8%),
χ2 = 15,87; p = 0,001 и пациентов с рефрактерным течением заболевания (2,4%), χ2 = 11,96; p = 0,0005.

В результате изучения особенностей структуры центральных артерий, выявлено уменьшение толщины их стенок. Причем, полученные данные были отмечены преимущественно у больных 1 группы по сравнению с нормой: 5220 (3948–6882) мкм2 к 8267 (7178–9323) мкм2 соответственно, р = 0,027. Определено достоверное сужение просвета центральных артериол у пациентов как в 1 группе – 491 (336–691) мкм2, так и во второй – 378 (165–631) мкм2 по отношению к нормальным значениям – 1468 (1006–1898) мкм2. Полученные данные могут свидетельствовать о дистрофии стенок артериол за счет тромбоцитопении, а также дезорганизации соединительной ткани сосудов иммунного генеза.

Таким образом, выявлены морфометрические особенности структуры белой пульпы селезенки у пациентов с ИТП в зависимости от ответа на спленэктомию. Изменения МЗ у всех больных указывают, что основные иммуноморфологические процессы происходят именно в этой зоне селезенки. Вместе с тем для лиц 1 группы были характерны признаки, преимущественно связанные с увеличением размеров площади белой пульпы и количества реактивных центров. Отсутствие достоверных различий этих показателей у пациентов с рефрактерным течением заболевания от группы сравнения свидетельствует о менее активных иммунных процессах в селезенке и наличии возможного другого механизма развития ИТП.

Оценка полученных результатов может найти свое отражение в назначении последующей противорецидивной иммуномодулирующей терапии данной категории больных.

Литература

1. Клинико-статистические данные и оценка различных методов терапии идиопатической тромбоцитопеничкской пурпуры / , , [и др.] // Тер. Архив. – 2011. – № 4. – С. 60–65.

2. Лечение больных с резистентной иммунной тромбо­цитопенией: обзор литературы и клинические наблюдения / , , [и др.] // Онкогематология. – 2011. – № 1. – С. 56–63.

3. International consensus report on the investigation and management of primary immune thrombocytopenia / D. Provan, R. Stasi, A. Newland [et al.] // Blood. – 2010. – Vol. 115, № 2. – P. 18–186.

4. Rodeghiero F. Standardization of terminology, definitions and outcome criteria in immune thrombocytopenic purpura of adults and children: report from an international working group / F. Rodeghiero, R. Stasi, T. Gernsheimer // Blood. – 2009. – Vol. 113. – № 11. – P. 2386–2393.

5. Масчан, подходы диагностики и лечения первичной иммунной тромбоцитопении (по итогам совещания совета экспертов) / , , / Вопросы гематологии/онкологии и иммунологии в педиатрии. – 2010. – Т.9, № 4. – С. 5–14.

6. Руководство по гематологии: В 3 т. – Т.3 / Под ред. ; 3-е изд., перераб. и дополн. – М.: Ньюдиамед, 2005. – 416 с.

7. Stasi, R. The stingy bone marrow and the wasteful peripheral blood: a tale of two ITPs / R. Stasi // Blood. – 2011. – Vol.117. – P. 5553–5554.

УДК 615.38 (477)

ДО 60-РІЧЧЯ ВИХОДУ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ПОКАЖЧИКА ЛІТЕРАТУРИ «ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ»

Л. І. Чаплай

ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України»

Резюме. У 2012 році виповнюється 60 років із часу видання бібліографічного покажчика літератури «Переливання крові». Покажчик – результат колективної праці співробітників Київського інституту переливання крові. Ознайомити читача з історією його створення, структурою та обґрунтувати історичну цінність – мета даної публікації.

Ключові слова: бібліографічний покажчик, бібліографія, історія бібліографії.

К 60-ЛЕТИЮ ВЫХОДА БИБЛИОГРАФИЧЕСКОГО

УКАЗАТЕЛЯ ЛИТЕРАТУРЫ «ПЕРЕЛИВАНИЕ КРОВИ»

ГУ «Институт гематологии и трансфузиологии НАМН Украины»

Резюме. В 2012 году исполняется 60 лет со дня издания библиографического указателя литературы «Переливание крови». Указатель – результат коллективного труда сотрудников Киевского института переливання крови. Ознакомить читателя с историей его создания, структурой и обосновать историческую ценность – цель данной публикации.

Ключевые слова: библиографический указатель, библиография, история библиографии.

TO THE 60 YEARS OF EDITION OF BIBLIOGRAPHIC INDEX OF LITERATURE «BLOOD TRANSFUSION»

L. I. Chaplay

SI «Institute of Haematology and Transfusiology of NAMS of Ukraine»

Summary. 70 years from edition of bibliographic index of literature «Blood transfusion» are carried out in 2012. Index is the result of collective labour of employees of the Kiev institute of blood transfusion. The purpose of this publication are to acquaint a reader with history of index creation, his structure and to ground historical value of index.

Key words: bibliographic index, bibliography, history of bibliography.

2012 рік – добра нагода згадати одну із небагатьох визначних віх в історії наукової бібліотеки ДУ «Інститут гематології та трансфузіології НАМН України», а саме 60 років тому побачив світ бібліографічний покажчик літератури «Переливання крові», в якому зібрана література, що вийшла з друку в СРСР за період 1939–1950 рр. Цей покажчик – плід пошукової праці першого завідувача бібліотеки ї. Систематизація та редагування покажчика здійснені ст. н. с. інституту, к. мед. н. Гнєдашем Т. К. (у 1944–1959 рр. директор інституту), та Грінбергом Є. А. [1]. Покажчик вийшов у Київському видавництві «Государственное медицинское издательство УССР» 1952 р. накладом 1500 примірників. Бібліографія створювалася з метою полегшити пошук літератури практичним лікарям, науковцям, студентам та широкому загалу, адже на той час радянська медицина вже мала величезний досвід у царині переливання крові, що отримав своє відображення в численних статтях, монографіях, інструкціях, брошурах. До того ж, вона була відповіддю на численні звернення, що надходили в листах до керівництва інститутів та станцій переливання крові, з проханням розповісти про переливання крові, адже на той час цей метод почав дуже широко застосовуватися в лікувальних закладах при багатьох захворюваннях і допомагав хворим із тяжкими травмами [2]. Не можна було допустити, щоб пішов у забуття досвід, набутий радянською медициною в роки Великої Вітчизняної війни. Усі ці чинники і спонукали колектив авторів до створення бібліографічного покажчика.

Зупинюсь коротко на структурі покажчика. Назва бібліографічного покажчика повністю розкриває його тему. Заголовок та підзаголовок допомагають встановити цільове призначення та тип посібника. На титульному листі зазначені вихідні дані та хронологічні межі відбору літератури.

Бібліографічне видання складається з двох частин – основної і допоміжної. Основна частина вміщує бібліографічні дані літературних джерел на російській та українських мовах, що пов’язані між собою за тематикою і згруповані у 15 розділів та 50 підрозділів. Матеріал розміщений в алфавітному порядку.

На відміну від основної частини, допоміжна є трохи недосконалою. У ній, окрім наявних передмови та змісту, відсутні покажчики, а саме: авторські, предметні, тематичні, хронологічні, що не полегшує пошук необхідних читачу літературних джерел. У передмові викладено програму покажчика. У ній розкривається актуальність теми, історія створення покажчика, наводяться відмінності нового видання від бібліографії з питань переливання крові, де зібрана література до 1938 р. авторів Е. І. Кеніг та І. І. Юровської, що видана до Великої Вітчизняної війни [3].

У передмові відмічено також недоліки бібліографічного покажчика, надаються дані про авторський колектив, а Зміст дає уявлення про структуру видання, допомагає знайти потрібні розділи та підрозділи.

Незважаючи на те, що, за словами авторів, «настоящий указатель не может претендовать на исчерпывающую полноту, так как некоторые статьи, отсутствующие в библиотеках г. Киева, не могли быть включены в указатель» [4], та на зазначені недоліки в структурі покажчика, його інформаційну та історичну цінність не можна недооцінювати.

Створений колективом авторів покажчик не дав піти у забуття друкованим працям, що були написані багато років тому, працям, що є колективною пам’яттю попередніх поколінь, та продовжують слугувати нам на користь нащадкам. Можливо, настане час і укладатиметься нова бібліографія з проблем переливання крові, скромна праця співробітників нашого інституту стане у великій нагоді майбутнім укладачам, а зараз хай вона послужить як бібліографічне видання всім, хто займається історією цієї проблеми.