Електронний посібник до вивчення курсу Клінічна фармакологія та лабораторний супровід для фармакотерпії (стр. 41 )

Дослідження шлункової секреції

Дослідження шлункової секреції необхідне для виявлення функціональних порушень шлунку, обумовлених розладом нейрогуморальной регуляції і структурними змінам залізистого апарату. Позитивна динаміка в процесі застосування випробовуваного препарату свідчить на користь його ефективності.

Кислотоутворюючу функцію шлунку можна визначати зондським витяганням з шлунку шлункового соку або за допомогою інтрагастральної рН-метрії. Кожен з цих методів несе з собою додаткову інформацію.

Встановлені наступні показники секреції соляної кислоти при фракційному шлунковому зондуванні здорових людей; вони є певною мірою нормативами:

– базальний секрет: дебіт соляної кислоти 0–4 ммоль/год у чоловіків і 0–3,5 ммоль/год у жінок;

– субмаксимальна стимуляція кислотності гістаміном: дебіт соляної кислоти складає, в середньому 9,6± 1,72 ммоль/год з коливаннями від 6 до 14 ммоль/год;

– максимальна стимуляція секреції гістаміном або пентагастріном: дебіт соляної кислоти підвищується до 17,3±3,61 ммоль/год з коливаннями від 9,6 до 22,7 ммоль/год; у жінок ці показники нижче на 25–30%.

Інтрагастральна рН-метрія. Цей метод дозволяє виявити дійсну анацидность, визначати рН середовища в різних точках шлунку і дванадцятипалої кишки, диференційовано оцінювати реакцію залоз кислотопродукуючої зони шлунку на дію стимуляторів або блокаторов секреції. При гиперацидном стані рН тіла шлунку в базальну фазу складає 1,5 і нижче, а в ту, що стимулює – 1,2 і нижче; рН 2,1–5,9 базального секрету і рН 2,1–5,0 що стимулює визначається як гиперацидность; рН вище 6,0 указує на дійсну ахлоргідрію. Про функцію шлунку, що облуговує, судять по рН антрального відділу, де норма рН перевищує 5,0.

При клінічному випробуванні ІПП стан кислотоутворюючої функції шлунку визначається одноразово і, при необхідності, повторно.

Біотрансформація ІПП здійснюється під впливом мікросомальних ферментів печінки, зокрема цитохрому Р–450, активність яких також може змінюватися при комбінації декількох лікарських засобів. Це приводить зазвичай до зміни швидкості метаболізму ІПП і зростанню риски побічних проявів.

Виведення ІПП з організму відбувається, як правило, нирками, з жовчю, із слиною, потім, молоком і легенями. Іноді у разі зміни рН середовища під впливом одних препаратів може істотно мінятися виведення з сечею інших, що сприяє виникненню побічних ефектів.

Послаблюючі ліки та клінічни лабораторни дослідження

Закреп (констіпация) – це рідкісна дефекація, яка буває у пацієнта рідше за 1 раз на 3 дні. До закрепів відносять також твердий кал, отхождення невеликої кількості калу (менше 100 грам), відчуття неповного спорожнення кишечника після акту дефекації. Встановлення причини і механізмів розвитку закрепів визначає вибір лікування. Прийом послаблюючих лікарських засобів (ПЛЗ) можна рекомендувати, якщо вичерпані всі можливості лікування хронічних закрепів без застосування послаблюючих препаратів і виключені важкі органічні захворювання кишечника.

При лікуванні хворих із закрепами використовуються наступні лікарські засоби:

– Осмотичні або сольові послаблюючі, такі, що містять вуглеводи (нормазе), що всмоктуються, або високомолекулярні полімери, сприяючі затримці води (форлакс). Вони підвищують осмотичний тиск химуса в тонкій кишці і сприяють секреції води в її просвіт.

– Лікарські засоби, гальмуючі абсорбцію води з кишечника і стимулюючі секрецію шляхом роздратування хеморецепторів слизистої оболонки переважно товстої кишки (антраглікозіди): препарати листя сенни і сабуру, корінь ревеню, плоди жостеру, кора
жостеру, касторова олія.

– Синтетичні з'єднання: бісакоділ, дулколакс, гутталакс, лаксигал.

– Сольові послаблюючі: сульфат натрію (глауберова сіль), сульфат магнію,
карловарськая сіль.

Засоби, що викликають збільшення об'єму калових мас:

– дісахаріди, що не абсорбуються: лактулоза, сорбітол;

– ламінарія японська (морська капуста), метилцелюлоза, псилліум (фіберлак),
полікарбофіл кальцію, висівки, льняне сім'я.

Засоби, пом'якшувальні калові маси і що полегшують їх просування по кишечнику: вазелінове, мигдалеве, оливкове масло, норгалакс, енімакс. Лікарські засоби, стимулюючі кишковий транзит і зменшуючі внутрішньокишковий тиск: пшеничні висівки, дівізіт, мукофальк.

Синтетичний енкефалічеський агоніст – дебрідат (трімебутін).

Прокінетики: метоклопрамід (реглан, церукал), мотіліум (домперідон), коордінакс (цизапрід, препульсид).

Спазмолітичні засоби (блокатори М-холінорецепторов) при патологічних станах товстої кишки: атропін, апрофен, льовзін, буськопан, метацин, гастроцепін, піренципін.

Міотропні спазмолітичні засоби: но-шпа, папаверин, галідор.

Інгібітори холіноестерази: убретід, прозерін, калімін (пірідостігміна бромід).

Лікарські препарати, хенодеоксихольовую, що містять, і урсодеоксихольовую
кислоти: хенохол, хенофальк, урсофальк.

Препарати природного походження.

Клінічни лабораторни дослідження

1. Загальни клінічни лабораторніи дослідження у динаміці

2. Біохімічна активність мікроорганізмів товстої кишки:

– показники, що характеризують біохімічні взаємозв'язки в мікроценозі всієї популяції в цілому: летючі жирні кислоти, кислоти щавлевооцетова, молочна, а-кетоглутаровая, фенілпропіоновая; л-крезол, індол, скатол, метіламін, гістамін, серотонін;

– показники, характеризуючі внутрі - і міжгрупові біохімічні взаємоз'вязкі в мікроценозі: кислоти оцетова, пропіонова, масляна, молочна, а-кетоглутаровая, щавлевооцетова, грам-крезол, індол, скатол.

– тести абсорбції навантажень: проба з глюкозою або іншими гексозамі (галактозою, фруктозою); проба з дісахарідамі (лактозою, сахарозою, мальтозой); проба з вітаміном В (тест Шиллінга); проба з лактозою; проба з вітаміном А; проба з йодистим калієм; проба із залізом; проба з d-ксилозой; баластні проби: метод Вад де Камера, радіоізотопні методи, дослідження мембранного травлення по ічу, , інському;
еластаза і копрологічний тест, сироватковий набір ІФА, ІФА, набір для аналізу калу.

Дослідження процесу всмоктування в кишечнику (за показанями).

Неспецифічний виразковий коліт

Основні лікарські засоби, вживані при лікуванні хворих з неспецифічним виразковим колітом (НВК).

5-аміносаліцилова кислота і її препарати:

5-аміносаліцилова кислота (5-АСК) інгібірує активність нейтрофільної ліпооксигенази і синтез метаболітов арахидонової кислоти (простагландінов і лейкотрієнів), які є медіаторами запалення; окрім цього, 5-АСК гальмує міграцію, дегрануляцію і фагоцитоз нейтрофілів і секрецію імуноглобулінов лімфоцитами;

Сульфасалазин (салазосульфапірідін) відноситься до азотовмистящим з'едненням сульфапіридину (сульфідину з саліциловою кислотою).

Месалазін (салофальк, месакол) в цілому є 5-АСК без сульфамідної частини і є пентазо-5-аминосалицилової кислотою; пентаза відрізняється сучасною технологією доставки 5-АСК в кишечник.

Препарати 5-АСК в даний час є базисними препаратами для лікування і профілактики рецидивів у випадках легкої і середньої тяжкості запальних захворювань товстої кишки.

Глюкокортікостероід – преднізолон; надає імунодепресивну дію шляхом придушення різних етапів імуногенезу, гальмуючи вивільнення цитокінів (інтерлейкинов-1 -2, γ-інтерферона) з лімфоцитів і макрофагів; окрім цього, преднізолон пригноблює вивільнення еозинофілами медіаторів запалення, а стимулюючи стероїдні рецептори, індукує утворення особливого класу білків – ліпокортінов, що володіють протинабряклою активністю.

Несистемні кортикостероїди:

Преднізолон метасульфобензоат є великою молекулою і створює вищу концентрацію в тканинах товстої кишки в порівнянні з традиційними кортикостероїдами.

Тіксокортол півалат є неглюкокортікоїдним і немінералокортікоїдним дериватом кортизолу.

Беклометазон діпропіонат – кортикостероїд з місцевою протизапальною активністю.

Будезонід (капсули буденофалька) є сильнодіючим кортикостероїдом з швидким виділенням після проходження через печінку.

Імунодепресанти і антіметаболіти:

Циклоспорін вибірково і оборотно змінює функції лімфоцитів шляхом створення
і секреції лімфокинов і їх пов'язання із специфічними рецепторами.

Азатіоприн – препарат, який по хімічній будові і біологічній активності близький до меркаптопурину. 6-меркаптопурін інгібує синтез і взаємоперетворення пурінових

нуклеотідов, що веде до гальмування синтезу ДНК в проліферуючих клітинах за время
S-фазы клітинного циклу.

Метотрексат відноситься до метаболітов і антагоністів фолієвої кислоти і
перешкоджає синтезу пурінових нуклеотідов і тіміділата, порушує синтез ДНК
і РНК, гальмує ділення і зростання кліток.

Інгібітори 5-ліпооксигенази:

Ейкозопентаєнова кислота включається в тканинні мембрани, заміщаючи арахидонову кислоту і змагавшись з нею в процесах метаболізму за участю ферментов
циклооксигенази і ліпооксигенази при утворенні простагландіна Е3 – і лейкотрієну В5, тим самим зменшуючи активність запалення.

Зілеутон – селективний інгібітор 5-ліпооксигенази і антагоніст рецепторів лейкотрієну В4. Ейканол – селективний інгібітор 5-ліпооксигенази. Перспективні протизапальні препарати:

Антагоністи рецепторів ІЛ–1 (талідомід, оксипентіфуллін.

Моноклональні антитіла до TNFp.

Симптоматичні лікарські засоби різних напрямів, лікарські рослини, препарати природного походження.

Клінічни лабораторни дослідження.

Загальни клінічни лабораторніи дослідження у динаміці

Біохімічна активність мікроорганізмів товстої кишки:

– показники, що характеризують біохімічні взаємозв'язки в мікроценозі всієї популяції в цілому: летючі жирні кислоти, кислоти щавлевооцетова, молочна, а-кетоглутаровая, фенілпропіоновая; л-крезол, індол, скатол, метіламін, гістамін, серотонін;

– показники, характеризуючі внутрі - і міжгрупові біохімічні взаємоз'вязкі в мікроценозі: кислоти оцетова, пропіонова, масляна, молочна, а-кетоглутаровая, щавлевооцетова, грам-крезол, індол, скатол.

– тести абсорбції навантажень: проба з глюкозою або іншими гексозамі (галактозою, фруктозою); проба з дісахарідамі (лактозою, сахарозою, мальтозой); проба з вітаміном В (тест Шиллінга); проба з лактозою; проба з вітаміном А; проба з йодистим калієм; проба із залізом; проба з d-ксилозой; баластні проби: метод Вад де Камера, радіоізотопні методи, дослідження мембранного травлення по ічу, , інському;
еластаза і копрологічний тест, сироватковий набір ІФА, ІФА, набір для аналізу калу.