Податок на прибуток (стр. 7 )

Крім того, дохід, отриманий платником податку від продажу товарів особам, що не є платниками податку на прибуток, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу (згідно з пп.7.4.3 та 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 000).

Підпунктом 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону № 000 передбачено, що балансова вартість заборгованості, основна сума якої виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату її оприбуткування.

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним курсом НБУ, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

В такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка, яка обліковується на рахунках платника податку на дату закінчення звітного періоду.

У разі продажу іноземної валюти за гривні відповідно до пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону № 000 валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у зв’язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Платник податку має відобразити прибуток або збиток, отриманий у разі зміни офіційного курсу НБУ на останній день звітного періоду порівняно з відповідним курсом, що виник на дату відображення доходів від операції з продажу товарів нерезиденту у складі валового доходу.

Таким чином, в наступному звітному періоді у момент продажу таких валютних коштів у складі валових доходів відображається сума гривень, отримана у зв’язку з таким продажем, а валові витрати збільшуються на суму балансової вартості проданої іноземної валюти.

Питання: Чи підлягає оподаткуванню податком на прибуток операція з безоплатного отримання права користування торгівельною маркою?

Відповідь: Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України від 28.12.1994 р. № 000/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями та доповненнями, далі-Закон) роялті є платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео - або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону безоплатно надані роботи, послуги – це роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості.

Водночас будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) є продажем результатів робіт (послуг) згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону.

Згідно з пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Крім того, згідно з пп. 7.4.3 та 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) особам, що не є платниками податку на прибуток, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, що діяли на дату такого продажу.

Таким чином, платник податку на прибуток повинен збільшити валовий дохід на вартість безоплатно отриманих прав користування торгівельною маркою у сумі, яка не менше звичайної ціни, що діяла на дату отримання.

Питання: Яку довідку нерезидент повинен надати українському підприємству, що буде здійснювати на користь такого нерезидента виплату з доходу з джерелом його походження з України, щоб застосувати норми міжнародної угоди?

Відповідь: Відповідно до п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 000 (зі змінами та доповненнями, далі-Порядок) підставою для звільнення (зменшення) від опокування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію:

– повну назву або прізвище нерезидента;

– підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі;

– назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження;

– дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

Питання: Чи має право юридична особа-нерезидент повернути собі суму надміру сплаченого податку, що утриманий з його доходу українським підприємством, на іншу дату, що передує даті виплати таких доходів?

Відповідь: Згідно з п. 9 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 р. № 000 (зі змінами та доповненнями, далі-Порядок) у разі коли нерезидент вважає, що з його доходів було утримано суму податку, яка перевищує належну до сплати відповідно до норм міжнародного договору, розгляд питання про відшкодування різниці здійснюється на підставі подання до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи, яка виплатила доходи нерезидентові та утримала з них податок, заяви про повернення суми податку на доходи із джерелом їх походження з України, складеної, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що орган державної податкової служби перевіряє відповідність даних, зазначених у заяві та підтвердних документах, фактичним даним та відповідному міжнародному договору, а також факт перерахування до бюджету відповідних сум податку особою, яка виплатила доходи нерезидентові.

У разі підтвердження факту зайвого утримання сум податку орган державної податкової служби приймає рішення про повернення відповідної суми нерезидентові, копії якого надаються особі, яка під час виплати доходів нерезидентові утримала податок, та нерезидентові (уповноваженій особі). Висновок про повернення сум надміру сплаченого податку надсилається до відповідного органу Державного казначейства.

У разі відмови в поверненні суми податку орган державної податкової служби зобов'язаний надати нерезидентові (уповноваженій особі) обґрунтовану відповідь.

Відповідно до п. 11 Порядку орган Державного казначейства на підставі висновку органу державної податкової служби перераховує кошти у розмірі, визначеному у висновку, на рахунок особи, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента.

Особа, яка здійснила виплату доходу нерезидентові, повертає йому різницю між сумою податку, яка була утримана, та сумою, належною до сплати відповідно до умов міжнародного договору, після отримання копії рішення органу державної податкової служби про повернення суми надміру сплаченого податку або після зарахування коштів від відповідного органу Державного казначейства (п. 11 Порядку).

Крім того, кошти, які за рішенням органу державної податкової служби, повинні повертатись особі, яка зайво утримала податок з доходів нерезидента, можуть бути зараховані в рахунок сплати інших податкових зобов'язань такої особи за її письмовою заявою, яка подається під час розгляду заяви нерезидента про повернення надміру утриманих сум податку. У цьому разі висновок про повернення надміру сплаченої суми податку до відповідного органу Державного казначейства не надсилається.

Питання: Чи оподатковується податком на прибуток сума штрафу, яку боржник повинен сплатити кредитору в разі неналежного виконання ним зобов’язань?

Відповідь: Відповідно до пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994р. № 000/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств” (зі змінами та доповненнями) до складу валового доходу включаються суми штрафів та/або неустойки чи пені, одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, арбітражного чи третейського суду.

Одночасно статтею 179 Цивільного кодексу встановлено, що неустойкою (штрафом) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання, зокрема в разі прострочення виконання.