Гематологія і переливання крові (стр. 48 )

Summary. This article presents the data determine the total IgG and its main sub-classes IgG1-IgG4 by enzyme immunoassay analysis. The role of IgG and its individual subclasses in the development of infectious and inflammatory complications is discussed.

Key words: leukemia, immunity, enzyme immunoassay analysis.

Вступ. Розвиток імунної недостатності у онкогематологічних хворих на фоні основного процесу часто супроводжується зниженням рівня гуморальних носіїв специфічності – імуноглобулінів (Ig). У протиінфекційному захисті найбільш важливу роль відіграють імуноглобуліни класів G, A, M. Водночас IgG складає до 70% усіх сироваткових імуноглобулінів. Концентрація загального IgG у сироватці крові людини коливається у межах 7–18 г/л. Основна біологічна функція IgG – захист організму від фірмакутних бактеріальних і вірусних збудників інфекції та продуктів їх життєдіяльності за рахунок активації комплементу, опсонізації й активації фагоцитозу. Імуноглобуліни цього класу – найчисельніші, високоспецифічні, запускають клітинні й гуморальні фактори імунітету, що сприяє повноцінності імунної відповіді [1].

У той же час склад IgG є гетерогенним, і містить чотири підкласи: IgG1, IgG2, IgG3, IgG4. Вважається, що противірусні антитіла у сироватці крові людини представлені саме підкласами IgG1 і IgG3 [2]. Збудники різних інфекційних захворювань можуть ініціювати продукцію імуноглобулінів певних підкласів. За літературними джерелами, зниження рівня одного підкласу може супроводжуватися збільшенням концентрації іншого, внаслідок чого загальний рівень IgG визначається у межах фізіологічної норми. Так, на фоні дефіциту IgG1, зазвичай, спостерігаються хронічні та рецидивуючі інфекції нижніх дихальних шляхів, які нерідко супроводжуються дефіцитом підкласу IgG3 [3]. Зниження вмісту IgG2 пов’язано з інфекціями, спричиненими інкапсульованими мікроорганізмами, або визначається при рецидивах інфекцій верхніх дихальних шляхів (синусити, отити). Дефіцит IgG2 почасти супроводжується зниженням рівня IgG4. Дефіцит IgG3 у сукупності з дефіцитом IgG1 асоціюється з рецидивами хронічних захворювань легенів [2].

Мета роботи – визначити загальний імуноглобулін G та його підкласи у сироватці крові хворих на гостру мієлоїдну лейкемію (ГМЛ) та В-хронічну лімфоїдну лейкемію (В-ХЛЛ) для встановлення порушень гуморального імунітету при цій патології.

Матеріали та методи дослідження. Дослідження проводили із використанням імуноферментного аналізу (ІФА) за допомогою тест-систем «IgG общий–ИФА–БЕСТ», сер79 та «Подклассы IgG – ИФА–БЕСТ», сер 26 виробництва Вектор Бест, Росія [4, 5]. Виконання всіх етапів аналізу проводили відповідно до інструкцій із використання
до наборів реагентів тест-систем. Облік результатів здійснювали шляхом вимірювання оптичної щільності розчинів у лунках на спектрофотометрі PR-2100 (Sanofe Pasteurs, Франція) у двохвильовому режимі: основний фільтр – 450 нм, референс-фільтр у діапазоні 620–650 нм. Вимірювання проводили через 3–5 хв після зупинення реакції.

Загальний IgG та підкласи IgG1–IgG4 визначали у сироватці крові 35 хворих, серед яких у 11 пацієнтів діагностовано 1 гострий період ГМЛ, у 24 – стадію IВ-IIB В-ХЛЛ. Співставлення показників загального IgG проводили з даними, отриманими за методом радіальної імунодифузії в агаровому гелі (метод Mancini) [6].

Результати досліджень та їх обговорення. За результатами досліджень IgG у сироватках крові за методом Mancini не виявлено дефіциту IgG у 11 осіб з діагнозом ГМЛ, у той час як методом ІФА було визначено дефіцит IgG серед двох осіб із ГМЛ, при цьому його рівень становив 5,0–6,1 г/л (табл. 1).

Таблиця 1

Вміст IgG у сироватці крові хворих за методами Mancini та ІФА

Групи хворих	n	Вміст IgG (мг/мл) за методом, M ± m	Кількість виявлених хворих із дефіцитом IgG за методом
Mancini	ІФА	Mancini	ІФА
абс	%	абс	%
ГМЛ	11	10,5±0,2	9,8±1,2	0	0,00	2	18,2
ХЛЛ з ІЗУ	6	9,7±0,5	5,7±2,4	1	16,7	4	66,7
ХЛЛ без ІЗУ	18	10,1±0,2	5,9±0,9	2	11,1	11	61,1

Серед 24 пацієнтів з В-ХЛЛ зниження рівня IgG було виявлено у
11,1–16,7 % осіб за методом Mancini. Значно більша кількість осіб
із низькими показниками рівня IgG була виявлена серед хворих на
В-ХЛЛ при дослідженнях ІФА. Так, у 61,1–66,7% пацієнтів, як тих, які мали перебіг хвороби з ІЗУ, так і групи хворих без ускладнень, виявлено імунодефіцит IgG, межі значень якого становили 1,8–6,0 г/л.

Дослідження загального IgG за допомогою ІФА дозволило визначити, що у 83,3% хворих на ГМЛ із перебігом основної хвороби без ІЗУ його вміст знаходився в межах значень 7,0–16,0 мг/мл, тобто становив фізіологічну норму (табл. 2). Рівень IgG, IgG1-G4 у межах контрольних значень був характерним для 33,3–83,3% осіб, головним чином за рахунок підкласів IgG4 та IgG2. Проте у 50,0% осіб
був зниженим рівень IgG1, продукція антитіл якого, зазвичай, інтенсивніша, ніж синтез імуноглобулінів інших підкласів.

Таблиця 2

Розподіл хворих на ГМЛ з урахуванням вмісту IgG та підкласів IgG1-G4 у сироватці крові (n=6)

Показники, мг/мл	Фізіологічна норма, мг/мл *	Кількість хворих з показниками
менше за норму	норма	більше за норму
абс	%	абс	%	абс	%
IgG, загальний	7,0–16,0	1	16,7	5	83,3	0	0,00
IgG1	4,9–11,4	3	50,0	2	33,3	1	16,7
IgG2	1,5–6,4	0	0,0	4	66,7	2	33,3
IgG3	0,2–1,1	0	0,0	2	33,3	4	66,7
IgG4	0,08–1,4	0	0,0	5	83,3	1	16,7

Примітка. * Параметри фізіологічної норми наведені за [1].

У 18 хворих на В-ХЛЛ, які на момент дослідження не мали ІЗУ, вміст загального IgG, визначений за методом ІФА, лише у 38,9% випадків був у межах значень фізіологічної норми. Решта хворих на ХЛЛ (61,1%) мали знижені рівні загального IgG (табл. 3). Вивчення вмісту підкласів IgG1-G4 проведено у 26 осіб. 11 хворих цієї групи (61,1%) мали низькі показники загального IgG, що визначались на рівні 1,6–6,0 мг/мл. Рівень показників IgG1-G4 у межах фізіологічної норми мали 38,5–73,1% осіб. Найнижчий рівень у досліджуваних зразках спостерігався стосовно підкласів IgG1 та IgG3. У чотирьох хворих цієї групи, які мали низькі показники загального IgG та IgG1, виявлено ІЗУ, що виникли через проміжок часу від 1 до 6 місяців і мали прояви пневмонії бактеріальної та вірусної етіології, плевриту та сепсису.

Таблиця 3

Розподіл хворих на В-ХЛЛ без ІЗУ з урахуванням вмісту IgG та IgG1-G4 у сироватці крові

Показники, мг/мл	Фізіологіч­на норма, мг/мл	Кількість хворих з показниками
менше за норму	норма	більше за норму
абс	%	абс	%	абс	%
Ig G, загальний n=18	7,0–16,0	11	61,1	7	38,9	0	0,00
Ig G1 n=26	4,9–11,4	8	30,8	11	42,3	7	26,9
Ig G2 n=26	1,5–6,4	5	19,2	10	38,5	11	42,3
Ig G3 n=26	0,2–1,1	3	11,5	10	38,5	13	50,0
Ig G4 n=26	0,08–1,4	1	3,9	19	73,1	6	23,1

У хворих на В-ХЛЛ з ІЗУ (серед ІЗУ діагностовано: пневмонія – 3 випадки; сепсис – 2; реактивація інфекції, що спричинена вірусом Епштейна-Барр – 1); вміст загального IgG, який визначали за методом ІФА, у 66,7% був низьким і становив 1,4–6,1 мг/мл. Проте вміст усіх підкласів IgG1-G4 був підвищеним у 66,7–83,3% осіб (табл. 4).

Таблиця 4

Розподіл хворих на В-ХЛЛ з ІЗУ з урахуванням вмісту IgG
та IgG1-G4 у сироватці крові (n=6)

Показники, мг/мл	Фізіологіч­на норма, мг/мл	Кількість хворих з показниками
менше за норму	норма	більше за норму
абс	%	абс	%	абс	%
Ig G, загальний	7,0–16,0	4	66,7	2	33,3	0	0,00
Ig G1	4,9–11,4	0	0,0	1	16,7	5	83,3
Ig G2	1,5–6,4	0	0,0	1	16,7	5	83,3
Ig G3	0,2–1,1	0	0,0	1	16,7	5	83,3
Ig G4	0,08–1,4	0	0,0	2	33,3	4	66,7

Слід звернути особливу увагу на визначення антитіл підкласу IgG2, які виявлялися в усіх групах, що досліджувалися, на рівні переважно високих значень. Поява цього досить рідкісного підкласу антитіл свідчить про функціонування імунної системи пацієнтів у виснажливих, критичних режимах, і потребує відповідної корекції [2].