Податок на прибуток (стр. 13 )

Статтею 36 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 р. передбачено, що за рахунок коштів підприємств, установ та організацій здійснюється фінансування заходів, спрямованих на благоустрій, виконання робіт з ремонту і реконструкції доріг внутрішньогосподарського користування, озеленення, утримання в належному стані території, яка їм належить на праві власності або праві користування, а також на усунення на закріплених за ними об'єктах благоустрою (їх частинах) пошкодження інженерних мереж, елементів благоустрою та наслідків аварій, що сталися з їх вини.

Що стосується відображення в податковому обліку витрат на озеленення території платника податку, то ДПА України, зокрема, на сторінках журналу «Вісник податкової служби України» (№ 36 за вересень 2006 р.) було роз’яснено, що оскільки витрати на утримання підприємством прилеглої до виробничих будівель території не пов'язані з веденням ним господарської діяльності, зазначені витрати не включаються до складу валових витрат.

Крім того, якщо підприємство здійснює витрати на благоустрій, елементи якого не є структурним компонентом об'єкта основних фондів, то в більшості випадків такі витрати здійснюються за рахунок власних коштів підприємства. Винятком можуть бути витрати на благоустрій, які понесені у зв'язку з проведенням власної господарської діяльності підприємством або є необхідною умовою її проведення, що підтверджено відповідними документами (висновки експерта, технічна документація тощо).

Разом з цим, ДПА України на сторінках журналу «Вісник податкової служби України» (№ 30 за серпень 2008 р.). звертає увагу, що витрати на благоустрій території навколо офісу (устрій газонів, тротуарів, зовнішнього освітлення) у виробничого підприємства не відображаються в податковому обліку відповідно до вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 000/94-ВР.

Одночасно витрати на озеленення території платника податку на прибуток (висадка дерев на нових територіях; підсадка дерев, що загинули; висівання трави) не підлягають амортизації в податковому обліку, оскільки вони не пов’язані із веденням господарської діяльності, про що також зазначалось у цих двох випусках.

Питання: Підприємство, яке зареєстроване у м. Києві, на початку звітного року відкрило на території України відокремлені структурні підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та розташовані на території інших територіальних громад. Для переходу на консолідовану сплату податку на прибуток головне підприємство у червні подало заяву до податкового органу за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Чи може головне підприємство до переходу на консолідовану сплату сплачувати податок на прибуток до податкового органу за своїм місцезнаходженням?

Відповідь: Ні, не може.

Згідно з нормами пп. 2.1.3. п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 000/94-ВР (зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 000/94-ВР) платниками податку на прибуток є, зокрема, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі - філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій. При цьому платник податку, який має філії та перейшов на консолідовану сплату податку, несе відповідальність щодо сплати податку на прибуток до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням своїх філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.

Філії є платником податку на прибуток за своїм місцезнаходженням незалежно від того, сплачує така філія податок на прибуток самостійно, чи сплачується цей податок консолідовано.

Враховуючи вищевикладене, до переходу на консолідовану сплату податок на прибуток сплачується:

- головним підприємством за своїм місцезнаходженням;

- філіями (відокремленими підрозділами) до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням таких філій (відокремлених підрозділів).

За травень 2010 р.

Питання: Який коефіцієнт індексації основних фондів застосовувався станом на 1 січня 2010 року за результатами 2009 року?

Відповідь: Відповідно до пп. 8.3.3 п. 8.3 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 000/94-ВР (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 000/97-ВР, зі змінами та доповненнями, далі – Закон № 000/94-ВР) визначено, що платники податку всіх форм власності мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп основних фондів та нематеріальних активів на коефіцієнт індексації. Індексація може проводитися лише щодо тих основних засобів, вартість яких підлягає амортизації відповідно до ст. 8 Закону № 000/94-ВР.

При цьому коефіцієнт індексації визначається за формулою:

Кі = [I(а-1) - 10]:100 , де

І(а-1) - індекс інфляції року, за результатами якого провадиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не провадиться.

Враховуючи те, що індекс інфляції за 2009 рік – 112, 3 %, то коефіцієнт індексації основних фондів за результатами зазначеного року станом на 1 січня 2010 року – 1,023 ((112,3 -10) : 100).

Питання: Чи є Державний класифікатор основних фондів від 19.08.1997 р. документом при розрахунку амортизаційних відрахувань в податковому обліку? 

Відповідь: В податковому обліку відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі-Закон № 000) основні фонди розподілено за групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

В бухгалтерському обліку класифікація основних фондів здійснюється згідно з Державним класифікатором України «Класифікація основних фондів ДК 013-97» (далі-Державний класифікатор), що затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації, від 19.08.1997 р. № 000, і є складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної і соціальної інформації.

Відповідно до Закону України від 24.12.2002 р. "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" зміни, що стосуються визначення груп основних фондів були внесені лише в Закон № 000, та не були враховані у Державному класифікаторі.

Тому згідно роз’яснення, що надане листом ДПА України від 16.04.2004 р. № 000/6/15-1116 "Про визначення груп основних фондів" з 1 січня 2003 року Державний класифікатор у податковому обліку може застосовуватись в частині, що не суперечить нормі пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 000.

Питання: До якої групи основних фондів відносяться: холодильник побутовий, прилавок вітринний, прилавок касовий та шафа металева (сейф), що використовуються в торговому залі аптеки для зберігання медичних препаратів?

Відповідь: Відповідно до пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 № 000/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі-Закон № 000) основні фонди розподілено за групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Таким чином, враховуючи те, що прилавок вітринний, прилавок касовий не передбачено в переліку основних фондів груп 1, 2 та 4 пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 000, їх необхідно віднести до групи 3 основних фондів.

Що стосується холодильника побутового та шафи металевої (сейфу), то згідно обох норм, як Закону № 000, так і згідно Державного класифікатора України «Класифікація основних фондів ДК 013-97», що затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації, від 19.08.1997 р. № 000, вони підлягають віднесенню до 2 групи основних фондів.

Питання: Чи включаються до валових доходів доходи від реалізації матеріальних цінностей, отриманих після демонтажу основних фондів?

Відповідь: Матеріали, отримані від демонтажу основних фондів і розбирання будівель та споруд, є матеріальними активами і підпадають під визначення товару згідно п. 1.6 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами та доповненнями, далі - Закон).