Податок на прибуток (стр. 22 )

Таким чином, враховуючи те, що Закон N 694 втратив чинність з 14 липня 2009 року, то з цієї дати промислові підприємства не можуть застосовувати прискорену амортизацію основних фондів групи 3.

Питання: В якому порядку видавництва можуть застосовувати пільговий порядок оподаткування, встановлений Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств"?

Відповідь: Відповідно до пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України від 28.12.94 р. № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» тимчасово, до 1 січня 2015 року звільняється від оподаткування прибуток видавництв, видавничих організацій, підприємств поліграфії, отриманий ними від діяльності з виготовлення на території України книжкової продукції, крім продукції еротичного характеру.

Суми коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, спрямовуються суб'єктом господарської діяльності - платником податків на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і запровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.10. 2009 року N 1143 відновлено на період до 1 січня 2015 року дію постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2003 р. № 000, якою затверджено Порядок спрямування коштів, вивільнених у зв'язку з наданням податкових пільг, на переоснащення видавничо-поліграфічної бази, розроблення і впровадження новітніх технологій, розширення виробництва книжкової продукції.

Питання: Підприємство-імпортер має кредиторську заборгованість в іноземній валюті перед постачальником-нерезидентом за товари.

Чи необхідно в податковому обліку проводити перерахунок сум такої кредиторської заборгованості за товари?

Відповідь: Ні, не потрібно.

Відповідно до пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 28.12.94 р. № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються:

- основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу);

- сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

- вартість (непогашена частина вартості) об'єкта фінансового лізингу;

- платежі за такий об'єкт фінансового лізингу, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду;

- балансова вартість цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, а також товарних чи фондових деривативів, якщо інше не встановлено нормами цього Закону.

Враховуючи те, що кредиторська заборгованість в іноземній валюті перед постачальником-нерезидентом за товари не входить до зазначеного переліку, то в податковому обліку не проводиться перерахунок балансової вартості такої заборгованості.

Роз’яснення із зазначеного питання надане листами ДПА України від 31.01.2004 р. N 1557/7/15-1117 та від 06.08.2005 р. № 000/6/15-2315.

Питання: Підприємство-експортер отримало від нерезидента-покупця попередню оплату в іноземній валюті, яку було зараховано у банку спочатку на розподільчий рахунок, а потім на поточний рахунок.

Як визначити розмір доходу від експортної операції з метою включення до валового доходу: за курсом Національного банку України на дату зарахування на розподільчий рахунок чи за курсом НБУ на дату зарахування на розрахунковий рахунок?

Відповідь: При віднесенні сум отриманої валютної виручки до валових доходів підприємства необхідно керуватися пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.94 р. № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 000/97-ВР), а саме: датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Законом України від 05.04.2001 р. «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» встановлено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні) та поточні рахунки (п. 7.1 ст. 7 цього Закону).

Крім того, п. 2.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.99 р. № 000 (зі змінами та доповненнями) передбачено, що банк знімає експортну операцію резидента з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього.

При цьому порядок відкриття банками рахунків клієнтів та використання коштів за ними визначаються Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 000 (зі змінами та доповненнями, далі – Інструкція № 000).

Зокрема, згідно з п. 5.2 цієї Інструкції поточний рахунок в іноземній валюті відкривається суб'єкту господарювання для зберігання коштів і проведення розрахунків у межах законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті, для здійснення поточних операцій, визначених законодавством України, для здійснення інвестицій за кордон, розрахунків за купівлю-продаж облігацій зовнішньої державної позики України, для зарахування, використання і погашення кредитів (позик, фінансової допомоги) в іноземній валюті, для надходження іноземних інвестицій в Україну відповідно до законодавства України, а також для проведення операцій, передбачених генеральною ліцензією Нацбанку України на здійснення валютних операцій.

При цьому в п. 5.3 Інструкції № 000 наведено вичерпний перелік коштів, які повинні зараховуватися в обов'язковому порядку через розподільні рахунки, та перелік коштів, які можуть безпосередньо зараховуватися на поточні рахунки юридичних осіб – резидентів.

Зокрема, цією Інструкцією передбачено, що кошти, перераховані із-за кордону нерезидентами за зовнішньоекономічними контрактами (договорами, угодами), повинні бути зараховані на поточний рахунок в іноземній валюті, відкритий суб'єкту господарювання через розподільні рахунки банку.

Таким чином, суб'єкт господарювання є власником лише поточного рахунку в іноземній валюті, відкритого в уповноваженому банку.

Враховуючи викладене, датою надходження виручки в іноземній валюті від здійснення експортної операції є дата надходження іноземної валюти на його поточний рахунок, відкритий в уповноваженому банку.

Роз’яснення із зазначеного питання надане в журналі "Вісник податкової служби України" № 25 за липень 2009 року.

Питання: Підприємство, яке розташоване в передмісті, організувало доставку своїх працівників на роботу службовим автобусом.

Чи включаються до валових витрат витрати на перевезення працівників службовим автобусом до місця роботи?

Відповідь: Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями, далі - Закон) до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 — 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачено віднесення до складу валових лише тих витрат, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, витрати на перевезення до місця роботи працівників службовим автобусом можуть включатися до складу валових витрат за наявності документів (відповідний наказ керівництва підприємства, подорожні листи тощо), які підтверджують зв’язок такого перевезення працівників з господарською діяльністю підприємства.

Роз’яснення із зазначеного питання надане в журналі "Вісник податкової служби України" № 25 за червень 2008 року.

Питання: Які штрафні санкції застосовуються до підприємства-емітента корпоративних прав у разі несплати авансового внеску з податку на прибуток при виплаті дивідендів?

Відповідь: Порядок нарахування і сплати штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, встановлено Законом України від 21.12.2000 р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (зі змінами та доповненнями; далі - Закон ).

Зокрема, пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.