Катаракта (стр. 28 )

19.  Dahan E, Drusedau MU. Choice of lens and dioptric power in pediatric pseudophakia. J Cataract Refract Surg 1997; 23 Suppl 1:618-23.

20.  Lambert SR, Buckley EG, Plager DA et al. Unilateral intraocular lens implantation during the first six months of life. J AAPOS 1999; 3:344-9.

21.  Flitcroft DI, Knight-Nanan D, Bowell R et al. Intraocular lenses in children: changes in axial length, corneal curvature, and refraction. B. J Ophthalmol 1999;83:265-9.

22.  Ashworth JL, Maino AP, Biswas S et al. Refractive outcomes after primary intraocular lens implantation in infants. Br J Ophthalmol 2007;91:596-9.

23.  Enyedi LB, Peterseim MW, Freedman SF et al. Refractive changes after pediatric intraocular lens implantation. Am J Ophthalmol 1998;126:772-81.

24.  Chen TC, Bhatia LS, Halpern EF, Walton DS. Risk factors for the development of aphakic glaucoma after congenital cataract surgery. Trans Am Ophthalmol Soc 2006; 104:241-51.

25.  Rabiah PK. Frequency and predictors of glaucoma after pediatric cataract surgery. Am J Ophthalmol 2004;137:30-7.

26.  Wong IB, Sukthankar VD, Cortina-Borja M, Nischal KK. Incidence of Early Onset Glaucoma after Infant Cataract Extraction With and Without Intraocular Lens Implantation. Br J Ophthalmol 2009 May 14. [Epub ahead of print].

27.  Vishwanath M, Cheong-Leen R, Taylor D et al. Is early surgery for congenital cataract a risk factor for glaucoma? Br J Ophthalmol 2004; 88:905-910.

28.  Watts P, Abdolell M, Levin AV Complications in infants undergoing surgery for congenital cataract in the first 12 weeks of life: is early surgery better?J AAPOS 2003;7(2):81-5.

29.  Brown SM, Hodges MR, Corona J. Relaxation of postoperative astigmatism after lens implantation through a 6.25 mm scleral wound in children. Cataract Refract Surg 2001;27(12):2012-6.

30.  Spierer A, Bar-Sela SM Changes in astigmatism after congenital cataract surgery and intraocular lens implantation: a comparative study. Arch Ophthalmol 2004;122(5):695-7.

31.  Hazirolan DO, Altiparmak UE, Aslan BS, Duman S. Vitrectorhexis versus forceps capsulorhexis for anterior and posterior capsulotomy in congenital cataract surgery. J Pediatr Ophthalmol Strabismus 2009;46(2):104-7.

32.  Comer RM, Abdulla N, O'Keefe M. Radiofrequency diathermy capsulorhexis of the anterior and posterior capsules in pediatric cataract surgery: preliminary results. J Cataract Refract Surg 1997;23 Suppl 1:641-4.

33.  Dholakia SA, Praveen MR, Vasavada AR, Nihalani pletion rate of primary posterior continuous curvilinear capsulorhexis and vitreous disturbance during congenital cataract surgery. J AAPOS. 2006;10(4):351-6.

34.  Nischal KK. Two-incision push-pull capsulorrhexis for pediatric cataract surgery. J Cataract Refract Surg 2002; 28:593-5.

35.  Hamada S, Low S, Walters BC, Nischal KK. Five-year experience of the 2-incision push-pull technique for anterior and posterior capsulorrhexis in pediatric cataract surgery. Ophthalmology 2006; 113:1309-14.

36.  Lambert SR, Lynn M, Drews-Botsch C, Loupe D, Plager DA, Medow NB, Wilson ME, Buckley EG, Drack AV, Fawcett SL A comparison of grating visual acuity, strabismus, and reoperation outcomes among children with aphakia and pseudophakia after unilateral cataract surgery during the first six months of life. J AAPOS 2001;5(2):70-5.

37.  Kuhli-Hattenbach C, Lüchtenberg M, Kohnen T, Hattenbach LO. Risk factors for complications after congenital cataract surgery without intraocular lens implantation in the first 18 months of life. Am J Ophthalmol 2008;146(1):1-7.

38.  Zetterström C, Kugelberg M Paediatric cataract surgery. Acta Ophthalmol Scand 2007;85(7):698-710.

7 Анестезія. А

Цей розділ слід розглядати в поєднанні з настановою Королівського коледжу офтальмологів / Королівського коледжу Анестезіологів “Місцева анестезія при внутрішньоочній хірургії”

7.1 Історія питання. А

За останні двадцять років у Великобританії відбулися кардинальні зміни в анестетичній практиці очної хірургії. Використання місцевої анестезії (МA) збільшилося з 46% у 19911 році до 75% - 86% у 1996-72,3 і стабілізувалося на рівні 96% в 2003-6 рр.4.5

Застосування седації із МA знизилося з 45% у 1991 році до приблизно 6% в 1996 2 році з 3,9% у 20032,4році і 1,4 % у 2006 році4.

Успішна хірургія катаракти одного дня використовувала різні методи загальної анестезії (ЗА)6 і методи МА.4,7,8,9 Більшість пацієнтів на операцію з приводу катаракти – це люди похилого віку з вже існуючими медичними проблемами. Місцеві анестетики більш переважні, оскільки, як правило, асоціюються із нижчою частотою ускладнень і викликають менший загальний вплив на стан організму.

ü	Національний огляд застосування місцевої анестезії в очній хірургії 1996 року

підтвердив, що серйозні системні ускладнення можуть відбутися із усіма типами МА, але рідко (3,4 на 10 000), хоча є підозра заниження даних.10 У 2007 році дослідження BOSU,11 а в 2009 році електронний багатоцентровий аудит 55567 операцій5 повідомили про значне збільшення частоти серйозних ускладнень (потенційно небезпечних для життя чи зору) із тонкоголковою МА. Останнє дослідження показало 2,5-кратне збільшення ризику серйозних ускладнень при застосуванні методів із гострими голками в порівнянні з методами анестезії за допомогою субтенонової канюлі.5

Жоден із методів МА не повністю вільний від ризику серйозних системних реакцій та ускладнень. Ризик не обов'язково є прямим наслідком конкретного методу МА, але може пов'язуватися із іншими факторами, в тому числі: із вже існуючими медичними станами, тривогою, болем і стрес-реакцією на операцію та інші.

КОМЕНТАРІ РОБОЧОЇ ГРУПИ

В Україні спостерігається загальносвітова тенденція: максимальне намагання відійти від загальної анестезії та при застосуванні місцевої обирати найменшінвазивний та травматичний вид за /для запобігання серйозних системних реакцій та ускладнень у пацієнтів.

7.2 Організація офтальмологічних анестезіологічних послуг. А

•  Мультидисциплінарна командна робота є ключовою в амбулаторній хірургії катаракти і має важливе значення на кожному етапі процесу.

•  Кожна бригада повинна визначити анестезіолога із загальною відповідальністю за офтальмологічні послуги.

•  Ретельний запис важливих даних є необхідною умовою для гарної комунікації, безпечної практики, клінічного управління та аудиту.

КОМЕНТАРІ РОБОЧОЇ ГРУПИ

В Україні анестезіологічний супровід залежить від рівня хірургічного стаціонару, що надає допомогу у певному обсязі та може різнитися в медичних закладах різних рівнів надання спеціалізованої офтальмологічної допомоги.

7.3 Рекомендація щодо виду анестезії. А

Хірургічна оцінка повинна включати рекомендації щодо типу анестетика для конкретного пацієнта. Це залежить від психологічних аспектів пацієнта і хірурга, особливостей очного яблука і орбіти, а також очікуваних труднощів операції. Методи анестезії за допомоги гострої голки мають більш високий ризик очних і системних ускладнень5,11, ніж методи субтенонової або місцевої анестезії і повинні використовуватися тільки тоді, коли анестезіолог і офтальмохірург вважають її абсолютно необхідними.

Анестезія. С

Хірургія катаракти може проводитися із застосуванням різних методик анестезії, що включають загальну й місцеву анестезію (наприклад, ретробульбарна, парабульбарна, субтенонова ін’єкція, місцева та інтракамеральна). Планований метод анестезії потрібно обговорити з пацієнтом, щоб він знав, чого очікувати в плані болю, дискомфорту, рівня свідомості, зорових відчуттів і ускладнень. Використовувані методики анестезії не виявляють істотного впливу на кінцевий результат хірургічної операції катаракти в аспектах гостроти зору, зорової функції, ускладнень, негативних наслідків та задоволеності пацієнта.261-268

Місцева (регіонарна) анестезія зазвичай є найбільш бажаною у поєднанні з седацією/аналгезією або без неї. Загальна анестезія може використовуватися за необхідності для тих пацієнтів, які мають щодо неї медичні, психологічні або хірургічні показання. В огляді досліджень хірургії катаракти із застосуванням місцевої анестезії дослідники прийшли до висновку про те, що комбінація анестетичних стратегій при хірургії катаракти є безпечною та ефективною і що вона забезпечує чудове зниження больових відчуттів пацієнта в ході операції.261,265-269

Багато пацієнтів, які були прооперовані з приводу катаракти під місцевою або парабульбарною регіонарною анестезією (особливо під місцевою), зазнавали ряду зорових відчуттів, таких як бачення світла, квітів, рух інструментів і руки або пальці хірурга. Оскільки у 3%-18% пацієнтів ці зорові відчуття викликали занепокоєність, на доопераційній консультації можна повідомити пацієнтів про такі факти, щоб вони не так переймалися.270,271

Зазвичай рекомендується внутрішньовенний доступ для лікування потенційного негативного впливу, коли застосовуються седативні речовини/анальгетики.272 Однак, ураховуючи тенденцію схильності до місцевої анестезії й скорочення кількості випадків застосування седації/аналгезії, в/в доступ може не знадобитися. Спостереження під час введення анестезії та операції звичайно включає електрокардіограму, пульсову оксіметрію, кров’яний тиск та дихання. За цим повинен стежити персонал (крім офтальмолога, що оперує), який має підготовку щодо моніторингу та підтримання стану пацієнта. В одному дослідженні було виявлено, що анамнез пацієнта, результати лабораторних аналізів та електрокардіограма не здатні передбачити ступеня ймовірності необхідності втручання анестезіологів і що таке втручання потребувалося у 37% усіх випадків хірургічної операції з приводу катаракти.273 Однак у цьому дослідженні, у випадках з пацієнтами, що одержували парабульбарну блокаду, немає документальних даних про вплив втручання анестезіологів на кінцевий результат операції. Ще в одному дослідженні анестезіологічний супровід 1957 пацієнтів, яким проводилася хірургічна операція з приводу катаракти, забезпечувався сертифікованими анестезіологами з відповідною підготовкою, котрі застосовували місцеву анестезію із в/в седацією або без неї. У двох дослідженнях повідомлялося про досвід залучення сертифікованих сестер чи сертифікованих фахівців, що пройшли підготовку з анестезіологічного супроводу.274,275 Консультації анестезіологів були потрібні у 4%-8% випадків, а дійсне втручання анестезіологів потребувалося менше ніж в 1% випадків.