Податок на прибуток (стр. 63 )

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Враховуючи те, що перераховані в групах 1, 2 та 4 види основних фондів за технічними характеристиками не включають внутрішню міні-АТС, та така внутрішня міні-АТС має відноситися до групи 3 основних фондів.

Питання: Як відобразити в податковому обліку витрати на придбання нематеріального активу?

Відповідь: Відповідно до п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 000/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 000/97-ВР, зі змінами та доповненнями) амортизації підлягають витрати на придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання.

При цьому згідно із пп.. 8.3.9 зазначеної статті для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Одночасно пп. 5.4.2 ст. 5 зазначеного Закону передбачено, що витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з придбанням нематеріальних активів (крім тих, що підлягають амортизації) для їх використання в господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат. Норми цього підпункту стосуються витрат на зазначені заходи незалежно від того, чи призвели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Разом з цим, пп.. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн., призначених для використання в господарській діяльності платника податку, включаються до складу валових витрат платника податку в загальному порядку та враховуються для цілей застосування пункту 5.9 статті 5 зазначеного Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат виробництва та обігу включається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Із зазначеного питання листом ДПА України від 23.03.2005 р. N 2418/6/11-1116 „Щодо відображення в податковому обліку операцій з придбання та поновлення програмного забезпечення” було роз’яснено, що витрати на придбання програмного забезпечення, яке використовується у господарській діяльності платника і вартість якого менше 1000 гривень, та поновлення цього програмного забезпечення включаються до складу валових витрат такого платника.

Питання: Підприємство понесло витрати у зв’язку з придбанням замовлених візитних карток, на яких зазначається назва та адреса платника податку, а також контактні телефони посадової особи платника податку. Чи можна зазначені витрати відносити до валових витрат підприємства?

Відповідь: Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) під терміном "валові витрати виробництва та обігу" розуміють суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Також абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, якщо придбання замовлених візитних карток (на яких зазначається назва та адреса платника податку, а також контактні телефони посадової особи платника податку) для фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, має безпосереднє відношення до організації та ведення господарської діяльності цього платника, то витрати платника на зазначені цілі відносяться до складу його валових витрат за умови дотримання абзацу четвертого пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону (Лист ДПА України від 19.12.2006 р. N 23881/7/15-0317).

За травень 2007 року

Питання: Підприємство отримало банківський кредит і на вимогу банку застрахувало ризик неповернення цього кредиту. Чи можна страхові платежі включити до валових витрат підприємства-позичальника?

Відповідь: Ні, не можна.

Відповідно до пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон) до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Враховуючи те, що зазначеним Законом не визначено термін „кредитний ризик”, то згідно із п. 1.43 ст.1 цього Закону вказаний термін слід використовувати у значенні, визначеному національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

При цьому відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 "Фінансові інструменти", затвердженому наказом Мінфіну України від 30.11.2001 N 55 та зареєстрованому в Мінюсті України 19.12.2001 р. за N 1050/6241, кредитний ризик - імовірність втрат однієї зі сторін - укладачів контракту про придбання фінансового інструмента внаслідок невиконання зобов'язання іншою стороною.

Згідно із зазначеним Положенням (стандартом) до фінансових зобов'язань відноситься, зокрема, контрактне зобов'язання передати грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству.

Одночасно п. 1.11 ст.1 Закону визначено, що кредит - кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент.

Таким чином, враховуючи те, що фінансові зобов’язання виникають у підприємства, яке виступає позичальником за кредитним договором, а ризики їх непогашення у позикодавця (у даному випадку – банку), то витрати на страхування таких ризиків не можуть включатися до складу валових витрат платника податку – позичальника.

Питання: В якому розмірі включаються до валових витрат благодійна допомога, надана неприбутковій організації?

Відповідь: Відповідно до пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (далі – Закон) до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.

З метою реалізації зазначеного положення Закону наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 N 143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", узгодженим рішенням Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 31.03.2003 за N 06-10/239 і зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 за N 27/7592, передбачено заповнення додатка Р2 до декларації з податку на прибуток підприємства.