Електронний посібник до вивчення курсу Клінічна фармакологія та лабораторний супровід для фармакотерпії (стр. 44 )

Імунологічні методики:

Визначення серологічних маркерів пухлин з використанням моноклональних антитіл.

Діарея, фармакотерапія та лабораторне супроводжування

Антібіотікотерапія: похідні 8-оксихиноліна (нітроксолін, 5-НОК); фторхинолони (тарівід, цифран і ін.); сульфаніламідни препарати (сульгин, фталазол, бісептол і ін.); похідні нітрофурана (фурадонін, фуразолідон); інтетрікс, ефективний відносно більшості грампозитивних і грамнегативних патогенних кишкових бактерій, містить тіліхинол, тіліхинол Н-додецил сульфат, тілброхинол; ерсефуріл, містить в одній капсулі 0,2 грама ніфуроксазіда;

депендал-м, містить фуразолідон і метронідазол; ентероседів, містить стрептоміцин, бацитрін, пектин, каолін, менадіон натрію і цитрат натрію.

Бактерійні препарати: бактісубтіл, є культурою бактерій Ip-5832 у вигляді спор, карбонат
кальцію, біла глина, окись титана і желатин; ентерол, містить ліофілізовану культуру Saecharamyces doulardii; біфідумбактерін, біфікол, лактобактерін, лінекс, ацилакт, нормафлор;

хилак форте, є стерильний концентрат продуктів обміну речовин нормальної мікрофлори кишечника: молочну кислоту, лактозу, амінокислоти, жирні кислоти.

Симптоматичні засоби: смекта, містить діоктаедрічний смектіт, який володіє сильними
адсорбуючими властивостями; природний очищений алюмінієво-магнієвий силікат в колоїдній формі (аттапульгит), володіє властивістю адсорбувати патогенні збудники; таннакомп, містить альбумінат таніну, лактат етакрідіна, надає терпку і протизапальну дію;

полікарбофіл кальцію; білігнін, препарат показаний при хологенной діареї; холестирамин (вазазан, квестран), показаний при хологенной діареї.

Регулятори рухової активності шлунку і кишечника: імодіум (лоперамід), знижує тонус і моторику кишечника, позбавлений цінтралових опіаподобних ефектів; сандостатін (октреотід) – синтетичний аналог соматостатіна, що є інгібітором синтезу активних секреторних агентів, у т. к. пептидів і серотоніна, сприяє зниженню секреції і моторної активності кишечника.

Регидратация: глюкозоелектролітни розчини; регидрон.

Лікарські рослини, препарати природного походження

Метою клінічних досліджень антидіарейни лікарськи засоби (АДЛЗ) є отримання науковими методами оцінок і доказів ефективності і безпеки цих лікарських засобів, даних про очікувані побічні ефекти від застосування АДЛЗ і про ефекти взаємодії з іншими лікарськими засобами. Завданнями клінічного випробування нових АДЛЗ є:

Патогенетичні особливості діареї

Діарея (пронос) – часте або одноразове спорожнення кишечника з виділенням рідких калових мас більше 250 грамів / діб. Будь-яка діарея – це клінічний прояв порушення всмоктування води і електролітів в кишечнику. У патогенезі діареї беруть участь чотири механізми: кишкова гіперсекреція, підвищення осмотичного тиску в порожнині кишки, порушення транзиту кишкового вмісту і кишкова гіперексудата. Діарея вважається за гостру, якщо її тривалість не перевищує 2–3 тижнів, і хронічною – якщо вона триває 4–6 тижнів і більш.

Патогенез діареї

1.Секреторна діарея (підвищена секреція води і електролітів в просвіт кишки).

1.1. Пасивна секреція: збільшення гідростатичного тиску при поразці лімфатичних судин
кишечника (лімфангиектазія, лімфома, амілоїдоз, хвороба Уїппла); збільшення гідростатичного тиску при недостатності правого шлуночку серця.
1.2. Активна секреція: дія секреторних агентів, пов'язаних з активацією системи аденілат-
циклаза-цАМФ: жовчних кислот, жирних кислот з довгим ланцюгом, бактерійних
ентеротоксинів (холерного вібріона, ешеріхиі коли та ін.); дія секреторних агентів, пов'язаних з іншими внутріклітинними вторинними мессенджерамі: послаблюючих засобів (бісакоділ, фенолфталеїн, касторова олія), глюкагон, простагландіни, серотонін, кальцитонін,
субстанції Р, бактерійни токсинів (стафілокок, Cl. Perfringens і ін.).

2. Гіперосмолярна діарея (понижена абсорбція води і електролітів).

2.1. Порушення травлення і всмоктування: порушення всмоктування (глютенова ентеропатія, ішемія тонкої кишки, природжені дефекти абсорбції); порушення мембранного травлення (дісахарідазна недостатність і ін.); порушення порожнинного травлення унаслідок дефіциту панкреатичних ферментів (хронічний панкреатит, рак підшлункової залози), дефіциту жовчних солей (механічна жовтяниця, хвороби і резекція кишки).

2.2. Недостатній час контакту химуса з кишковою стінкою при: резекції тонкої кишки;

ентероентероанастомозе і міжкишковому свищі (хвороба Крону).

3. Гіпер - і гіпокинетична діарея (підвищена або сповільнена швидкість транзиту кишкового вмісту).

3.1.Підвищена швидкість транзиту химуса по кишечнику: неврогенна стимуляція (синдром роздратованого кишечника, діабетична ентеропатія); гормональна стимуляція (серотонін, простагландіни, секретин, панкреозимін); фармакологічна стимуляція (послаблюючі антрохинонового ряду, ізофенін, фенолфталеїн).

3.2. Сповільнена швидкість транзиту: склеродермія (поєднується з синдромом бактерійного обсіменіння тонкої кишки); синдром «сліпої» петлі.

4. Ексудативна діарея («скидання» води і електролітів в просвіт кишки).

Запальні захворювання кишечника (неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крону).
Кишкові інфекції з цитотоксичною дією (дизентерія, сальмонельоз).

Ішемічна хвороба тонкої і товстої кишок.

Ентеропатії з втратою білка ( І., 2002).

Лабораторні методи дослідження

Гемограма, загальноприйняті біохімічні дослідження крові, сечі. Вельми значущими є ознаки можливої анемії, гипо - і диспротеїнемії, дісліпідемії, порушення змісту електролітів калія, натрію, магнію, заліза і ін., глюкози.

Макро - і мікроскопічне дослідження калових мас. Копрологічне дослідження калових мас.

Бактеріологічне дослідження.

Радіонуклідні методи для оцінки ексудативної ентеропатії за допомогою
Альбуміну, що мітиться 13Ро; 51Сг; 67Сu-церулоплазмина; 5Те-декстрана; 95Nb-
альбумина.

Імуноелектрофоретичні дослідження білка в кишковому соку для дослідження ступеня ексудації.

Дихальний водневий тест для визначення динаміки бактерійної
обсемененості кишечника.

Дослідження швидкості транзиту по тонкій кишці за допомогою лактулози і
водневого тесту, а також тесту з карміновим червоним.

Дослідження моторно-евакуаторной функції кишечника: реєстрація внутрішньокишкового тиску (баллонографічни), метод відкритого катетера, тензометрія, імпедансометрія; реєстрація біопотенціалів шлунку і кишечника; фонографія; радіотелеметрія; рентгенологічні методики;

методики, засновані на застосуванні фарбувальних, рентгеноконтрастних або радіонуклідних міток.

Аспекти виразкової хвороби шлунку і дванадцятипалої кишки

Під виразковою хворобою шлунку і дванадцятипалої кишки в даний час розуміється циклічно протікаюче захворювання, що супроводиться утворенням виразки (виразок) в одному або обох цих органах і що триває 4–6 тижнів. Процес завершується формуванням «червоного», а потім «білого» рубця. Утворення виразки в шлунку і дванадцятипалій кишці відображає порушення рівноваги між станом захисних (протектівних) чинників, що оберігають цілісність гастродуоденальних тканин, і агресивних (ушкоджувальних), головне з яких – надмірна кислотно-пептична дія, доповнена гелікобактерною інвазією.

Агресивні чинники: підвищення кислотно-пептичної активності слизистої оболонки шлунку при збільшенні маси секреторних кліток; порушення моторно-евакуаторної функції шлунку і дванадцятипалої кишки; гелікобактерна інвазія.

Захисні чинники: резистентність слизової оболонки до дії агресивних чинників; слізеутворення в шлунку; продукція бікарбонатів; нормальна регенерація поверхневого епітелію слизової оболонки при хорошому кровопостачанні шлунку або дванадцятипалої кишки; нормальний вміст простагландінов в слизистій оболонці; імунний захист.

Вважається за безперечний, що, незалежно від вигляду вживаних в процесі лікування виразкової хвороби, для досягнення мети – швидкого і повноцінного, без рецидивів, відновлення слизової оболонки шлунку або дванадцятипалої кишки – необхідно вирішити наступні клінічні завдання: понизити надмірну кислотно-пептичну продукцію; відновити координовану антродуоденальну моторику; добитися ерадикації Helicobacter pylori;

підвищити резистентність слизової оболонки шлунку або дванадцятипалої кишки.

Відомі наступні лікувальні підходи, сприяючі ремісії хвороби і прискорюючі процес рубцювання виразкового дефекту шлунку або дванадцятипалої кишки: охоронний режим; раціональна дієта; фізіотерапія; фармакотерапія: неселективні периферичні м-холінолітіки (атропіну сульфат, метацин, платифілін гидротартрат); препарати, селективно блокуючі м-холінорецептори (піренцепін, гастроцепін, оксифенциклімін, піфамін); препарати, антагоністи Н2-рецепторов декількох «поколінь» (циметідінів, ранітідін, фамотідін і ін.); препарати, антагоністи рецепторів гастрину (проглумід, мілід); препарати, інгібітори протонної помпи декількох «поколінь»(Н+К+-АТФ-атази) – омепразол, лансопразол, пантопрозол, рабепразол; препарати, антагоністи кальцію (верапаміл, ніфедіпін); цитопротектори (сукральфат, де-нол, вентріксол і ін.); антацидні препарати (гідрокарбонат натрію, карбонат кальцію, гидроокись магнію, альмагель, фосфалугель, маалокс і ін.); антипептичні препарати (ульцермін, камілозід); дегидропростагландін Е2 – енпростіл; препарати, що впливають на нейрогуморальну регуляцію: психотропні засоби (еленіум, амітріптілін і ін.); блокатори центральних дофамінових рецепторів (метоклопрамід, церукал, еглоніл і ін.); центральні холінолітіки (амізіл, метамізіл, амедін); гангліоблокуючі засоби (бензогексоній, дікалін, кватерон і ін.); ерадикація Helicobacter pylori: Н2-блокатори, блокатори Н+К+-АТФ-атази, препарати вісмуту, антибіотики, метронідазол і др.; лікарські засоби природного походження.

Лабораторні дослідження.

Загальноприйняте клінічне дослідження крові відображає характер гемопоезу і значна зміна числових показників гемограми в процесі лікування можуть бути наслідком несприятливих зрушень в перебігу хвороби або токсичній дії випробовуваного препарату.

Зміни лабораторних показників сечі не характерні для виразкової хвороби і виникають зазвичай при супутніх захворюваннях або ускладненнях основного захворювання.