Податок на прибуток (стр. 11 )

Згідно вищезазначеного пункту Закону передбачено, що податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Водночас, до складу валових витрат платника податку включаються лише фактичні суми технологічних втрат електроенергії в межах встановлених нормативів.

Що стосується звітних технологічних витрат електричної енергії, що перевищують встановлені нормативи, то такі понаднормативні витрати не мають економічного обґрунтування та не використовуються платником податку у власній господарській діяльності, а отже, не підлягають включенню до складу валових витрат.

Враховуючи вищевикладене, суми звітних технологічних витрат електричної енергії, що перевищують встановлені нормативи, повинні бути відображені в гр. 4 "Запаси, використані не в господарській діяльності" таблиці 1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів" додатка К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства.

Роз’яснення з даного питання було висвітлено у листі ДПА України від 02.09.2009 р. № 000/7/15-0217.

Питання: Платник податку на прибуток здійснює розробку та видобування корисних копалин та сплачує у зв’язку з цим плату за надра.

Чи включається до валових витрат плата за надра?

Відповідь: Відповідно до пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), встановлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не зазначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених цим Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених пп. 5.3.5 цієї статті.

Статтею 28 Кодексу України про надра встановлено, що плата за користування надрами справляється у вигляді:

1) платежів за користування надрами;

2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

3) збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій);

4) акцизного збору.

Що стосується саме платежів за користування надрами, то ст. 39 Закону України від 25.06.91 р. N 1264 "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що до природних ресурсів загальнодержавного значення належать, зокрема, корисні копалини, за винятком загальнопоширених. Тобто плата за користування надрами є складовою збору за спеціальне використання природних ресурсів, при цьому згідно з частиною першою ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" збір за спеціальне використання природних ресурсів належить до загальнодержавних зборів.

Отже, плата за користування надрами в складі збору за спеціальне використання природних ресурсів включається до складу валових витрат платника податку на підставі пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону.

Одночасно слід зазначити, що спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України та Державного комітету України по геології і використанню надр від 30.12.97 р. N 207/472/51/157 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин, зареєстровану в Мін'юсті України 16.01.98 р. за N 20/2460. Так, абзацом 6 п. 6 цієї Інструкції визначено, що нарахована сума плати за обсяги видобутих корисних копалин у межах квот (лімітів) та обсяги втрат у надрах, що не перевищують нормативні, включається до валових витрат виробництва та обігу.

Разом з цим відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону не включаються до складу валових витрат, зокрема, витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтями 8 і 9 та пп. 7.9.4 цього Закону.

Пунктом 9.1 ст. 9 Закону встановлено, що будь-які витрати на розвідку (дорозвідку), облаштування та розробку будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (за винятком витрат, передбачених у пп. 5.2.16 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, які стосуються витрат, пов'язаних з розвідкою (дорозвідкою) та облаштуванням нафтових та газових родовищ) включаються до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), та підлягають амортизації.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону, яким делеговано Кабінету Міністрів України встановлювати перелік витрат, що включаються до окремої групи витрат платника податку, постановою Кабінетом Міністрів України від 04.02.98 р. N 118 затверджено перелік витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин з відповідними витратами на їх розробку, що включаються до окремої групи витрат платника податку, які підлягають амортизації.

Цією постановою передбачено, що до витрат на розвідку (дорозвідку) та облаштування будь-яких запасів (родовищ) корисних копалин (включаючи будь-які нафтові чи газові свердловини), що підлягають включенню до окремої групи витрат платника податку, на балансі якого перебувають такі запаси (родовища), відносяться, зокрема, платежі за користування надрами відповідно до Кодексу України про надра.

Таким чином, витрати на сплату платежів за користування надрами при видобуванні корисних копалин включаються до складу валових витрат платника податку на підставі пп. 5.2.5 п. 5.2 ст. 5 Закону, а витрати на сплату платежів за користування надрами при розвідці (дорозвідці) та облаштуванні будь-яких родовищ (запасів) корисних копалин належать до окремої групи витрат та підлягають амортизації відповідно до ст. 9 Закону.

Роз’яснення із зазначеного питання надано листом ДПА України від 05.10.2005 р. № 000/7/15-1117.

Питання: Нерезидент планує зареєструвати постійне представництво нерезидента в Україні як платника податку на прибуток. Який порядок його реєстрації?

Відповідь: Відповідно до п. 2.1 Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток, затвердженого наказом ДПА України від 12.08.1997 р. № 000 (далі - Положення) реєстрація постійного представництва нерезидента як платника податку здійснюється на підставі подання таких документів:

­  заяви про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за формою, що додається;

­  витягу з торговельного (банківського) реєстру країни за місцезнаходженням офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) нерезидента;

­  довідки від банківської установи, в якій офіційно відкрито рахунок нерезидента;

­  довіреності на здійснення представницьких функцій в Україні, оформленої згідно із законами країни, де офіційно зареєстровано контору нерезидента.

Зазначені документи, крім заяви, мають бути нотаріально засвідчені за місцем їх видачі, легалізовані належним чином у консульських установах, які представляють інтереси України, якщо міжнародними договорами України не передбачено інше, і супроводжуватися перекладом українською мовою, який завіряється печаткою офіційного перекладача (п. 2.2 Положення).

Згідно п. 2.3 Положення постійне представництво нерезидента в Україні, яке має свідоцтво, видане центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики, протягом 10 днів від дати реєстрації, зазначеної у такому свідоцтві, замість документів, визначених пунктами 2.1 та 2.2 цього Положення, подає до органу державної податкової служби для реєстрації як платника податку на прибуток такі документи:

­  заяву про реєстрацію постійного представництва нерезидента як платника податку на прибуток за формою, що додається;

­  копію свідоцтва про реєстрацію представництва;

­  копію довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ).

Не пізніше 20-денного терміну від дня прийняття рішення про реєстрацію та взяття на облік постійного представництва як платника податку податковий орган за місцезнаходженням присвоює йому Реєстраційний номер та включає в реєстр постійних представництв.

Якщо постійне представництво нерезидента в Україні як відокремлений підрозділ іноземної юридичної особи в Україні включене до ЄДРПОУ, Реєстраційним номером такого постійного представництва є ідентифікаційний код ЄДРПОУ (п. 2.8 Положення).

Факт реєстрації постійного представництва нерезидента в Україні як платника податку на прибуток підтверджується свідоцтвом, яке видається податковим органом за його місцезнаходженням (п. 2.9 Положення).

Відповідно до п. 2.10 Порядку постійне представництво нерезидента в Україні, яке на дату реєстрації як платника податку на прибуток не було включене до ЄДРПОУ, після такої реєстрації включається до ЄДРПОУ згідно з Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 р. № 000.

За червень 2010 р.

Питання: Чи змінився у 2010 році порядок нарахування курсових різниць в податковому обліку з податку на прибуток у зв’язку із внесенням ряду змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"?

Відповідь: Ні, не змінився.

Порядок нарахування курсових різниць в податковому обліку з податку на прибуток встановлено пунктом 7.3 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При цьому Законами України від 27.04.2010 р. "Про Державний бюджет України на 2010 рік", від 20.05.2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та від 27.04.2010 р. "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" щодо оподаткування дивідендів" не передбачені зміни, які впливають на зазначений порядок оподаткування.