Гематологія і переливання крові (стр. 42 )

В останні роки значну увагу привертає розробка засобів зниження автосенсибілізації організму хворих із тяжкими опіками, визначення критеріїв ефективності застосування різних методів лікування на ступінь вираженості автоімунних реакцій при опіковій хворобі [4].

Мета роботи – вивчити ефективність застосування ентеросорбції в профілактиці ушкодження ертроцитів у хворих із тяжкими опіками.

Матеріали та методи дослідження. Нами було обстежено 30 хворих основної групи, яким у комплексній терапії опікової хвороби використовували детоксикаційну терапію та ентеросорбцію. Всі пацієнти знаходились на лікуванні в опікових відділеннях Центру термічної травми та пластичної і відновної хірургії (м. Київ, МКЛ № 2). Дослідження проводили згідно з договором про наукову співпрацю. Із 30 хворих було 29 чоловіків та одна жінка. У всіх пацієнтів полум’я стало фактором термічного ураження. Вік хворих коливався від 14 до 40 років.

Детоксикаційна терапія здійснювалася шляхом проведення трансфузійної терапії за принципом гемодилюції із застосуванням раніше вироблених у клініці об’ємів трансфузійних середовищ залежно від ступеня інтоксикації (тяжкому – 50–60 мл/кг на добу, вкрай тяжкому – 60–80 мл/кг на добу), а також усім хворим у комплексному лікуванні використовували ентеросорбцію за загальноприйнятою схемою.

Контрольну групу склали 30 хворих з опіками, які за віком та тяжкістю ураження відповідали досліджуваній групі.

Дослідження проводили в гострому періоді опікової хвороби на 3–4 добу після травми, в ранньому післяшоковому періоді, на 9–11 добу (опікова токсемія) та 19–21 добу (септикотоксемія).

Усім хворим проводили дослідження показників активності лімфоцитів в автологічному розеткоутворенні з власними еритроцитами та вплив на ці показники автологічної сироватки та її фракцій, функціональної активності моноцитів у НСТ-тесті (спонтанному та індукованому) [2].

Результати та їх обговорення. Проведені дослідження функціональної активності моноцитів – однієї з основних ланок презентації антигенів для імунокомпетентних клітин.

У результаті проведених досліджень встановлено значне зниження показників активності моноцитів у НСТ-тесті у хворих основної та контрольної груп на 3–4 добу після травми – ранній післяшоковий період (табл. 1, 2).

При цьому у хворих основної групи, яким в комплексному лікуванні використовувалася активна ентеросорбція, в стадії опікової токсемії та септикотоксемії встановлено підвищення показників функціональної активності моноцитів у НСТ-тесті по відношенню до вихідних значень на 63,6% (p<0,05). Додаткова стимуляція ліпополісахаридом призводила до деякого зниження показників функціональної активності моноцитів, але ці значення були вище вихідних показників у 2,6 рази (p<0,05) та наближалися до показників спонтанної реакції.

Таблиця 1

Показники функціональної активності моноцитів при опіковій травмі, основна група (М±m, n=30)

Досліджувані показники	Оди­ниці виміру	Терміни дослідження (доба після травми)	Показники здорових осіб (n=10),
3-4	9-11	19-21
Спонтанний НСТ-тест	%	4,7±0,2	7,3±0,5*,**	7,6±0,4*, **	10,2±0,3
Індукований НСТ-тест	%	2,0±0,1*	5,3±0,2*,**	5,5±0,2*	12,7±0,4

Примітки:

1. * – вірогідно порівняно з показниками у здорових осіб (р<0,05);

2. **– вірогідно порівняно з вихідними показниками (р<0,05).

Таблиця 2

Показники функціональної активності моноцитів при опіковій травмі, контрольна група (М±m, n=30)

Досліджувані показники	Оди­ниці виміру	Терміни дослідження (доба після травми)	Показники здорових осіб (n=10),
3-4	9-11	19-21
Спонтанний НСТ-тест	%	4,7±0,2	5,3±0,4*, **	7,6±0,4*,**	10,2±0,3
Індукований НСТ-тест	%	2,1±0,1*	3,2±0,2*, **	3,5±0,2*	12,7±0,4

Примітки:

1.* – вірогідно порівняно з показниками у здорових осіб (р<0,05);

2.** – вірогідно порівняно з вихідними показниками (р<0,05).

У хворих контрольної групи в стадії опікової токсемії та септикотоксемії не встановлено значного підвищення показників індукованого НСТ-тесту, що свідчить про значну пригніченість функціонування даних клітин та їхню неспроможність до адекватної презентації антигенів для імунокомпетентних клітин.

Отримані результати свідчать, що використання активної ентерособції у хворих з опіками основної групи сприяє зменшенню токсичного навантаження на моноцити периферичної крові та збереженню їхньої функціональної спроможності на субкомпенсо­ваному рівні. Дані тенденції зумовлюють підвищення ролі моноцитів у презентації антигенів та регуляції кооперативно-клітинних спів­відношень у розвитку імунологічної відповіді. Порушення механізмів презентації та регуляції в системі імунологічної відповіді, які пов’язані з неадекватним функціонуванням моноцитів, є однією з причин розвитку автоімунних реакцій у хворих із тяжкими опіками.

Нами було проведено дослідження активності лімфоцитів у автологічному розеткоутворенні (АРУ) як показника автоімунних реакцій.

При дослідженні показників активності лімфоцитів в АРУ у хворих основної групи в ранньому післяшоковому періоді на 3–4 добу після травми не було виявлено вірогідних розбіжностей у показниках по відношенню до значень контрольної групи (див. табл. 3).

У стадії токсемії встановлено зниження стимулюючої активності автологічної сироватки крові на показники АРУ у хворих основної групи відносно контрольної групи на 13,1%. При цьому визначено зниження стимулюючої активності альбумінової фракції та фракції сполук середніх розмірів на 25,0%(р<0,05).

Таблиця 3

Показники активності лімфоцитів в автоімунних реакціях з власними еритроцитами у хворих основної групи (М±m, n=30)

Досліджувані показники	Оди­ниці вимі­ру	Терміни дослідження (доба після травми)	Показ­ники здоро­вих осіб (n=10)
3-4	9-11	19-21
Спонтанна реакція	%	18,2±0,4	26,1±0,6*	22,0±0,4*	17,4±0,9
Вплив автологічної сироватки	%	27,6±0,5	30,3±1,1*	37,4±1,1*	19,7±1,3
Вплив альбумінової фракції автологічної сироватки	%	25,7±0,7*	20,5±0,7*	20,3±0,5*	12,5±0,2
Вплив глобулінової фракції автологічної сироватки	%	17,4±0,6*	39,5±1,0*	42,4±0,7*	17,2±0,5
Вплив фракції токсинів середніх розмірів	%	49,3±0,5*	29,7±0,9*	31,9±0,8*	7,2±0,9

Примітки:

1.* – вірогідно порівняно з показниками у здорових осіб (р<0,05),

2.** – вірогідно порівняно з вихідними показниками; (р<0,05).

У стадії септикотоксемії у хворих основної групи відзначено подальше зниження стимулюючої активності цільної сироватки крові на 12,1% пропорційно за рахунок всіх фракцій на 19,7, 13,5 та 21,1% відповідно.

У хворих контрольної групи на 3–4 добу після травми в ранньому післяшоковому періоді виявлена тенденція до підвищення показників активності лімфоцитів у реакції АРУ (див. табл. 4).

Додавання в інкубаційне середовище автологічної сироватки визначало тенденцію до підвищення показників активності лімфоцитів в АРУ, при цьому значну стимулюючу дію мала фракція токсинів середніх і малих розмірів. Внесення даної фракції в інкубаційне середовище сприяло підвищенню показників АРУ стосовно показників здорових осіб у 6,8 раза (р<0,05) і до значень спонтанної реакції у 2,7 раза (р<0,05).

Таблиця 4

Показники активності лімфоцитів в автоімунних реакциях з власними еритроцитами у хворих контрольної групи (М±m, n=30)

Досліджувані показники	Оди­ниці вимі­ру	Терміни дослідження (доба після травми)	Показ­ни­ки здоро­вих осіб (n=10)
3-4	9-11	19-21
Спонтанна реакція	%	17,3±0,4	27,2±0,5*, **	22,2±0,5*, **	17,4±0,9
Вплив автологічної сироватки	%	27,5±0,5	39,2±1,1*, **	42,7±1,1*, **	19,7±1,3
Вплив альбумінової фракції автологічної сироватки	%	23,8±0,8*	27,4±0,6*, **	25,2±0,8*	12,5±0,2
Вплив глобулінової фракції автологічної сироватки	%	16,8±0,6*	40,6±0,8*, **	49,1±0,6*, **	17,2±0,6
Вплив фракції токсинів середніх розмірів	%	47,3±0,7*	39,8±0,8*,**	40,4±0,7*, **	7,2±0,9

Примітки: