Податок на прибуток (стр. 46 )

Згідно п. 6 Переліку лише витрати з надання працівникам, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці, спеціального харчування, молока чи рівноцінних харчових продуктів, а також газованої солоної води включаються до валових витрат.

Так, як у вищезгаданому переліку не передбачено звичайної питної води для працівників, то витрати на її придбання підприємство не має права віднести до складу валових витрат.

Питання: Чи включаються до валового доходу підприємства кошти та основні фонди, отримані від співвласника-юридичної особи, на поповнення статутного фонду понад зареєстрований розмір?

Відповідь: Відповідно до пп. 1.28.2 п. 1.28 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон) господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою є прямою інвестицією.

Корпоративні права – право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах (п. 1.8 ст. 1 Закону) .

Підпунктом 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закон передбачено, що суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи не включаються до складу валового доходу.

Таким чином, за умови внесення до установчих документів підприємства змін щодо збільшення розміру статутного фонду, сума коштів та вартість майна, внесених до статутного фонду юридичної особи, не включатиметься до складу валового доходу.

Питання: Підприємство, яке займається продажем товарів, розмістило рекламу в газеті про продаж, де зазначило їх номенклатуру, умови доставки та вартість, за якою здійснюється продаж. Чи вважається ціна зазначена в прилюдному оголошенні – звичайною ціною?

Відповідь: Згідно зі ст. 1 Закону України від 03. 07.1996 р. № 000/96-ВР «Про рекламу» реклама – інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Термін «звичайна ціна» та методи її визначення наведено у п. 1.20 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон).

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна – це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 1.20.3 п. 1.20 ст. 1 Закону для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні.

Визначення «прилюдного оголошення умов продажу» в чинному законодавстві не передбачено. Проте, є близьке за суттю поняття «публічний договір», що наведено у ст. 633 Цивільного кодексу від 16.01.2003 р. , а саме публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Отже, можна дійти висновку, що публічне оголошення умов продажу – це оголошення щодо продажу товарів (робіт, послуг) призначене для невизначеного кола осіб на однакових умовах.

Таким чином, якщо ціна товару, зазначена в такому оголошенні, є однаковою для кожного із споживачів, а також відповідає рівню ціни, що склалася на ринку ідентичних товарів, вона вважається звичайною для цілей оподаткування.

Питання: Підприємство безоплатно розповсюджує журнали власного виробництва.

Чи виникають валові витрати та валові доходи у підприємства з такого безоплатного розповсюдження?

Відповідь: Згідно із п. 1.23 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами і доповненнями, далі-Закон) безоплатно надані товари (роботи, послуги) – це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Стосовно наявності права на валові витрати по операції з безоплатної роздачі товарів слід врахувати, що п. 5.1 ст. 5 Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 Закону).

Таким чином, оскільки підприємство безоплатно роздає журнали (товари), тобто не отримує доходу в результаті такої безоплатної передачі, то витрати на виготовлення таких безоплатно розданих журналів не можуть відноситися до складу валових витрат.

Щодо визначення валових доходів враховується норма пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону, відповідно до якої валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) включаються до валового доходу.

При цьому п. 1.31 ст.1 Закону визначено, що в податковому обліку продажем товарів вважаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Таким чином, з метою оподаткування вартість безоплатно розповсюджених журналів (товарів) вважається доходом підприємства-розповсюджувача і включається до складу валового доходу звітного періоду у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства.

Роз’яснення щодо необхідності включення безоплатно розданих матеріальних активів до складу валових доходів було повідомлено листом ДПА України від 03.10.2007 р. N 4820/А/15-0214.

Питання: Підприємство виплатило дивіденди засновникам, але не сплатило авансовий внесок з податку на прибуток.

Чи застосовуються штрафні санкції за несплату та який їх розмір?

Відповідь: Так, застосовуються.

Відповідно до пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25 відсотків, нарахований на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

При цьому пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон N 2181) визначено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Отже, якщо підприємство при виплаті дивідендів не сплатило авансовий внесок з податку на прибуток або сплатило не в повному об'ємі, то таке підприємство повинно сплатити штраф у двократному розмірі від суми несплаченого авансового внеску відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 незалежно від того, хто виявив таке порушення.

Роз’яснення із зазначеного питання було надане листами ДПА України від 28.05.2008 р. N 197/2/15-0210, від 28.05.2008 р. N 6208/5/15-0215, від 08.06.2006 р. N 10867/7/15-0317.

Питання: Підприємство придбало нематеріальний актив для використання в господарській діяльності.