Податок на прибуток (стр. 9 )

При цьому підпунктом 5.5.2 зазначеного пункту передбачено, що для платника податку, 50 та більше відсотків статутного фонду (акцій, інших корпоративних прав) якого перебуває у власності або управлінні нерезидента (нерезидентів), віднесення до складу валових витрат витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами та іншими борговими зобов’язаннями на користь таких нерезидентів та пов’язаних з ними осіб дозволяється у сумі, що не перевищує суму доходів такого платника податку, отриману протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів, збільшену на суму, що дорівнює 50 відсоткам оподатковуваного прибутку звітного періоду, без урахування суми таких отриманих процентів.

Згідно з пп. 5.5.4 п. 5.5 ст. 5 Закону для цілей підпункту 5.5.2 оподатковуваний прибуток без врахування процентів визначається як скоригований валовий дохід звітного періоду без урахування доходу звітного періоду, отриманого у вигляді процентів, зменшений на суму валових витрат звітного періоду, за винятком валових витрат звітного періоду, пов’язаних із виплатою процентів.

Тобто платник податку, що здійснює виплату процентів на користь вищезазначених осіб, може віднести до складу валових витрат частину суми таких процентів, яка не перевищує розрахункової величини, обчисленої за формулою:

ЧВ% = Д% + [(ВД – Д%) – (ВВ – В%)] / 2, де

ЧВ% – частина суми процентів, сплачена вищевказаним особам, яка відноситься до складу валових витрат у звітному періоді;

Д% – сума доходів платника податку, отримана протягом звітного періоду у вигляді процентів від розміщення власних активів;

ВД – скоригований валовий дохід звітного періоду;

ВВ – сума валових витрат звітного періоду;

В% – валові витрати звітного періоду, пов’язані з виплатою процентів.

Таким чином, якщо нерезидент, відповідає критеріям, що визначені нормою пп. 5.5.2 п. 5.5 ст. 5 Закону, то відсотки, сплачені йому за користування кредитом, включаються до валових витрат у межах граничної суми, визначеної згідно вищезазначеної формули.

Питання: Підприємство понесло витрати на придбання ліцензії.

Чи має воно право віднести такі витрати до складу валових витрат? Якщо так, то як правильно відобразити їх в декларації з податку на прибиток підприємства?

Відповідь: У разі коли термін дії ліцензії менше року, застосовується підпункт 5.4.7 п. 5.4 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями, далі-Закон), в якому зазначено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності.

У декларації з податок на прибуток підприємства, що затверджена наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 000 (далі - Декларація), витрати на придбання ліценції, терміном дії менше року, відображаються у рядку 04.13 «інші витрати крім визначених у 04.1-04.11».

Якщо платник податку придбав ліцензію терміном більше, ніж на один рік, витрати на її придбання відображаються наступним чином.

Оскільки право на здійснення діяльності, що ліцензується відповідає критеріям для визнання його нематеріальним активом згідно з пунктом 1.2 ст. 1 Закону, тому витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням нематеріального активу, до валових витрат не включаються (пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону) і підлягають амортизації відповідно до пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону як витрати на придбання нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Відповідно до пп. 8.3.9 п. 8.3 ст. 8 Закону для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості з урахуванням індексації згідно з підпунктом 8.3.3 цієї статті протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

Амортизаційні відрахування провадяться до досягнення залишковою вартістю нематеріального активу нульового значення.

Для розрахунку амортизації нематеріальних активів передбачено додаток К1/1 до Декларації, таблиця 2.

Таким чином, витрати на придбання ліцензії, термін дії якої більше року, відображаються в податковому обліку як витрати на придбання нематеріальних активів, а на придбання короткотермінової ліцензії - у складі валових витрат звітного періоду.

Роз’яснення з даного питання було надано листом ДПА України від 17.09.2008 р. № 000/7/15-0217.

Питання: Який порядок виключення з Реєстру постійних представництв постійного представництва як платника податку на прибуток?

Відповідь: Відповідно до п. 6.1 наказу ДПА України від 12.08.1997 р. № 000 "Про затвердження Положення про порядок реєстрації та обліку постійних представництв нерезидентів в Україні як платників податку на прибуток" (зі змінами та доповненнями, далі - Положення) нерезидент, у разі прийняття рішення про зупинення господарської діяльності через постійне представництво, письмово у довільній формі повідомляє про це податковий орган, де зареєстроване його постійне представництво як платник податку, із зазначенням дати зупинення такої діяльності та повертає свідоцтво про таку реєстрацію.

Податковий орган за місцезнаходженням постійного представництва приймає рішення про виключення з Реєстру постійних представництв такого постійного представництва у 10-денний термін після подання декларації про прибуток разом з розрахунком нарахованого податку на прибуток та повного розрахунку з бюджетом (п. 6.2 Положення).

Згідно з п. 6.3 Положення після виключення з Реєстру постійного представництва нерезидента орган державної податкової служби видає довідку про зняття з обліку платника податків за формою, установленою Порядком обліку, яку постійне представництво нерезидента подає до відповідного органу державної статистики для виключення з ЄДРПОУ. Засвідчена копія такої довідки направляється органом державної податкової служби до відповідного органу державної статистики.

Питання: Чи вважатиметься доходом безоплатна передача основного фонду з балансу одного державного підприємства на баланс іншого?

Відповідь: Відповідно до п.1.31 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі-Закон) будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів підпадають під продаж товарів.

Згідно норми пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) включаються до складу валових доходів.

Оскільки Законом не надано термін "дохід" (від продажу), то, враховуючи положення пункту 1.43 ст. 1 Закону, застосовується термін, визначений пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.99 р. № 000 та зареєстрованого в Мінюсті України 14.12.99 р. за № 000/4153.

Так, відповідно до цього пункту дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Отже, при безоплатній передачі основних фондів відсутня грошова або інша компенсація вартості таких фондів та не виникає дохід, оскільки відсутні критерії його визнання.

Для відображення операції з безоплатного надання основних фондів в податковому обліку платник податку - передавач має керуватися положеннями підпунктів 8.4.3, 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону.

Так, згідно з підпунктом 8.4.3 п. 8.4 ст. 8 Закону у разі виведення з експлуатації окремих об'єктів основних фондів групи 1 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи 1 зменшується на суму балансової вартості такого об'єкта. Сума перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів включається до валових доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над виручкою від такого продажу включається до валових витрат платника податку.

У разі виведення з експлуатації основних фондів груп 2, 3 і 4 у зв'язку з їх продажем балансова вартість групи зменшується на суму вартості продажу таких основних фондів (вартості продукції, робіт, послуг, отриманих платником податку в межах бартерних (товарообмінних) операцій). Якщо сума вартості основних фондів дорівнює або перевищує балансову вартість відповідної групи, її балансова вартість прирівнюється до нуля, а сума перевищення включається до валового доходу платника податку відповідного періоду (підпункт 8.4.4 п. 8.4 ст. 8 Закону).

Водночас підпунктом 4.2.15 п. 4.2 ст. 4 Закону передбачено, що не включаються до складу валового доходу вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації у випадках, передбачених законодавством:

­ якщо такі основні фонди отримані за рішенням органів центральної виконавчої влади;

­ у разі отримання спеціалізованими експлуатуючими підприємствами об'єктів енергопостачання, газо - і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж відповідно до рішень місцевих органів виконавчої влади та виконавчих органів рад, прийнятих у межах їх повноважень;

­ у разі отримання підприємствами комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, зазначених у пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 цього Закону, що перебували на балансі інших підприємств та утримувалися за їх рахунок.