Податок на прибуток (стр. 60 )

Одночасно згідно із пп. 5.3.1 не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб.

Таким чином, у разі здійснення представницьких витрат за готівковий розрахунок, такі витрати не включаються до складу валових витрат.

За серпень 2007 року

Питання: Чи включається до складу валових витрат сума коштів, сплачена за участь у тендері?

Відповідь: Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 000/97-ВР, зі змінами і доповненнями) (далі – Закон) валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому під господарською діяльністю згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону розуміють будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

До складу валових витрат платника податку згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Отже, платник податку зможе включити до валових витрат суму коштів, сплачену за участь у тендері, лише у разі його виграшу, адже тільки в такому разі здійснені витрати будуть мати подальше використання у його господарській діяльності, тобто, будуть вважатись такими, що сплачені у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та направлені на отримання доходу.

Питання: Підприємство має дебіторську заборгованість за відвантажену продукцію. Чи включатиметься до складу валових витрат сума коштів, сплачена фінансовій установі за факторингові послуги щодо такого боргу?

Відповідь: Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 000/97-ВР, зі змінами і доповненнями) (далі – Закон) до складу валових витрат платника податку включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проте оскільки участь фінансової установи не є обов’язковою у врегулюванні розрахункових відносин між підприємством та його боржником, тобто погашення такої заборгованості не потребує укладення факторингової угоди, то оплата відповідних факторингових послуг не має прямого зв’язку зі здійсненням таким платником податку операції з продажу продукції.

Також зазначимо, що пунктом 3 листа ДПА України від 28.08.2000 р. № 000/7/15-1117 „Про оподаткування деяких операцій, пов'язаних із переведенням боргу бюджетних установ, та факторингових операцій з цим боргом” щодо віднесення до складу валових витрат платника податку оплати операційних послуг у зв'язку з переуступкою прав вимоги боргу повідомлялось, що оплата операційних послуг оператора системи електронних платежів не збільшує валових витрат платника податку - первісного кредитора, оскільки такі витрати не мають безпосереднього відношення до підготовки, організації, ведення виробництва, продажу продукції (робіт, послуг) і охорони праці вказаної особи згідно з підпунктом 5.2.1 статті 5 Закону.

Таким чином, сума коштів, сплачена підприємством фінансовій установі за надані факторингові послуги щодо заборгованості перед даним підприємством за відвантажену продукцію, не включатиметься до складу його валових витрат.

Питання: Чи можна віднести до складу валових витрат премії, які надаються працівникам до ювілейних дат?

Відповідь: В податковому обліку порядок віднесення основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат до валових витрат підприємства регламентовано пп. 5.6.1 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» зі змінами та доповненнями (далі – Закон про податок на прибуток). Даним підпунктом встановлено, що з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Статтею 97 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 р. зі змінами та доповненнями, а також статтею 15 Закону України від 24.03.1995 року N 108/95-ВР „Про оплату праці” зі змінами та доповненнями (далі – Закон про оплату працю) встановлено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою вищезазначеної статті.

Крім того, у даному випадку повинна дотримуватися вимога щодо віднесення будь-яких витрат до складу валових витрат, передбачена пп. 5.3.9 Закону про податок на прибуток. А саме, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У даному випадку таким документом може бути, наприклад, "Розрахунково-платіжна відомість" (форма П-49), затверджена наказом Мінстату від 22.05.1996 року № 000 „Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі”.

Крім цього, виплату премії має бути оформлено наказом по підприємству. Якщо її конкретний розмір у трудовому чи колективному договорі або Положенні про преміювання не встановлено, то це має бути зазначено в наказі.

Відповідно до положень Закону про оплату працю заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці (Наказ Державного комітету статистики України від 13.01. 2004 року N 5 „Про затвердження Інструкції зі статистики заробітної плати” – далі Інструкція №5).

До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Фонд оплати праці складається з:

- фонду основної заробітної плати (п. 2.1 Інструкції №5);

- фонду додаткової заробітної плати (п. 2.2 Інструкції №5);

- інших заохочувальних та компенсаційних виплат (п. 2.3 Інструкції №5).

У нашому випадку премії, які надають працівникам до ювілейних дат включаються до фонду оплати праці підприємства як інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у переліку п. 2.3 Інструкції №5 їх визначено так „одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі)).

Таким чином, премії до ювілейних дат може бути включено до складу валових витрат як витрати на оплату праці згідно з пп. 5.6.1 Закону про податок на прибуток за умов наявності підстав для такої виплати у трудовому чи колективному договорі (у Положенні про преміювання), а також документів, які підтверджують таку виплату.

Питання: Чи може в декларації з податку на прибуток підприємства рядок 20 відрізнятися за величиною від рядка 13.5 таблиці 1 додатка К6 до рядка 13 декларації?

Відповідь: Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), відповідно до підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” (у редакції Закону України від 22.05.1997 р. № 000/97-ВР, зі змінами і доповненнями) (далі – Закон) нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки 25%, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.