Електронний посібник до вивчення курсу Клінічна фармакологія та лабораторний супровід для фармакотерпії (стр. 46 )

Екстракт соку грейпфрута входить до складу ряду фітопрепаратів. Широко відома здатність соку грейпфрута інгібірувати CYP3А4. Продемонстровано, що сумісне застосування соку грейпфрута з лікамі-субстратами CYP3А4 збільшує їх біодоступність, що супроводиться збільшенням риски виникнення небажаних реакцій. Сік грейпфрута збільшує біодоступність ніфедіпіна, мідазолама, тріазалама, цизапріда, циклоспоріна більш ніж на 50%. Припускають, що активним компонентом соку грейпфрута, CYP3А4, що інгібірує, і глікопротєїн-Р, є фумарокумаріни 6,7-гидроксибергамотін і у меншій мірі ніренгинін.

Глікопротєін-Р є АТФ-залежний білок-переносник, локалізований на апікальной мембрані кліток слизової оболонки кишечника (ентероцитах), гепатоцитов, епітеліоцитов ниркових канальців. Субстратами глікопротєїна-Р є серцеві глікозиди, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, макроліди, фторхинолони, інгібітори ВІЧ-протєїнази, статіни, багато протипухлинних засобів. У кишечнику глікопротєїн-Р перешкоджає всмоктуванню ліків, а в нирках і в печінці сприяє активній секреції в сечу і в жовч відповідно.

Таблиця 7

Рослини, що індуктують ізоферменти цитохрому Р-450

Рослини	Індуковані ізоферменти цитохрому Р-450
Расторопша плямиста Silybum marianum (силібін)	CYP2C9, CYP3A4
Ехінацея пурпурна Echinacea purpurea	CYP1A2, CYP3A4 (у кишечнику)
Зелений чай Camellia sinensis	CYP3A4 (у кишечнику)
Часник Allium savitum (алліцин)	CYP2E1
Пуєрерія лопастая Pueraria lobata (пурерарін)	CYP2B1, CYP2E1, CYP3A4
Лимонник Schisandra fruit (гомісин З)	CYP1A2, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4
Дудник даурський Angelica dahurica	CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP3A4
Болдо Peumus boldus	CYP1A2, CYP3A4
Елеутерокок колючий Eleutherococcus senicosus	CYP3A4
Котячий кіготь Uncaria tomentosa	CYP3A4
Ромашка аптечна Matricaria chamomilla	CYP3A4
Бузина чорна Sambucus Canadensis	CYP3A4
Желтокорень канадський Hydrastis canadensis	CYP3A4, CYP2D6
Солодка гола Glycyrrhiza glabra	CYP3A4
Черемха пізня Prunus serotina	CYP3A4
Нотоптерігамус надрізаний Notopterygium incisum	CYP3A4
Дудник китайський Angelica sinensis	CYP3A4
Сапожниковія растопирчатая Saposhnikovia divaricate	CYP3A4

Індуктори глікопротєїна-Р сприяють пригнобленню всмоктування ліків і прискоренню їх виведення, призводячи до зниження їх концентрацію і ослабленню фармакологічних ефектів. Навпаки, інгібітори глікопротєїна-Р підвищують всмоктування ліків і пригноблюють їх виведення, що приводить до підвищення їх концентрації і підвищення риски розвитку НЛР.

Є дані про те, що екстракт звіробою є також індуктором глікопротєїна-Р. Сумісне застосування препаратів звіробою з лікамі-субстратами глікопротєїна-Р призводить до зниження концентрації останніх в плазмі крові, що чревато зниженням ефективності фармакотерапії. Так, показано, що по описаному механізму екстракт звіробою знижує концентрацію інгібіторів ВІЛ-протєїназ індінавіра і саквінавіра, а отже і ефективність цих ліків у хворих ВІЛ-інфекцією. Вивчення фармакокінетики дігоксина у хворих, що одночасно приймають екстракт звіробою, показало зниження концентрації дігоксина в плазмі крові майже в 2 рази. Екстракт конюшини лугового (Trifoliumpratense) також здатний індукувати глікопротєїн-Р, імовірно за рахунок біоханіна. Наслідком цього є підвищення всмоктування і пригноблення виведення дігоксина і вінбластіна під дією екстракту конюшини лугової.

Біологічно активні речовини що містяться в лікарських засобах природного походження, мають найбільш важливе значення для застосування в медицині

Алкалоїди:

Похідні піридину і піперидину (анабазін, ізопеллетьерін).

Похідні піролідину.

Тропанови алкалоїди (гиосциамін, атропін, скополамін, кокаїн).

Похідні пірролізідіна (платифілін, сенецифіллін).

Похідні хіноліну (хінін, хінідин, ехінопсин).

Похідні хинолізідіна (пахикарпін, термопсин, анагирін, гомотермопсин, мопсин, цитизин, нуфлєїн, свкурінін).

Похідні ізохіноліну

Похідні фенантренізохиноліна (морфін, кодеїн, тебанін).

Похідні бензілізохиноліна (папаверин, кодеїн, нарцеїн).

Похідні бензофенантрідіна (сангвінарін, хелерітрін, хелідонін).

Похідні тетрагидроїзохиноліна (глауцин).

Похідні діїзохиноліна (берберин, гиндарін, стефаглабрін).

Похідні бісбензілізохиноліна (тубокурарін).

Похідні індолу (резерпін, аймалін, стрихнін, вінбластін, ергоалкалоіди, галантамін, бруцин, лікорин, гармін).

Алкалоїди дітерпенової структури (кондельфін, аконітін, дельсимін).

Стероїдні алкалоїди, або глікоалкалоїди (соласодін, соламаргин, соланідін, томатідін).

Похідні імідазолу (пілокарпін).

Пурінови алкалоїди (теофілін, теобромін, кофеїн).

Ациклічні алкалоїди (сферофізін, ефедрин, капсиццин, колхамін, колхіцин).
Стероїдні (серцеві) глікозиди. У медицині знайшли застосування сердечни глікозиди 12 агліконов.

Гіркота неглікозідниє (гумулон, лупулон, еуфорбон, геленін, артемізін, сантонін, тімпінеллін і ін.).

Кумаріни (дикумарол); фурокумарини.

Ефірні масла (вуглеводні: гептан, мирцен, сальвен, терпінени; спирти:
роднол, цитранелол, гераніол; альдегіди: цитрал, цитронеллал; кетон: ментон, пулегон,
карвон; складні ефіри: ліналліловий ацетат, м'ятний ізовалеріанат; лактони:
кумарін, геленін).

Смоли (резіносмоли, резінолови кислоти, резінолретіни, глікоретіни).

Дубильні речовини:

Гідролізовані (галлотанніни, еллаготанніни, нецукрові ефіри карбонових кислот).

Конденсовані (похідні катехінів (флаван-3-олов), лейкоантоцианідний (флаван-3,4-діолов), оксистілбенов).

Вітаміни (провітамін А; Вр В2, В4; З; РР; Е; фолієвая, параамінобензойна кислоти і ін.).

Гормони (ауксини А і В; гетероауксин, глікокиніни).

Ферменти (гідролази: ліпаза, таназа, фосфатаза, сахароза і др.; десмолази: оксидази, пероксидази, каталази).

Хромони (3-метілхромон, використовуваний у вигляді препарату кродімін, 2,5,8–
тіметілхромон).

Хлорофіли

Органічні кислоти (лимонна, винна, янтарна, щавлева, хінна, саліцилова, валеріанова, олеїнова і ін.).

Ліпіди (дійсні ліпіди – трігліцеріди і нейтральні жири; ліпоїди – жироподібні речовини: фосфоліпіди, гліколіпіди, стеріни, стеріди, воску).

Вуглеводи (моно-, ді-, трі-, тетрасахаріди; цукрові спирти: еритрит,
адоніт, маніт, сорбіт; полісахариди: клітковина, крохмаль, інулін, пектин, слизи).

Фарбувальні речовини (лікопін, каротин, ксантофілл, лютеїн, хлорофіл).

Амінокислоти (лейцин, тирозин, аргінін і ін.); аміди (аспарагин, глютамін,
гванідін); аміни (холін, мускарин, тирамін); бетаїн (бетаїн, герцинін, стахідрин,
тригонелін).

Білкові речовини (альбумін, льовкозін, токсиальбумін, глобуліни).

Фітонциди: органічні кислоти (бензойна, саліцилова і ін.); флавоноїди (катехіни, флавоноли, флавони та ін.); ефірні масла; сірковмісні з'єдінення та ін.

Макроелементи (натрій, калій, фосфор, кальцій, вуглець, водень, кисень,
азот), мікроелементи (цинк, мідь, марганець, кобальт, хром, йод, бор, фтор і ін.).

Флавоноїди: власне флавоноїди, ізофлавоноїди, неофлавоноїди, біфлавоноїди (рутинів, цитрин, кверцетин, гіперозид, катехінів сподіваючись, кемпферол і ін.).

Антрахинони

Антраценові похідні, в більшості випадків глікозиди – аглікони, в хімічній структурі яких містяться антрахінон або його створення форми – антрон і антранол.

Аспекти сучасних технологій автоматизованих клініко-лабораторних досліджень

Сучасні технології автоматизованих клініко-біохімічних досліджень на основі фотометричного аналізу абсорбції (біохімічні полуавто - і автоаналізатори)

Однією з особливістій сучасної медицини є розширення спектру і об'єму виконання лабораторно-діагностичних досліджень. Це стало можливим завдяки розробці нових, більш інформативних (в порівнянні з раніше відомими) лабораторних тестів, а також автоматизації найтехнологічнішої процедури аналізу при проведенні клініко-біохімічних, гематологічних, загальноклінічних, імунологічних, гормональних досліджень.

В більшості ординарних клініко-діагностичних лабораторій практикується ручний (мануальний) метод аналізу, що базується на безпосередній участі лаборанта в здійсненні всіх основних етапів клініко-лабораторного дослідження: узятті біологічного матеріалу, реагентів, їх змішування, інкубації, реєстрації аналітичного сигналу (на фотометрі або іншому приладі), розрахунку концентрації визначуваної речовини. При цьому навіть незначні відхилення в умовах виконання аналізу (що неминуче виникають при постановці великої кількості проб) здатні істотно впливати на кінцевий результат лабораторного дослідження.

Метод фотометрії дозволяє абсолютно специфічно і з високою чутливістю визначати відновлені пірідіннуклеотіди (НАД • Н2, НАДФ • Н2) і ферменти, що каталізують реакції з їх участю.

Каталітичні методи можуть бути здійснені і без використання пірідінкоферментів (НАД, НАД • Н2): прикладом може служити визначення активності лужної і кислої фосфатаз, холіноестерази, гамаглутамілтранспептідази. В більшості своїй вони реалізуються шляхом фотометрії розчину у видимій області спектру.