Податок на прибуток (стр. 49 )

Величина орендної плати, яка сплачується юридичними особами, регулюванню не підлягає.

Відповідно до пп. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

При цьому листом ДПА України від 23.11.2004 р. N 22914/7/15-1117 враховуючи те, що фізичні особи є платниками податку з доходів фізичних осіб у відповідності до абзацу першого п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 N 889 та не є особами, що сплачують податок на прибуток підприємств у відповідності до Закону, то на операції платника податку на прибуток з фізичними особами поширюється дія підпунктів 7.4.1 та 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону.

Підпунктом 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону встановлено особливості оподаткування операцій лізингу (оренди), а саме: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Водночас, не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті) (пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закону).

Таким чином, лише у випадку коли квартира, яка перебуває у житловому фонді буде переведена у нежитловий фонд, підприємство має право скористатися пп. 7.9.6 п. 7.9 ст. 7 Закону та віднести витрати на оренду такої квартири до складу валових витрат.

Питання: Підприємство-орендар понесло витрати на поліпшення орендованих основних фондів групи 1. На балансі власних основних фондів не має.

Як в податковому обліку орендар має право відобразити витрати після закінчення терміну договору оперативної оренди?

Відповідь: Відповідно до пп. 1.18.1 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі - Закон) оперативний лізинг (оренда) – господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає відповідно до договору оперативного лізингу (оренди) передання орендарю майна, що підпадає під визначення основного фонду згідно із статтею 8 цього Закону, придбаного або виготовленого орендодавцем на умовах інших, ніж передбачаються фінансовим лізингом (орендою).

Підпунктом 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону передбачено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Підпунктом 8.8.1 п. 8.8 ст. 8 Закону передбачено, що у разі коли договір оперативного лізингу (оренди) зобов'язує або дозволяє орендарю здійснювати поліпшення об'єкта оперативного лізингу (оренди), частина вартості таких поліпшень у складі витрат, що перевищують суму на поліпшення основних фондів, визначену згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 цієї статті, включається таким орендарем до балансової вартості:

відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди);

створеної таким орендарем відповідної групи основних фондів у разі, якщо на балансі орендаря не обліковується група основних фондів, до якої відноситься такий об'єкт лізингу (оренди).

При цьому орендарем не враховується балансова вартість об'єкта оперативного лізингу (оренди), за якою він обліковується на балансі орендодавця.

У разі повернення орендарем об'єкта оперативного лізингу (оренди) орендодавцю внаслідок закінчення дії лізингового (орендного) договору, а також у разі знищення, викрадення або зруйнування об'єкта оперативного лізингу (оренди) такий орендар користується правилами, визначеними підпунктом 8.4.8 пункту 8.4 цієї статті для заміни основних фондів.

При цьому орендодавець не змінює балансову вартість основних фондів або валові доходи (валові витрати) на суму витрат, понесених орендарем на поліпшення такого об'єкта (пп. 8.8.2 п. 8.8 ст. 8 Закону).

Підпунктом 8.4.8 п. 8.4 ст. 8 Закону у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Таким чином, після закінчення терміну договору оперативної оренди орендар має право збільшити валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля.

Питання: Підприємство-платник податку на прибуток самостійно виготовило основний фонд для використання у господарській діяльності.

Чи можна амортизувати такі витрати у податковому обліку?

Відповідь: Відповідно до пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі - Закон) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, вартість яких перевищує 1000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону).

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону передбачено, що амортизації підлягають витрати, зокрема, самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів.

Норми амортизації передбачені п. 8.6 ст. 8 Закону.

Підпунктом 8.4.2 п. 8.4 ст. 8 Закону визначено, що у разі понесення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних виробничих потреб балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого ПДВ у разі, коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований як платник ПДВ.

Таким чином, на суму витрат, пов'язаних із створенням основного фонду та введенням його в експлуатацію, платник податку на прибуток збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів та нараховує амортизацію з кварталу, наступного за кварталом в якому такий об’єкт було введено в експлуатацію.

Питання: Підприємство виплачує нерезидентам доходи з джерелом походження з України.

Чи можна з метою оподаткування таких доходів застосовувати замість ставки 15 відсотків, встановленої ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ставки, встановлені міжнародними договорами? Якщо так, то з якими саме?

Відповідь: Відповідно до п. 18.1 ст. 18 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

Перелік країн, з якими укладені міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування станом на 1 січня 2008 року, було повідомлено листом ДПА України від 09.01.2008 р. N 93/7/12-0117 «Щодо міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування».

Зокрема, станом на 1 січня 2008 року набули чинності міжнародні договори про уникнення подвійного оподаткування з Австрією (20.05.99), Азербайджаном (03.07.2000), Алжиром (01.07.2004), Бельгією (25.02.99), Білорусією (30.01.95), Болгарією (03.10.97), Бразилією (26.04.2006), Великою Британією (11.08.93), В’єтнамом (19.11.96), Вірменією (19.11.96), Грецією (26.09.2003), Грузією (01.04.99), Данією (21.08.96), Єгиптом (27.02.2002), Естонією (24.12.96), Ізраїлем (20.04.2006), Індією (31.10.2001), Індонезією (09.11.98), Іраном (21.07.2001), Італією (25.02.2003), Казахстаном (14.04.97), Канадою (22.08.96), Киргизстаном (01.05.99), Китаєм (18.10.96), Республікою Корея (19.03.2002), Кувейтом (22.02.2004), Латвією (21.11.96), Ліваном (06.09.2003), Литвою (25.12.97), Македонією (23.11.98), Молдовою (27.05.96), Нідерландами (02.11.96), Норвегією (18.09.96), Об’єднаними Арабськими Еміратами (09.03.2004), Південно-Африканською Республікою (23.12.2004), Польщею (11.03.94), Португалією (11.03.2002), Російською Федерацією (03.08.99), Румунією (17.11.97), Сирією (04.05.2004), Словаччиною (22.11.96), Словенією (25.04.2007), США (05.06.2000), Таджикистаном (01.06.2003), Таїландом (24.11.2004), Туреччиною (29.04.98), Туркменістаном (21.10.99), Угорщиною (24.06.96), Узбекистаном (25.07.95), Фінляндією (14.02.98), Францією (01.11.99), ФРН (04.10.96), Хорватією (01.06.99), Чехією (20.04.99), Швейцарією (26.02.2002), Швецією (04.06.96).

Конвенція між Кабінетом Міністрів України і Союзним Урядом Союзної Республіки Югославія про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і капітал, яка була підписана 22 березня 2001 р. та набула чинності 29.11.2001, застосовується у відносинах України з Республікою Сербія та з Республікою Чорногорія.